Рішення № 14599689, 21.03.2011, Апеляційний суд Запорізької області

Апеляційний суд Запорізької області

Справа № 22 ц - 1707/2011 р. Головуючий у 1 інстанції: Мовчан О.Г.

Суддя-доповідач: Стрелець Л.Г.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«21»березня 2011 року. м. Запоріжжя.

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Савченко О.В.,

Суддів: Стрелець Л.Г.,

Кочеткової І.В.

При секретарі: Мосіної О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Агросінтез»на рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 08 лютого 2011 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного підприємства «Агросінтез», третя особа: Державне підприємство «Центр земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах»про визнання договору оренди земельної частки (паю) недійсним та повернення земельної ділянки.

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2010 року ОСОБА_3, звернулась до суду із позовом до Приватного підприємства «Агросинтез»за участі третьої особи Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах»про визнання договору оренди земельних часток (паїв) недійсними та повернення земельних ділянок.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що вона є донькою ОСОБА_4.

За життя ОСОБА_4, останній належали дві земельні ділянки площею 3,1767 га та 2,7176 га, розташовані на території Тимошівської сільської Ради Михайлівського району Запорізької області.

Після смерті ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1 року), позивач успадкувала вище зазначені земельні ділянки, які ще за життя померлої знаходилися в користуванні відповідача. Оформлюючи документи пов'язані з прийняттям спадщини, позивач на підставі договорів оренди землі укладених між померлою та відповідачем, датованих 14 березня 2007 року, зареєстрованих у Михайлівському РВЗРФ, прийшла до висновку про неможливість укладення вказаних договорів, в наслідок того, що ОСОБА_4 померла за два з половиною місяці до дня укладення договорів й наступної реєстрації, яка відбулася значно пізніше.

В зв'язку з тим, що 14 березня 2007 року, договори оренди землі між відповідачем та ОСОБА_4 не можливо було укласти ні за яких обставин, внаслідок того, що ОСОБА_4 померла на цей час, позивач посилаючись на положення ст.ст.181, 202, 203, 215, 216, 321 ЦК України, ст.35 Закону України «Про оренду землі», ст.158 Земельного кодексу України просила визнати вище вказані договори недійсними та зобов'язати відповідача повернути земельні ділянки.

Одночасно позивач не заперечувала проти отримання нею орендної плати за умовами договорів, після смерті спадкодавця, проте вказані дії пояснює неможливістю розірвати договори раніше, через потребу оформлення всіх документів на земельні ділянки.

ОСОБА_3 просить суд визнати недійсними договори оренди земельних часток (паїв) від 14 березня 2007 року, укладені між ОСОБА_4 та приватним підприємством «Агросінтез»(код ЄДРПОУ 20477448, р/р 260071565 в ЗОД КБ «Райфайзен банк АВАЛЬ», МФО 313827) та зареєстрований у Михайлівському районному відділі Запорізької регіональної філії Центру державного земельного кадастру під № 040727300395 та № 040727300396. Також позивач просить суд зобов'язати приватне підприємство «Агросінтез»повернути ОСОБА_3 земельні ділянки площею 3,1767 га та 2,7176 га, розташовані на території Тимошівської сільської Ради Михайлівського району Запорізької області й стягнути з відповідача понесені судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 37 (тридцять сім) гривень, судовий збір у сумі 8 (вісім) грн. 50 коп., на правову допомогу у сумі 2000 (дві тисячі) грн., а всього разом 2045 (дві тисячі сорок п'ять) гривень 50 коп.

Рішенням Михайлівського районного суду Запорізької області від 08 лютого 2011 року позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано договір оренди земельної частки (паю) від 14 березня 2007 року, укладений між ОСОБА_4 та приватним підприємством «Агросінтез»(код ЄДРПОУ 20477448, р/р 260071565 в ЗОД КБ «Райфайзен банк АВАЛЬ», МФО 313827) та зареєстрований у Михайлівському районному відділі Запорізької регіональної філії Центру державного земельного кадастру під № 040727300395- недійсним.

Визнано договір оренди земельної частки (паю) від 14 березня 2007 року, укладений між ОСОБА_4 та приватним підприємством «Агросінтез»(код ЄДРПОУ 20477448, р/р 260071565 в ЗОД КБ «Райфайзен банк АВАЛЬ», МФО 313827) та зареєстрований у Михайлівському районному відділі Запорізької регіональної філії Центру державного земельного кадастру під № 040727300396 - недійсним.

Зобов'язано приватне підприємство «Агросінтез»повернути ОСОБА_3 земельні ділянки площею 3,1767 га та 2,7176 га, розташовані на території Тимошівської сільської Ради Михайліського району Запорізької області. Стягнуто з приватного підприємства «Агросінтез»на користь ОСОБА_3 понесені судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 37 (тридцять сім) гривень, судовий збір у сумі 8 (вісім) грн. 50 коп., на правову допомогу у сумі 2000 (дві тисячі) грн., а всього разом 2045 (дві тисячі сорок п'ять) гривень 50 коп.

В апеляційній скарзі Приватне підприємства «Агросінтез»зазначає, що судом неповно зясовані обставини, які мають значення для справи, рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просять його скасувати та передати справу на новий розгляд.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає, оскільки ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 2,7176 га та земельної ділянки площею 3,1767 га, розташованої на території Тимошивської сільської ради Михайлівського району Запорізької області відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом серії ВРА № 065835 від 05.08.2010 року та свідоцтвом про право на спадщину за законом серії ВРА № 065834. Вказані земельні ділянки належали матері позивачки ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_3 посилалась на те, що 14 березня 2007 року її мати не підписувала договори оренди земельної ділянки з відповідачем, так як ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла. Підпис, який вчинено від імені матері, вчинено її батьком ОСОБА_5, проте останній не мав повноважень підписувати від покійної ОСОБА_4 вказані договори. Факт того, що підпис на договорі вчинена не ОСОБА_4 подтверджується постановою про відмову у порушенні кримінальної справи.

