Рішення № 14622749, 22.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 42/228-7/82722.03.10 За позовом Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” до Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго”

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Київська міська державна адміністрація

про сум за прострочення виконання боржником грошового зобов’язання, ціна позову 17 714 993,54 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники:

від позивача: Боженко І.Ф.- довіреність №74/10 від 28.12.09;

від відповідача: Комісар С.П.- довіреність №Д07/2010/01/04-8 від 04.01.2010, Матвєєва В.П.- довіреність №Д07/2010/01/04-2 від 04.01.2010;

від 3-ої особи: не з’явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          У квітні 2009 року ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" звернулась до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення на її користь з АК "Київенерго" 12791787,85 грн. основного боргу, 2073264,94 грн. пені, 2591 570,35 грн. інфляційних втрат та 258370,40 грн. трьох відсотків річних за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання по сплаті за поставлений природний газ згідно з договором № 06/08-2049 БО-41 поставки природного газу ТЕЦ-5 Київенерго для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання.

05.06.2009 р. ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" було подано заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просив стягнути з відповідача 1795969,63 грн. пені, 2591 57,35 грн. інфляційних втрат та 223813,84 грн. трьох відсотків річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.07.2009 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2009 р., позов ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 2 591 570,35 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 223 813,84 грн. трьох процентів річних з простроченої суми, 1 795 969,63 грн. пені, а також 6637,85 грн. витрат по оплаті державного мита та 30,72 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.12.2009 постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2009 р. та рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2009 р. у справі № 42/228 скасувано в частині стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат. Справу № 42/228 у цій частині передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. В іншій частині постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2009 р. та рішення господарського суду міста Києва від 24.07.2009 р. у справі № 42/228 залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 25.12.2009 справу прийнято до свого провадження суддею Якименком М.М., присвоєно їй номер 42/228-7/827 та призначено до розгляду на 04.02.2010.

Ухвалою від 04.02.2010 розгляд справи відкладено до 18.02.2010 та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Київську міську державну адміністрацію.

18.02.2010 розгляд справи не відбувся, у зв”язку з поданням відповідачем клопотання про призначення колегіального розгляду даної заяви.

Ухвалою Заступника Голови Господарського суду м. Києва від 23.02.2010 заяву про призначення колегіального розгляду заяви залишено без задоволення.

Ухвалою суду від 24.02.2010 справу призначено до розгляду на 04.03.2010.

04.03.2010 представник 3-ї особи в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги суду викладені в ухвалі про порушення провадження у справі не виконав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

04.03.2010 у судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити та надав додаткові письмові пояснення на підтвердження позовних вимог, які долучені до матеріалів справи.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, його представник у судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на відсутність доказів, що встановлюють дату, з якої відповідач допустив прострочення розрахунків за Договором. Також відповідач вказав, що неможливість остаточного проведення розрахунків відповідачем перед позивачем обґрунтовується систематичним ухиленням позивача від підписання актів приймання-передачі газу.

За клопотанням представника відповідача у судовому засіданні оголошувалася перерва в розгляді справи для виготовлення повного тексту рішення до 22.03.2010.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 22.03.2010 оголошено повний текст рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.10.2008р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено Договір поставки природного газу ТЕЦ-5 Київенерго тепловим мережам Київенерго для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів а також інших суб’єктів господарювання № 06/08-2049 БО-41 (далі –Договір).

У відповідності до умов зазначеного Договору позивач зобов’язався передати відповідачу протягом жовтня-грудня 2008 року газ в обсязі до 59 651 тис. м3, а відповідач –прийняти та оплатити його вартість за цінами, погодженими у розділі 5 цього Договору та додаткової угоди до цього Договору № 1 від 26.11.2008 р., яка є його невід'ємною частиною.

На виконання умов Договору ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" було транспортовано та передано АК "Київенерго" газ в обсязі 43 762 тис. м3 вартістю 76841787,85 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2008 р., 30.11.2008 р., 31.12.2008 р.

Попередніми судовими актами по даній справі встановлено, що відповідачем умови Договору було виконано у повному обсязі шляхом оплати вартості всього отриманого газу, проте оплата була здійснена з порушенням встановленого Договором строку. При цьому, відповідачем оплачено товар та послуги у повному обсязі до звернення позивача в суд з указаним позовом, а саме 06.04.2009.

Справа розглядається в частині стягнення 2073264,94 грн. пені, 2591 570,35 грн. інфляційних втрат та 258370,40 грн. трьох відсотків річних за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи та досліджені в судових засіданнях докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Спір у даній справі виник з приводу прострочення виконання зобов’язання за Договором № 06/08-2049 БО-41 від 16 жовтня 2008р.

Відповідач припустився прострочення платежу з 11.11.2008 по 06.04.2009, а тому позивач, на підставі п. 7.2. Договору, просить стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 2073264,94 грн.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало було виконано.

В пункті 7.2. Договору передбачено, що за несвоєчасну оплату спожитого газу відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань в розмірі 2073264,94 грн. є обґрунтованими.

Посилання відповідача на відсутність доказів, що встановлюють дату, з якої відповідач допустив прострочення розрахунків за Договором спростовуються наступним.

Відповідно до ч. 1 п.6.1. Договору оплата відповідачем газу проводиться грошовими коштами у наступному порядку від запланованих місячних обсягів (п.2.1. Договору):

- 34% вартості - не пізніше 10 числа поточного місяця (місяця поставки);

- 33% вартості - не пізніше 20 числа поточного місяця (місяця поставки);

- 33% вартості - не пізніше 30 (31) числа поточного місяця (місяця поставки).

