Рішення № 14623058, 10.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 4/6710.03.11 За позовомКомунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду соціального призначення «Спецжитлофонд»

До           Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Голосіївського району»

Простягнення 22720,50 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача Калінчук В.В.

Від відповідача           Дідус В.Ю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача –Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Голосіївського району»4675,00 грн. заборгованості за оренду нежитлового приміщення, 6451,50 грн. заборгованості за фактичне користування житловим приміщенням, 11594,00 грн. заборгованості по неустойці, а всього 22720,50 грн. заборгованості за договором оренди житлового приміщення № 3445 від 15.11.2004р.

В процесі розгляду справи представник позивача надав заяву про зменшення розміру позовних вимог від 03.02.2011р., а саме просить стягнути з відповідача 4675 грн. заборгованість за орендну житлового приміщення, 5797,00 грн. заборгованості за фактичне користування житловим приміщенням, 11594 грн. заборгованості по неустойці, а всього 22066 грн. заборгованості за договором оренди житлового приміщення № 3445 від 15.11.2004р.

Відповідно до ч.4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема зменшити розмір позовних вимог.

Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціна позову.

Згідно з ч.3 ст. 55 ГПК України ціну позову вказує позивач.

Отже, позивач зменшив позовні вимоги, просить стягнути відповідача заборгованість в розмірі 22066,00 грн., тому має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Відповідач надав письмовий відзиві на позовну заяву від 22.02.2011р., в якому просить припинити провадження у справі.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Київської міської ради від 01.03.2001 № 217/1194 “Про створення комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення “Спецжитлофонд”, шляхом реорганізації Дирекції по утриманню та експлуатації житлових будинків маневреного фонду КП “Київжитлоспецексплуатація” було створено комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення “Спецжитлофонд”

Відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 12.11.2001 № 24198 «Про будинки комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд»будинок № 10 по вул.. Борщагівській закріплено комунальним підприємством «Спецжитлофонд»на праві повного господарського відання, як будинок маневреного фонду.

15.11.2004р. між Комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд»та Комунальним підприємством «Голосіїво-житло»було укладено договір оренди житлового приміщення № 3445.

Відповідно до п.1.1. договору, орендодавець надає, а орендар, на визначений у п.п. 6.1. термін, приймає в орендне користування жиле приміщення квартира № 77 у будинку № 10 по вул.. Борщагівській з житлова площа 39,7 кв.м., загальною площею 57,6 кв.м.

Факт передачі приміщення підтверджується актом прийому-передачі житлового приміщення до договору № 3445 від 15.11.2004р.

Строк дії договору з 15.11.2004р. по 01.04.2005р.,

Договір було пролонговано на підставі додаткової угоди від 17.04.2007 № 2 з 01.04.2007р. по 30.09.2007, від 10.12.2007 № 4 з 01.10.2007 по 31.03.2008, від 27.05.2008 № 5 з 01.04.2008 по 31.08.2008, від 23.09.2008 № 6 з 01.08.2008 по 31.01.2009.

Згідно з ч. 2 ст. 17 Закону України «про оренду державного та комунального майна»від 10.04.1992р. № 2269-12, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору від вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином строк дії договору на підставі закону було пролонговано з 01.02.2009р. по 03.08.2009, та з 04.08.2009 по 04.02.2010р.

На підставі додаткової угоди від 17.04.2007р. № 1 до договору розмір орендної плати було встановлено в сумі 633,60 грн. за один місяць.

Додатковою угодою № 3 від 17.09.2007 до договору, розмір орендної ставки встановлено в сумі 654 грн. 50 коп. за один місяць.

Строк дії договору закінчився 04.02.2010р.

Відповідно до п.4.2.5., орендар (відповідач) зобов’язався звільнити приміщення, яке надано в оренду, після закінчення обумовленого строку дії договору

Невиконання цих зобов’язань дає орендодавцю право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування приміщенням за кожний місяць прострочення.

Умовами Договору було встановлено, що орендні платежі сплачуються орендарем орендодавцю щомісячно до 10 числа поточного місяця (пп. 2.1.2.). Орендні платежі сплачуються орендарем, починаючи з моменту підписання цього Договору та Акту прийому-передачі жилого приміщення (пп. 2.1.5.). Орендні платежі та оплата комунальних послуг сплачуються орендарем по день фактичної передачі орендодавцю жилого приміщення за Актом прийому-передачі (пп. 2.1.7.).

