Рішення № 14624083, 17.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 9/4917.03.11 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Юніком Авто»

До

Про1) Закритого акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»;

2) Київської дирекції ЗАТ «Європейський страховий альянс»

стягнення 1414166,48 грн. Суддя Бондаренко Г.П За участю представників сторін: від позивачаАбрахімова Т.В. (дов. б/н від 09.07.2010 р.) від відповідачів1)          Могиленко Ю.В. (дов. № 55/210 від 04.01.2010 р.)

2)          Мниха В.В. (дов. № 14/2010 від 20.12.201) В судовому засіданні 17.03.2011 р. відповідно до ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніком Авто»(надалі –ТОВ «Юніком Авто» або позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Закритого акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»(надалі –ЗАТ «Європейський страховий альянс» або відповідач-1) про стягнення заборгованості за договором страхування відповідальності юридичної особи № 3-001242 від 20.10.2006 року в розмірі 1414166,48 грн., які позивач у первіно поданій позовній заяві визнаив як понесені ним реальні збитки, здійснені позивачем, у зв'язку з порушенням відповідачем-1 господарського зобов'язання по договору страхування щодо виплати страхового відшкодування.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором страхування, а саме: в порушення п.5.1 Договору страхування –не здійснив виплату страхового відшкодування при настанні страхового випадку, а в разі прийняття рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування письмово не повідомив про це позивача (страхувальника) з обґрунтуванням причин відмови; в порушення вимог підпункту 6.4 Договору страхування –не здійснив виплату страхового відшкодування протягом 15 днів після надання всіх передбачених документів; в порушення п.7.2 Договору страхування –не сплатив штрафні санкції за несвоєчасну виплату страхового відшкодування. Стверджує, що у кожному із заявлених ним випадків мав місце страховий випадок, тобто причиною виходу з ладу деталей (вузлів, агрегатів) кожного з автомобілів, по якому заявлено вимогу про виплат страхового відшкодування, є заводський дефект. Зазначає, що до липня 2008 року усі платежі виплачувались відповідачем регулярно. Вказує на те, що на адресу відповідача було надіслано усі необхідні документи, проте після закінчення 15-го терміну повідомлення про рішення про відмову у виплаті від відповідача не надходило, що дає йому підстави вважати, що відповідач прийняв зобов'язання, але не виконав його. Також зазначає, що 21.01.2009 на адресу відповідача було надіслано лист-претензію на загальну суму заборгованості, однак відповіді на претензію отримано не було.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.04.2010 року порушено провадження у справі № 9/49, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 23.04.2010 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2010 року у відповідності до ст. ст. 24, 66, 67 ГПК України залучено до участі у справі іншого відповідача Київську дирекцію Закритого акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» (далі по тексту відповідач-2), заяву про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено частково.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2010 року ухвалу від 08.04.2010 р. скасовано повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.07.2010 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2010 року по справі № 9/49 залишено без змін.

Резолюцією Голови Господарського суду міста Києва від 08.07.2010 року справу передано для подальшого розгляду судді Бондаренко Г.П.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2010 року розгляд справи призначено на 19.08.2010 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2010 року розгляд справи був відкладений на 09.09.2010 року у зв'язку з неявкою відповідача 2 та неподанням сторонами по справі витребуваних судом доказів, а також заявленим відводом судді у справі, який підлягає вирішенню у відповідності до ст. 20 ГПК України шляхом винесення відповідної ухвали.

У судовому засіданні 19.09.2010 року оголошувалась перерва до 06.10.2010 року у зв'язку з відхиленням клопотання про відвід судді у порядку ст. 20 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача у судовому засіданні 06.10.2010 року подав письмові пояснення по справі.Відповідач 1 у судове засідання не з'явився, вимог суду, викладених в ухвалі від 19.08.2010 року не виконав, проте направив до суду клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.Відповідач 2 у судове засідання не з'явився, вимог суду, викладених в ухвалі від 19.08.2010 року не виконав, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Ухвалою суду від 06.10.2010 року розгляд справи відкладено на 20.10.2010 року, про що належним чином повідомлено представників сторін по справі.