Отже, з урахуванням вимог ст.254, 530 ЦК України, обов'язок відповідача розрахуватися з позивачем завершується останньою календарною датою місяця поставки.

Однак, лише із підписанням сторонами Актів передачі-приймання газу Договір (п.6.1.) надає можливість відповідачу завершити остаточний розрахунок пізніше, а саме:

- 34% вартості - оплатити відповідачу не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки;

- 33% вартості - оплатити відповідачу не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки;

- 33% вартості - оплатити відповідачу не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що укладені сторонами Акти передачі-приймання газу є підставою для завершення розрахунків відповідача з позивачем до 10 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки.

Відповідно, днем прострочення відповідачем розрахунків (за наявності Актів) вважається 11 число місяця, наступного за місяцем поставки.

Якщо Акти не підписані сторонами, відповідач повинен розрахуватися із позивачем згідно частини 1 п.6.1. Договору - тричі (34%, 33%, 33%) на місяць і лише протягом місяця поставки.

Судом встановлено, що обсяги газу, які споживає відповідач, щодобово обліковуються як відповідачем так і особою, яка згідно технічної угоди (п.3.2. Договору) веде облік в пунктах-приймання передачі газу, що поставляється позивачем.

Зобов'язання щодобового обліку газу випливають з п.2.14. Правил подачі та використання природного газу в народному господарстві України, затвердженим наказом Державного комітету України по нафті та газу від 01.10.1994 року №355, згідно якого споживач у визначений договором термін повинен повідомляти по телефону газозбутовій організації про кількість прийнятого природного газу за минулу добу. За достовірність переданих даних відповідальність несе споживач.

Таким чином, позивачу відомі у щодобовому режимі обсяги щодобового споживання газу, а відтак його вартість (кількість газу помножена на ціну, вказану у Договорі).

Терміни ж розрахунків встановлені Договором.

Отже, протягом місяця відповідачу відомі дані щодо вартості газу та термінів розрахунків із позивачем, у зв’язку з чим відповідач має зобов'язання щодо оплати газу протягом місяця поставки (частина 1 п. 6.1. Договору).

На підтвердження обліку третьою особою обсягів поставки газу в Актах передачі-приймання газу наявний підпис та печатка третьої сторони ВАТ “Київгаз”.

Єдиною датою (дата, яка вказана на Актах передачі-приймання), з якою чинне законодавство та Договір пов'язує встановлення цивільних прав та обов'язків позивача та відповідача у сфері господарювання щодо певних обсягів газу та його вартості, а саме:

- 31 жовтня 2008 року (відповідний Акт передачі-приймання газу);

- 30 листопада 2008 року (відповідний Акт передачі-приймання газу);

- 31 березня 2008 року (відповідний Акт передачі-приймання газу).

У відповідності до ч. 3 ст.631 ЦК України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Акти і Додаткові угоди є невід'ємною частиною Договору та визначають встановлення певних прав та обов'язків на виконання умов Договору.

Таким чином, сторони вказівкою на дату укладення відповідного Акту передачі-приймання газу (як невід'ємної частини Договору) визначили час (дату), з яким позивач та відповідач пов'язали настання права позивача на оплату коштів та обов'язок відповідача оплатити грошову суму.

Закон, таким чином, встановлює юридичні наслідки щодо встановлення прав та обов'язків не з календарної дати підпису правочину (договору), хоча як правило календарна і встановлена дати збігаються, а з юридичної дати, тобто такої, яка лише (єдина) вказана у правочині (договорі, акті, додатковій угоді).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заперечення відповідача щодо ненастання його прострочення, якщо його зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення позивача (кредитора), є безпідставним та не ґрунтується на вимогах закону та умовах Договору.

Грошове зобов'язання складається із грошової суми, яку боржник зобов'язаний заплатити кредитору на інших підставах, крім цивільно-правового договору, що передбачені цивільним законодавством.

Такі підстави передбачені ст. 625 ЦК України, згідно з якою боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні втрати за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені.

Відповідно до ст. 607 ЦК України боржник не несе відповідальності, а зобов'язання припиняється у зв'язку з неможливістю його виконання в силу обставин, за яку жодна із сторін не відповідає. Такі обставини відсутні.

Відповідно до ст. 613 ЦК України боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора, такого прострочення з боку кредитора не було.

Наданий позивачем розрахунок індексу інфляції та 3% річних здійснено відповідно до вимог чинного законодавства, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 2591 570,35 грн. інфляційних втрат та 258370,40 грн. трьох відсотків річних підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1.          Позовні вимоги в частині стягнення 2073264,94 грн. пені, 2591 570,35 грн. інфляційних втрат та 258370,40 грн. трьох відсотків річних задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” (01001, м. Київ, пл. І Франка, 5, код 00131305) на користь Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код 31301827) - 2591 570 (два мільйони п’ятсот дев’яносто одна тисяча п’ятсот сімдесят) грн. 35 коп. - збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 258370 (двісті п’ятдесят вісім тисяч триста сімдесят) грн. 40 коп. –3% річних, 2073264 (два мільйони сімдесят три тисячі двісті шістдесят чотири) грн. 94 коп. –пені, 25 500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) грн. - витрат по оплаті державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його оголошення.

Суддя М.М. Якименко