Рішення № 14623851, 17.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 43/5017.03.11 За позовом комунального підприємства “Дирекція з утримання та обслуговування

житлового фонду Святошинського району м. Києва”

до фізичної особи підприємця ОСОБА_1

про стягнення 45043, 96 грн.

Суддя Пасько М.В.

Представники:

від позивача Войтов Є.О. предст. за дов.,

від відповідача не з'явились

Обставини справи :

Позивач звернувся до суду з позовом до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення 45043, 96 грн. заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання умов Договору оренди нежитлового приміщення № 131 від 03.08.09.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2011 року порушено провадження у справі № 43/50, розгляд справи призначено на 27.01.2011 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2011 року розгляд справи був відкладений на 27.01.2011 року у зв'язку з необхідністю витребування нових доказів по справі.

Представник позивача у судовому засіданні надав додаткові документи по справі.

У зв'язку з неявкою відповідача та неподанням ним витребуваних судом доказів, розгляд справи було відкладено на 17.03.11.

В судове засідання призначене на 17.03.11 представник Відповідача повторно не зявився.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.97р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Судом у відповідності до ст. 81-1 ГПК України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Розглянувши надані учасниками процесу документи, заслухавши пояснення представника Позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.08.2009 р. між комунальним підприємством “Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Святошинської районної у місті Києві ради (далі - Позивач) та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (далі - Відповідач) було укладено договір оренди нежитлового приміщення, комунальної власності територіальної громади Святошинського району міста Києва № 131 (далі Договір), за умовами якого Позивач, на підставі розпоряджень Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації № 600 від 04.06.2009 р. та ордеру № 163 від 17.07.2009 р., зобовязався передати, а відповідач прийняти нежиле приміщення загальною площею 86,4 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 під розміщення майстерні по ремонту одягу (далі обєкт оренди).

31.12.09 між сторонами було підписано Додаткову угоду, відповідно до якої площа орендованого приміщення змінилася на 79, 8 кв.м.

Обєкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади Святошинського району міста Києва і знаходиться на балансі орендодавця.

Відповідно до п. 3.1 Договору за користування обєктом оренди відповідач сплачує позивачу орендну плату, яка на момент укладання Договору встановлюється у 7257, 67 грн. на місяць.

Згідно з п. 3.2 Договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць.

У пункті 3.8 Договору сторони узгодили, що відповідач повинен сплачувати орендну плату (п.п. 3.1, 3.7) та інші платежі (п.п. 3.5, 3.6) незалежно від результатів господарської діяльності щомісячно.

Строк дії Договору сторони встановили з 03.08.2009 р. до 02.07.2012 р. (п. 9.1 Договору).

Відповідно до п. 9.4 Договору, при невиконанні або порушенні однією із сторін умов Договору та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України, Договір може бути розірваний достроково на вимогу однієї із сторін за рішенням суду.

Позивач стверджує, що Відповідач не виконує своє зобовязання щодо сплати орендних платежів, чим істотно порушує умови договору оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Святошинського району міста Києва та просить розірвати зазначений договір з підстав, передбачених ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України.

При цьому позивач зазначає, що заборгованість відповідача за спірним Договором перевищує три місяці та становить 45043, 96 грн., а у відповідності до п. 9.7 Договору позивач має право вимагати дострокового розірвання Договору в судовому порядку і стягнення з відповідача збитків, якщо останній несвоєчасно сплачує передбачені Договором платежі.

Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, при цьому господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані сторонами (позивачем) докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до положень частин 1, 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Приписами ч. 3 ст. 18, ч. 1 ст. 19 Закону України від 10.04.1992, № 2269-XII “Про оренду державного та комунального майна” (надалі Закон України “Про оренду державного та комунального майна”) передбачено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі, незалежно від наслідків господарської діяльності.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, а саме: Акту прийому передачі від 20.11.2009 р., Позивач на виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв обєкт оренди в задовільному санітарно технічному стані.

Відповідно до умов Договору орендар за користування обєктом оренди сплачує орендодавцеві орендну плату та компенсує орендодавцеві його видатки по платі за землю орендар повинен сплачувати орендну плату та інші платежі незалежно від результатів господарської діяльності щомісячно до 10-го числа місяця наступного за звітним, з урахуванням щомісячного індексу інфляції; орендна плата та інші передбачені Договором платежі сплачуються починаючи з дати підписання акту прийому передачі, та нараховуються до дати підписання сторонами акту прийому передачі при поверненні обєкта оренди орендодавцеві, дати складання акту державним виконавцем про виселення на підставі рішення суду; орендар зобовязаний вносити орендні та інші передбачені Договором платежі своєчасно і в повному обсязі.