20.101.10р. позивачем у справі подано заяву про зміну позовних вимог, відповідно до якої позивач в порядку ст. 22 ГПК України просить суд розглядати позовні вимоги про стягнення з Закритого акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»(01004, м. Київ, вул. Басейна, 7-в, р/р 265080130020 в ЗАТ «Сбербанк Росії», МФО 320627, ЄДРПОУ 19411125) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніком Авто»(01103, м. Київ, вул. Військовий проїзд, 8; р/р 26006300029679 в ФКБ «Форум», МФО 322948, ЄДРПОУ 31663318) суми заборгованості у розмірі 2 506925, 01 грн. та пені 257368, 44 грн. та понесені судові витрати. Дані позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем-1 зобов'язань по виплаті страхового відшкодування по договору страхування відповідальності юридичної особи за № 3-001242 по страховим випадкам, які сталися з 02.04.2009 року по 28.07.2009 року та з 08.12.2008 року по 02.04.2009 року.

В судовому засіданні 20.10.2010 року оголошено перерву в судовому засіданні до 24.11.2010 року, в зв'язку з необхідністю надати можливість представникам відповідачів ознайомитись із зміненими позовними вимогами, поданими позивачем через канцелярію суду 20.10.10р.

24.11.2010 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва представником відповідача-1 подано клопотання про фіксування судового процесу технічними засобами. У зв'язку із перебуванням судді Бондаренко Г.П. на лікарняному, судове засідання, призначене на 24.11.2010 р., не відбулось. Ухвалою суду від 24.11.2010 року розгляд справи призначено на 08.12.2010 року.

08.12.2010 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва відповідачем-1 подано клопотання про відкладення розгляду справи. Представником позивача в судовому засіданні 08.12.2010 року надано усні пояснення по суті заяви про зміну позовних вимог, поданої 20.10.2010 р. у відповідності до яких просить суд стягнути з Закритого акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніком Авто»страхового відшкодування по страховим випадкам, які сталися з 02.04.2009 р. –28.07.2009 р. та з 08.12.2008 р. –02.04.2009 р., а саме 2506925,01 грн. невиплаченого страхового відшкодування, 257368,44 грн. пені та понесені судові витрати. Відповідач –ЗАТ «Європейський страховий альянс»подав суду письмові заперечення проти змінених позовних вимог.

Розглянувши заяву та заслухавши представника позивача, судом приймаються змінені позовні вимоги, про що винесено відповідну ухвалу від 08.12.2010р.

Таким чином, на розгляді Господарського суду міста Києва перебувають позовні вимоги про стягнення 2506925,01 грн. невиплаченого страхового відшкодування, 257368,44 грн. пені та судових витрат.

Ухвалою суду від 08.12.2010 року розгляд справи було відкладено на 22.12.2010 року, у зв’язку неявкою представників відповідача-1 та відповідача-2 в судове засідання, неподанням витребуваних судом доказів та прийняттям до розгляду заяви про зміну позовних вимог.

Позивачем у справі до суду подано додаткові матеріали у справі, які стосуються доказів настання страхових випадків, а також позивачем надано для оглдяу в судові засідання оригінали поданих документів.

В судових засіданнях оголошувались перерви відповідно до ст. 77 ГПК України, зокрема в судовому засіданні 22.12.2010 р. оголошено перерву на 20.01.2011 р., 20.01.2001 р. на 03.02.2011 р., 03.02.2011 р. на 01.03.2011 р., 01.03.11р. було оголошено перерву на 02.03.2011р., про що представників сторін повідомлено під розписку. Необхідність оголошення перерв викликана необхідністю дослідженян судом та сторонами оригіналів документів та звірки їх з поданими позивачем документами.

В судове засідання 02.03.2011 року представники відповідача 1, 2 не з’явилися, через канцелярію Господарського суду міста Києва подали клопотання про відкладення розгляду справи та заяву про продовження строку вирішення спору на більш тривалий строк, ніж встановлено частиною 1 статті 69 ГПК України в зв’язку із недостатністю часу для розгляду доказів по справі, наданих позивачем в судовому засіданні 01.03.2011 року.

