Рішення № 14623382, 14.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/51214.03.11

Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі структурного

відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 38471,76 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Марковська В.В. представник за довіреністю № Д 07/2010/12/29-8 від 28.12.2011 року;

від відповідача: не зявився.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»звернулася до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 38471,76 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що уповноваженими представниками акціонерної компанії «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»було зафіксовано порушення правил користування електричною енергією ПКЕЕ відповідачем, а саме самовільне підключення до електричних мереж АК «Київенерго».

Працівником позивача стосовно відповідача складений акт № 03634 від 27.05.2010 року про порушення ПКЕЕ, який підписаний обома сторонами.

На підставі вказаного акта на засіданні з комісії з розгляду актів про порушення ПКЕЕ комісія визначили обсяг недорахованої електричної енергії та суму завданих споживачем збитків. Рішення комісії було оформлено протоколом №480 від 02.06.2010 року, відповідно до якого було розраховано вартість енергії, спожитої відповідачем без обліку і сума таких нарахувань склала 35802,29 грн.

10.08.2010 року відповідачеві направлено копії акту порушення, протокол засідання комісії та рахунок для оплати заборгованості, яку відповідач мав оплатити протягом 30 календарних днів з дати отримання рахунка.

На час подання позову відповідач заборгованість не оплатив.

Таким чином, основна заборгованість відповідача перед позивачем становить 35802,29 грн.

Позивач також нарахував відповідачеві пеню у сумі 136,83 грн., штраф у сумі 2506,16 грн., 3 % річних у сумі 26,48 грн.

На підставі викладеного вище позивач звернувся до суду.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.12.2010 року позов акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 38471,76 грн. залишено без розгляду.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду, акціонерна енергопостачальна компанія “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” подала апеляційну скаргу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2011 року ухвалу Господарського суду м. Києва від 20.12.2010 року у справі№ 3/512 скасовано, справу передано на розгляд до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.02.01.2011 року прийнято справу № 37/512 до провадження та розгляд справи призначено на 14.03.2011 року.

Представник відповідача в судове засідання 14.03.2011 року не зявився, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі № 37/512 від 23.02.2011 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача частково виконав вимоги вимоги ухвали Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі № 37/512 від 23.02.2011 року, підтримав позовні вимоги в повному обсязі, та просив стягнути з відповідача основну заборгованість у сумі 35802,29 грн., пеню у сумі 136,83 грн., штраф у сумі 2506,16 грн., 3 % річних у сумі 26,48 грн., витрати зі сплати державного мита у сумі 384,72 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до п. 1.1. Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року N 28 (надалі ПКЕЕ) ці Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії).

Дія цих Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Згідно з абз. 1,2 п. 5.1. ПКЕЕ договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

Споживання електричної енергії без договору не допускається.

Як вбачається з матеріалів справи, уповноваженими представниками акціонерної компанії «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»було зафіксовано порушення правил користування електричною енергією ПКЕЕ відповідачем, а саме самовільне підключення до електричних мереж АК «Київенерго».

П. 6.41 ПКЕЕ передбачено, що у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень цих Правил або умов договору на місці виявлення порушення у присутності представника споживача оформляється акт порушень.

В акті мають бути зазначені зміст виявленого порушення із посиланням на відповідні пункти цих Правил та вихідні дані, необхідні та достатні для визначення обсягу недоврахованої електричної енергії та/або суми завданих споживачем збитків. За необхідності в акті зазначаються заходи, яких необхідно вжити для усунення допущених порушень.

Акт складається в двох примірниках, один з яких передається або надсилається споживачеві.

Акт підписується представником постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) та представником споживача.

У разі відмови споживача підписати акт в ньому робиться запис про відмову. У цьому разі акт вважається дійсним, якщо він підписаний не менше ніж трьома уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації).

Споживач має право подати пояснення і зауваження щодо змісту акта, які зазначаються в акті, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання.

Акт підписують тільки особи, які брали участь в контрольному огляді або технічній перевірці.

Працівником позивача стосовно відповідача складений акт № 03634 від 27.05.2010 року про порушення ПКЕЕ по вул. Стальського, 13, який підписаний обома сторонами. Відповідно до вищеназваного акту в ньому дотримано всіх умов, визначених п. 6.1. ПКЕЕ.

Згідно з п. 6.42. ПКЕЕ на підставі акта порушень уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) під час засідань комісії з розгляду актів про порушення визначаються обсяг недоврахованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків.

Комісія з розгляду актів порушень створюється постачальником електричної енергії (електропередавальною організацією) і має складатися не менше ніж з трьох уповноважених представників постачальника електричної енергії.

Споживач має бути повідомлений про час і дату засідання комісії не пізніше ніж за 5 робочих днів до призначеного дня засідання і має право бути присутнім на засіданні комісії.

Рішення комісії оформляється протоколом і набирає чинності з дня вручення протоколу споживачу. Разом з протоколом споживачу надаються розрахунок величини вартості та розрахункові документи для оплати недоврахованої електричної енергії та/або збитків.

Споживач має право оскаржити рішення комісії в суді. У разі звернення до суду впродовж 10 робочих днів з дня вручення протоколу споживачу останній має право не оплачувати виставлені рахунки до вирішення спірних питань у судовому порядку.

Постачальник електричної енергії (електропередавальна організація) під час вручення протоколу споживачу зобов'язаний ознайомити споживача з його правом щодо можливості оскарження рішення комісії.