Отже, укладаючи договір оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Святошинського району міста Києва, Відповідач взяв на себе зобовязання вчасно та в повному обсязі виконувати свої зобовязання щодо сплати орендних платежів, незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Судом встановлено, що всупереч умовам Договору та вимогам чинного законодавства України Відповідач не сплачує орендні платежі, у звязку з чим у нього виникла заборгованість за період, більший ніж три місяці, що підтверджується матеріалами справи. Відповідачем зазначена обставина не спростована, доказів відсутності заборгованості суду не надано.

Умовами Договору встановлено, що Позивач має право вимагати дострокового розірвання договору у судовому порядку у разі несвоєчасної сплати Відповідачем передбачених договором платежів.

Частиною 2 ст. 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязань. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобовязання.

З встановлених обставин та наведених правових норм, суд дійшов висновку, що відповідачем істотно порушено умови договору оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Святошинського району міста Києва, а тому зазначений Договір підлягає розірванню у судовому порядку на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України.

Частиною 2 ст. 653 ЦК України передбачено, що у разі розірвання договору зобовязання сторін припиняються.

Згідно зі статтею 27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Також, відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

За таких обставин, вимога Позивача про виселення Відповідача з нежилого приміщення загальною площею 79, 8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 визнається судом обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Згідно п. 3.3. договору орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно, не пізніше 20 числа поточного місяця з урахуванням щомісячного індексу інфляції на рахунок орендодавця.

Всупереч вищеназваному договірному зобовязанню відповідач не виконав своїх обовязків в частинні внесення платежів, в результаті чого виникла заборгованість за період з січня по вересень 2010 року, що становить за розрахунками позивача, які неоспорені відповідачем, 23508,11 грн. орендна плата, 422,80 грн. експлуатаційні витрати, 433,04 грн. відшкодування плати за землю.

Відповідно до ст. 10 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” однією із істотних умов договору оренди та основним обовязком орендаря є сплата орендних платежів з урахуванням індексу інфляції.

Статтею 18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” визначається, що орендар зобовязаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно п. 4.2. договору орендар зобовязався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші витрати, повязані з утриманням приміщення, які покладені законодавством на орендодавця відносно займаної площі.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на викладене, вимоги Позивача про стягнення з Відповідача заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі та відшкодування плати за землю у розмірі 43781, 14 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що Відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за послуги оренди та плати за землю не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобовязання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Умовами пункту 3.10. договору передбачено, що за несвоєчасну сплату всіх платежів орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобовязання щодо сплати платежів.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

Укладеним між сторонами договором передбачено нарахування пені за кожний день прострочення, тобто, відповідальність носить подовжувальний характер.

Враховуючи, що в силу умов пункту 3.10. договору, відповідач зобов'язаний був вносити орендні платежі до 10 числа кожного місяця, то момент прострочення виконання зобов'язання слід встановлювати щодо кожного місяця оренди, і, в залежності від встановленого, нараховувати пеню, за кожний місяць наданих послуг окремо.

В звязку з тим, що взяті на себе зобовязання по сплаті наданих послуг оренди відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 3.10. договору, розмір якої, за обґрунтованими розрахунками позивача становить 1262, 82 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 1262, 82 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги те, що спір виник внаслідок неправильних дій Відповідача, витрати по оплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на Відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Розірвати договір оренди нежитлового приміщення № 131 від 03.08.2009 р. укладений між комунальним підприємством “Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Святошинської районної у місті Києві ради (03134, м. Київ, вул. Симиренка, 17, код ЄДРПОУ 36037999) та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

Виселити фізичну особу підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) з нежилого приміщення загальною площею 79, 8 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 та повернути вказане приміщення комунальним підприємством “Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Святошинської районної у місті Києві ради (03134, м. Київ, вул. Симиренка, 17, код ЄДРПОУ 36037999) по акту прийому-передачі.

Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2 ідентифікаційний номер НОМЕР_1, з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь комунального підприємства “Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Святошинської районної у місті Києві ради (03134, м. Київ, вул. Симиренка, 17, код ЄДРПОУ 36037999) 43 781 (сорок три тисячі сімсот вісімдесят одну) гривню 14 коп. основного боргу, 1262 (одну тисячу двісті шістдесят дві) гривні 82 коп. пені, 625 (шістсот двадцять пять) гривень 00 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) гривень 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до вимог ст. 84 ГПК України.

Суддя М.В.Пасько

Дата підписання рішення ____