За вказаних обставин, суд ухвалою від 02.03.2011 р. продовжив строк вирішення спору на п'ятнадцять днів та відклав розгляд справи на 17.03.2011 р.

В судове засідання представник позивача з’явився, підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити.

Представники відповідачів в судове засідання також з’явились та надати суду пояснення по справі.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 20.10.2006 між позивачем (страхувальником) та відповідачем-2 (страховиком) укладено договір страхування відповідальності юридичної особи № 3-001242 (надалі - Договір).

Як вбачається з пункту 1 цього договору предметом цього договору є страхування на умовах «Правил добровільного страхування відповідальності перед третіми особами»від 25.12.03 року №1404/1, (далі –Правила) відповідальності страхувальника як сервісного центру по гарантійному обслуговуванню автомобілів марки Mercedes перед третіми особами –споживачами (покупцями цієї продукції) при проведенні акції «Гарантія».

Об’єктом страхування є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України і пов’язані з обов’язком страхувальника відшкодувати шкоду, заподіяну власникам автомобілів, які знаходяться на гарантійному обслуговуванні у страхувальника внаслідок дефектів заводу-виробника, які виявлені під час експлуатації автомобіля у гарантійний період.

Як зазначено в абзаці 3 пункту 1 Договору, страховим випадком є законно визнаний відповідними державними органами; судом або страховиком (за попереднім узгодженням зі страхувальником) факт наявності заводських дефектів автомобіля в період дії гарантії.

Згідно з умовами договору період страхування гарантії автомобіля становить 2 (два) роки або 70 000 (сімдесят тисяч) км пробігу, в залежності від того, яка подія відбувається раніше. Страховому захисту підлягають всі деталі, вузли та агрегати, що встановлені на автомобіль заводом-виробником та не входять до списку деталей, вузлів, агрегатів, що не підлягають страхуванню. На кожний автомобіль, гарантія якого застрахована, страховик видає страховий сертифікат (поліс) встановленої форми з указанням марки автомобіля, №кузова, № гарантійного сертифікату, терміну дії страхування, дати продажу автомобіля, страхової суми на цей автомобіль та умов страхування. Страховий сертифікат (поліс) є невід'ємною частиною договору.

Договором передбачено права та обов’язки сторін, порядок розрахунків та здійснення страхових виплат, відповідальність за невиконання умов цього договору.

Згідно з умовами розділу 5 договору відповідач-2 зобов’язався здійснювати виплату страхового відшкодування при настанні страхового випадку, а в разі прийняття рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування –письмово повідомити про це позивача з обґрунтуванням причини відмови, протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасної виплати страхового відшкодування, в разі виклику страхувальником представника Страховика для огляду виявлених дефектів деталей або вузлів автомобіля, прибути на СТО Страхувальника протягом двох робочих днів (абзац 4 пункту 5.1 Договору страхування)

. Позивач зобов’язався інформувати відповідача про будь-які зміни (підвищення ступеня) страхового ризику; своєчасно вносити страхові платежі; не здійснювати заміну деталей або ремонт, не визнавати частково або повністю вимоги, які пред’являються йому в зв’язку зі страховим випадком, а також не приймати на себе будь-яких прямих та непрямих обов’язків по врегулюванню таких вимог без згоди відповідача (абзаци 2, 3, 4 пункту5.2.2 Договору страхування); вживати всіх необхідних дій і доцільних заходів по зменшенню розміру збитків, протягом двох робочих днів письмово або факсимільно повідомляти відповідача про необхідність проведення гарантійного ремонту автомобіля, узгоджувати з відповідачем порядок подальших дій – в разі настання страхового випадку (абзаци 1-3 пункту5.2.3 договору).

