Рішення № 14623836, 18.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 61/6818.03.11 За позовом:Закритого акціонерного товариства «ЛПГ»

До відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОАВТОГАЗ»

Про: стягнення боргу 157066 грн. 83 коп.

Суддя Івченко А.М.

Представники: Позивача:Діденко І.В. –дов. № б/н від 05.11.2010; Відповідача:Пасюрківська В.В. –дов. № б/н від 25.01.2011 У судовому засіданні 18.03.2011 оголошено вступну та резолютивну частини рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «ЛПГ» (надалі також –позивач, комісіонер) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОАВТОГАЗ»(надалі також –відповідач, комітент) про стягнення боргу 157066 грн. 83 коп.

          Позивач обгрунтовує свої вимоги тим, що між позивачем та відповідачем укладено договір комісії, при чому позивач свої зобов’язання за договором виконав належним чином, а саме, реалізував обумовлений договором обсяг скрапленого газу для споживачів, в той час як відповідачем не було здійснено оплати комісійної плати за відпрацьований місяць (вересень 2010), внаслідок чого утворилася заборгованість, стягнення якої і є предметом даного спору.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2011 порушено провадження у справі № 61/68, розгляд справи призначено на 22.02.2011.

          У судове засідання 22.02.2011 з’явились представники сторін. Судом долучено до матеріалів справи документи, надані представниками позивача та відповідача на виконання вимог ухвали від 28.01.2011.

          У своєму відзиві відповідач зазначає, що частково не погоджується з сумою боргу та просить суд відмовити в позові.

          На підставі ст. 77 ГПК України судом оголошено перерву в судовому засіданні до 15.03.2011 та 18.03.2011 відповідно.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

03.06.2006 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Євроавтогаз»та Закритим акціонерним товариством «ЛПГ»укладено договір комісії № 92 (надалі також –договір № 92), відповідно до предмету якого комітент доручає, а комісіонер бере не себе зобов’язання здійснити за плату від свого імені та за рахунок комітента реалізацію скрапленого газу для споживачів.

          Відповідно до п. 2.1. договору № 92, комітент передає комісіонеру на комісію скраплений газ в обсязі до 700 тон щомісячно. Пунктом 2.2. договору сторони домовились, що вищевказані обсяги скрапленого газу, який передається на комісію, можуть бути змінені (як в сторону збільшення, так і в сторону зменшення) за домовленістю сторін, про що укладається додаткова угода, яка є невід’ємною частиною договору.

          Згідно з п. 3.1. договору № 92, передача скрапленого газу здійснюється в місцях, які вказує комітент. Витрати, пов’язані з перевезенням скрапленого газу до місць його реалізації покладаються на комітента.

          Пунктом 5.3. договору № 92 встановлено, що комісіонер утримує (відраховує) частину своєї комісійної плати з коштів, отриманих за кожну реалізовану тону скрапленого газу в розмірі не менше ніж 90 грн., в т.ч. ПДВ. Іншу частину комісійної плати за відпрацьований місяць сторони узгоджують до 5 числа наступного місяця шляхом підписання додаткової угоди до даного договору, яка визначається в тому числі з урахуванням фактично понесених комісіонером витрат.

          Відповідно до п. 6.1.5. договору № 92 встановлено, що комітент зобов’язується своєчасно та в повному обсязі здійснювати виплату комісійної плати.

          На підставі інформації про нарахування та сплату комісійної винагороди ТОВ «Євроавтогаз»перед ЗАТ «ЛПГ»згідно договору комісії № 92 за період з 03.06.2006 по 05.10.2010 вбачається, що відповідач сплачував розмір комісійної винагороди за вказаний період у повному обсязі згідно підписаних між сторонами актів.

          Судом досліджено, що у період (вересень 2010), коли за твердженням позивача у відповідача виникла заборгованість, згідно накладних № 035/2 від 01.09.2010, № 036 від 16.09.2010, № 037 від 21.09.2010, № 038/1 від 30.09.2010, № 038 від 30.09.2010 всього ТОВ «Євроавтогаз»було відпущено, а ЗАТ «ЛПГ»одержано газу скрапленого в розмірі 177,98 тон. Зазначена кількість газу була реалізована позивачем у вересні 2010.

