Рішення № 14594477, 10.03.2011, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 2-172/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" березня 2011 р. Дзержинський районний суд в складі:

головуючого Міхеєва В. Ю.

при секретарі Федчишина В. М., За участю представника позивачаЄременка А.Д.,

Відповідача ОСОБА_2

Представника відповідачкиОСОБА_3

Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_5, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_5, ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Криворізької філії про визнання кредитного договору недійсним,

В С Т А Н О В И В:

Позивач в особі керуючого Криворізькою філією АТ «Банк «Фінанси та Кредит» Кобзєва І.С., який діє на підставі довіреності, 03.02.2010 року звернувся до суду із позовною заявою, у якій просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість, яка виникла внаслідок порушення та невиконання відповідачами умов кредитного договору № 887-пк-2008 від 05 вересня 2008 року та договору поруки № 887-пп-2008 від 05 вересня 2008 року в сумі 340065 грн. 95 коп. та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» надало відповідачці ОСОБА_5 кредитні кошти в розмірі 29608,00 доларів США зі сплатою 16,2-14,8 % річних (згідно п.4.1. кредитного договору) за користування кредитом та на умовах забезпеченості, зворотності, строковості, платності. Строк повернення кредитних ресурсів згідно з п. 3.2 кредитного договору 04.09.2013 року.

Одночасно з кредитним договором з метою забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором банком було укладено договір поруки з відповідачем ОСОБА_2, який своїм підписом на договорі поруки засвідчив, що ознайомлений з умовами кредитного договору і згоден з його умовами.

Внаслідок порушення та невиконання відповідачами умов кредитного договору та договору поруки, у відповідачів перед банком виникла заборгованість, яка станом на 18.01.2010 року складає 340065,95 грн. та яку позивач просить стягнути з них солідарно, а також компенсувати понесені ним судові витрати.

ОСОБА_2, ОСОБА_5 18.06.2010 року звернулися до суду із зустрічним позовом про визнання кредитного договору недійсним, який, після усунення недоліків на виконання ухвали суду, уточнили 29.11.2010 року (а.с.107-109) та просять визнати кредитний договір № 887-ПК-2008, укладений 05.09.2008 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_5, а також договір застави № 887-пз-2008 від 05.09.2008 року на автомобіль марки Хонда Цівік, тип легковий комбі В, 2008 року випуску, колір чорний, реєстраційний номер НОМЕР_1, укладений між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_5 недійсними; зобовязати ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» перерахувати залишок суми по кредитному договору № 887-пк-2008, укладений 05.09.2008 року в розмірі 29608,00 доларів США в національну валюту України за курсом на дату підписання договору 4,68 грн. за 1 долар США; зобовязати відповідача прийняти від позивача суму у розмірі 133565, 44 грн., судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою від 06.12.2010 року обидва позови було обєднано в одне провадження (а.с.111).

В обґрунтування зустрічних позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_5 зазначили, що 05.09.2008 року ОСОБА_5 на підставі кредитного договору банк надав кредит у сумі 29608,00 доларів США, що становило 133565,44 грн. за курсом Національного банку України на 07.05.2008 року (468,00 грн. за 100 доларів США). Цільове призначення кредиту придбання автомобіля марки Хонда Цівик, термін користування кредитом до 04.09.2013 року.

Для забезпечення виконання зобовязань перед банком щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, неустойки (штраф, пеня), відшкодування збитків, а також витрат кредитодавця, ОСОБА_5 надала згідно договору застави № 887-пз-2008 від 05.09.2008 року придбаний автомобіль.

Кредит їй надали в доларах США, хоча перед укладанням кредитного договору вона попереджала банк, що їй потрібен кредит на придбання автомобіля у гривнях, тому, що в автосалонах продаються автомобілі за національну валюту України.

Однак, при укладенні договору представники банку переконали її, що не має значення у якій валюті буде надано кредит, так як погашати вона його буде в національній валюті. Але, якщо в кредитному договорі будуть вказані долари США, то процентна ставка за користування кредитом буде менша, а якщо у гривні, то більша. Тому в момент укладання договору позивачка вважала, що ці положення кредитного договору на її користь і не є завідомо невигідними. Відповідно до умов договору розрахунок між сторонами повинен був проводитись у валютній формі.

З моменту укладення кредитного договору позивачка своєчасно, згідно з графіком погашення кредиту, вносила відповідні платежі у доларах США.

Вважає, що пропонуючи укласти договір в іноземній валюті, відповідач розраховував, що суттєва зміна обставин не наступить, не буде порушено співвідношення майнових інтересів сторін і співвідношення долару до курсу національного банку України не зміниться, але фактично істотні умови настали. В Україні при всій обачливості та турботливості сторін настала криза, яку офіційно визнали Національний Банк України та інші гілки влади, що фактично є істотними обставинами для розірвання договору.