У п. 6.1 Договору страхування сторони передбачили, що страхове відшкодування виплачується на підставі письмової заяви позивача про виплату страхового відшкодування, акта про причини виходу з ладу деталей, що підлягають заміні по гарантії та рахунку, що підтверджує вартість деталей (вузлів, агрегатів) та вартості робіт по їх усуненню. При незгоді сторін з цього питання, причина виходу з ладу та вартість робіт і деталей (вузлів, агрегатів) встановлюється незалежним експертом, при цьому вартість проведення незалежної експертизи позивач і відповідач сплачують у рівних долях. У п. 6.2 Договору страхування сторони також визначили, що при розрахунку розміру страхового відшкодування враховується виключно вартість деталей (вузлів, агрегатів), що підлягають заміні згідно з гарантійними зобов'язаннями позивача та вартість робіт по усуненню цих дефектів.

Згідно з положеннями п. 6.5 Договору страхування страхове відшкодування виплачується в строк до 15 днів після надання позивачем усіх необхідних документів, передбачених в п. 6.1. У разі прийняття рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування, відповідач надсилає повідомлення про це з обґрунтуванням причин відмови, в строк до 15 днів після надання всіх необхідних документів, передбачених в п.6.1.

Відповідно до положень п. 6.6. Договору страхування відповідач не відшкодовує збитки, що виникли, зокрема, внаслідок дефектів продукції, що були відомі позивачу до реалізації продукції, але про які він не сповістив відповідача при укладенні та під час дії цього договору; порушення покупцем встановлених виробником правил користування продукцією; у випадках несвоєчасного технічного обслуговування автомобіля та в разі відсутності записів про технічне обслуговування в сервісній книжці.

У п. 6.7 Договору страхування сторони також визначили випадки, в яких відповідач звільняється від здійснення виплати страхового відшкодування.

19 жовтня 2007 року сторонами укладено додаткову угоду № 1 до Договору страхування, згідно з якою сторони домовились продовжити дію договору страхування до моменту переукладення нового договору страхування.

28 грудня 2007 року сторонами укладено додаткову угоду № 2 до Договору страхування, згідно з якою п. 2.2 Договору щодо розміру страхового тарифу викладено в новій редакції.

Додатковою угодою № 3 від 07.04.2008 р. до Договору страхування встановлено страхову суму та страховий тариф для броньованих автомобілів.

01 жовтня 2008 року сторонами укладено додаткову угоду № 4 до Договору страхування, відповідно до якої встановлено страхову суму для автомобілів марки Mercedes-Benz моделі SLR та автомобілів Maybach в розмірі 150 000 грн. на рік; встановлено обмеження по гарантійних зобов’язаннях для автомобілів Mercedes-Benz моделі SLR та автомобілів Maybach, виготовлених в США, встановлено нові страхові тарифи для автомобілів європейського виготовлення та автомобілів, виготовлених в США.

Додатковою угодою № 5 від 16.10.2008 р. сторони встановили додаткові обмеження на страховий захист для автомобілів, виготовлених в Америці.

Листом від 08.01.2009 № 10/02 відповідач-1 повідомив позивача про критичну ситуацію, що склалась з виплатою йому страхових відшкодувань у 2008 році, зазначив, що 2008 рік від позивача було отримано платежів 2 467 300 грн., виплачено страхових виплат 2024 470 грн., вказав на те, що заявлені, проте не виплачені збитки (ті, де визначено шкоду) позивача складають 1115128 грн. і що в цілому сума шкоди складає 3 139 598 грн., що складає 127% від платежів, що надійшли, при цьому, не враховані заявлені, по яким не визначена сума шкоди, у зв’язку з чим запропонував внести обмеження страхового захисту на окремі деталі та розглянути можливість підвищення страхового тарифу до 5%.

У відповідь на лист відповідача-1 від 08.01.2009 р. № 10/02 позивач надіслав лист вих. № 12 від 14.01.2009 р., в якому повідомив останнього про те, що відповідач-1 неодноразово підвищував страховий тариф, а також вносив корективи по страховому захисту на визначені вузли та агрегати автомобілів, при цьому сума заборгованості продовжує постійно збільшуватись, і що станом на 14.01.2009 р. загальна сума заборгованості по невиплачених збитках складає 1436130,34 грн., з них прострочено 156 страхових випадків на суму 1182 901,77 грн., у зв’язку з чим запропонував відповідачу -1 у додатковій угоді № 6 від 25.12.2009 р. до Договору страхування чітко вказати строк погашення заборгованості по прострочених страхових випадках.

