Рішення № 14623578, 17.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 3/1517.03.11 За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» До Приватного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія

«Інвестсервіс»

Про стягнення 6118,80 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Амєліна О.О. по дов. № 2 від 04.01.2011

Від відповідача не зявився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА»про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія «Інвестсервіс»6118,80 грн. виплаченого страхового відшкодування за договором добровільного майнового страхування наземного транспорту в порядку регресу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 001034/4002/0000295 від 26.05.2010 внаслідок настання страхової події дорожньо-транспортної пригоди (надалі ДТП) виплачено страхове відшкодування автомобіля марки Фольцваген, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки Газ, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під управлінням ОСОБА_1., яким скоєно ДТП, застрахована відповідачем на підставі договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВЕ/2953036), а тому позивач вказує, що обовязок з відшкодування збитків покладається на відповідача.

Відповідач в судове засідання 17.03.2011 не зявився.

Відповідачем 22.02.2011 до відділу діловодства суду подано заперечення на позов, в яких зазначає наступне. Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування»до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. В позовній заяві та доданих до неї документів немає ніяких відомостей щодо того, яким чином було здійснено позивачем страхову виплату, та якими документами це підтверджується. Звертає увагу: якщо позивач не надасть докази сплати страхового відшкодування, то він не має права регесної вимоги. Крім того, звертає увагу, що полісом № ВЕ/2953031 передбачена франшиза у розмірі 510 гривень, а тобто сума регресної вимоги повинна бути зменшена на 510 грн. (у разі надання підтверджуючих документів про сплату страхового відшкодування). Враховуючи викладене просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивачем в судовому засіданні в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача на свою користь в порядку регресу 5608,80 грн. (6118,80 грн. 510 грн. франшиза).

В судовому засіданні 17.03.2011, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

З розгорнутої довідки ВДАІ з обслуговування Соломянського району при УДАІ ГУ МВС України в м. Києві від 04.10.2010 та постанови Соломянського районного суду м. Києва у справі № 3-9333/10 від 15.10.2010 вбачається, що 01.10.2010 о 10 год. 30 хв. ОСОБА_1 керуючи автомобілем ГАЗ, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 по вул. Мартиросяна, 19 не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем Фольцваген, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2., що призвело до механічних пошкоджень обох автомобілів, чим порушив п. 13.1. ПДР України.

Постановою Соломянського районного суду м. Києва у справі № 3-9333/10 від 15.10.2010, ОСОБА_1. визнано винним у скоєнні правопорушення передбаченого ст. 124 КпАП України та накладено штраф у розмірі 340 грн.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль Фольцваген, державний номер НОМЕР_2.

Пошкоджений автомобіль був застрахований ОСОБА_2. у позивача на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 001034/4002/0000295 від 26.05.2010.

Відповідно до звіту № 6099 від 20.10.2010, матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля Фольцваген, державний номер НОМЕР_2 внаслідок його пошкодження при ДТП становить 6454,82 грн., в т. ч. ПДВ.

Стаття 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»визначає, що оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Субєктами оціночної діяльності є, зокрема суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону.

Проведення оцінки майна є обовязковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом (ч. 2 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).

Згідно ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності субєктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Кваліфікаційне свідоцтво оцінювача (далі - кваліфікаційне свідоцтво) є документом, який підтверджує достатній фаховий рівень підготовки оцінювача за програмою базової підготовки для самостійного проведення оцінки майна. Форми кваліфікаційних свідоцтв оцінювача встановлюються Фондом державного майна України.

Кваліфікаційне свідоцтво видається Фондом державного майна України спільно з навчальним закладом, на базі якого проводилася підготовка та складався кваліфікаційний іспит, на підставі відповідного рішення Екзаменаційної комісії.

Відповідно до ст. 18 Закону сертифікат суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання (далі - сертифікат) є документом, що засвідчує право суб'єкта оціночної діяльності на внесення його до Державного реєстру суб'єктів оціночної діяльності, які здійснюють оціночну діяльність у формі практичної діяльності з оцінки майна та які визнані суб'єктами оціночної діяльності за напрямами оцінки майна, що в ньому зазначені.

