Рішення № 14623825, 16.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/3816.03.11 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Вітіс Груп»

До

ПроТовариства з обмеженою відповідальністю «Розвага Інтертеймент»

стягнення 30 695,68 грн. заборгованості та штрафних санкцій

Суддя Хрипун О.О.

Представники: Від Позивача Від ВідповідачаКосинський В.М. –предст.

не з’явилися Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вітіс Груп» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Розвага Інтертеймент»про стягнення 25398,98 грн. заборгованості, 1989,95 грн. пені, 716,05 грн. –3% річних від суми заборгованості, 1320,75 грн. інфляційних втрат, 1269,95 грн. –штрафу, а також просить відшкодувати 306,96 грн. сплаченого державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем зобов’язань в частині оплати за поставлений товар згідно видаткових накладних за Договором поставки.

Відповідач відзиву на позов не надав, повноважні представники Відповідача у судове засідання не з’явились, про причини неявки представників суд належним чином не повідомили, жодних заяв та клопотань від сторони не надійшло.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

23.10.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вітіс Груп» (далі –Позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Розвага Інтертеймент»(далі –Відповідач, Покупець) укладено Договір поставки № 129-09 К (далі –Договір), відповідно до якого Постачальник зобов’язується поставити окремими партіями та передати у власність Покупцеві товар, а покупець зобов’язується прийняти товар і оплатити його. Асортимент, кількість, ціна та загальна вартість товару зазначена у накладних на кожну окрему партію (п. 1.1 Договору).

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки.

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Аналогічні положення містяться і в ст. 265 Господарського кодексу України.

Відповідно до п. 3.2 Договору право власності на товар переходить від Позивача до Відповідача в момент передачі товару та підписання накладної. Пунктом 3.3 Договору передбачено, що датою поставки товару є дата, зазначена у видатковій накладній Позивача.

Згідно з п. 4.1 Договору ціна на товар вказана у торгово-транспортній накладній та/або видатковій накладній. Вартість товару є узгодженою Сторонами за наявності печаток (штампів) або підпису відповідальних сторін на накладній.

На виконання умов Договору в період з 23.10.2009 по 21.01.2010 Позивачем на користь Відповідача був поставлений товар на загальну суму 83460,22 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними:

-          № 1580 від 23.10.2009 на суму 21218,52 грн.

-          № 1650 від 29.10.2009 на суму 28628,09 грн.

-          № 1835 від 12.11.2009 на суму 1494,09 грн.

-          № 2301 від 03.12.2009 на суму 2853,09 грн.

-          № 2467 від 11.12.2009 на суму 21628,74 грн.

-          № 2642 від 21.12.2009 на суму 747,45 грн.

-          № 242 від 13.01.2010 на суму 2304,26 грн.

-          № 467 від 21.01.2010 на суму 4584,36 грн.

Таким чином Позивач в повному обсязі і належним чином виконав взяті на себе зобов’язання перед Відповідачем щодо поставки товару.

Відповідно до нижчезазначених видаткових накладних на повернення товару Відповідачем частину товару повернена Позивачу на загальну суму 56566,33 грн., а саме :

- № ПР-0000003 від 18.05.2010 на суму 18449,37 грн.

-          № ПР-0000002 від 18.05.2010 на суму 23562,04 грн.

-          № ПР-0000001 від 18.05.2010 на суму 14554,92 грн.

За твердженням Позивача, інших повернень товару Товариство з обмеженою відповідальністю «Розвага Інтертеймент»не здійснювало та жодних зауважень не мало. Доказів в підтвердження зворотного Відповідачем до суду не подано.

Копії всіх вище зазначених видаткових накладних та накладних на повернення оформлені належним чином, підписані обома сторонами та скріплені їхніми печатками, як того вимагають умови Договору.

Відповідно до п. 2.2.1 Договору Відповідач зобов’язується оплатити товар у терміни, передбачений Договором, зокрема, пунктом 4.2 Договору встановлено, що термін сплати становить 21 (двадцять один) календарний день з дати поставки товару.

Як вбачається з матеріалів справи, остання поставка здійснювалась 21.01.2010, що підтверджується видатковою накладною № 467 від 21.01.2010. Отже, Відповідач зобов’язаний був повністю розрахуватися за отриманий товар не пізніше 12.02.2010.