У відповідь на лист позивача вих. № 12 від 14.01.2009 р., відповідач-1 надіслав позивачу листа від 20.01.2009 р. №10/30, яким повідомив позивача про ситуацію, що склалась з виплатою страхових відшкодувань позивачу по договору страхування, зокрема, про те, що станом на 01.01.2009 р. позивачу було виплачено страхових відшкодувань на загальну суму 1836277,31 грн., заявлені, проте не виплачені станом на 01.01.2009 р. збитки складають суму, що перевищує 1300000 грн., та звертав увагу позивача на те, що у 2008 році різко зросла середня частота настання страхових випадків за Договором страхування, а також середній розмір виплат страхового відшкодування по одному страховому випадку, з огляду на що запропонував позивачу внести зміни до Договору страхування.

Листом вих. № 14 від 21.01.2009 р. позивач, у відповідь на лист відповідача-1 № 10/30 від 20.01.2009 р., вказав на те, що заборгованість відповідача на 20.01.2009 р. в сумі 1492 886,52 грн. є збитками для позивача і що позивач розглядатиме подальші пропозиції відповідача щодо змін страхових тарифів та подальших обмеженнях страхового захисту тільки в єдиному контексті з графіком погашення заборгованості протягом 1,5-2 місяців та гарантій відповідача стосовно того, що заборгованість не виникатиме по нових випадках, що заявлятимуться.

16 лютого 2009 року позивач надіслав відповідачу-1 претензію № 39 від 16.02.2009 р.

У відповідь на претензію позивача № 39 від 16.02.2009 р. та лист від 04.03.2009 р. № 52 відповідач листом № 966 від 20.03.2009 р. повідомив позивачу про те, що, як зазначалось в листі від 05.02.2009 р. №332, відповідач відтермінував прийняття остаточного рішення по усім заявленим випадкам до з'ясування дійсних причин виходу з ладу деталей (вузлів, агрегатів) та одержання офіційного підтвердження від заводів-виробників автомобілів Мерседес-Бенц, призупинив практику погодження заявлених поламок як таких, що сталися з вини заводу-виробника та продовжує розслідувати причини виходу з ладу деталей (вузлів, агрегатів) і що до отримання від заводів-виробників інформації щодо причин виходу з ладу деталей (вузлів, агрегатів) відповідач не прийматиме рішення щодо настання страхового випадку.

Таким чином, спір у даній справі виник у зв’язку з тим, що за твердженням позивача на адресу відповідача було надіслано усі необхідні документи, що свідчать про настання страхового випадку за договором, проте страхове відшкодування відповідачем виплачено не було, так само у відповідності до умов договору, від відповідача не надходило повідомлення щодо рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування. У зв’язку з чим позивачем заявлено до стягнення 2506925,01 грн. невиплаченого страхового відшкодування, 257368,44 грн. пені та судових витрат.

Розглянувши надані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно з’ясувавши обставини справи, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Згідно з п. 2 ч. 2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування»договір страхування –це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Відповідно до ч. 1 ст.4 Закону України «Про страхування»предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону і пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності).

Згідно з ч. 1 ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про страхування»страховий випадок –подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов’язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Як вбачається з умов договору страхування, відповідачем застраховано майнові інтереси позивача, пов’язані з його обов’язком відшкодувати власникам автомобілів, які знаходяться на гарантійному обслуговуванні у позивача, заподіяну їм шкоду внаслідок дефектів заводу-виробника, які виявлені під час експлуатації автомобіля у гарантійний період (абз. 2 п. 1 Договору страхування), наявність яких (дефектів заводу-виробника) визнано відповідним державним органом, судом або відповідачем (за попереднім погодженням з позивачем) (абз. 3 п.1 Договору страхування).

Таким чином, підставою виникнення у відповідача обов’язку з виплати позивачу страхового відшкодування є настання страхового випадку, а саме –вихід з ладу деталей (вузлів, агрегатів) автомобіля через заводський дефект.