Рішення про видачу сертифіката приймається Фондом державного майна України (стаття 19 Закону).

Звіт № 6099 від 20.10.2010 здійснений оцінщиком ОСОБА_3.ОСОБА_4, який має достатній фаховий рівень оцінювача, який у встановленому законодавством порядку має відповідні свідоцтва та сертифікат (копії знаходяться в матеріалах справи).

За страховим випадком ДТП, що сталась 01.10.2010 за участю застрахованого автомобіля, згідно договору № 001034/4002/0000295 від 26.05.2010 до виплати визначено суму страхового відшкодування в розмірі 6118,80 грн., виплата якого за договором страхування підтверджується наказом від 03.11.2010 № 53532.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 6454,82 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, транспортний засіб ГАЗ, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю Фольцваген, державний номер НОМЕР_1, належить ТОВ «Вантажсервіс» та знаходився під керуванням ОСОБА_1.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем ГАЗ, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 встановлена у судовому порядку.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з статтею 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобовязати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається та відповідачем не заперечується, що між відповідачем та ТОВ «Вантажсервіс»було укладено договір (поліс) № ВЕ/2953036 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого відповідач взяв на себе зобовязання відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу ГАЗ, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність ТОВ «Вантажсервіс». Вказаним договором передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 25 500,00 грн., розмір франшизи визначено в розмірі 510 грн.

Згідно ст. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, повязані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до звіту № 6099, матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля Фольцваген, державний номер НОМЕР_1 внаслідок його пошкодження при ДТП становить 6454,82 грн. Проте, позивачем було виплачено страховику суму пошкодження в розмірі 6118,80 грн.

Абзацом другим пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.

Відповідно до пункту 35.1 статті 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву. У заяві про виплату страхового відшкодування має міститися: найменування страховика, до якого подається заява, або МТСБУ; назва (для юридичної особи), прізвище, ім'я, по батькові (для фізичної особи) заявника, його місцезнаходження або місце проживання; зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування завданих збитків; інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, та потерпілих; обставини, якими заявник обґрунтовує свою вимогу, та докази, що підтверджують її відповідно до законодавства; розмір шкоди; підпис заявника і дата подання заяви.

Позивачем 10.12.2010 було вручено відповідачу (підтверджується відміткою останнього) регресну вимогу вих. № 2110 від 06.12.2010 на виплату страхового відшкодування в порядку регресу, в якій просив перерахувати на його рахунок відшкодування в розмірі 6118,80 грн. До вказаного листа були доданий необхідний пакет документів для здійснення такої виплати.

Згідно з пунктом 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідачем у місячний строк з дня отримання претензії позивача з доданими до неї документами суми страхового відшкодування не виплатив.

Розглядаючи спір по суті суд також зазначає, що частиною п'ятою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Оскільки, відповідач не довів факт того, що шкоду транспортному засобу Фольцваген, державний номер НОМЕР_1 було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, та не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь власника зазначеного автомобіля та беручи до уваги те, що розмір збитків розраховується виходячи із вартості матеріального збитку з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, ліміту відповідальності та за вирахуванням суми франшизи, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування підлягають задоволенню в розмірі 5608,80 грн. (6118,80 грн. (вартість сплаченого матеріального збитку) 510,00 грн.(франшиза)).

Вимоги позивача в частині стягнення страхового відшкодування в розмірі 5608,80 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на вищевикладене, позові вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА»обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія «Інвестсервіс»(м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, 5-Б, код ЄДРПОУ23498273) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» (м. Київ, вул. Рейтарська, 37, код ЄДРПОУ 20033533) 5 608 (пять тисяч шістсот вісім) грн. 80 коп. шкоди в порядку регресу, 102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

СуддяСівакова В.В. Рішення підписано 21.03.2011.