Рішення № 14624073, 02.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/1802.03.11 За позовомАкціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»

ДоКомунального підприємства «Київпастранс»в особі Автобусного парку № 5

Простягнення 183014,22 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь:

від позивача:          Цурка Н.О. –дов. № Д07/2010/06/25-8 від 25.06.10 р.

                              Півень Д. –дов. № Д07/2011/02/01-1 від 01.02.11 р.

від відповідача:          Магратій Я.В. –дов. № 06-5/15 від 04.01.11 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передано позов Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»до Комунального підприємства «Київпастранс»в особі Автобусного парку № 5 про стягнення 153451,16 грн. основного боргу, 6905,19 грн. пені, 8773,32 грн. 7 % штрафу, 10585,73 грн. інфляційної складової боргу та 3298,81 грн. трьох відсотків річних у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань щодо оплати поставленої теплової енергії у гарячій воді за договором № 730361 від 01.08.02 р. та додатками до нього.

Ухвалою суду від 04.01.11 р. було порушено провадження у справі № 37/18 та призначено її розгляд на 16.01.11 року, зобов’язано сторін надати певні документи.

25.01.11 р. через службу діловодства Господарського суду м. Києва від позивача надійшла заява про зміну предмету позову, згідно з якою позивач просить стягнути з відповідача 153451,16 грн. основного боргу, 10585,73 грн. інфляційної складової боргу, 3298, 81 грн. трьох відсотків річних та 6905,19 грн. пені у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань щодо оплати поставленої теплової енергії у гарячій воді за договором № 730361 від 01.08.02 р.

Розглянувши подану заяву, суд її задовольнив з наступних підстав.

У відповідності до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, з огляду на те, що судом прийнято заяву позивача про зміну предмету позову, то у вирішенні спору має місце нова ціна позову –174240,89 грн.

У судовому засіданні 16.02.11 р. представник позивача надав суду документи на виконання вимог ухвали від 04.01.11 р. та оригінали документів для огляду в судовому засіданні, копії яких було додано позовної заяви.

Представник відповідача у судовому засіданні 16.02.11 р. надав письмовий відзив на позовну заяву та заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання йому можливості ознайомитися з матеріалами справи, яке судом було задоволено.

Враховуючи вищевикладене, судом було оголошено перерву у судовому засіданні 16.02.11 р. до 28.02.11 р. о 12:50 год.

У судовому засіданні 28.02.11 р. представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 28.02.11 р. пояснив суду, що позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи вищезазначене, суд оголосив перерву у судовому засіданні 28.02.11 р. до 02.03.11 р. о 09:35 год. для дослідження доказів у справі.

У судовому засіданні 02.03.11 р. представник позивача повторно підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 02.03.11 р. повторно пояснив суду, що позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідачу про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним відзиву на позов і витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

Розглянувши подані матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»(енергопостачальна організація) та Комунальним підприємством «Київпастранс» в особі Автобусного парку № 5 (абонент) був укладений договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №730361 від 01.08.02 р., відповідно до умов якого енергопостачальна організація зобов’язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію в період опалювального сезону, гарячого водопостачання протягом року, в кількості та обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору, а абонент зобов’язується виконувати умови та порядок оплати в обсягах і терміни, які передбачені в додатку № 4 до даного договору.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з п. 5.1. договору №730361 від 01.08.02 р., облік споживання абонентом теплової енергії проводиться розрахунковим способом.

Відповідно до п. 5.3. вищезазначеного договору, абонент, який має прилади обліку, щомісячно надає енергопостачальній організації звіт по фактичному споживанню теплової енергії, в терміни передбачені у додатку № 1 до даного договору.

Згідно з п. 4 додатку № 1 до договору №730361 від 01.08.02 р., дата зняття абонентом показників приладів обліку –по останній день поточного місяця, надання звіту в МВРТ № 4 –не пізніше 03 числа місяця, наступного за розрахунковим. При відсутності звіту розрахунок виконується згідно максимальних договірних навантажень.

Додатками № 3 та № 4 до договору №730361 від 01.08.02 р. визначено тарифи на теплову енергію та порядок розрахунків за спожиту теплову енергію.

Відповідно до п. 5 додатку № 4 до договору №730361 від 01.08.02 р., абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в міжрайонному відділенні з реалізації теплової енергії № 4 за адресою: м. Київ, вул. Борщагівська, 171/18, розрахункова група тел. 456-12-73, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в МРВТ-4).