Задовольняючи позов ОСОБА_3, про визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_4, в наслідок фізичної смерті ні за яких обставин не могла укласти зазначені договори і тому мають місце обставини обумовлені в ч.1 ст.215 ЦК України.

Проте повністю погодитися з таким висновком суду не можливо.

Виходячи з положень статті 627 ЦПК України, сторони є вільними у укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Частиною 1 ст.20 Закону України „Про оренду землі” передбачено, що договір оренди землі підлягає державній реєстрації та на підставі ч. 1 ст. 210, ч. 3 ст. 640 ЦК України, ч. 2 ст. 125 ЗК України й ст. 18 Закону України „Про оренду землі” є укладеним з моменту його державної реєстрації. Дійсно, договори оренди земельних ділянок від 14 березня 2007 року, які належали ОСОБА_4 були зареєстровані у Михайлівському районному відділі Запорізької регіональної філії Центру державного земельного кадастру за № 040727300395 та за № 040727300396.

Проте, як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, що спірні договори оренди земельних ділянок, ні за яких обставин ОСОБА_4 укласти не могла.

Оскільки підписання договору безпосередньо сторонами є основною і обов'язковою умовою його укладення, натомість орендодавець угоди не підписував, що свідчить про те, що в оскаржуваних договорах відсутні істотні умови, передбачені ст. 15 Закону України „Про оренду землі”. При реєстрації договорів зазначені обставини до відома реєстратора доведені не були.

Таким чином, договори оренди земельних ділянок, хоча і були зареєстровані у встановленому законом порядку, але сторонами договору в належній формі не досягнуто згоди з усіх істотних умов, передбачених законом, тому ці договори не є укладеними.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною ( сторонами) вимог, які встановлені чч. 1-3,5,6 ст. 203 цього Кодексу.

Суд на зазначене уваги не звернув і ухвалив рішення про визнання договорів недійсними.

У той же час відповідно до змісту ст. 215 ЦК Україниnau://ukr\435-15|st215/ та розяснень Пленуму Верховного Суду України, наданих у п. 8 постанови від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", недійсним може бути визнано лише укладений договір. У разі якщо на виконання юридично ще не укладеного договору стороною передчасно передано майно, між сторонами виникають правовідносини внаслідок набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (ст.ст. 1212-1215 ЦК України).

Оскільки судом під час ухвалення рішення в частині визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними неправильно застосовані норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цій частині, рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову про визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними.

Вирішуючи питання про повернення ОСОБА_3, як спадкоємцю померлої Найдьонової.М. земельних ділянок площею 3,1767 га та 2,7176 га, розташованих на території Тимошівської сільської Ради Михайлівського району Запорізької області суд дійшов правильного, та обґрунтованого висновку, зобовязавши ПП „Агросінтез” повернути позивачу вище перелічені земельні ділянки.

Довід апеляційної скарги про те, що протягом 2007- 2010 років позивачка отримувала орендну плату згідно вказаних договорів оренди, що на думку апелянта свідчить про схвалення нею цих договорів, є неспроможним.

Як в суді першої так і в суді апеляційної інстанції позивачка пояснила, що неюотримувалась не орендна плата за договорами оренди, а плата за користування відповідачем земельними ділянками. Оскільки до 05.08.2010 року не мала правовстановлюючих документів на вказані земельні ділянки, то і не мала можливості вимагати припинення, або повернення земельних ділянок.

Відповідно до п.2 ч.3 ст. 79 та ст. 84 ЦПК України витрати, повязані з оплатою правової допомоги адвоката, є витратами, повязаними з розглядом справи. На підставі ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею судові витрати. За змістом зазначених норм закону витрати, повязані з оплатою участі у справі представникасторони не відносяться до судових витрат і не підлягають розподілу між сторонами в порядку, передбаченому ст. 88 ЦПК України.

Згідно з укладеною ОСОБА_3 з адвокатом ОСОБА_6 30 листопада 2010 року угоди № 001 ( а.с.47) адвокат ОСОБА_7 взяв на себе зобовязання щодо представництва інтересів ОСОБА_3 в суді. Саме як представника ОСОБА_3 вказано процесуальний статус адвоката ОСОБА_7 в журналі судового засідання від 20.01.2011 року, 08.02.2011 року, (а.с. 72, 79). Стягуючи витрати понесені ОСОБА_3 у сумі 2000 гривен на оплату участі у справі представника суд першої інстанції на вищезазначені обставини та вимоги закону уваги не звернув.

Враховуючи викладене, рішення суду в цій частині також підлягає скасуванню з відмовою у задоволенні вимог про стягнення витрат у сумі 2000 гривен на оплату участі у справі представника.

Керуючись ст.ст. 307,309,313,316,317 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Агросінтез»задовольнити часткового.

Рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 08 лютого 2011 року по цій справі в частині визнання договорів оренди земельної частки ( паю) від 14 березня 2007 року, між ОСОБА_4 та приватним підприємством „Агросінтез” та зареєстрованих у Михайлівському районному відділі Запорізької регіональної філії Центру державного земельного кадастру під № 040727300395 та під № 040727300396 недійсними, та стягнення з приватного підприємства „Агросінтез” на користь ОСОБА_3 витрат на правову допомогу у сумі 2000 гривен скасувати і в цій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: