Постанова № 14587737, 31.03.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2011 року м.ПолтаваСправа № 2а-1670/1604/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Слободянюк Н.І.,

за участю секретаря Курганська Л.О.,

представника позивача - Петрук С.О.,

представника відповідача-2 - Борисова Н.М.,

свідка - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Владтранс"до Решетилівського відділення Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції, Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Донтрансторг"про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

24 лютого 2011 року Приватне підприємство "Владтранс"/далі по тексту - позивач/звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції (Решетилівського відділення) /далі по тексту-відповідач/про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.02.2010 № 0000022301/0 та № 0000032301/0.

Обґрунтовуючи заявлену позовну вимогу, позивач зазначив, що не згоден з висновками акта перевірки від 01.02.2011 № 92/230/32500330, викладених у цьому акті порушень не вчиняв, податок на прибуток та податок на додану вартість обчислював правильно.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову та просив суд прийняти рішення про задоволення позову.

За клопотанням позивача ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28 березня 2011 року залучено до участі у справі у якості другого відповідача Полтавську міжрайонну державну податкову інспекцію (далі по тексту відповідач-2).

У письмових запереченнях проти позову, відповідач-2 зазначив, що ПП «Владтранс»допустило порушення норм пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпунктів 5.3.1 та 5.3.9 пункту 5.3, пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пункту 1.7 статті 1, підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпунктів 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»внаслідок формування валових витрат та податкового кредиту за нікчемними правочинами з ТОВ «Донтрансторг».

У судовому засіданні представник відповідача-2 підтримав доводи і вимоги письмових заперечень проти позову та просив суд ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 15 березня 2011 року залучено до участі у справі в якості третьої особи на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Донтрансторг»(ідентифікаційний код 36061529).

Представник ТОВ «Донтрансторг»у судове засідання не зявився.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази та застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд доходить таких висновків.

Згідно матеріалів справи Приватне підприємство «Владтранс»пройшло передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набуло правового статусу юридичної особи, включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців з ідентифікаційним кодом 32500330, знаходиться на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) у Решетилівському відділенні Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції.

Вказані обставини визнані сторонами у ході судового розгляду справи, у суду не має сумнівів у добровільності їх визнання та достовірності, а тому перелічені обставини у силу частини 3 статті 72 КАС України окремо перед судом не доказуються.

З 29.11.2010 по 25.01.2011 Решетилівським відділенням Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції проведена планова виїзна перевірка ПП «Владтранс»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 по 30.09.2010.

Результати перевірки оформлені актом від 01.02.2011 № 92/230/32500330.

15.02.2011 з посиланням на цей акт Решетилівським відділенням Полтавської МДПІ винесено податкове повідомлення-рішення № 0000022301/0, яким визначено ПП «Владтранс»податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 42733,75 грн (основний платіж 34187,00 грн; штрафна санкція 8546,75,00 грн) та податкове повідомлення-рішення № 0000032301/0, яким визначено ПП «Владтранс»податкове зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 34187,00 грн (основний платіж 27349,60 грн, штрафна санкція 6837,40 грн).

До зазначених податкових зобовязань підприємством не застосовувалася передбачена статтею 56 Податкового кодексу України.

Як зясовано судовим розглядом, фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугували відображені в акті перевірки від 01.02.2011 № 92/230/32500330 висновки Решетилівського відділення Полтавської МДПІ про порушення ПП «Владтранс»вимог пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпунктів 5.3.1 та 5.3.9 пункту 5.3, пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пункту 1.7 статті 1, підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпунктів 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»внаслідок формування валових витрат у ІІ кварталі 2010 року у сумі 136748,00 грн та податкового кредиту у квітні та червні 2010 року у сумі 27349,60 грн за нікчемними правочинами з ТОВ «Донтрансторг»згідно договорів від 01.02.2010.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача-1 і винесених на підставі таких висновків спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам частини 3 статті 2 КАС України, суд виходить з такого.

У 2010 році правові відносини з приводу формування податкового кредиту з податку на додану вартість унормовувалися Законом України «Про податок на додану вартість», згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 вказаного Закону податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Отже, системний аналіз положень Закону України «Про податок на додану вартість»дає підстави для висновку, що податковий кредит за правовою природою свого походження є наслідком виникнення в діяльності субєкта господарювання платника податку на додану вартість обєкта оподаткування, визначеного статтею 3 цього Закону.

Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

За визначенням пункту 1.4 статті 1 зазначеного Закону поставка товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу, а поставка послуг це будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг.

Виходячи зі змісту наведених положень закону, поставка товарів передбачає перехід права власності на товар від постачальника до покупця, а поставка послуг передбачає наявність певного результату (послуги), який відповідає визначеним учасниками господарської операції з надання послуг якісним, кількісним та вартісним характеристикам.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток валових витрат, регулювалися у 2010 році статтею 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Так, відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених /нарахованих / протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції / робіт, послуг / та охороною праці з урахуванням обмежень, встановлених підпунктами 5.3 5.8 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку /абзац 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 цієї ж статті/.

За матеріалами справи між позивачем, ПП “Владтранс”(в якості Замовника) та ТОВ “Донтрансторг”(в якості Виконавця) 01 лютого 2010 року був укладений договір б/н.

Оглянувши цей договір, суд відзначає, що предметом договору стали товари запасні частини та паливо-мастильні матеріали, які ТОВ “Донтрансторг” зобовязувалося своєчасно та якісно поставити ПП “Владтранс”, а останнє з названих підприємств- їх прийняти та оплатити вчасно.

Виконання зазначеного договору підтверджено позивачем:

- рахунком від 01.04.2010 № 104/30 на загальну суму 34188,00 грн, утому числі ПДВ 5698,00 грн; накладною від 02.04.2010 № 420430 на загальну суму 34188,00 грн, у тому числі ПДВ 5698,00 грн; податковою накладною від 02.04.2010 № 420430 на загальну суму 34188,00 грн, у тому числі ПДВ 5698,00 грн;

- рахунком б/д № 202/22 на загальну суму 108737,52 грн, у тому числі ПДВ 18122,92 грн; накладною від 02.02.2010 № 10020222 на загальну суму 108737,52 грн, у тому числі ПДВ 18122,92 грн; податковою накладною від 02.02.2010 № 10020222 на загальну суму 108737,52 грн, у тому числі ПДВ 18122,92 грн, випискою банку від 26.09.2008 на загальну суму 10807,20 грн, в тому числі ПДВ 1801,20 грн;

- рахунком від 01.04.2010 № 104/51 на загальну суму 21909,60 грн, у тому числі ПДВ 3651,60 грн; накладною від 01.04.2010 № 410451 на загальну суму 21909,60 грн, у тому числі ПДВ 3651,60 грн; податковою накладною від 01.04.2010 № 410451 на загальну суму 21909,60 грн, у тому числі ПДВ 3651,60 грн;

- рахунком б/д № 202/23 на загальну суму 100500,00 грн, у тому числі ПДВ 16750,00 грн; накладною від 02.02.2010 № 10020223 на загальну суму 100500,00 грн, у тому числі ПДВ 16750,00 грн; податковою накладною від 02.02.2010 № 10020223 на загальну суму 100500,00 грн, у тому числі ПДВ 16750,00 грн;

- платіжними дорученнями від 30.03.2010 № 324, від 31.03.2010 № 339, від 06.04.2010 № 359, від 01.04.2010 № 344 та відповідними банківськими виписками на загальну суму 209237,52 грн, у тому числі ПДВ 34872,92 грн.

За своїм предметом договір від 01 лютого 2010 року є відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України договором поставки.

Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін /стаття 712 ЦК України/.

Вимоги до договору купівлі-продажу визначені законодавцем, зокрема у статтях 662, 664, 669, 691 ЦК України, у яких зазначено, що:

- продавець зобовязаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства /стаття 662/;

- кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості /стаття 669/;

- покупець зобовязаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу /частина 1 статті 691/;

- обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару; якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві /стаття 664/.

Невиконання сторонами договору визначених законодавцем вимог за правилом частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України, яке кореспондується з частинами 1,2 статті 180 Господарського кодексу України, має своїм юридичним наслідком недосягнення згоди з усіх істотних умов договору.

Вивчивши умови договору від 01 лютого 2010 року б/н, судом встановлено, що учасниками правочину купівлі-продажу, тобто позивачем та його контрагентом, ТОВ «Донтрансторг», не було узгоджено товари /асортимент запасних частин, вид паливно-мастильних матеріалів/, їх кількість, вартість та умови поставки. Як зясовано судом, додаткові угоди до цього договору між його учасниками не укладалися, через що можна констатувати, що позивач та ТОВ «Донтрансторг»фактично не могли діяти відповідно до зазначеного договору.

