Рішення № 14623069, 18.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 18/289-22/53018.03.11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТТІС» до Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Столиця»

третя особа Відкрите акціонерне товариство «Аграрний комерційний банк»

про стягнення суми страхового відшкодування

                                                                                           суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача: Семерак Н.С. (довіреність № 20/01 від 20.05.2010р.);

від відповідача: Яворський О.М. (довіреність № 10 від 17.03.2011р.);

В судовому засіданні 18.03.2011р. у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Справа судом першої інстанції розглядається вдруге.

          Товариства з обмеженою відповідальністю «АТТІС»(надалі ТОВ «Аттіс», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Столиця»(надалі ЗАТ «Страхова компанія «Столиця», відповідач) страхової суми в розмірі 782961, 69 грн..

Ухвалою суду від 12.06.2007р. до участі у справі третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на боці позивача залучено ВАТ «Аграрний комерційний банк».

Ухвалою суду від 24.11.2009р. прийнято до спільного розгляду з позовом у справі № 18/289 зустрічний позов ЗАТ «Страхова компанія «Столиця»до ТОВ «Аттіс»про визнання недійсним договору № М(З)-000029 від 13.03.2006р..

Рішенням Господарського суду м. Києва від 25.02.2010р., яке залишене без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2010р. у задоволенні позовних вимог за первісним та зустрічним позовом відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.11.2010р. вказане рішення суду та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2010р. скасовано в частині відмови у задоволенні первісного позову у сумі 22983, 07 грн., та в цій частині справу направлено на новий розгляд.

Таким чином, предметом розгляду у справі є первісний позов ТОВ «Аттіс», вимоги заявлені у якому підлягають вирішенню судом.

Позовні вимоги мотивовано тим, що внаслідок пожежі було знищено майно - товари в обороті, які належали позивачу та були об'єктом договору страхування. Відповідач в порушення умов договору добровільного страхування майна від 13.03.2006р. № М(З)-000029 відмовив у виплаті страхового відшкодування, що і стало підставою для звернення з позовом до суду.

Згідно з поясненнями наданими позивачем після направлення справи на новий розгляд, ТОВ «Аттіс»підтримує в повному обсязі розмір позовних вимог, які пред’явлені до відповідача –ЗАТ «СК «Столиця»про стягнення суми страхового відшкодування, яка дорівнює 22983, 07 грн. та просить з урахуванням доказів які наявні в матеріалах справи, задовольнити позовні вимоги повністю.

Заперечення відповідача викладені письмово у відзиві на позов, додатково наданих поясненнях та обґрунтовуються відсутністю підстав для задоволення позовних вимог позивача, оскільки 12.10.2006р. відповідно до умов п. 113.4 договору та п. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування»було складено страховий акт №М(З)-29, яким випадок, що відбувся, визнано страховим та прийнято рішення про відмову ТОВ «Аттіс»у виплаті страхового відшкодування на підставі п. 14.3. договору та ст. 26 Закону України «Про страхування». Рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування прийняте відповідачем у строк, передбачений договором та Правилами страхування. Про відмову у виплаті страхового відшкодування було повідомлено страхувальника в письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови та надіслано листом за вих. №583 від 12.10.2006р..

Заслухавши доводи сторін, дослідивши наявні докази у справі, здійснивши необхідні дії на виконання вказівок, що містяться в постанові Вищого господарського суду України у справі, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

13 березня 2006р. між ЗАТ «Страхова компанія «Столиця» та ТОВ «АТТІС»укладений договір №М(З)-000029 добровільного страхування майна, що є предметом застави, на виконання умов договору б/н від 13.03.2006р. застави товарів в обороті та договору №28/2006 від 13.03.2006р. про відкриття кредитної лінії, укладених між позивачем та третьою особою.

Відповідно до розділу 6 договору страхування об’єктом страхування є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов’язані з володінням, розпорядженням або користуванням майном, що є предметом застави за договором застави товарів в обороті від 13.03.2006р..

Товарами в обороті, які є об’єктом страхування за договором добровільного страхування майна, забезпечується виконання страхувальником (позивач у справі) зобов’язань за договором про відкриття кредитної лінії №28/2006 від 13.03.2006р..

Відповідно до пункту 6.5 договору страхування, майно (товари в обороті) вважається застрахованим за його місцезнаходженням на момент підписання договору страхування за адресою: м. Київ, вул. Куренівська, 16-а.

Пунктом 6.6. договору страхування передбачено, що майно, зазначене в договорі страхування, є застрахованим тільки на тій території, яка зазначена в договорі страхування; якщо застраховане майно вилучається з місця страхування, дія договору страхування припиняється.

Страхова сума, відповідно до пункту 7.1. договору страхування, встановлюється в межах страхової вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладення договору страхування. Пунктом 7.2 цього ж договору визначено, що страхова сума складає 407 177, 00 грн. згідно з балансовою вартістю предмета застави.

Відповідно до пункту 8.2. договору страхування франшиза (безумовна) визначена у розмірі 3% від страхової суми по кожному страховому випадку.

