Рішення № 14623893, 09.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 44/1709.03.11 За позовом Відкритого акціонерного товариства Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»в особі Донецької філії ВАТ УСК «Дженералі Гарант»м. Донецьк

до Приватного акціонерного товариства «ВіЕйБі страхування»

третя особа: ОСОБА_1

про стягнення 5734,33 грн.

Суддя Чеберяк П.П.

Представники:

від позивача: Великородний А. О. представник

від відповідача: не зявився

У судовому засіданні 09.03.2011 року, згідно з вимогами статті 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»в особі Донецької філії ВАТ УСК «Дженералі Гарант»м. Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Закритого акціонерного товариства “ВіЕйБі страхування” в особі Донецького головного управління ЗАТ “ВіЕйБі страхування” про стягнення 5734,33 грн.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 30.07.2010р. порушено провадження у справі № 10/152 та призначено до розгляду на 31.08.2011р.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 08.11.2011р. справу № 10/152 передано за підсудністю до господарського суду міста Києва.

За резолюцією Голови господарського суду міста Києва справу № 10/152 передано на розгляд судді Чеберяку П.П.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 22.11.2010р. справу № 10/152 суддею Чеберяк П. П. прийнято до свого провадження, присвоєно їй номер 44/17 та призначено до розгляду на 17.01.2011р.

Ухвалою господарського суду м. Києва в 17.01.2011р. відкладено розгляд справи на 31.01.2011р.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 31.01.2011р. відкладено розгляд справи на 14.02.2011р.

14.02.2011р. у зв'язку з хворобою судді розгляд справи не відбувся.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 28.02.2011р. розгляд справи призначено на 09.03.2011р.

Представник позивача в судовому засіданні 09.03.2011р. надав пояснення по суті справи та підтримав позовні вимоги в обсязі та з підстав, викладених в позовній заяві.

Відповідач у судове засідання не зявився, відзив на позовну заяву не надав, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, про причини неявки свого представника суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.97р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні у справі матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19 грудня 2006 року між Відкритим акціонерним товариство Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»в особі Донецької філії ВАТ УСК «Дженералі Гарант»- страховик (далі - позивач) та ОСОБА_2. - страхувальник було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу у формі полісу № 19G-3367316 (далі - договір) предметом якого є страхування автомобіля «Шевроле», державний номерний знак НОМЕР_1 (далі - застрахований автомобіль).

Відповідно до умов договору, страховик зобовязується здійснити виплату страхового відшкодування у разі настання страхового випадку, яким є факт збитків, а саме пошкодження чи знищення транспортного засобу або його частин внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

27 липня 2007 року у м. Торезі Донецької області сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю застрахованого автомобіля під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля «АЗЛК-2140», держаний номерний знак НОМЕР_2, який належить ОСОБА_3, під керуванням водія ОСОБА_1.

Згідно довідки про обставини ДТП за № 9/15-8321 від 31.07.2007 р., виданої ДАІ м. Тореза УДАІ ГУМВС України в Донецькій області, особою винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди є водій ОСОБА_1

Постановою Торезького міського суду Донецької області від 20.08.2007 р. ОСОБА_1 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу про адміністративні правопорушення «Порушення водіями правил дорожнього руху, що потягло пошкодження транспортних засобів, вантажів, доріг, дорожніх споруд або іншого майна»та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави.

Внаслідок ДТП застрахований автомобіль отримав механічні пошкодження, а його власнику ОСОБА_2 було завдано матеріальної шкоди на суму 7445,92 грн., що підтверджується актом автотоварознавчого дослідження № 1499/07-08 від 03.09.2007р. та протоколом огляду транспортного засобу від 14.08.2007р.

На виконання договору страхування позивач на підставі заяви страхувальника від 30.07.2007р. та страхового акту № 81939 від 08.10.2007р. сплатив страхувальнику суму страхового відшкодування у розмірі 5464,33 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2891 від 18.10.2007р. За проведення автотоварознавчого дослідження позивачем було сплачено 270,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2468 від 12.09.2007р.

Відповідно до договору, при розрахунку страхового відшкодування з розміру матеріального збитку вираховується ПДВ, а також безумовна франшиза, яка складає 0,5 % від страхової суми.

Таким чином, позивач за страховим випадком, що стався 27.07.2007 року у м. Торезі Донецької області за участю автомобіля «Шевроле», державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля «АЗЛК-2140», держаний номерний знак НОМЕР_2, який належить ОСОБА_3, під керуванням водія ОСОБА_1 здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 5734,33 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 5734,33 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

В пункті 4 постанови Пленуму Верховного суду України від 27.03.1992 р. № 6 визначено, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Вина ОСОБА_1 встановлена постановою Торезького міського суду Донецької області від 20.08.2007р.

Цивільна відповідальність Кіріковіча А. С. на момент настання страхової події була застрахована в Закритому акціонерному товаристві «ВіЕйБі страхування»за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВВ/0460145 від 26.04.2007р.

Відповідно до п.4 полісу № ВВ/0460145 страхувальником особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована полісом є ОСОБА_1, забезпеченим транспортним засобом є автомобіль «АЗЛК-2140», держаний номерний знак НОМЕР_2 (п.6 полісу).

Зважаючи на викладене, відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб заподіяна забезпеченим транспортним засобом, автомобілем «АЗЛК-2140», держаний номерний знак НОМЕР_2 була застрахована відповідачем.

Вказаним договором (поліс №ВВ/0460145) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну на одного потерпілого становить 25000 грн., франшиза становить 510 грн. (пункт 2 полісу).

Відповідно до п. 15.1 ст. 15 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»договір страхування першого типу передбачає страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах.

Згідно з п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обовязків є, зокрема договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Статтею 528 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно з ст. 6 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Статтею 29 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно з п. 37.1 ст. 37 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

До цього часу відповідач на користь позивача страхове відшкодування у розмірі 5734,33 грн. не виплатив.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобовязання.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи викладене вище, а також те, що відповідач не оспорив ціну позову, відзив на позовну заяву не подав, позовні вимоги визнаються такими, що підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, повязаних із розглядом справи.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України на останнього покладаються витрати по сплаті державного мита в сумі 102,00 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в повному обсязі.

Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 11, 528, 614, 993, 1172, 1187 Цивільного кодексу України, ст.ст.6, 22, 29, 35, 37 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ВіЕйБі Страхування» (03055, м. Київ, вул. Василевської 7, код ЄДРПОУ 31927008) на користь Відкритого акціонерного товариства Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»в особі Донецької філії Відкритого акціонерного товариства Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»(83086, м. Донецьк, вул. Челюскінців 55-в, код ЄДРПОУ 24812547) 5734 (пять тисяч сімсот тридцять чотири) грн. 33 коп. основного боргу, 102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя П.П. Чеберяк

Дата підписання рішення суду 14.03.2011р.