Рішення № 14623614, 15.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 33/3115.03.11

Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Україна житло-сервіс»

про стягнення 1772565,19 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Червінський О.В.- представник за довіреністю № 8 від 28.12.2010 року;

від відповідача: Компаниця С.І. - представник за довіреністю № 3153 від 31.12.2010 року;

Костюк Н.І.- представник за довіреністю № 3154 від 31.12.2010 року;

Турчено Д.Л.- представник за довіреністю № 3156 від 31.12.2010 року.

Встановив :

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»до товариства з обмеженою відповідальністю «Україна Житло-сервіс»про стягнення 1772565,19 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 27.08.2004 року між відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал»та товариством з обмеженою відповідальністю «Україна житло-сервіс»було укладено договір № 04777/5-04 на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі.

Відповідно до договору, зокрема п. 1.1, позивач зобов'язався надавати відповідачу послуги з постачання питної води та приймати від нього стічні води у міську каналізаційну мережу, а відповідач зобов'язався здійснювати своєчасну оплату наданих йому позивачем послуг на умовах цього договору.

Кількість води, що подається позивачем та використовується відповідачем, визначається за показаннями водолічильників, зареєстрованих позивачем (п. 2.1.1 договору).

Кількість стічних вод, які надходять у каналізаційну мережу, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно із показниками водолічильників (п. 2.1.4 договору).

Позивач належно виконуючи умови договору надавав і продовжує надавати відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення.

Згідно облікових даних позивача за період з 01.08.2010 року по 31.10.2010 року відповідачу було надано послуг з водопостачання та водовідведення на загальну суму 5 456 129,48 грн., що підтверджується актами про зняття показників з приладів обліку, розшифровками та платіжними вимогами-дорученнями.

В разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг відповідач зобов'язаний у десятиденний термін, з дня представлення позивачем платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акту. При невиконанні цієї умови дані позивача вважаються прийнятими відповідачем (п. 2.2.5 договору).

Враховуючи той факт, що за період з 01.08.2010 року по 31.10.2010 року відповідачем жодного разу не направлено до позивача уповноваженого представника для проведення звірки даних та підписання відповідного акту, позивач вважає дані, на підставі яких ним до банківської установи направлялись дебетово-інформаційні повідомлення, такими, що прийняті відповідачем, а відмову відповідача оплатити направлені платіжні документи - безпідставною.

Згідно ч. 2 ст. 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання»від 10.01.2002 року № 2918-ІП саме споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до п. 3.7 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Мінжитлокомунгоспу № 190 від 27.06.2008 року, розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Згідно умов договору (п. 2.2.2) відповідач розраховується за надані послуги у десятиденний термін з дня направлення позивачем платіжних документів до банківської установи відповідача.

Позивач регулярно здійснював відправлення до банківської установи відповідача вимоги про сплату наданих послуг, що підтверджується дебетово-інформаційними повідомленнями.

Згідно п. 2.2.4 договору в разі неотримання від постачальника поточного щомісячного платіжного документу, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.

Однак відповідач, в порушення умов договору та вимог чинного законодавства, яке регулює відносини у цій сфері господарювання, несвоєчасно та не в повному обсязі проводить розрахунки за спожиті послуги з водопостачання та водовідведення.

Заборгованість товариства з обмеженою відповідальністю «Україна житло-сервіс»перед публічним акціонерним товариством «АК «Київводоканал»за надані з 01.08.2010 року по 31.10.2010 року послуги з водопостачання та водовідведення становить 1 695 717,68 грн.

Також, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем грошових зобов’язань за договором на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі, позивач заявляє вимоги про стягнення з відповідача пеню в розмірі 24478,33 грн., 3 % річних в розмірі 4737,74 грн. та інфляційні витрати в розмірі 47631,43 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 20.01.2011 року порушено провадження у справі № 33/31, розгляд справи призначено на 01.02.2011 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 01.02.2011 року, в зв’язку із задоволенням клопотання відповідача, розгляд справи було відкладено на 15.02.2011 року.

В судове засідання з’явились представники позивача і відповідача, надали додаткові докази та пояснення по суті спору. Представник відповідача надав письмові заперечення на позовну заяву.

У відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, для дослідження та оцінки доказів по справі в судових засіданнях від 15.02.2011 року та 01.03.2011 року було оголошено перерви до 01.03.2011 року та 15.03.2011 року відповідно.

В судове засідання 15.03.2011 року з’явились представники позивача і відповідача та надали додаткові пояснення по суті спору. Представник позивача надав пояснення, відповідно до яких в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 1695717,68 грн., інфляційні витрати в розмірі 47631, 43 грн., 3 % річних в розмірі 4737,74 грн. та 24478,33 грн. пені.

Представники відповідача надали пояснення по суті спору, відповідно до яких заперечують проти заявлених позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»встановлено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства..