З умов договору також вбачається, що страхування відповідальності позивача перед третіми особами (власниками автомобілів, які знаходяться на гарантійному обслуговуванні у позивача) полягає у відшкодуванні відповідачем позивачу страхового збитку, тобто тих витрат, які позивач несе під час здійснення гарантійного ремонту проданих ним автомобілів, в результаті настання страхового випадку (виходом з ладу деталей, вузлів, агрегатів автомобіля (за винятком тих деталей, вузлів та агрегатів, що не підлягають страхуванню) в результаті дефекту заводу-виробника).

Судом встановлено, що за умовами укладеного сторонами договору, відповідач зобов’язався здійснити позивачу виплату страхового відшкодування при настанні страхового випадку (підпункт 4 п.5.1 договору), в разі зумовленої заводським дефектом поламки деталі (вузла, агрегату) автомобіля в гарантійний період (абз. 3 п.1 Договору страхування).

Виходячи з цього, суд дійшов висновку, що обов’язок з виплати страхового відшкодування виникає у відповідача при настанні страхового випадку –тобто, в разі виходу з ладу деталі (вузла, агрегату) автомобіля з причин заводського дефекту.

При цьому, в положеннях Договору сторонами не визначено поняття «заводський дефект». Поняття «дефектної продукції»міститься в Законі України «Про захист прав споживачів», який в даному випадку не може бути застосований, оскільки цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів, які у відповідності до положень ст. 1 цього Закону є фізичними особами.

Не приймаються судом до уваги твердження відповідача про те, що обов’язок довести наявність заводського дефекту покладається саме на ТОВ «Юніком Авто», а також твердження відповідача про те, що Договір страхування передбачає надання документально підтверджуючих документів стосовно виходу з ладу деталей (вузлів, агрегатів) з вини заводу-виробника саме від Страхувальника –ТОВ «Юніком Авто»як підприємства, яке безпосередньо здійснює ремонт деталей (вузлів, агрегатів), тобто предмету страхування, оскільки умовами Договору не передбачено обов'язку позивача звертатись до незалежних експертів (експертних установ), до заводу-виробника або уповноважених ним підприємств (авторизованих дилерів, представництв заводу - виробника тощо) з метою отримання від них висновків з приводу причин виходу з ладу автомобілів під час дії гарантії. Отже, в силу умов укладеного між сторонами договору відповідач не позбавлений права на здійснення запитів до вищевказаних осіб (п. 5.2 Договору). Таким чином, умовами Договору обов’язок щодо встановлення факту заводського дефекту покладається на обидві сторони.

Крім того, відповідач -1 посилається на те, що вимоги заявлені ТОВ «Юніком Авто»є витрати понесені позивачем на здійснення ремонту проданих ним автомобілів у гарантійний період, зумовленого, зокрема, порушенням правил експлуатації автомобіля, перевищенням норм екплуатаційно-допустимих навантажень на деталі тощо, які не підлягають страховому відшкодуванню.

Суд не може погодитись з вищевказаними твердженнями відповідача -1, оскільки згідно з п.6.1 договору №3-001242 від 20.10.2006 страхове відшкодування виплачується на підставі: письмової заяви позивача про виплату страхового відшкодування; акта про причини виходу з ладу деталей, що підлягають заміні по гарантії та рахунку, що підтверджує вартість деталей (вузлів, агрегатів) та вартості робіт по їх усуненню.

З підписаних актів дефектування, копії яких знаходяться в матеріалах справи, вбачається, що висновок про заводський дефект деталей кожного конкретного застрахованого автомобіля підтверджений представниками відповідача. Зокрема, судом встановлено, що під час оформлення гарантійно-страхового випадку при кожній поломці автомобіль оглядався експертом - співробітником ЗАТ «Європейський страховий альянс». При цьому, за твердженнями сторін, експерт фотографував державний номер автомобіля, номер кузова, панель приладів з показниками «пробігу»автомобіля на момент огляду і пошкоджену деталь. Всі ці документи і фотознімки знаходяться у відповідача. По закінченню огляду складається акт дефектування, в якому графи з показниками «пробігу»і переліком пошкоджень заповнюються особисто експертом (співробітником ЗАТ «Європейський страховий альянс»).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у повному обсязі були виконані зобов’язання, що виникли на підставі Договору страхування, здійснено на користь відповідача страхові платежі.