Відповідно до досягнутої домовленості між сторонами позивачка взяла кредит у сумі 29608,00 доларів США, що становило 133565,44 грн. за курсом Національного банку України на 07.05.2008 року (468,00 грн. за 100 доларів США), а на теперішній час при курсі долару 8 грн. 12 коп. за 1 долар США сума кредиту складає 236899,53 коп. Борг виріс майже у два рази.

Укладаючи договір, сторони відповідно до правил ст. 632 ЦК України, визначили ціну кредитного договору, яка на момент отримання кредиту складала 133565,44 грн.

Однак після значного підвищення восени 2008 року курсу національної валюти України по відношенню до долара США, відповідач став вимагати здійснювати платежі в доларах США, що призвело до неможливості з боку позивачки своєчасно виплачувати кредит та проценти за його користування, а ціна кредитного договору суттєво збільшилася і суттєво змінилися обставини, якими керувалися сторони при укладенні договору.

Позивачі за зустрічним позовом вважають, що відповідач, надавши кредит в іноземній валюті (доларах США), переклав ризики, повязані із знеціненням національної валюти на позивачку, тобто, у договір уклав положення, які завідомо є невигідними для неї.

Крім того, відповідно до статей 610-613, 638 ЦК України, виходячи з одного із основних принципів права справедливості, договір повинен містити як міру відповідальності боржника, так і міру відповідальності кредитора за неналежне виконання зобовязань за договором.

Однак, всупереч цьому, спірний кредитний договір містить положення лише про відповідальність боржника (позивача, позичальника) за неналежне виконання зобовязань по кредитному договору, а відповідальність кредитора взагалі відсутня, що на думку позивачів є несправедливими умовами.

Також, фактично визнавши в пункті 2.1 договору предметом кредитування долар США, відповідач надав товарний кредит, а не споживчий, порушив при цьому законодавство в частині порядку надання споживчих кредитів фізичним особам в іноземній валюті, так як видавав кредит в іноземній валюті без індивідуальної ліцензії, а також включив у договір пункти, які значно погіршують становище позивачів, переклавши на них всі фінансові ризики, які повязані з різким коливанням курсу долару США та можливі свої збитки.

З вищезазначених обставин, позивачі вимагають визнати кредитний договір, а також договір застави автомобіля недійсними у звязку з грубим порушенням законодавства.

У судовому засіданні представник позивача за основним позовом Єременко А.Д., який діє на підставі довіреності (а.с.97), позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити. Пояснив, що на підставі заявки ОСОБА_5 банк надав їй доларовий кредит, виконавши свої обовязки у повному обсязі. Кредитний договір було забезпечено заставним майном автомобілем та договором поруки. Через невиконання своїх зобовязань відповідачами, виникла заборгованість, яку вони просять стягнути з відповідачів солідарно, а також понесені судові витрати.

Проти зустрічних позовних вимог заперечував, зазначивши, що банк діяв у межах діючого законодавства, не порушуючи права позивачів.

Відповідач ОСОБА_2 та представник відповідачки ОСОБА_5 ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності (а.с.110), кожен окремо, проти позовних вимог Банку заперечували, просили відмовити у їх задоволенні через безпідставність, на задоволенні зустрічних позовних вимог наполягали.

Вислухавши учасників процесу, проаналізувавши письмові матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що між позивачем Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Криворізької філії АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та відповідачкою ОСОБА_5 було укладено кредитний договір № 887-пк-2008 від 05 вересня 2008 року (надалі договір), відповідно до п.2.1 на підставі заяви ОСОБА_5 на отримання кредиту для покупки автомобіля від 10.08.2008 року (а.с.134,135) Банк надав ОСОБА_5 в тимчасове користування на умовах забезпеченості, зворотності, строковості, платності Кредитні ресурси в сумі 29608,00 доларів США з оплатою за процентними ставками, встановленими п.4.1 цього договору, для чого відкрив Позичковий рахунок № 2203.9.1.19783.840 згідно п.2.2. договору (а.с.7-10).

Пунктами 3.2, 3.3 договору Позичальник (відповідачка ОСОБА_5) брала на себе зобовязання повністю повернути Кредитні ресурси, отримані за цим договором до 04.09.2013 року та щомісячно, в термін з 1 по 20 число кожного місяця здійснювати погашення позичкової заборгованості за Кредитними ресурсами в розмірі 493,47 доларів США та нарахованими процентами відповідно до Графіку зниження розміру заборгованості (Додаток № 1, який є невідємною частиною договору) (а.с.11,12).

