Рішення № 14622838, 02.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 43/402.03.11 За позовом приватного підприємства “Зевс”

до науково-виробничої фірми “Зігфрід”

про стягнення 21479, 50 грн.

Суддя Пасько М.В.

Представники:

від позивача Малафіюк В.В. –предст. за дов.,

від відповідача не з’явився

Обставини справи :

Приватне підприємство “Зевс” звернулось до суду з позовом до науково-виробничої фірми “Зігфрід” про стягнення 21479, 50 грн. заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання умов договору поставки № К 2524 від 30.12.2008 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.12.2010 р. порушено провадження у справі № 43/4, розгляд справи призначено на 14.01.2011 року.

10.01.11 від Відповідача надійшла заява про відмовлення в задоволені заявлених позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2011 року розгляд справи був відкладений на 04.02.2011 року у зв'язку з необхідністю витребування нових доказів по справі.

У судовому засіданні 04.02.2011 року представники сторін надали усні пояснення по справі.

У зв’язку з необхідністю витребування нових доказів, розгляд справи було відкладено на 02.03.11.

17.02.11 від Відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 43/4 до вирішення справи № 46/473 про визнання науково-виробничої фірми “Зігфрід” банкрутом.

Відповідно до приписів статті 79 ГПК України, обставини зазначені у поданому клопотанні не можуть розглядатись як підстава для зупинення провадження у справі.

Отже, в господарського суду міста Києва відсутні правові підстави для зупинення провадження у справі № 43/4.

Належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, представник Відповідача в судове засідання призначене на 02.03.11 не з’явився.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.97р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Судом у відповідності до ст. 81-1 ГПК України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Розглянувши надані учасниками процесу документи, заслухавши пояснення представника Позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.12.08 між приватним підприємством “Зевс” (далі –Позивач) та науково-виробничою фірмою “Зігфрід” (далі –Відповідач) укладено договір поставки № К 2524 (далі –Договір).

За умовами Договору Позивач зобов’язувався передати, а Відповідач прийняти та оплатити Товар в асортименті, кількості та ціною зазначеними в накладних.

На виконання умов Договору, Позивач передав Відповідачу товар загальною вартістю 27582, 90 грн., що підтверджується накладними переліченими в позовній заяві, копії яких додані до матеріалів справи.

Відповідно до п. 4.3 Договору Відповідач зобов’язувався здійснювати оплату за отриманий товар протягом 14 календарних днів з моменту його отримання.

Відповідач свої зобов’язання згідно умов Договору належним чином не виконав, отриманий товар оплатив частково.

Отже за розрахунком Позивача заборгованість Відповідача за Договором № К 2524 від 30.12.08 складає: 16250, 34 грн. основного боргу, 1105, 76 грн. пені, 1625, 03 грн. штрафу, 2498, 37 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами. Сплата пені та штрафу передбачена п. 7.3 та п. 7.5 Договору.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно приписів ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а обставини, що відповідно до законодавства можуть бути підтверджені певними засобами доказування не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного Кодексу.

Відповідно до ст.225 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов’язання.

Відповідач проти заявлених вимог заперечував у повному обсязі, обґрунтовуючи свою позицію наступним.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.10.10 було порушено провадження у справі № 46/473-б про визнання банкрутом науково-виробничою фірмою “Зігфрід”.

Відповідач в своїх запереченнях посилається на те, що в межах справи № 46/473-б в газеті “Урядовий кур’єр” № 197 від 22.10.2010 р. було опубліковано оголошення про винесення Господарським судом міста Києва постанови від 05.10.2010 р. про порушення справи про банкрутство Науково-виробничої фірми “Зігфрід” згідно зі ст. 51 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, а також про призначення Цімейка Б.А. головою ліквідаційної комісії, що приймає претензії кредиторів у місячний строк з дня публікації оголошення.

Потягом зазначеного терміну приватне підприємство “Зевс” (Позивач) не звернувся до суду з відповідною заявою про визнання його кредиторських вимог.

Відповідно п. 2 ст. 14 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” –вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними.

З огляду на зазначене, Відповідач вважає, що позовні вимоги у розмірі 21479, 50 грн. є погашеними.

Однак, як вбачається з ухвали господарського суду міста Києва від 31.01.11 у справі № 46/473-б опубліковане оголошення, містить недостовірні відомості, які не відповідають дійсності, оскільки, постанова про визнання боржника банкрутом не виносилася, ліквідатор не призначався, обов’язок публікації оголошення про визнання боржника банкрутом на ліквідатор не покладався, заяви з грошовими вимогами до боржника та реєстр вимог кредиторів не розглядалися, підстави для затвердження реєстру вимог кредиторів на даній стадії були відсутні.

Отже, як встановлено в ухвалі господарського суду міста Києва від 31.01.11 оголошення яке було опубліковано газеті “Урядовий кур’єр” № 197 від 22.10.2010 р., слід вважати таким, що розміщене поза межами судової процедури банкрутства Науково-виробничої фірми “Зігфрід”.

Таким чином, в суду відсутні правові підстави для застосування норм ст. 14 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Оскільки, відповідно до ст.ст.11, 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись своєчасно та належним чином, а одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається (ст. 525 ЦК України) позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 16250, 34 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають наслідки, передбачені договором або законом.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення пені та штрафу підлягають задоволенню за розрахунком Позивача.

Позовні вимоги в частині стягнення 2498. 37 грн. за користування чужими грошовими коштами задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, сплата відсотків за користування чужими грошовими коштами не відноситься до складу штрафних санкцій, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання грошових зобов’язань.

Приймаючи до уваги те, що спір виник внаслідок неправильних дій Відповідача, витрати по оплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на Відповідача пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з науково-виробничої фірми “Зігфрід” (02002, м. Київ, вул. Л.Луначарського, 24, код ЄДРПОУ 30373911, з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь приватного підприємства “Зевс” (83102, м. Донецьк, Куйбишевський р-н, вул. Куйбишева, 73; м. Донецьк-83047, вул. Елеваторна, 1-а, код ЄДРПОУ 31578034) 16250 (шістнадцять тисяч двісті п’ятдесят) гривень 34 коп. основного боргу, 1105 (одну тисячу сто п’ять) гривень 76 коп. пені, 1625 (одну тисячу шістсот двадцять п’ять) гривень 03 коп. штрафу, 189 (сто вісімдесят дев’ять) гривень 82 коп. державного мита, 208 (двісті вісім) гривень 55 коп. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В задоволені позову в частині стягнення 2498, 37 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до вимог ст. 84 ГПК України.

Суддя           М.В.Пасько

Дата підписання рішення ____