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. N 630 затверджено «Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», які регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

У цих Правилах визначено, що: централізоване водовідведення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у відведенні стічних вод, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових централізованих систем водовідведення; централізоване постачання холодної та гарячої води - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у холодній та гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем холодного та гарячого водопостачання.

Наведене свідчить, що законодавець розрізняє послуги з централізованого постачання холодної та гарячої води.

Закон України «Про питну воду та питне водопостачання»визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування системи питного водопостачання, спрямовані на гарантоване забезпечення населення якісною та безпечною для здоров'я людини питною водою.

В статті 1 цього Закону визначено, що централізоване питне водопостачання - господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води.

27.08.2004 року між відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал»(далі –позивач, постачальник за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю «Україна житло-сервіс»(далі-відповідач, абонент за договором) був укладений договір № 04777/5-04 на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі.

У відповідності до положень п 1.1. статуту публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»(нова редакція) затвердженого позачерговими загальними зборами акціонерів відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал», протокол від 20.12.2010 року, визначено, що публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал»(ідентифікаційний код 03327664) є правонаступником відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал».

Відповідно до п. 1.1 договору, цей договір укладається у відповідності із Законом України «Про питну воду та питне водопостачання». За цим договором постачальник (позивач) зобов’язується надавати абоненту (відповідачеві) послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у міську каналізаційну мережу, а абонент зобов'язується здійснювати і своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору, дотримуватися, порядку і користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994р., зареєстрованих в Міністерстві юстиції 22.07.1994р. за № 165/374 (в подальшому правила користування), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002р. зареєстрованих в Міністерстві юстиції 26.04.2002р. за № 403/6691 (в подальшому правила приймання), а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.

Відповідно до п. 2.1.1. договору облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показаннями лічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох об’єктів споживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом. Обсяг наданої води для поливу визначається за показаннями лічильника. В разі технічної неможливості встановлення лічильника, кількість поставленої для поливу води може визначатися за узгодженням із постачальником розрахунком.

Пунктом 2.1.2. договору передбачено, що зняття показів з лічильника здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента у строки згідно з графіком обслуговування постачальника. Для абонента із стабільним об’ємом водоспоживання (до 20 м. куб. із незначним коливанням) зняття показань з лічильника може здійснюватися постачальником поквартально, при цьому останній направляє абоненту щомісячно розрахункові документи на оплату наданих послуг, виходячи із його середньодобового споживання води. Показання лічильника за відповідний період можуть бути прийняті до розрахунків постачальником від абонента в письмовому вигляді. В разі, якщо абонент не забезпечить присутності свого представника для зняття показань, дані, що зняті постачальником є підставою для виставлення розрахункових документів на оплату наданих послуг.

Згідно з п. 2.1.4. договору кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показаннями водолічильників та/або іншими способами визначення об'ємів стоків у відповідності із розділом 21 правил користування.

Порядок розрахунків за договором сторони погодили відповідно до положень розділу 2 договору, а саме постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента платіжні документи (в електронному вигляді дебетові повідомлення, вимоги-доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами.

У платіжних документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником платіжного документу до банківської установи абонента. В разі утворення боргу, оплата, що надходить від абонента першочергово зараховується постачальником в погашення боргу (п. 2.2.2).

Умовами п.п. 12.5 та 1.10 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994 р., зареєстрованих в Міністерстві юстиції 22.07.1994 року за № 165/374 передбачено, що рахунки за воду складаються на підставі тарифів, що діють у даній місцевості або населеному пункті. За твердженням представника позивача відповідачу надаються послуги - як споживачу 11 групи.

Відповідно до п. 12.6 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994 р., зареєстрованих в Міністерстві юстиції 22.07.1994 року за № 165/374. рахунки за спожиті послуги з водопостачання та водовідведення виставляються абоненту за допомогою автоматизованих систем на базі ЕОМ.

Відповідно до умов позовної заяви позивач виконав всі умови договору належним чином, надаючи послуги з водопостачання та приймаючи від відповідача каналізаційні стоки цілодобово. Однак, відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства не виконує належним чином взяті на себе зобов’язання, стосовно повної, своєчасної та систематичної оплати спожитих ним послуг. Таким чином, за період з 01.08.2010 року по 31.10.2010 року відповідачу було надано послуги з водопостачання та водовідведення на загальну суму 5456129,48 грн., тоді як відповідачем було сплачено лише 3760411,80 грн. Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за надані з 01.08.2010 року по 31.10.2010 року послуги з водопостачання та водовідведення становить 1695717,68 грн.

Відповідно п. 2 Приміток Розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1127 від 28.08.2007 року у розрахунках за послуги з водовідведення кількість стічних вод приймається рівною загальній кількості спожитої холодної та гарячої води.