Згідно з п. 4.3 Договору зобов’язання Відповідача по оплаті поставленого товару вважаються виконаними після зарахування коштів на рахунок Позивача чи надходження коштів у касу Позивача.

Оплата Відповідачем за поставлений товар здійснена частково у сумі 1494,09 грн., в підтвердження чого в матеріалах справи міститься копія виписки по рахунку Позивача від 17.02.2010.

Таким чином, станом на 20.01.2011 основна сума заборгованості Відповідача перед Позивачем за Договором постачання № 129-09 К від 23.10.2009 становить 25398,98 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

10.06.2010 Товариством з обмеженою відповідальністю «Розвага Інтертеймент»на адресу Позивача був направлений лист (вих. № 10/6-1), в якому Відповідач гарантував сплату наявного боргу перед Позивачем у розмірі 25398,98 грн., тим самим визнаючи факт наявності такої заборгованості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Як визначено ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов’язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з наданими суду доказами Відповідачем були порушені договірні зобов’язання щодо сплати поставленого Позивачем товару.

Доказів оплати заборгованості, про яку заявлено у позовній заяві, Відповідачем до матеріалів справи не надано.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як визначено ч. 2 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання зобов’язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення .

В ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов’язання.

Відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобов’язання з оплати поставленого Позивачем за видатковими накладними.

Факт наявності заборгованості у Відповідача перед Позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, у зв’язку з чим, суд вважає заявлені вимоги про стягнення з Відповідача 25398,98 грн. заборгованості обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як встановлено п. 5.1 Договору, сторона, що не виконує належним чином умови Договору, зобов’язана сплатити штраф у розмірі 5% від суми невиконаного або виконаного неналежним чином зобов’язання. Пунктом 5.3 також передбачено, що у разі затримки оплати на отриманий товар, Відповідач зобов’язаний сплатити Позивачу пеню у розмірі подвійної ставки Національного банку України, що діяла на період нарахування пені, від загальної суми заборгованості за кожний день прострочення.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В ході перерахунку штрафу, пені, 3% річних та інфляційних витрат, суд виявив невідповідність сум, заявлених Позивачем до стягнення, дійсним розрахункам.

За результатами перерахунку суд встановив, що заявлені вимоги підлягають стягненню у наступному розмірі:

- пеня в сумі 2006,51 грн.

- 3 % річних в сумі 716,03 грн.

- інфляційні витрати в сумі 1302,96 грн.

- штраф в сумі 1269,94 грн.

Сума пені розрахована відповідно до вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»та положень ч. 6 ст. 232 ГК України виходячи з облікової ставки, встановленої НБУ у відповідний період з урахуванням виникнення зобов’язання щодо оплати по сумі, яка підлягала оплаті у встановлений строк та за період прострочення, і підлягає стягненню з Відповідача в розмірі 2006,51 грн.

Розмір 3% річних від суми заборгованості за Договором розраховується судом відповідно до періоду прострочення, з урахуванням умов Договору щодо строків проведення оплат, та складає 716,03 грн.

З урахуванням рекомендацій, викладених у Листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», сума інфляційних втрат складає 1302,96 грн.

Сума позову визначена Позивачем до стягнення, враховуючи основний борг, пеню, штрафні санкції, 3 % річних та інфляційні втрати, складає 30695,68 грн. За перерахунком суду ця сума становить 30694,42 грн.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуюче викладене, суд доходить до висновку про обґрунтованість заявлених Позивачем вимог та відповідність їх чинному законодавству, у зв’язку з чим, позов підлягає задоволенню частково.

Державне мито, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Відповідача.

Керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Розвага Інтертемент»(01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, буд. 5, кв. 3, літ. «А», код 365900773, літ. «А», код 36590077) з будь –якого рахунку виявленого державним виконавцем під час здійснення виконавчого провадження на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітіс Груп»(03055, м. Київ, вул. Шулявська, буд. 10/12-Д, код 36126345) 25398 (двадцять п’ять тисяч триста дев’яносто вісім) грн. 98 коп. заборгованості, 2006 (дві тисячі шість) грн. 51 коп. пені, 1269 (одна тисяча двісті шістдесят дев’ять) грн. 94 коп. штрафу, 1302 (одна тисяча триста дві) грн. 96 коп. інфляційних витрат, 716 (сімсот шістнадцять) грн. 03 коп. –3% річних, 306 (триста шість) грн. 96 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                           О.О.Хрипун

Дата підписання рішення: 21.03.2011