Суду доведено, що всупереч вищезазначеному договірному зобов’язанню відповідач систематично не виконував своїх обов’язків у частині внесення плати за оренду житлового приміщення. Заборгованість по оренді за період з 01.10.2005р. по 04.02.2010р. складає 9899грн.00коп.

Суду доведено, що Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.01.2010р. по справі №35/690 було стягнуто з Відповідача заборгованість по оренді по вказаному договору, яка станом на 30.06.2009р. складала 5224грн.00коп.

Отже, різниця заборгованості Відповідача по оренді складає 9899,00грн.-5224,00грн=4675,00грн.

Пунктом 6.3. Договору оренди було встановлено, що після закінчення терміну дії договору або у випадку відмови орендаря від оренди жилого приміщення, воно передається орендодавцю за Актом прийому-передачі.

Суду не надано доказів передачі орендованого приміщення орендодавцю за Актом прийому-передачі.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав:

Згідно ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Договір оренди є одним з видів зобов‘язального майнового найму, правовідносини за яким регламентуються загальними нормами зобов‘язального права та майнового найму.

Своєчасне внесення орендної плати за користуванням майном є одним з основних обов‘язків наймача (Орендаря), належне виконання якого вимагається законом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов‘язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов’язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Матеріалами справи доведено і відповідачем не спростовано, що заборгованість відповідача за оренду житлового приміщення складає 4675,00 грн., і тому ця сума має бути стягнута з відповідача.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п. 6.3. Договору сторони визначили, що після закінчення терміну дії Договору житлове приміщення повертається Орендодавцю за актом приймання передачі.

Проте, після закінчення строку дії Договору Відповідач орендоване приміщення не звільнив, а безпідставно продовжував ним користуватись.

Пунктом 2.1.7. Договору визначено, що орендні платежі сплачуються Орендарем Відповідачем) по день фактичної передачі приміщення Орендодавцю (Позивачу) за актом прийому-передачі.

Отже, Відповідач зобов'язаний сплачувати Позивачу плату за фактичне користування житловим приміщенням поза строком дії Договору.

Заборгованість Відповідача за фактичне користування житловим приміщенням за період з 05.02.2010 по 31.10.2010, відповідно до розрахунку позивача складає 6451 грн. 50 коп . і ця сума заборгованості також підлягає стягненню з відповідача.

Позивачем також правомірно заявлена вимога про стягнення з відповідача пені за неналежне виконання зобов'язання, відповідно до закону та договору.

Відповідно до ч.2 ст. 785 ЦК України встановлена відповідальність за не виконання обов’язку наймачем щодо повернення об’єкта оренди у вигляді сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення..

Відповідно до п.4.2.5 договору, невиконання зобов’язань по договору дає орендодавцю право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування приміщенням за кожний місяць прострочення.

Отже, порушення відповідачем строків, передбачених Договором оренди № 3445 від 15.11.2004р., є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.

Відповідно до ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

В силу ст. 29 Закону за невиконання зобов'язань за договором оренди, в тому числі за зміну або розірвання договору в односторонньому порядку, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.

Таким чином, за прострочення терміну платежу з відповідача належить стягнути неустойку за період з 05.02.2010р. по 31.10.2010р. у сумі 11594,00 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по оплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Голосіївського району»(03039, м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, 17-Б, код ЄДРПОУ 32375554) на користь Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення “Спецжитлофонд” (04071, м, Київ, вул.. Оболонська, 34, код ЄДРПОУ 31454734) 4675 (чотири тисячі шістсот сімдесят п’ять) грн. заборгованості за оренду житлового приміщення, 5797 (п’ять тисяч сімсот дев’яносто сім) грн. заборгованості за фактичне користування житловим приміщенням, 11594 (одинадцять тисяч п’ятсот дев’яносто чотири) грн. неустойки, 227 (двісті двадцять сім) грн21коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                                     І.І.Борисенко

Повне рішення складено: 16.03.2011р.