Постанова № 14588039, 17.03.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-2028/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Балаклицький А.І. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"17" березня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Глущенко Я.Б,

суддів Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Бориспільської обєднаної державної податкової інспекції Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАНТ АВТО», Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАКОРД-С»про стягнення коштів, отриманих за нікчемним правочином, за апеляційною скаргою Бориспільської обєднаної державної податкової інспекції Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 липня 2010 року,

В С Т А Н О В И В:

Бориспільська ОДПІ Київської області звернулася у суд з позовом до ТОВ«АВАНТ АВТО», ТОВ «МЕГАКОРД-С», у якому просить стягнути з останнього на користь ТОВ «АВАНТ АВТО»вартість послуг, наданих за договором від 14 вересня 2008 року № 14/09-08, укладеним між відповідачами, на загальну суму 309840,00 грн. та стягнути з ТОВ «АВАНТ АВТО»на користь державного бюджету вартість послуг, отриманих за вказаним договором, на загальну суму 309840,00 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 06 липня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити у справі нове рішення про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ст. 197 КАС України апеляційний розгляд справи відбувається в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду зміні з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено відсутність ознак нікчемності у правочині, вчиненому між відповідачами, з огляду на недоведеність органом податкової служби неможливості надання ТОВ «МЕГАКОРД - С»маркетингових послуг.

Проте, з такими підставами відмови у задоволенні позову не можна погодитися, враховуючи наступне.

Колегією суддів установлено, що позивачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ «АВАНТ АВТО»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за підсумками якої складено акт від 24 липня 2009 року № 402/23-2/34977135 та, зокрема, виявлено перебування останнього у фінансово-господарських відносинах з ТОВ «МЕГАКОРД-С»на підставі укладеного договору про надання інформаційно-консультаційних послуг від 14 вересня 2008 року № 14/09-08.

Предметом вказаного договору є надання інформаційно-консультаційних послуг, повязаних із господарською діяльністю підприємства. Відповідачами складена заявка від 16 вересня 2008 року, відповідно до якої ТОВ «МЕГАКОРД-С»зобовязалося надати на користь ТОВ «АВАНТ АВТО»інформаційно-консультаційні послуги з маркетингових досліджень на теми «Структура ринку легкових та комерційних автомобілів в Україні за 9 місяців 2008 року»та «Структура і динаміка ринку автобусів та вантажних автомобілів в Україні за 9 місяців 2008 року», орієнтовна вартість послуг склала 309840,00 грн.

23 вересня 2008 року відповідачами підписано акт приймання-передачі наданих послуг № 1 та специфікацію послуг, відповідно до яких ТОВ «МЕГАКОРД-С» надано на користь ТОВ «АВАНТ АВТО»послуги на суму 154368,00 грн., у т.ч. ПДВ 25728,00 грн. При цьому, відповідачами погоджено, що на виконання зазначених послуг ТОВ«МЕГАКОРД-С»витрачено 309 людино-годин.

26 вересня 2008 року відповідачами підписано акт приймання-передачі наданих послуг № 2 та специфікацію послуг, відповідно до яких ТОВ «МЕГАКОРД-С» надано на користь ТОВ «АВАНТ АВТО»послуги на суму 155472,00 грн., у т.ч. ПДВ 25912,00 грн. При цьому, відповідачами погоджено, що на виконання зазначених послуг ТОВ«МЕГАКОРД-С»витрачено 311 людино-годин.

ТОВ «АВАНТ АВТО»здійснено оплату наданих послуг у безготівковій формі та отримано від ТОВ «МЕГАКОРД-С»податкові накладні від 23 вересня 2008 року №230910, від 26 вересня 2008 року № 260905.

З метою підтвердження сум податкового кредиту та валових витрат ТОВ «АВАНТ АВТО» позивачем направлено запит до ДПІ у Артемівському районі м. Луганська з проханням провести перевірку ТОВ «МЕГАКОРД-С» щодо фінансово-господарських відносин між відповідачами, форм та стану розрахунків.

На підставі перевірки ТОВ «МЕГАКОРД-С», проведеної ДПІ у Артемівському районі м. Луганська, встановлено, що виробничі приміщення у субєкта господарювання відсутні. Підприємство за оскаржуваним договором не є безпосереднім виконавцем послуг.