Відсутній у матеріалах справи і сертифікат якості на паливно-мастильні матеріали.

Відповідно до статті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою /частина 1 статті 207 зазначеного Кодексу/.

Частиною 2 статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” встановлено, що первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 18 Порядку оформлення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 № 165, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за № 233/2037, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Оглянувши рахунки, накладні та податкові накладні, судом встановлено, що вони за своїми ознаками не відповідають наведеному у статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначенню первинного документа, оскільки не містять даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Сам договір від 01 лютого 2010 року також підписаний особою, яку неможливо ідентифікувати, що, у свою чергу, не дає можливості встановити факт наявності у цієї особи відповідних повноважень щодо підписання договору.

Актом перевірки ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова від 11.02.2011 № 192/172/НОМЕР_1 зафіксовано, що керівником ТОВ «Донтрансторг»є громадянин ОСОБА_4, який пояснив, що реєстрацію ТОВ «Донтрансторг» здійснив за грошову винагороду та без мети здійснення підприємницької діяльності; про місцезнаходження печатки, статутних та первинних документів товариства йому невідомо; ніяких документів від імені товариства не підписував /а.с. 70/.

Також згідно зі статтею 3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звязності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 статті 9 вказаного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, та що первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

За визначенням пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом перевізник - особа, яка надає послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом загального користування; товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до пунктів 11.1, 11.4-11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів/пункт 11.1/.

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля /пункт 11.4/.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом) /пункт 11.5/.

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри /пункт 11.6/.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику /пункт 11.7/.

Пунктом 13.1 цихПравил визначено, що перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною.

Товарно-транспортних накладних на перевезення товарів позивачем суду не надано та про причину їх відсутності не повідомлено, хоча з наведених норм слідує, що товарно-транспортна накладна оформлюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля та передається водієм вантажоодержувачу, а з фактичних обставин, підтверджених матеріалами судової справи /а.с. 180,181/ - що власних транспортних засобів для перевезення товарів у ТОВ “Донтрансторг”не було, як не було і ліцензії на провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом загального користування, обовязковість якої передбачена пунктом 30 статті 9 Закону України Про ліцензування певних видів господарської діяльності”та статтями 9, 48 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Як наслідок, суд ставить під сумнів те, що ТОВ “Донтрансторг”здійснювало перевезення товарів на власних або орендованих транспортних засобах, не маючи при цьому ліцензії та враховуючи передбачений законодавством державний контроль за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог відповідного законодавства.

Також суд зважує, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців видами діяльності ТОВ «Донтрансторг»за КВЕД є тиражування звукозаписів; виробництво фільмів; посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту; інші види оптової торгівлі; видання звукозаписів; розповсюдження фільмів, що також спростовує факт перевезення товарів ТОВ «Донтрансторг»власними силами та вказує на необхідність укладення товариством договору про перевезення вантажів з перевізником /а.с. 196/.

У свою чергу у разі укладення договору про перевезення вантажів з перевізником обовязковим документом на перевезення вантажу є товарно-транспортна накладна, один з примірників якої в обовязковому порядку передається вантажоодержувачу, яким є позивач.

Відсутність у позивача товарно-транспортних накладних та недосягнення сторонами згоди з істотних умов договору дають підстави для висновку, що товари фактично не перевозилися та не поставлялися позивачу, не дивлячись на документальне оформлення цих господарських операцій.

Окрім того, на питання суду у який спосіб позивачем були використані у власній господарській діяльності придбані у ТОВ “Донтрансторг”товари за вказаним договором позивач надав суду акти на списання паливно-мастильних матеріалів та запасних частин, які, за висновком суду, не є беззаперечними доказами фактичного використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача, оскільки інших доказів, які б свідчили про фактичне отримання позивачем результатів від своєї безпосередньої господарської діяльності з використанням цих запасних частин та паливно-мастильних матеріалів суду не надано. До того ж через відсутність ідентифікуючих ознак товарів неможливо співставити придбані позивачем товари зі списаними товарами.

За матеріалами судової справи між ПП “Владтранс” (в якості Замовника) та ТОВ “Донтрансторг”(в якості Виконавця) 01 лютого 2010 року також був укладений договір про надання інформаційно-консультаційних послуг б/н.

