Постанова № 14618124, 05.04.2011, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2011 р. Справа № 2а-5662/10/0470

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПавловського Д.П.

при секретаріБесчасові Д.В.

за участі представника позивачаОСОБА_2

представника відповідачаБятець Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом селянського (фермерського) господарства «ОСОБА_1.»до Марганецької обєднаної державної податкової інспекції про визнання незаконними податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в :

06 травня 2010р. до суду надійшов вищезазначений адміністративний позов, у якому позивач, з урахуванням уточнень до позову, просить: визнати незаконними податкові повідомлення-рішення від 09.10.2009 №0000091742/0, від 18.12.2009 року № 0000091742/1, від 08.02.2010 року № 0000091742/2; зменшити донарахування податку з доходів фізичних осіб на суму 11210,01 грн., як безпідставно донараховану; зменшити нараховані штрафні санкції по податку з доходів фізичних осіб на суму 22420,02 грн., як безпідставно нараховані.

Позовні вимоги обґрунтовано адміністративним позовом від 06.05.2010р.

Представник позивача просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, за підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача просила відмовити у задоволенні позивних вимог, посилаючись на заперечення на позовну заяву від 26.11.2010р., наявне у матеріалах справи, яким обґрунтована така позиція.

Також, у судовому засіданні були досліджені письмові докази, а саме: копії повідомлень-рішень від 09.10.2009 № 0000091742/0, від 18.12.2009 року № 0000091742/1, від 08.02.2010 року № 0000091742/2, витяг з акту перевірки від 28.09.09 р., копії рішення Марганецької ОДПІ про розгляд скарги від 18.12.09 р., рішення ДПА у Дніпропетровській області від 05.02.2010 р., рішення ДПА України від 21.04.2010 р., листа від 16.12.09 р., копія листа від 17.12.09 р.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи сторін, суд встановив наступні обставини.

Марганецькою ОДПІ проведена планова виїзна перевірка селянського (фермерського) господарства «ОСОБА_1.»(далі - СФГ «ОСОБА_1.») з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.04.08 р. по 30.06.09 р., за результатами якої складено акт від 28.09.09 р. N 942/230/20260217. В ході перевірки було встановлено, що в порушення п.3.4 ст., п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України від 22.05.03 р. № 889 „Про податок з доходів фізичних осіб" (зі змінами та доповненнями) в 2008 р. позивач розрахувався з пайовиками за оренду земельних сільськогосподарських ділянок в натуральній формі, а саме: було видано сільськогосподарську продукцію (ячмінь, соняшник, борошно, висівки) та надано послуги на загальну суму 1285071,02 грн. При цьому позивачем було утримано та перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб у сумі 181550,64 грн. замість 192760,65 грн., як передбачено законодавством.

Отже, різниця в сумі 11210,01 грн. була донарахована Марганецькою ОДПІ за результатами перевірки та у відповідності до вимог п.п.17.1.9 п. 17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»застосована штрафна санкція у подвійному розмірі.

Відповідно до п.3.4 ст.3 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.03р. № 889-ІУ (далі Закон „Про податок з доходів фізичних осіб") при нарахуванні доходів у будь-яких негрошових формах, обєкт оподаткування визначається як вартість такого нарахування, визначена за звичайними цінами, помножена на коефіцієнт, який розраховується за такою формою: 10=100: (100 Сп), де К-коефіцієнт; Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент такого нарахування. Вартість такого нарахування визначається виходячи із звичайної ціни, збільшеної на суму податку на додану вартість, якщо особа, яка здійснює таке нарахування, є платником податку на додану вартість.

Згідно пп.8.1.1. п.8.1. ст.8 Закону „Про податок з доходів фізичних осіб", податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону (15%). Відповідно до п.19.2. ст.19 Закону „Про податок з доходів фізичних осіб" встановлено, що податкові агенти зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Позивач стверджує, що по податковій накладній від 30.11.2008 р. № 154 (на загальну суму 1285070,98 грн.) частина продукції була видана пайовикам як оплата за оренду земельних ділянок, а частина була реалізована і на підтвердження цього позивач надає зазначену накладну та реєстр реалізації зерна.

Але, в ході перевірки позивачем була надана інша податкова накладна за тим же номером та від тієї ж дати, в якій була відображена операція відпуску сільськогосподарської продукції пайовикам лише по бартеру на загальну суму 1285071,02 грн., що відображено на сторінці 43 акту перевірки. В подальшому, після проведення перевірки, позивачем зазначена накладна була переписана, при цьому в ній проведена розбивка відпущеного ячменю на дві строки та зазначена форма розрахунку „бартер, готівка". Новий варіант накладної разом з реєстром реалізації зерна пайовикам зявився вже після проведення перевірки, при поданні скарги на податкове повідомлення рішення. Але на прохання інспекції надати документи для всебічного розгляду скарги (головна книга касова книга, звіти про рух продукції на складах та інше) позивач надати відмовився. Тобто факт реалізації частини продукції за готівку по податковій накладній від 30.11.08 р. № 154 позивачем не підтверджено.

Згідно пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року (далі Закон №168/97-ВР), датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів.

В п.п.7.2.3. п.7.2. ст.7 Закону №168/97-ВР встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця.

Відповідно до п.8. Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165 та зареєстрованого в Мінюсті України від 23.06.97р. за №233/2037, встановлено що в оригіналі податкової накладної робиться відповідна помітка, наприклад: "Поставка неплатнику податку", "Натуральна виплата в рахунок оплати праці фізичним особам", та ін.

Відповідно до п.п. 8.4 п.8 Порядку встановлено, що податкова накладна виписується за щоденними підсумками операцій тільки у разі здійснення поставки товарів за готівку кінцевому, споживачеві, який не є платником податку. Отже даним порядком не передбачено складання однієї податкової накладної на операції які передбачають розрахунки за готівкові кошти і по бартеру.

Виходячи із вищевикладеного, можна вважати, що податкову накладну складено на одну операцію, а саме на розрахунки з пайовиками по договорам оренди.

Таким чином, позивач не виконав зобов'язання по утриманню та перерахуванню податку з доходів фізичних осіб в сумі 11336,28 грн., за що згідно п.п. 17.1.9 п.17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачена відповідальність платника податків.

Отже, виходячи із вищевикладеного, суд доходить висновку, що оскаржувані рішення, винесені відповідачем, є правомірними та відповідають вимогам чинного законодавства, а позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова складена у повному обсязі 09.03.2011р.

Суддя

Д.П. Павловський