Послуги з маркетингового дослідження ринків, які є предметом договору про надання інформаційно-консультаційних послуг від 14 вересня 2008 року № 14/09-08, отримані від Приватного підприємства «Станкомплект-2004»відповідно до актів виконаних робіт від 23 вересня 2008 року на суму 154290,82 грн., від 26 вересня 2008 року на суму 155394,26 грн. Державна реєстрація вказаного підприємства скасована 16 квітня 2009 року.

Обговорюючи питання щодо правомірності стягнення в доход держави коштів, отриманих за нікчемним правочином, колегія суддів зважає на таке.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” господарська діяльність будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відтак, обовязковими ознаками господарської діяльності у розумінні вищенаведених норм є: здійснення її субєктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямованість на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності (продукція, роботи чи послуги), які мають вартісний характер і цінове вираження.

У відповідності до положень ст. 203 Цивільного кодексу України серед загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, є наявність вільного волевиявлення учасника правочину і відповідність його внутрішній волі.

За приписами ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Отже, вирішення спорів, повязаних із стягненням у доход держави коштів, отриманих за нікчемним правочином, потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити такі обставини:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо повязані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

За правилами ст. 208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

У разі визнання недійсним зобов'язання з інших підстав кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом.

Натомість, суд першої інстанції при встановленні реальності здійснення відповідачами правочину виходив з того, що витрати на маркетинг включаються до складу валових витрат за умови наявності документів, що підтверджують факт отримання послуг від іншої особи та зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю.

Колегія суддів не погоджується із таким висновком місцевого суду з огляду на наступне.

ТОВ «АВАНТ АВТО» замовив розроблення маркетингового дослідження 16вересня 2008 року та отримав результати наданих послуг 23 та 26 вересня 2008 року на загальну суму 309840,00 грн., у т.ч. ПДВ 51640,00 грн.

У відповідності до специфікацій, доданих до актів наданих послуг, ТОВ«МЕГАКОРД-С» витратив на виконання маркетингового дослідження у сукупності 620 людино-годин. Безпосереднім виконавцем зазначених послуг є ПП «Станкомплект-2004», у якого відсутні основні фонди та перебуває у штаті одна особа.

Таким чином, при 8-годинному законодавчо встановленому робочому дні для виконання вказаного маркетингового дослідження з урахуванням погодженої відповідачами кількості людино-годин одній особі потрібно витратити приблизно 77 робочих днів замість витрачених 10 днів, починаючи з дня складання заявки (16 вересня 2008 року) та закінчуючи підписання другого акту наданих послуг (26 вересня 2008 року).

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку про нікчемність правочину, укладеного відповідачами, як такого, що вчинений з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, з огляду на неможливість здійснення такого з урахуванням наявного обсягу трудових ресурсів та відсутності у відповідачів необхідних умов для досягнення визначених ними результатів господарської діяльності.

Разом з тим, стягнення коштів, одержаних за нікчемним правочином, є адміністративно-господарською санкцією, строки застосування якої встановлені ст. 250 Господарського кодексу України.

Адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом (ст. 250 Господарського кодексу України у редакції на момент виникнення спірних правовідносин). Матеріалами справи підтверджено, що нікчемний правочин вчинено відповідачами у вересні 2008 року, у той час як з позовом про застосування до них адміністративно-господарських санкцій у вигляді стягнення в доход держави коштів, отриманих за таким правочином, орган податкової служби звернувся у грудні 2009 року, тобто з пропущенням встановленого річного строку з дня його вчинення.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що у задоволенні позовних вимог має бути відмовлено з підстав пропущення позивачем строку для застосування адміністративно-господарських санкцій, встановленого ст. 250 Господарського кодексу України. А тому рішення місцевого суду підлягає відповідній зміні.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 2, 201 ч. 1 п. 1 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити постанову суду, якщо суд першої інстанції правильно по суті вирішив справу, але з помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 201, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Бориспільської обєднаної державної податкової інспекції Київської області задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 липня 2010 року змінити.

У задоволенні позову Бориспільської обєднаної державної податкової інспекції Київської області відмовити через пропущення строку застосування адміністративно-господарських санкцій.

Постанова набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддяО.Є. Пилипенко суддяО.М. Романчук