За умовами договору страховик (відповідач у справі) приймає на страхування майно страхувальника від можливих страхових ризиків, а саме: пожежі, вибуху, влучення блискавки; стихійних явищ (смерчу, урагану, бурі; обвалів, оповзнів, просідання ґрунту, затоплення ґрунтовими водами; повені, паводку, зливи, граду; землетрусу; падіння повітряних суден, апаратів, їх частин, уламків); наслідків впливу води з водопровідних, каналізаційних, опалювальних та протипожежних систем; протиправних дій третіх осіб (пункт 9.2 договору).

Додатковою угодою № 1 від 13.04.2006р. були внесені зміни до договору страхування, сторонами визначено перелік майна, яке є предметом договору страхування та визначена страхова сума у розмірі 807 177,00 грн. відповідно до балансової вартості предмету застави.

В силу частини 2 статті 8 Закону України «Про страхування»страховим випадком визнається подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику.

В складській будівлі, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Куренівська, 16-А 01.08.2006р. сталася пожежа, внаслідок якої було знищено майно - товари в обороті, які належали позивачеві. Факт зазначеної пожежі підтверджується актом про пожежу від 01.08.2006р., складеним інспектором з дізнання Оболонського РУ ГУ МНС України в м. Києві, та довідкою Відділу з питань наглядово-профілактичної діяльності Управління з питань наглядово-профілактичної діяльності ГУ МНС України в м. Києві від 29.08.2006р. за №25/1115.

Про пожежу страховика було повідомлено згідно з умовами договору, що останнім не заперечується, 01.08.2006р. позивач звернувся до відповідача з заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування», страховик бере на себе зобов'язання здійснити страхову виплату страхувальнику у разі настання страхового випадку.

Листом за вих. 583 від 12.10.2006р. відповідач, з посиланням на порушення позивачем умов договору страхування №М(З)-000029 та керуючись п. 14.3 договору, ст. 26 Закону України «Про страхування»відмовив у виплаті страхового відшкодування.

Відмову у виплаті страхового відшкодування за заявленим страховим випадком з підстав зазначених відповідачем, суд вважає необґрунтованою та такою що не ґрунтується на положеннях укладеного між сторонами договору, виходячи з наступного.

Договір страхування укладений між сторонами зумовлює виникнення цивільно-правових відносин, порядок здійснення яких визначається Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування»та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють такий вид відносин.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про страхування»договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальникові, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується з статтею 354 Господарського кодексу України та статтею 979 Цивільного кодексу України, якими визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

У договорі укладеному між сторонами право страховика відмовити у виплаті страхового відшкодування врегульовано п. 14.3, згідно з яким, страховик має право відмовити страхувальнику (правонаступнику) у виплаті страхового відшкодування у випадках передбачених ст. 26 Закону України «Про страхування», а також якщо страхувальник без поважних причин не повідомив, маючи можливість це зробити, в строки, визначені договором страхування, про даний випадок страховику і в компетентні органу (органи правопорядку, пожежної охорони і інші); або цей факт не підтверджується даними органами, або створив страховику перешкоди у визначені обставин, характеру та розміру збитків.

Статтею 26 Закону України «Про страхування»передбачені підстави для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування. За приписами вказаної норми такими підставами є: навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку; вчинення страхувальником - фізичною особою або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку; отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні; несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; інші випадки, передбачені законом. Умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону.

Підстави якими відповідачем обгрунтовано відмову у виплаті страхового відшкодування за договором (лист за вих. № 583 від 12.10.2006р.), суд відхиляє як такі що спростовуються матеріалами справи у зв’язку з наступним.

Відповідно до п. 3.2.1. Правил добровільного страхування майна від вогневих ризиків і ризиків стихійних явищ, затверджених Головою Правління ЗАТ «СК «Столиця», під ризиком «пожежа»розуміється ймовірність виникнення збитку внаслідок знищення або пошкодження об’єкту страхування вогнем, здатним самостійно поширюватися за межами місць, спеціально призначених для його розведення та підтримання, а також внаслідок знищення або пошкодження об’єкту страхування продуктами згоряння та заходами пожежогасіння, які вживаються з метою запобігання подальшого розповсюдження вогню.

Відповідно до висновку №14216 судової пожежно-технічної експертизи, складеного 04.03.2008р. Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, причиною пожежі, що мала місце 01.08.2006р. в складському приміщенні по вул. Куренівська, 16-а в м. Києві, імовірно, могло бути необережно залишене (використане) малокалорійне джерело запалювання (недопалок, тліюча сигарета).

