Рішення № 14624120, 21.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 36/4521.03.11 За позовом Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго» ДоЖитлово –будівельного кооперативу «Локомотив- 5»

Простягнення 111743, 85 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники позивача:Півень Д.О. –по дов. №ДО7/2011/02/01-1 від 01.02.2011р. відповідача:Кобилецький В.В. –по дов. №б/н від 28.01.2011р.

Дєдов СМ. –по дов. №10 від 12.03.2011р. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго» про стягнення з Житлово –будівельного кооперативу «Локомотив- 5»111743,85 грн., із яких: 83745,66 грн. основний борг, 20369,06 грн. інфляційні, 5056,47 грн. –3% річних та 2572, 66 грн. пеня.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2011р. порушено провадження у справі № 36/45, розгляд справи призначено на 07.02.2011р.

Відповідач в судове засідання повноважних представників не направив. Заяв, клопотань від відповідача на адресу суду не надходило. Про час та місце розгляду судом повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового рекомендованого відправлення (ухвалу суду відповідач отримав 22.01.2011р.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Такими обставинами, зокрема є: нез’явлення в засідання представників сторін.

Оскільки представник відповідача в судове засідання не з’явилися, суд визнав за доцільне розгляд справи відкласти на 02.03.2011р.

В судових засіданнях 02.03.2011р., 14.03.2011р., 16.03.2011р. оголошувались перерви відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні 14.03.2011р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував посилаючись на те, що позивачем пропущений трирічний строк позовної давності про стягнення заборгованості за грудень 2007 року, а тому просить застосувати строк позовної давності.

В іншій частині позову просить також відмовити мотивуючи тим, що позивач безпідставно збільшив договірні зобов’язання відповідача перед позивачем, включаючи до ціни позову штрафні санкції, які не передбачені договором. Крім того відповідач зазначає, що за грудень 2007 року ним перераховано позивачу грошові кошти в сумі 22235, 01 грн., а позивач зараховує до сплати за грудень 2007 року тільки 16235, 01 грн. За травень 2008 року відповідач перерахував позивачу грошові кошти в сумі 24410, 79 грн., позивач зарахував за травень 2008 року тільки 18447, 34 грн.

В судовому засіданні 16.03.2011р. представник позивача зазначив, що станом на час розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем за спірний період становить 1657, 33 грн.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків. Цивільні права і обов’язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. До зобов’язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов’язань.

01.07.1999р. між сторонами у справі було укладено договір №1630315 на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Предметом даного договору є постачання, користування та своєчасна оплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором (п. 1.1 Договору).

При виконанні умов цього Договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов’язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, Положенням про Держенергоспоживнагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України (п. 2.1. Договору).

Згідно з п. 2.2.1. Договору позивач зобов’язався постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію –в період опалювального сезону, гарячого водопостачання –протягом року, в кількості та обсягах згідно з Додатком №1 до цього договору.

Згідно з п. 2.3.1, 2.3.2 Договору відповідач зобов’язався дотримуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення; виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку 4 до Договору.

Згідно з п. 1 Додатку № 4 до Договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводиться виключно у грошовій формі.

          Пунктом 2 Додатку № 4 до Договору передбачено, що абонент щомісяця з 12 по 15 числа самостійно отримує у районному відділі тепло збуту №6 за адресою: вул. Меліоративна, 11 розрахункова група, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Сплату за казаними в п. 2 цього Додатку документами, абонемент (відповідач) виконує не пізніше 25 числа поточного місяця.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих Акціонерною енергопостачальною компанією “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” доказів вбачається, що позивач виконав свої зобов’язання, покладені на нього договором.

В свою чергу, судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору не сплатив позивачу вартість за використану теплову енергію за період з 01.12.2007р. по 01.12.2010р. в обумовлений договором строк, у зв’язку з чим виник борг в сумі 83745,66 грн.

При розгляді справи судом встановлено, що відповідач до порушення провадження у справі сплатив на рахунок позивача в грудні 2010 року суму в розмірі 26000,00 грн., що підтверджується довідкою позивача про надходження коштів від відповідача та не заперечується представникам и сторін в судовому засідання. Таким чином, позивач безпідставно звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 26000,00 грн., а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Крім того, судом встановлено, що після порушення провадження у справі відповідач перерахував протягом січня (24.01.2011р. –31.01.2011р.) лютого, березня 2011 року на рахунок позивача грошові кошти в рахунок погашення заборгованості за спірний період в сумі 56088, 33 грн.

З огляду на викладене в частині вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 56088, 33 грн. провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку із відсутністю предмету спору.

Судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивача за спірний період на час прийняття судом рішення становить 1657, 33 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов‘язань. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання. Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов’язань.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання зобов’язання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що сторони погодили строк виконання зобов’язання щодо оплати вартості отриманого товару (п. 3 Додатку № 4 до Договору №1630315 від 01.07.1999р.), проте відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов договору розрахунки за спожиту теплову енергію здійснив з порушенням строків, встановлених в договорі, заборгованість відповідача перед позивачем по спірному договору за період з 01.12.2007р. по 01.12.2010о. на час прийняття рішення становить 1657, 33 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем суду не надав.

Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 1657, 33 грн. обгрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 2572, 66 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ч. ст. 218 ГК України).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 3.5. Додатку №4 до Договору встановлено, що у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду (п. 3 цього додатку) позивач нараховує відповідачу пеню на суму фактичного боргу у розмірі 0,5 % за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавства України.

Враховуючи вищевикладені обставини, а також той факт, що відповідальність відповідача у вигляді пені передбачена договором та з урахуванням приписів Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»вимоги позивача про стягнення пені за прострочку платежу у розмірі 2 572,66 грн. підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок Позивача, суд встановив, що позовні вимоги про

стягнення інфляційних втрат трьох процентів річних підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України з Відповідача на користь Позивача стягуються понесені ним витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Заперечення відповідача викладені в письмовому відзиві судом до уваги не приймаються з огляду на наступне:

Пунктом 2 Додатку № 4 до Договору передбачено, що абонент щомісяця з 12 по 15 числа самостійно отримує у районному відділі тепло збуту №6 за адресою: вул.. Меліоративна,11 розрахункова група, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Сплату за вказаними в п. 2 цього Додатку документами, абонемент (відповідач) виконує не пізніше 25 числа поточного місяця.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позивачем не пропущений строк позовної давності про стягнення з відповідача заборгованості за грудень 2010 р., оскільки з урахуванням п. 2 додатку №4 до договору №1630315 від 01.07.1999р. платіж за грудень 2007 року позивач повинен був здійснити до 25.01.2008 року. Позивач звернувся до суду з позовом 14.01.2011р., тобто в межах трирічного строку позовної давності.

Заперечення відповідача в частині того, що позивач безпідставно збільшив договірні зобов’язання відповідача перед позивачем, включаючи до ціни позову штрафні санкції, які не передбачені договором. Крім того відповідач за грудень 2007 року перерахував позивачу грошові кошти в сумі 22235, 01 грн., а позивач зараховував до сплати за грудень 2007 року тільки 16235, 01 грн. За травень 2008 року відповідач перерахував позивачу грошові кошти в сумі 24410, 79 грн. ,

позивач зарахував за травень 2008 року тільки 18447, 34 грн. судом до уваги не приймаються оскільки умовами п. 3.5 додатку №4 до договору передбачена відповідальність відповідача за несплату вартості спожитої теплової енергії у вигляді пені.

Право кредитора на стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов’язання, боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми передбачено ст. 625 Цивільного кодексу України.

При розгляді справи судом встановлено, що грошові кошти в сумі 22235, 01 грн., перераховані відповідачем позивачу в грудні місяці 2007 року зараховані позивачем наступним чином:

16 235,01 грн. в рахунок сплати вартості теплової енергії за грудень 2007 року, а 6000 грн. в рахунок погашення заборгованості за листопад 2007 року, оскільки відповідач в платіжному дорученні зазначив призначення платежу за спожиту теплову енергію у листопаді 2007 року.

В травні 2008 року перераховані відповідачем грошові кошти в сумі 24410, 79 грн. зараховані позивачем наступним чином:

18447,34 грн. в рахунок сплати вартості теплової енергії за травень 2008 року, оскільки відповідач в платіжному дорученні зазначив призначення платежу за спожиту теплову енергію у травні 2008 року, а 5963,45 грн. в рахунок погашення заборгованості за попередній період.

Крім того, судом встановлено, що грошові кошти в сумі 35000 грн., що перераховані відповідачем позивачу в січня 2011 року зараховані позивачем наступним чином:

32099, 19 грн. в рахунок оплати вартості теплової енергії спожитої в грудні 2010р., а 2900, 81 грн. в рахунок погашення заборгованості за спірний період.

Керуючись ст. 33, ст.ст. 49, п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 82 - 85, Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Житлово –будівельного кооперативу «Локомотив-5»(02217,

м. Київ, проспект Маяковського, 4 б, ЄДРПОУ 22885430) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305, рахунок зі спеціальним режимом використання №260070130718 у АТ «Сведбанк Росії», МФО 320627, код 00131305) 1657 грн. 33 коп. основного боргу.

Стягнути з Житлово –будівельного кооперативу «Локомотив-5»(02217,

м. Київ, проспект Маяковського, 4 б, ЄДРПОУ 22885430) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305, рахунок №26000306201 у Головному управління по м. Києву та Київській області ВАТ «Ощадбанк», МФО 322669, код 00131305) 20 369 грн. 06 коп. інфляційні втрати, 5056 грн. 47 коп. - 3% річних, 2572 грн. 66 коп. –пеня, 857 грн. 44 коп. витрат по оплаті державного мита, 181 грн. 08 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В частині позовних вимог про стягнення 26000 грн. в позові відмовити.

В частині позовних вимог про стягнення 56088, 33 грн. провадження у справі припинити.

Видати накази.

СуддяТ.Ю. Трофименко

Повний текст рішення складено

22.03.2011р.