На підтвердження того, що в кожному із заявлених позивачем випадків мав місце страховий випадок і що причиною виходу з ладу деталей (вузлів, агрегатів) кожного з автомобілів, по якому заявлено вимоги про виплату страхового відшкодування, мав місце заводський дефект, позивач посилається на підписані відповідачем акти дефектування деталей (вузлів, агрегатів), що вийшли з ладу внаслідок виробничих дефектів, в яких, у графі «Причина виходу з ладу», містяться записи про те, що причиною виходу з ладу деталі (вузла, агрегату) є «заводський дефект» на суму 621266,46 грн.,

Суд погоджується з тим, що зазначені акти дефектування є підтвердженням настання страхових випадків та визнання відповідачем таких випадків страховими, оскільки як вже було зазначено вище відповідно до п. 6.1 Договору страхування страхове відшкодування виплачується на підставі: письмової заяви позивача про виплату страхового відшкодування; акта про причини виходу з ладу деталей, що підлягають заміні по гарантії та рахунку, що підтверджує вартість деталей (вузлів, агрегатів) та вартості робіт про їх усуненню.

Відповідно до умов договору та взятих на себе зобов’язань, відповідач зобов’язався здійснити виплату страхового відшкодування при настанні страхового випадку (підпункт 4 пункту 5.1 Договору страхування), тобто, в разі виявлення в гарантійний період заводських дефектів автомобіля (абзац 3 пункту 1 договору), підписання акта дефектування (протоколу огляду). Таким чином, на думку суду, підписані зі сторони відповідача акти дефектування свідчать про належним чином повідомлення страховика страхувальником про настання страхового випадку, а тому у відповідача виник обов’язок здійснити виплату страхового відшкодування.

Таким чином, наданими суду доказами підтверджується настання страхових випадків (наявність заводських дефектів) по заявлених позивачем випадках у зв’язку чим підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача 621266,46 грн. страхового відшкодування за період з 05.03.2009 р. по 11.08.2009 р.

Разом з тим, також підлягають задоволенню вимоги про стягнення пені на суму 63781,08 грн., заявлені позивачем у зв’язку з порушенням зобов’язання відповідача щодо сплати страхового відшкодування на суму 621266,46 грн. виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбачених цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Виходячи зі змісту ст. ст. 546, 548, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.

Крім того, відповідно до вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Враховуючи положення чинного законодавства, здійснивши перерахунок розміру заявленої до стягнення пені, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача 63781,08 грн. пені.

Разом з тим, позовні вимоги про стягнення 1877548,52 грн. страхового відшкодування за період з 08.12.2008 р. по 11.07.2009 р. не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не надано суду доказів підписання актів дефектування відповідачем, а тому позивачем не доведено суду про належне повідомлення відповідача про настання страхового випадку, що є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.

За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні позову в частині стягнення 1877548,52 грн. та 192754,76 грн. пені, нарахованої на цю суму, у зв’язку з порушенням зобов’язання.

Згідно зі статтею 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач в установленому порядку заявлених до нього вимог не спростував.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1.           Позов задовольнити частково.

2.           Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»(01004, м. Київ, вул. Басейна, 7-в, код ЄДРПОУ 19411125) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніком Авто»(01103, м. Київ, вул. Військовий проїзд, 8, код 31663318) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 621266 (шістсот двадцять одна тисяча двісті шістдесят шість) грн. 46 коп. страхового відшкодування, 63781 (шістдесят три тисячі сімсот вісімдесят одна) грн. 08 коп. пені, 6212 (шість тисяч двісті дванадцять) грн. 66 коп. державного мита, 114 (сто чотирнадцять) грн. 32 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині в позові відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

СуддяГ.П. Бондаренко Дата підписання рішення: 22.03.2011 р.