Ухвала суду № 14588139, 22.03.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-14042/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В.

Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

"22" березня 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.,

суддів: Ісаєнко Ю.А., Федотова І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Полігон Інтегрейшн Україна»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 листопада 2010 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Полігон Інтегрейшн Україна»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Полігон Інтегрейшн Україна»звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Свої вимоги мотивує тим, що вважає спірне податкове повідомлення-рішення в частині податкового зобовязання відносно взаємовідносин з компанією нерезидентом «Selatra LTD»(Ірландія) протиправним, оскільки винагорода за право на продаж та розповсюдження програм мобільних телефонів, що сплачувалася ТОВ «Полігон Інтернейшн Україна»на користь «Selatra LTD»за договором № б/н від 01.03.2007 року не є роялті. У звязку з викладеним просить скасувати спірне рішення відповідача в цій частині, а саме: в частині визначення суми 56835,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 листопада 2010 року у задоволенні даного позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю «Полігон Інтегрейшн Україна»подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального та матеріального права, та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позов повністю.

До суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Статтею 128 КАС України встановлено наслідки неприбуття в судове засідання особи, яка бере участь в справі.

Згідно до ч. 6 зазначеної вище статті якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь в справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.

За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, а також те, що до суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, колегія суддів ухвалила про апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції було встановлено наступне.

15.09.2010 року працівниками ДПІ у Печерському районі м. Києва проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Полігон Інтегрейшн Україна»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2007 року по 31.03.2010 року, валютного та іншого та іншого законодавства за період з 01.04.2007 року по 31.03.2010 року, за результатами якої складено акт № 688/23-2/33400628 від 15.09.2010 року.

За змістом даного акту в ході перевірки встановлено порушення п.п. 13.1, 13.2 ст. 13 та п. 16.13 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 7 постанови Кабінету Міністрів України № 470 від 06.05.2001 року «Про затвердження Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування».

На підставі акту перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва винесено податкове повідомлення-рішення № 0004272202/0 від 24.09.2010 року.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що користувач набуває право інтелектуальної власності на обєкт без набуття права власності на нього, то платежі відповідають поняттю «роялті», визначеному п.1.30 ст.1 Закону України «Про оподаткування підприємств».

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом першої інстанції також встановлено, що між ТОВ «Полігон Інтегрейшн Україна»та компанією-нерезидентом «Selatra LTD»(Ірландія) укладено договір № б/н від 01.03.2007 року.

Відповідно до ст. 420 ЦК України до обєктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать компютерні програми.

Згідно з ч. 1 ст. 418 ЦК України право інтелектуальної власності це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший обєкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.

Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних обєктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.

Одним із майнових прав інтелектуальної власності п. 2 ч. 2 ст. 424 ЦК України визначено виключне право субєкта права інтелектуальної власності дозволяти використання обєкта права інтелектуальної власності.

При цьому у ст. 419 ЦК України зазначено, що право інтелектуальної власності та право власності на річ не залежать одне від одного, а перехід права на обєкт права інтелектуальної власності не означає переходу права власності на річ.

Судом першої інстанції було встановлено, що на виконання умов укладеного договору, згідно з наданими до перевірки виписками банку ТОВ «Полігон Інтернейшн Україна»з рахунку № 2600123524002, відкритому в АБ «Київська Русь», перераховані кошти в сумі 27573, 84 доларів США на рахунок «Selatra LTD»(Ірландія).

Згідно п.п. «в»п. 13.1 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України слід розуміти: роялті, фрахту та доходи від послуг типу «інжиніринг».

Пунктом 1.30 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено роялті як платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи компютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення; за придбання будь-якого патенту, зареєстрованого знака на товари і послуги чи торгової марки, дизайну, секретного креслення, моделі, формули, процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Не вважаються роялті платежі за отримання обєктів власності, визначених у частині першій цього пункту, у володіння або розпорядження чи власність особи або якщо умови користування такими обєктами власності надають право користувачу продати або відчужити іншим способом такий обєкт власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення (розголошування) є обовязковим згідно із законодавством України.

Крім того, визначення поняття «роялті»міститься у Постанові Кабінету Міністрів України «Про затвердження Національного стандарту № 4 "Оцінка майнових прав інтелектуальної власності»№ 1185 від 03.10.2007 року, а саме: роялті це ліцензійний платіж у вигляді сум, які сплачуються періодично, залежно від обсягів виробництва або реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) з використанням обєкта права інтелектуальної власності.

Згідно Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Правил бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України»№ 255 від 18.06.2003 року роялті платежі за використання нематеріальних активів банку (патентів, авторського права, програмних продуктів).

Системний правовий аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що у тому випадку, якщо підприємство володіє правом інтелектуальної власності на обєкт інтелектуальної власності, яке засвідчується відповідним чином, та реалізує своє майнове право інтелектуальної власності на такий обєкт інтелектуальної власності шляхом надання користувачу права на використання цього обєкта та при цьому не передбачено умови, які б надавали право користувачу обєкта інтелектуальної власності продавати, передавати або будь-яким іншим чином відчужувати зазначений обєкт, тобто користувач набуває право інтелектуальної власності на обєкт без набуття права власності на нього, то платежі відповідають поняттю «роялті», визначеному п. 1.30 ст. 1 Закону України «Про оподаткування підприємств».

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги ТОВ «Полігон Інтегрейшн Україна»є необгрунтованими та задоволенню не підлягають.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим ухвалене судом на підставі повного та всебічного зясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Полігон Інтегрейшн Україна»залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 листопада 2010 року без змін.

Ухвала набирає законної сили через п?ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Ю.А. Ісаєнко

І.В. Федотов