До матеріалів справи залучений також висновок експерта №1/30-ПТ від 15.09.2007р., складений Головним управлінням МВС України в м. Києві Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру, який знаходиться в матеріалах кримінальної справи №55-2217, відповідно до якого найбільш імовірною причиною пожежі в складському приміщення за адресою: м. Київ, вул. Куренівська, 16-а є порушення вимог стандартів, норм і правил пожежної безпеки при зберіганні продукції; версія виткового замкнення пуско-регулюючого апарату світильника освітлення, в результаті якого краплі розплавленого металу могли потрапити на паперову упаковку, повністю не відхиляється; невиконання вимог статей 7, 10 Закону України «Про пожежну безпеку»та вимог Правил пожежної безпеки України знаходяться в причинному зв’язку з виникненням пожежі та вплинуло на швидке її поширення, що призвело до значних розмірів пожежі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2008р. у даній справі була призначена повторна пожежно-технічна експертиза з метою встановлення причин виникнення пожежі, що мала місце 01.08.2007р. в складському приміщенні по вул. Куренівській, 16-а в м. Києві.

Висновком Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №9611 встановлені ймовірні причини виникнення пожежі в складській будівлі по вул. Куренівській, 16-а в м. Києві: виникнення пожежі внаслідок необережного поводження з вогнем (недопалок); виникнення пожежі внаслідок спрацювання спеціально виготовленого та заздалегідь закладеного хімічного засобу запалювання з наступним займанням пакування пляшечок з одеколоном та ізоляції проводу; виникнення аварійного режиму в електропроводці в результаті перевантаження або короткого замикання, як наслідок механічного руйнування її ізоляції з наступним займанням пакування пляшечок з одеколоном. У цьому ж висновку зазначено, що визначити категорично конкретну причину виникнення пожежі немає технічної можливості.

Наявні у справі документи, в тому числі висновки судових пожежно-технічних експертиз, призначених господарським судом у даній справі для визначення причин настання пожежі, яка сталася 01.08.2006р. на складі позивача за адресою: м. Київ, вул. Куренівська, 16-а, якими встановлені лише імовірні припущення виникнення зазначеної пожежі, не свідчать, що дії ТОВ «Аттіс»(страхувальника за договором) були спрямовані на настання страхового випадку. Жодних належних доказів зазначеного суду не представлено, а отже прийняття рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування з підстав зазначених у листі за вих. 583 від 12.10.2006р. підтверджує порушення відповідачем умов договору та наведених положень закону.

Підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування за укладеним договором страхування погоджені у п. 14.3, та при встановлених обставинах справи відсутні.

Статтею 988 Цивільного кодексу України до обов'язків страховика віднесено, зокрема, вжиття заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку; здійснення страхової виплати у строк, встановлений договором, у разі настання страхового випадку.

Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час випадках, передбачених чинним законодавством.

Названою статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

В матеріалах справи наявний акт контрольної перевірки інвентаризації цінностей ТОВ «Аттіс»станом на 01.08.2006р., тобто на день виникнення пожежі, що мала місце 01.08.2006р. в складському приміщенні по вул. Куренівській, 16-а в м. Києві. Згідно з значеним актом станом на 01.08.2006р. на складі позивача за первісним позовом, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Куренівська, 16-а, було в наявності 4323 найменування цінностей на суму 22983,07 грн..

Як вже було зазначено вище, умовами договору страхування було передбачено, що під страховий захист по договору страхування №М(З)-000029 від 13.03.2006р. підпадає майно, яке перебуває на складі за адресою: м. Київ, вул. Куренівська, 16-а. Таким чином, зазначений акт підтверджує той факт, що на момент настання страхового випадку на складі позивача за первісним позовом було наявне майно лише на суму 22983, 07 грн., яке і підпадало під страховий захист.

Частиною 18 статті 9 Закону України «Про страхування» унормовано, що франшиза –це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування. Отже, в розумінні зазначеної норми франшиза застосовується страховиком лише до суми, яка підлягає виплаті.

Зазначений висновок міститься зокрема у Постанові Вищого господарського суду у даній справі, вказівки якої, відповідно до ч.1 ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України, є обов’язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Пунктом 8.2. договору сторонами була обумовлена безумовна франшиза у розмірі 3% від страхової суми за кожним страховим випадком.

А відтак, сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті за договором страхування внаслідок настання страхового випадку –01.08.2006р. складає 22293, 58 грн. (22983, 07 грн. –689, 49 грн. (франшиза, що складає 3% від суми що підлягає виплаті 22983, 07 грн.)), та саме в цій частині вимоги позивача підлягають задоволенню.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати позивача по сплаті державного мита у сумі 7829, 62 грн. та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог в сумі 158, 95 грн..

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Столиця»(04205, м. Київ, вул. Тимошенка 29-Б, п/р 26509301010004 в ГОВ КБ «Столиця»м. Київ, МФО 380623, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 32593598) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТТІС»(02091, м. Київ, Харківське шосе, 58-Л, кв. 7, п/р 26000000397601 в ВАТ «Аграрний Комерційний банк»м. Київ, МФО 322302, ідент. код 32768916) 22293, 58 грн. (двадцять дві тисячі двісті дев’яносто три гривні 58 копійок) страхового відшкодування, 158, 95 грн. (сто п’ятдесят вісім гривень 95 копійок) судових витрат.

3. В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Р.І. Самсін

дата підписання рішення 21.03.2011