          Відповідно до письмових пояснень № 219 від 17.03.2011 позивач зазначив, що за вересень 2010 комісіонер, згідно договору комісії № 92 від 03.06.2006 надав комітенту звіт, де в розмір комісійної плати включено реалізацію скрапленого газу в розмірі 179,88 т. У вересні 2010, згідно товарних накладних позивачем було отримано від комітента 177,98 т. для реалізації по комісії. Для визначення розміру комісійної винагороди за вересень 2010 до обрахунку бралась цифра в 179,88 т., яка включала в себе, крім отриманих у вересні 2010 177,98 т. ще 1,9 т. залишків з попередніх періодів, що підтверджується актом звірки за вересень 2010.

          В силу ч. 1 ст. 193 Господарського Кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного Кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Стосовно іншої частини позовних вимог, а саме, стягнення витрат, які позивач вимушений понести внаслідок виконання умов договору на суму 140189 грн. 20 коп., суд зазначає наступне.

          Відповідно до ч. 1 статті 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

          Згідно статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов’язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов’язкові умови договору відповідно до законодавства.

          Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

          При укладенні господарського договору сторони зобов’язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України.

          Відповідно до ст. 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов’язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

          Згідно зі ст. 1013 ЦК України, комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії.

          Як вже зазначалося, у п. 5.3. договору № 92 встановлений порядок виплати комісіонерові плати, відповідно до якого сторонами передбачено, що іншу частину комісійної плати за відпрацьований місяць сторони узгоджують до 5 числа наступного місяця шляхом підписання додаткової угоди до даного договору, яка визначається в тому числі з урахуванням фактично понесених комісіонером витрат.

          Отже, комісійна винагорода та її розмір є істотною умовою договору комісії.

          Згідно з поясненнями відповідача від 15.03.2011 останнім повідомлено, що в рамках виконання пункту 5.3. договору комісії № 92 від 03.06.2006 додаткові угоди до даного договору щодо визначення кінцевої суми комісійної винагороди не укладалися. Розмір комісійної винагороди визначався іншими первісними документами, а саме: актами виконаних робіт, звітом комісіонера.

          Також, відповідно до письмових пояснень представника позивача від 15.03.2011 вбачається, що між сторонами додаткові угоди до договору комісії № 92 від 03.06.2006 щодо визначення кінцевої суми комісійної винагороди не укладалися. Підставою для оплати комісійної винагороди був прийнятий звіт комісіонера.

          Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що з урахуванням відсутності передбаченої пунктом 5.3. договору комісії № 92 додаткової угоди щодо визначення кінцевої суми комісійної винагороди, у відповідача не виникло обов’язку сплатити позивачу витрати, пов’язані з виконанням договору комісії в сумі 140189 грн. 20 коп. за вересень місяць 2010, а отже позов у цій частині задоволенню не підлягає.

          Разом з цим, суд відзначає, що позивач не позбавлений можливості на підставі норм чинного в Україні законодавства звернутися до суду з позовом щодо зобов’язання відповідача вчинити певні дії, зокрема, укласти додаткову угоду до договору № 92, в якій визначити суму комісійної винагороди.

          Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

          Враховуючи викладене вище, позовна заява підлягає задоволенню частково у сумі 16018 грн. 20 коп.

          Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита в розмірі 1570 грн. 66 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволених вимог в розмірі 160 грн. 18 коп. та 24 грн. 07 коп.

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОАВТОГАЗ»(02152, м. Київ, пр-т Павла Тичини, 13 оф. 230, код ЄДРПОУ 33444141) з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь Закритого акціонерного товариства «ЛПГ»(02121, м. Київ, вул. Горлівська 220, код ЄДРПОУ 24574384) суму боргу в розмірі 16189 (шістнадцять тисяч сто вісімдесят дев'ять) грн. 20 коп., державного мита в розмірі 161 (сто шістдесят одна) грн. 93 коп. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 24 (двадцять чотири) грн. 33 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

СуддяА.М. Івченко Дата підписання рішення: 22.03.2011