При дослідженні розгорнутого розрахунку позовних вимог позивача, судом встановлено, що в графі «послуга»позивач зазначив послуги з постачання питної води, що йде на обігрів тоді як, метою укладення договору № 04777/5-04 було постачання питної води та приймання стічних вод у міську каналізаційну мережу. При цьому, умови зазначеного договору не регулюють постачання позивачем відповідачу питної води, що йде на підігрів.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов‘язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Оцінюючи подані суду докази суд вважає, що спірний договір, не передбачає обов'язку відповідача сплачувати послуги з постачання питної води, що йде на підігрів.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних грав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень. Звертаючись з позовом, позивач не надав доказів, відповідно до яких на відповідача покладався обов’язок сплачувати за постачання питної води, що йде на підігрів.

Стаття 19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання»передбачає, що надання послуг питного водопостачання здійснюється на основі договору.

Позивач не надав суду доказів того, що договір був укладений на постачання відповідачу питної води, що йде на підігрів. Доказів укладення додаткової угоди про постачання питної води, що йде на підігрів між сторонами, суду не надано.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку що, оскільки публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал»не має достатніх правових підстав здійснювати нарахування за питну воду, що йде на підігрів, тому позовні вимоги підлягають задоволенню лише в частині розміру заборгованості за послуги з постачання питної води та прийняття стічних вод в розмірі 452186,25 грн., відповідно до розрахунку наданого відповідачем.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

У зв’язку з неналежним виконання грошовим зобов’язань за договором на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 24478,33 грн. за період прострочення вказаний в розрахунку.

Згідно п. 4.2. договору, у разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При дослідженні матеріалів справи, судом встановлено, що відповідно до рішення господарського суду м. Києва від 13.12.2004 року, за позовом відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»до товариства з обмеженою відповідальністю «Україна житло-сервіс»про укладення договору в редакції постачальника, договір № 04777/5-04 від 27.08.2004 року на водопостачання та водовідведення між відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал»та товариством з обмеженою відповідальністю «Україна житло-сервіс»визнано укладеним в редакції постачальника, виключивши пункти 2.1.7. та 4.2.

У відповідності до ч.4 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно положень ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України визначено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Враховуючи вищезазначене та беручи до уваги те, що рішенням господарського суду з договору № 04777/5-04 від 27.08.2004 року виключені положення, що регулюють умови забезпечення виконання зобов’язань у вигляді сплати неустойки, тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 24478,33 грн. задоволенню не підлягають, як такі, що не передбачені умовами договору та не ґрунтуються на вимогах закону.

У відповідності до позовної заяви, позивач також просить суд стягнути з відповідача інфляційні витрати в розмірі 47631,43 грн. та 3 % річних в розмірі 4737,74 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов’язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами статті 625 Цивільного кодексу України.

Судом, при дослідження розрахунку позивача збитків від інфляції та трьох відсотків річних, було встановлено, що позивач нарахував неправильну суму збитків від інфляції та трьох відсотків річних.

Таким чином, суд наводить власний розрахунок трьох відсотків річних та збитків від інфляції.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за період?Інфляційне збільшення суми боргу?

29.08.2010 - 31.10.2010308686.281.03410495.33

26.09.2010 - 31.10.201015493.911.00577.47

31.10.2010 - 31.10.2010128006.061.0000.00

10572.80

Таким чином, в частині стягнення індексу інфляції в розмірі 37058,63 грн. слід відмовити.

Розрахунок процентів

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

308686.2929.08.2010 - 31.10.2010643 %1623.77

15493.9126.09.2010 - 31.10.2010363 %45.84

128006.0631.10.2010 - 31.10.201013 %10.52

1680.13

Таким чином, в частині стягнення 3% річних в розмірі 3057,61 грн. слід відмовити.

З огляду на вищенаведене, суд задовольняє позовні вимоги щодо стягнення з відповідача збитків від інфляції в розмірі 10572,80 грн. та 3% річних у розмірі 1680,13 грн., відповідно до розрахунку суду.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до положень статті 49 ГПК України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Україна житло-сервіс»(02100, м. Київ, вул. Краківська, 3, ідентифікаційний код 32772152) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»(01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А, ідентифікаційний код 03327664) суму основного боргу 452 186 (чотириста п’ятдесят дві тисячі сто вісімдесят шість) грн. 25 коп., три проценти річних в розмірі 1 680 (одна тисяча шістсот вісімдесят) грн. 13 коп., індекс інфляції в розмірі 10 572 (десять тисяч п’ятсот сімдесят дві) грн. 80 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 4 644 (чотири тисячі шістсот сорок чотири) грн. 39 коп., 61 (шістдесят одна) грн. 84 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                             С.М.Мудрий

Дата підписання рішення: 21.03.2011 року