Згідно з п. 2 вищевказаного додатку, абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує енергопостачальній організації вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює договір про заставу майна, згідно з законом України «Про заставу», як засіб гарантії сплати теплової енергії, що споживається.

Пунктом 3 додатку № 4 до договору №730361 від 01.08.02 р. визначено, що якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку, то при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду ця кількість перевищення самостійно сплачується абонентом не пізніше 3 числа місяця, наступного за розрахунковим; а у випадку, якщо фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду –сальдо розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку.

У відповідності до п. 4 вищезазначеного додатку, абонентам, що не мають приладів обліку, кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання абонента в розрахунковому періоді; різниця між заявленою та фактично спожитою абонентом тепловою енергією сплачується ним самостійно, не пізніше 15числа наступного за розрахунковим.

Позивач в обґрунтування позовних вимог надав суду належним чином завірені копії облікових карток відповідача за період з липня 2009 р. до жовтня 2010 р. та корінці нарядів на підключення та відключення. Загальна сума спожитої відповідачем теплової енергії за період з 01.07.09 р. до 01.12.10 р. становила 159025,40 грн.

Позивач пояснив суду, що ним були належним чином виконані зобов’язання за договором №730361 від 01.08.02 р., тоді як відповідач свої зобов’язання щодо оплати за спожиту теплову енергію виконав частково на суму 5574,24 грн., у зв’язку з чим станом на 01.12.10 р. у нього виникла заборгованість у розмірі 153451,16 грн.

За таких обставин АЕК «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» звернулась до Господарського суду м. Києва з даним позовом до Комунального підприємства «Київпастранс»в особі Автобусного парку № 5 про стягнення 153451,16 грн. основного боргу, 6905,19 грн. пені, 8773,32 грн. 7 % штрафу, 10585,73 грн. інфляційної складової боргу та 3298,81 грн. трьох відсотків річних у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань щодо оплати поставленої теплової енергії у гарячій воді за договором № 730361 від 01.08.02 р. та додатками до нього.

Оскільки судом було прийнято заяву позивача про зміну предмету позову, то у вирішенні спору має місце нова ціна позову –174240,89 грн. (з яких: 153451,16 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію за період з 01.06.09 р. до 01.12.10 р., 10585,73 грн. інфляційної складової боргу, 3298,81 грн. трьох річних процентів та 6905,19 грн. пені за прострочення грошового зобов’язання).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих суду доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов’язання виконав належним чином, зауважень щодо відпуску теплової енергії від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений договором № 730361 від 01.08.02 р. та додатками до нього строк оплату за спожиту теплову енергію здійснив не повністю.

Відповідач у судовому засіданні 02.03.11 р. пояснив суду, що позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню, посилаючись на розділ 7 договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 730361 від 01.08.02 р., яким передбачено обов’язковий претензійний порядок вирішення спорів між сторонами.

Пунктами 7.1. –7.3. вищевказаного договору визначено, що спори сторін, пов’язані з укладенням, зміною, виконанням та розірванням цього договору регулюються правилами, обміном листами (телеграмами, факсами), укладенням додаткових угод, а також іншими необхідними заходами; сторони зобов’язуються розглянути претензію іншої сторони та прийняти необхідні заходи щодо її врегулювання на взаємній основі; після закінчення 30 днів, з моменту отримання претензії відповідачем та не при досягненні згоди, сторони мають право звернутися для вирішення спору в Арбітражний суд м. Києва.

Судом зазначене посилання відповідача на обов’язковий претензійний порядок вирішення спорів між сторонами не приймається до уваги, оскільки в інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-8/211 від 07.04.08 р. «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України»дано роз’яснення: що частиною другою статті 222 Господарського кодексу України встановлено не обов'язок, а право суб'єкта господарювання чи іншої юридичної особи - учасника господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів звернутися до нього з письмовою претензією.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 153451,16 грн. основного боргу, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, то позов Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»в частині стягнення з Комунального підприємства «Київпастранс»в особі Автобусного парку № 5 суми основного боргу за договором № 730361 від 01.08.02 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді та додатками до нього у розмірі 153451,16 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»просить суд також стягнути з відповідача 10585,73 грн. інфляційної складової боргу та 3298,81 грн. трьох відсотків річних у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов’язання за договором № 730361 від 01.08.02 р. за період з серпня 2009 р. до грудня 2010 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця –червня.

У постанові Вищого господарського суду № 37/327 від 20.01.11 р. викладена позиція, якою стверджується, що реалізація позивачем права кредитора на стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення передбачає необхідність застосування індексу інфляції за весь час прострочення як від’ємного, так і позитивного значення.

Дослідивши розрахунок, наданий позивачем, суд встановив, що у ньому помилково позивач не врахував зменшення інфляційних збитків, що пов’язані із встановленням рівня інфляції у липні 2009 р., серпні 2009 р., квітні 2010 р., травні 2010 р., червні 2010 р. та липні 2010 на рівні 99,9 %, 99,8 %, 99,7 %, 99,4 %, 99,6 %, 99,8 % відповідно.

Враховуючи наведене, матеріальні втрати позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за визначений позивачем період є меншими, ніж заявлені АЕК «Київенерго».

У зв’язку з вищенаведеним, судом було виконано власний розрахунок інфляційних нарахувань, у відповідності до якого стягненню з Комунального підприємства «Київпастранс»в особі Автобусного парку № 5 за період з серпня 2009 р. до грудня 2010 р. підлягають 8902,01 грн. інфляційних нарахувань.

Також, оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання за договором № 730361 від 01.08.02 р. та додатками до нього станом на 01.12.10 р., то з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 3298,81 грн. трьох відсотків річних.

Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»просить суд також просить суд стягнути з відповідача 6905,19 грн. пені за порушення грошового зобов’язання за договором № 730361 від 01.08.02 р. та додатками до нього.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

У відповідності до пункту 7 додатка № 4 до договору № 730361 від 01.08.02 р., на суму боргу на початок кожного періоду (місяця) енергопостачальною компанією нараховується пеня в розмірі 0,5 % за кожен день, до моменту його повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»від 22.11.1996 р. зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

За розрахунком позивача, перевіреним судом, нарахована відповідачу пеня з липня 2010 р. до грудня 2010 р. за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання за договором № 730361 від 01.08.02 р. та додатками до нього становить 6905,19 грн.

Таким чином, позов Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»до Комунального підприємства «Київпастранс»в особі Автобусного парку № 5 підлягає задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При подачі даного позову Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»було сплачено державне мито відповідно до платіжного доручення № 11751 від 17.12.10 р. в сумі 1846,27 грн., тоді як, відповідно до норм Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік»та деяких інших законодавчих актів»із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, справляється мито у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доході громадян. У відповідності до ціни позову у даній справі позивач повинен був сплатити 1830,14 грн. За таких обставин зайво сплачене державне мито у розмірі 16,13 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України на підставі ст. 47 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 549, 551, 611, 614, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 22, 193, 232, 233, 275 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, ст. ст. 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Комунального підприємства «Київпастранс»в особі Автобусного парку № 5 (04128, м. Київ, вул. Академіка Туполєва, 21, код ЄДРПОУ 03114336) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»(01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 153 451 (сто п’ятдесят три тисячі чотириста п’ятдесят одну) грн. 16 коп. основного боргу, 8 902 (вісім тисяч дев’ятсот дві) грн. 01 коп. інфляційної складової боргу, 3 298 (три тисячі двісті дев’яносто вісім) грн. 81 коп. трьох відсотків річних, 6 905 (шість тисяч дев’ятсот п’ять) грн. 19 коп. пені, 1 725 (одна тисяча сімсот двадцять п’ять) грн. 57 коп. витрат по сплаті державного мита та 233 (двісті тридцять три) грн. 72 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          У решті позовних вимог відмовити.

4.          На підставі даного рішення повернути Акціонерній енергопостачальній компанії «Київенерго»(01001, м. Київ, площа І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(04050, м. Київ, вул. Мельникова, 31, код ЄДРПОУ 26187764) з Державного бюджету України державне мито в сумі 16 (шістнадцять) грн. 13 коп., що перераховане платіжним дорученням № 11751 від 17.12.10 р. (оригінал якого залишається в матеріалах справи), як зайво сплачене.

5.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

6.          Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя                                                                                 Гавриловська І.О.

Повне рішення складено 09.03.11 р.