Рішення № 14623860, 15.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 33/6515.03.11

Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом приватного підприємства «Царь-риба»

до           товариства з обмеженою відповідальністю «Віс-Компані»

про           стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу 10570,58 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Войніканіс-Мирський Я.С.– представник за довіреністю № 47 від 28.12.2011 року;

від відповідача: не з’явився.

встановив:

          Приватне підприємство «Царь-риба»звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Віс-Компані»про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу 10570,58 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між позивачем та відповідачем був укладений договір № 15/001/09-1/ЦР-040 купівлі-продажу від 15.03.2009 року, відповідно до п. 1.2. якого продавець (позивач) продає, а покупець (відповідач) купує продукцію (надалі товар) та здійснює оплату, згідно умов цього договору.

Згідно п. 4.1. договору загальна вартість цього договору визначається вартістю товару, поставленого згідно накладних протягом терміну дії договору.

Відповідно до п. 4.3. договору покупець зобов’язаний сплатити продавцю вартість конкретної поставки товару, який замовлено покупцем, не пізніше чим через 14 календарних днів від дати отримання товару, згідно накладної чи/або рахунку-фактури на товар, без врахування дня відпуску товару.

На виконання умов договору відповідачеві був відпущений товар по видатковим накладним № ЦР-0000054 від 04 січня 2011 року на суму 4670,50 грн.(з урахуванням розбіжностей), № ЦР-0009865 від 21 грудня 2010 року на суму 5506,11 грн., № ЦР-0009457 від 07 грудня 2010 року на суму 1704,30 грн.

Відповідач здійснив часткову оплату за поставлений товар.Станом на день подання позовної заяви до суду заборгованість відповідача перед позивачем становить 10441,20 грн.

Також, у зв’язку з несплатою поставленого товару, позивач нарахував відповідачеві індекс інфляції у сумі 104,41 грн. та три проценти річних у сумі 24,97 грн.

На підставі викладеного вище позивач звернувся до суду.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.02.2011 року порушено провадження у справі № 33/65 і призначено до розгляду на 01.03.2011 року.

Представник відповідача в судове засідання 01.03.2011 року не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі № 33/65 від 16.02.2011 року не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв.

Представник позивача в судове засідання з’явився, частково подав документи на вимогу ухвали Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі № 33/65 від 16.02.2011 року, подав заяву про забезпечення позову за вих. № 48 від 25.02.2011 року.

Суд відмовив у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову у зв’язку із необгрунтованістю.

Відповідно ст. ст. 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи факт неявки в судове засідання представника відповідача, суд відклав розгляд справи на 15.03.2011 року.

У судове засідання 15.03.2011 року представник відповідача не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі № 33/65 від 16.02.2011 року не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином.

Представник позивача в судове засідання з’явився, подав документи на вимогу ухвали Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі № 33/65 від 16.02.2011 року, подав заяву про забезпечення позову за вих. № 15/03-1 від 15.03.2011 року.

Суд відмовив у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову у зв’язку із необгрунтованістю.

Представник позивача надав пояснення по справі та просив стягнути з відповідача основну заборгованість в сумі 10441,20 грн., індекс інфляції у сумі 104,41 грн., три проценти річних у сумі 24,97 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 106,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Між позивачем та відповідачем був укладений договір № 15/001/09-1/ЦР-040 купівлі-продажу від 15.03.2009 року, відповідно до п. 1.2. якого продавець (позивач) продає, а покупець (відповідач) купує продукцію (надалі товар) та здійснює оплату, згідно умов цього договору.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч.2 статті 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до п. 3.4. договору товар передається продавцем представнику покупця при пред’явленні таким представником належної довіреності, що уповноважує його одержати товар і підписати накладну або акт прийому-передачі товару.

Згідно п. 4.1. договору загальна вартість цього договору визначається вартістю товару, поставленого згідно накладних протягом терміну дії договору.

Згідно п. 4.2. договору ціна товару, що являється предметом купівлі-продажу, визначається на підставі прайс-листів продавця за бажанням однієї із сторін затверджується двохстороннім протоколом погодження цін (згідно додатку № 1 до даного договору), зазначається в накладній, яка супроводжує поставку конкретної партії товару і є невідємною частиною даного договору.

Відповідно до ч.1 статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 статті 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

На виконання умов договору відповідачеві був відпущений товар по видатковим накладним № ЦР-0000054 від 04 січня 2011 року на суму 4670,50 грн.(з урахуванням розбіжностей), № ЦР-0009865 від 21 грудня 2010 року на суму 5506,11 грн., № ЦР-0009457 від 07 грудня 2010 року на суму 1704,30 грн.

Частина 1 статті 691 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч.1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч.2 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до п. 4.3. договору покупець зобов’язаний сплатити продавцю вартість конкретної поставки товару, який замовлено покупцем, не пізніше чим через 14 календарних днів від дати отримання товару, згідно накладної чи/або рахунку-фактури на товар, без врахування дня відпуску товару.

Відповідач здійснив часткову оплату за поставлений товар, що підтверджується банківськими виписками, які знаходяться в матеріалах справи.

Згідно акту взаєморозрахунків між ПП «Царь-риба»та ТОВ «Віс-Компані»від 07.02.2011 року заборгованість відповідача становить 10441,20 грн.

В процесі розгляду справи представник позивача подав бухгалтерську довідку за вих. № 44 від 28.02.2011 року, відповідно до якої заборгованість відповідача перед позивачем становить 10441,20 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 10441,20 грн.

Згідно з п. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості у відповідача перед позивачем в сумі10441,20грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача індекс інфляції у сумі 104,41 грн., трьох процентів річних у сумі 24,97 грн.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нараховує відповідачеві індекс інфляції у сумі 104,41 грн., три проценти річних у сумі 24,97 грн. загалом з 22.12.2010 року по 08.02.2011 року., враховуючи умови п. 4.3. договору, тобто через 14 календарних днів від дати отримання товару, згідно накладної чи/або рахунку-фактури на товар, без врахування дня відпуску товару.

Таким чином, вимога позивача щодо стягнення індексу інфляції у сумі 104,41 грн., трьох процентів річних у сумі 24,97 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно пп.а п.2 статті 3 Декрету КМ України «Про державне мито» ставка державного мита встановлюються із заяв, що подаються до господарських судів із заяв майнового характеру 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ціна позову 10570,58 грн.

Відповідно до частини 3 статті 55 Господарського процесуального кодексу ціну позову вказує позивач. У випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею.

Таким чином, сума державного мита становить 105,71 грн.

Згідно статті 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82–85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Віс-Компані»(01011, м. Київ, вул. Рибальська, буд. 2; р/р 260041437 в «Райффайзен Банк Аваль», МФО 353348, код ЄДРПОУ 31241468) або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь приватного підприємства «Царь-риба»(99040, м. Севастополь, Гагарінський район, вул. Промислова, 7; р/р 26006210123649 в АТ «ПроКредитБанк»м. Києва, МФО 320984, код ЄДРПОУ 31183178) основну заборгованість в сумі 10441 (десять тисяч чотириста сорок одну) грн. 20 коп., індекс інфляції у сумі 104 (сто чотири) грн. 41 коп., три процента річних у сумі 24 (двадцять чотири) грн. 97 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 105 (сто п’ять) грн. 71 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                             С.М.Мудрий

Дата підписання рішення: 21.03.2011 року.