У разі звернення споживача до суду щодо оскарження рішення комісії споживач впродовж 10 робочих днів з дня вручення протоколу повідомляє про це постачальника електричної енергії (до прийняття постачальником електричної енергії рішення про обмеження або відключення електропостачання) та надає копію зареєстрованої в канцелярії суду позовної заяви. У разі неотримання постачальником електричної енергії ухвали про відкриття провадження у справі впродовж 20 робочих днів з дня реєстрації позовної заяви канцелярією суду постачальник електричної енергії може звернутись до суду щодо встановлення факту порушення провадження у справі.

На період розгляду судом спірних питань щодо порушення споживачем цих Правил обмеження та відключення електропостачання такого споживача, пов'язане з оскаржуваним фактом порушення, не здійснюється.

У разі задоволення судом скарги споживача постачальник електричної енергії (електропередавальна організація) скасовує відповідний акт про порушення. Оплачені споживачем за рішенням комісії кошти постачальник електричної енергії (електропередавальна організація) має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості цього споживача з найдавнішим терміном її виникнення (який не перевищує трьох років), у разі відсутності заборгованості - зараховує ці кошти в рахунок майбутніх розрахункових періодів або, за заявою споживача, повертає оплачені ним кошти.

На підставі вказаного акта на засіданні з комісії з розгляду актів про порушення ПКЕЕ комісія визначили обсяг недорахованої електричної енергії та суму завданих споживачем збитків. Рішення комісії було оформлено протоколом №480 від 02.06.2010 року, відповідно до якого було розраховано вартість енергії, спожитої відповідачем без обліку з 27.05.2009 року по 02.06.2010 року і сума таких нарахувань склала 35802,29 грн.

Нарахування проводилось згідно п. 2.6. Методики визначення обсягу вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженою Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 04.05.2006 року N 562, зареєстрованої Мінюстом 04.07.2006 року за № 782/12656.

Судом встановлено, що відповідач був повідомлений про час і дату засідання комісії не пізніше ніж за 5 робочих днів до призначеного дня засідання але не використав своє право бути присутнім на засіданні комісії, що підтверджується вищеназваним протоколом..

Відповіднодо п. 6.43. ПКЕЕ кошти за недовраховану електричну енергію перераховуються споживачем на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом або поточний рахунок постачальника електричної енергії за нерегульованим тарифом.

Споживач має оплатити розрахункові документи за недовраховану електричну енергію протягом 30 календарних днів від дня отримання рахунка.

10.08.2010 року, відповідно до фіскального чеку УДППЗ «Укрпошта», відповідачеві відправлений акт порушень від 27.05.2010 року за № 03634, протокол засідання комісії та рахунок-фактура відповідно до супровідного листа від 10.08.2010 року за вих. № 048/66-381 на юридичну адресу відповідача.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення основного боргу в розмірі 35802,29 грн. належним чином доведені, документально підтверджені і відповідачем не спростовані, тому позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач також нарахував відповідачеві 3 % річних з 09.09.2010 року по 17.09.2010 року у сумі 26,48 грн.

Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобовязання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань.

Відповідно до п. 4.1.1. Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів затверджених Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.12.2007 року № 1149 нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) Місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1;

де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання;

1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

Згідно з п. 4.2. Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів затверджених Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.12.2007 року № 1149 при пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 4.1 нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Таким чином, оскільки кореспонденція пересилалась в межах м. Києва і відправлена 10.08.2010 року, адресат (відповідач) мав її отримати 13.08.2010 року. Відповідно, строк оплати розраховується з 13.08.2010 року і встановлені ПКЕЕ 30 днів для оплати рахунків закінчуються 11.09.2010 року. Таким чином прострочення оплати починається з 12.09.2010 року.

Розрахунок 3 % річних з 12.09.2010 року по 17.09.2010 року:

35802,29*3%/365*6=17,66 грн.

Вимога позивача щодо стягнення трьох процентів річних підлягає частковому задоволенню в розмірі 17,66 грн.

В частині стягнення трьох процентів річних в розмірі 8,82 грн. відмовити.

Позивач також нарахував відповідачеві пеню у сумі 136,83 грн., штраф у сумі 2506,16 грн. за період прострочення вказаний в розрахунку.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 ЦК України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Стягнення штрафу і пені повинно встановлюватись договором або актом цивільного законодавства. Сторонами договір не укладався.

Таким чином, на підставі викладеного вище, вимога позивача в частині стягнення пені у сумі 136,83 грн. та штрафу у сумі 2506,16 грн. є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.5 статті 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати по сплаті державного мита покладаються: на позивача в сумі 26,52 грн., на відповідача 358,20 грн.

Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються: на позивача в розмірі 16,24 грн., на відповідача 219,76 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, 75, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ідент. код НОМЕР_1) або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, поточний рахунок зі спеціальним режимом використання № 26038301201 у ГУ по м. Києву та Київській області ВАТ «Ощадбанк», МФО 322669, код ЄДРПОУ 00131305) основну заборгованість у сумі 35802 (тридцять пять тисяч вісімсот дві) грн. 29 коп., три проценти річних в розмірі 17 (сімнадцять) грн. 66 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 358 (триста пятдесят вісім) грн. 20 коп. та 219 (двісті девятнадцять) грн. 76 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення трьох процентів річних в розмірі 8,82 грн., пені у сумі 136,83 грн. та штрафу у сумі 2506,16 грн. відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.М.Мудрий

Дата підписання рішення: 18.03.2011 року