Одночасно з укладанням кредитного договору з метою забезпечення виконання зобовязань за цим договором банком було укладено Договір поруки № 887-пп-2008 від 05.09.2008 року (надалі договір поруки) з відповідачем ОСОБА_2, який своїм підписом засвідчив, що ознайомлений з умовами кредитного договору і згоден з його умовами (а.с.13,14).

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 договору поруки, у разі невиконання Боржником зобовязань за Кредитним договором та/або Договором про відкриття кредитної лінії, Боржник та Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсязі, що й Боржник, у т.ч. по основному боргу, сплаті щомісячних процентів і підвищених процентів, сплаті комісійної винагороди, сплаті неустойки по основному боргу та процентам, а також по відшкодуванню всіх збитків.

Відповідно до п.3.5 кредитного договору Банк має право, в тому числі, вимагати дострокового повернення Кредитних ресурсів, сплати нарахованих процентів по них, неустойки відповідно до умов цього договору в разі несвоєчасного або не в повному обсязі погашення позичальником заборгованості за кредитом або процентами відповідно до умов кредитного договору.

Через порушення умов договору відповідачами, банком 30.06.2009 року було вручено їм листи № 6676 та № 6672 від 29.06.2009 року з вимогою про дострокове повернення Кредитних ресурсів та сплати всіх відсотків протягом 10-ти днів з дня отримання вимоги.

Зазначені повідомлення відповідачі отримали особисто 30.06.2009 року, що підтверджується їх розписками (а.с.19,20).

Факт несвоєчасного та не в повному обсязі погашення відповідачами заборгованості підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором та договором поруки, яка станом на 18.01.2010 року складає: поточна заборгованість за кредитом (п.2.1, п.3.2 Кредитного договору, п.1.1. договору поруки) 22205,95 доларів США (177674,25 грн.); прострочена заборгованість за кредитом (п.2.1, п.3.2 Кредитного договору, п.1.1 договору поруки) 4150,71 доларів США (33210,66 грн.); нараховані проценти (п.4.1. Кредитного договору, п.1.1.договору поруки) 639,59 доларів США (5117,47 грн.); прострочена заборгованість по процентам (п.4.3. Кредитного договору, п.1.1.договору поруки) 543,60 доларів США (4349,45 грн.); пеня за несвоєчасне погашення кредиту (п.6.1 Кредитного договору, п.3.3 договору поруки) 8948,79 грн.; пеня за несвоєчасне погашення кредиту (п.6.1 Кредитного договору, п.3.3 договору поруки) 110765,33 грн. Загальна сума заборгованості склала станом на 18.01.2010 року 340065,95 грн., виходячи з курсу долару США, встановленого Національним банком України на зазначену дату - 800,12 грн. за 100 доларів США (а.с.5).

Пунктом 7.6 кредитного договору встановлена відповідальність сторін за невиконання чи неналежне виконання своїх зобовязань за договором відповідно до діючого законодавства України.

Згідно ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 614 ЦК України).

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником. Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Оскільки позичальник відповідачка ОСОБА_5 порушила взяті на себе зобовязання, поручитель відповідач ОСОБА_2 несе солідарну відповідальність у відшкодуванні завданих збитків.

Тому суд стягує солідарно з відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» загальну суму заборгованості та понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1700 грн. та за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн. (згідно платіжних доручень, а.с.1,2).

Заявлені зустрічні позовні вимоги суд вважає безпідставними, необґрунтованими та відмовляє у їх задоволенні з наступних підстав.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 цього ж Кодексу договір є обов`язковим для виконання сторонами.

При укладенні Кредитного договору та договору застави рухомого майна сторони обумовили всі істотні умови цих договорів. Договори викладено у чіткій редакції та їх умови не є несправедливими.

Статтею 524 ЦК України визначено, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобовязання в іноземній валюті.

Статтею 533 ЦК України передбачено, що грошове зобовязання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобовязанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобовязаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених Законом.

Статтею 36 Закону України «Про національний банк України», частиною першою ст. 8 Декрету КМ України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» встановлено, що курс гривні до іноземних валют встановлюються НБУ за погодженням з КМ України. Положенням про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого постановою Правління НБУ № 496 від 12.11.2003 р. визначається, що офіційний курс гривні до іноземних валют, в тому числі до долару США встановлюється щоденно.

Вказана інформація є загальновідомою і позичальник ОСОБА_5, укладаючи договір з банком щодо отримання кредитного ресурсу в іноземній валюті, передбачала і брала на себе зобовязання повернути кредитний ресурс в цій же валюті. Поручитель ОСОБА_2, в свою чергу, поручився за належне виконання позичальником своїх зобовязань саме у визначеній кредитним договором валюті. При цьому, відповідач-банк, укладаючи договір, розраховував на повернення кредитного ресурсу так само у визначеній договором валюті.