Виконання зазначеного договору підтверджено позивачем:

- рахунком від 02.06.2010 № 206/75 на загальну суму 108 000,00 грн, у тому числі ПДВ 18 000,00 грн,

- актом здачі прийняття робіт (надання послуг) від 02.06.2010 № 206/75 на загальну суму 108 000,00 грн, у тому числі ПДВ 18 000,00 грн,

- податковою накладною від 02.06.2010 № 420675 на загальну суму 108 000,00 грн, у тому числі ПДВ 18 000,00 грн.

Розрахунок за послуги позивачем не проведено /а.с. 14/.

Відповідно до статті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою /частина 1 статті 207 зазначеного Кодексу/.

Частиною 2 статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” встановлено, що первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 18 Порядку оформлення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 № 165, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за № 233/2037, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Оглянувши рахунок, акт здачі прийняття робіт (надання послуг) та податкову накладну, судом встановлено, що вони за своїми ознаками не відповідають наведеному у статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначенню первинного документа, оскільки не містять даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Сам договір від 01 лютого 2010 року також підписаний особою, яку неможливо ідентифікувати, що, у свою чергу, не дає можливості встановити факт наявності у цієї особи відповідних повноважень щодо підписання договору.

Як вже зазначалося, актом перевірки ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова від 11.02.2011 № 192/172/НОМЕР_1 зафіксовано, що керівником ТОВ «Донтрансторг»є громадянин ОСОБА_4, який пояснив, що реєстрацію ТОВ «Донтрансторг» здійснив за грошову винагороду та без мети здійснення підприємницької діяльності; про місцезнаходження печатки, статутних та первинних документів товариства йому невідомо; ніяких документів від імені товариства не підписував /а.с. 70/.

У штаті товариства обліковується лише одна особа-ОСОБА_4. /а.с. 180/.

Згідно зі статтею 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”первинний документ документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Договір від 01.02.2011 б/н про надання інформаційно-консультаційних послуг та первинні документи на його виконання не містять вартісної характеристики наданих послуг та не розкривають зміст самих послуг, їх переліку та обсягу.

Доказів використання отриманих інформаційно-консультаційних послуг у власній господарській діяльності позивачем суду не надано.

Таке свідчить про відсутність у позивача справжніх намірів на отримання інформаційно-консультаційних послуг та економічної вигоди, якою характеризується будь-яка господарська діяльність, внаслідок них.

Беручи до уваги викладені обставини та оцінюючи зібрані по справі докази за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (частина 1); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (частина 2); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (частина 3), суд доходить висновку про те, що при укладенні правочинів з ТОВ “Донтрансторг”позивач не дотримався засад розумності, а тому суд погоджується з висновком Решетилівського відділення Полтавської МДПІ про нікчемність укладених між ПП «Владтранс»та ТОВ “Донтрансторг”правочинів від 01 лютого 2010 року б/н, оскільки вказані правочини не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, та ПП «Владтранс»отримало податкову вигоду у вигляді збільшення податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат у податковому обліку з податку на прибуток внаслідок цих правочинів.

Відповідно до частини 2 статті 228 Цивільного кодексу України нікчемним правочином є правочин, що порушує публічний порядок, а згідно з частиною 1 цієї статті правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Частинами 1 та 5 статті 203 ЦК України /у редакції, діючій до 01.01.2011, тобто на момент вчинення правочинів/ встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства /частина 1/, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним /частина 5/.

Недодержання в момент вчинення правочину стороною / сторонами / цих вимог є підставою недійсності правочину / частина 1 статті 215 вказаного Кодексу /.

Згідно з частиною 2 статті 215 цього Кодексу недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом / нікчемний правочин /. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю /частина 1 статті 216 цього ж Кодексу/.

Отже, відсутність відповідно до закону правових наслідків за таким правочином означає відсутність будь-яких господарських операцій, здійснених на його виконання, з точки зору їх впливу на стан податкового обліку сторін цього правочину.

Звідси слідує, що і складені в межах такого правочину первинні документи не мають юридичної сили та доказовості, а відтак не можуть підтверджувати витрат по оплаті вартості товару з податком на додану вартість і слугувати законною підставою для збільшення платником податку податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з податку на прибуток.

Таким чином, у задоволенні позову про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.02.2010 № 0000022301/0 та № 0000032301/0 слід відмовити. Відповідачі як субєкти владних повноважень довели правомірність прийняття цих рішень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10 - денний строк з дня її проголошення, а у разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови апеляційної скарги з подачею її копії до апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення встановленого строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 04 квітня 2011 року.

СуддяН.І. Слободянюк