Відповідно до ч. 2 ст. 192 та ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, в тому числі при здійснені розрахунків на території України за зобовязаннями, допускається у випадках, в порядку та на умовах, встановлених законом. Законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю, є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти це гроші у національній або іноземній валюті.

Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Відповідно до ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Вимога щодо необхідності отримання індивідуальної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями встановлена п. в) ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», якщо терміни і суми кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Однак на теперішній час такі терміни і суми кредитів в іноземній валюті законодавцем не визначено.

Згідно з п. 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року № 483 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 листопада 2004 року за № 1429/10028, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк України видав йому ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитів в іноземній валюті згідно зі ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.

Банк отримав банківську ліцензію НБУ № 28 від 30.10.1991 р. на право здійснювати банківські операції , визначені частиною першою та пунктами 5-11 частини другої статті 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність», а також Дозвіл НБУ №28-2 від 17.07.2007р. на право здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 частини другої та частини четвертої статті 47 цього ж Закону (а.с.112.113).

За таких обставин посилання позивачів на недодержання відповідачем норм чинного законодавства, яке регулює повноваження відповідача для надання кредиту в іноземній валюті є безпідставним.

Посилання позивачів на те, що відповідач зобовязаний був визначити зобовязання у грошовій одиниці України (гривні) на рівні іноземного курсу валюти станом на день укладення договору, є необґрунтованим. Так, норми чинного законодавства чітко визначають, що у разі визначення грошового еквіваленту в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інше не встановлено договором або законом. Офіційні курси іноземних валют, встановлюються НБУ і не є незмінними. Взявши на себе зобовязання повернути отриманий кредит у вигляді іноземної валюти, позичальник самостійно обрала вид кредитування в такий спосіб, а поручитель поручився за належне виконання нею своїх зобовязань. Відповідач банк в свою чергу є особою, яка на власних умовах і на власний ризик здійснює діяльність, повязану із залученням грошових коштів, а отже, уклавши з позивачкою за зустрічним позовом кредитний договір в іноземній валюті, розраховував на належне виконання позичальником своїх зобовязань, а саме на повернення кредитних ресурсів, отриманих за вказаним договором.

Отже відсутні підстави вважати, що існує істотний дисбаланс договірних прав та обовязків на шкоду споживача.

Вищевикладені обставини, які були встановлені судом під час судового розгляду, свідчать про необґрунтованість вимог позивачів щодо недійсності кредитного договору та договору застави, який є похідним від нього.

Суд зазначає, що при укладенні вказаних договорів були додержані усі вимоги, встановлені діючим законодавством для даного виду договорів.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 230 ЦК України правочин визнається судом недійсним, якщо одна сторона навмисно замовчує існування обставин, які мають істотне значення і можуть перешкодити вчиненню правочину. Істотними умовами кредитного договору відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 та ст. 1054 ЦК України є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.

Згідно з текстом укладеного сторонами кредитного договору, такі умови договором передбачено (а.с. 7-10).

З огляду на вищезазначене, суд не вбачає підстав для задоволення зустрічних позовних вимог.

Враховуючи, що відповідно до вимог ЗУ «Про захист прав споживачів» та Декрету КМУ «Про державне мито» позивачів за зустрічними вимогами звільнено від сплати судового збору, цю судову витрату необхідно компенсувати за рахунок держави відповідно до ст. 88 ЦПК України

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60; 88; 212, 213, 215 ЦПК України, ст.ст.192, 203, 216, 230, 236, 524, 525, 526, 533, 553, 554, 611, 627, 629, 1054 ЦК України, ЗУ «Про банки та банківську діяльність», ЗУ «Про захист прав споживачів», Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_5, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити у повному обсязі.

Стягнути солідарно з

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Саяногорська Красноярського краю, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, яка проживає в АДРЕСА_1

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, уродженця м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, приватного підприємця, який проживає в АДРЕСА_2

на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», від імені якого діє Криворізька філія, р/р 29095060900980 у КФ АТ «Банк «Фінанси та Кредит» МФО 305835, ОКПО 24609556, м. Кривий Ріг, 50027, вул. Костенко,6

заборгованість за Кредитним договором № 887-пк-2008 від 05 вересня 2008 року у сумі 340065 (триста сорок тисяч шістдесят пять) грн. 95 коп., а також витрати по сплаті судового збору в сумі 1700 (тисяча сімсот) грн. та на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 (сто двадцять) грн.

У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_5, ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Криворізької філії про визнання кредитного договору недійсним, відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складено 15 березня 2011 року.

Суддя:В. Ю. Міхеєва