Постанова № 14587707, 28.03.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2011 року м.ПолтаваСправа № 2а-1670/1967/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чеснокової А.О.,

при секретарі Пшенишному В.С.,

за участю:

представника позивача - Чорнобиль Н.П.,

представника відповідача - Пусана Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Техвагонмаш"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській областіпро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

10 березня 2011 року позивач ТОВ "Науково-виробнича фірма "Техвагонмаш"звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької ОДПІпро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28 лютого 2011 року № 0000112302/15.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на помилковість висновків податкового органу щодо неправомірності визначення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за жовтень 2010 року, що є наслідком порушення позивачем підпунктів 7.4.1, 7.4.5, пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у зв'язку з віднесенням до складу податкового кредиту сум, підтверджених податковими накладними що видані для документального оформлення операцій за договорами поставки, контрагентом, який має ознаки фіктивності, внаслідок чого вказані правочини є нікчемними. Позивач зазначає, що на момент вчинення правочину між ТОВ "Науково-виробнича фірма "Техвагонмаш" та його контрагентом ТОВ НВФ "Імпекс Продгарант" останній був існуючим субєктом господарювання (перебував в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) та здійснював свою діяльність згідно статті 3 ГК України. Позивач вважає, що податковий орган протиправно ставить йому у вину формування податкового кредиту на підставі податкових накладних, складених ТОВ НВФ "Імпекс Продгарант", зазначаючи, що первинні бухгалтерські документи, отримані ним на виконання договорів поставки, оформлені належним чином та дають всі правові підстави для включення сум за цими договорами до податкового кредиту ТОВ "Науково-виробнича фірма "Техвагонмаш". Позивач також вказує, що діючим законодавством не передбачено обов'язку платника податків перевіряти свого контрагента на предмет добросовісного виконання податкових зобов'язань.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в матеріалах справи.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив суд відмовити у його задоволенні, дії Кременчуцької ОДПІ вважає правомірними, а податкове повідомлення-рішення - таким, що відповідає чинному законодавству внаслідок того, що податковим органом встановлено, порушення позивачем податкового законодавства та віднесено до складу податкового кредиту сум вартості придбаних товарів від постачальника ТОВ НВФ "Імпекс Продгарант", який не має технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів для здійснення господарської діяльності, а також має інші ознаки фіктивності.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ "Науково-виробнича фірма "Техвагонмаш" 25 березня 2003 року зареєстровано як юридичну особу (ідентифікаційний код 32686844) виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради. Позивач перебуває на податковому обліку у Кременчуцькій ОДПІ.

Кременчуцькою ОДПІ в період з 04 лютого 2011 року по 11 лютого 2011 року проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за листопад 2010 року, яка виникла з рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у жовтні 2010 року та зумовлена тим, що в ході попередньої позапланової перевірки, яка проводилась з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за жовтень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у вересні 2010 року, встановлено завищення від'ємного значення між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту на суму в розмірі 290954,00 грн. внаслідок включення до складу податкового кредиту сум ПДВ за нікчемними правочинами.

За результатами перевірки 16 лютого 2011 року складено акт № 674/23-209/32686844, в якому зафіксовано порушення позивачем підпунктів 7.4.1 та 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті якого завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за листопад 2010 року в сумі 290954,00 грн.

На підставі вищевказаного акта перевірки від 16 лютого 2011 року податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 28 лютого 2011 року №0000112302/15, яким позивачу визначено суму завищення бюджетного відшкодування в розмірі 290954,00 грн.

Позивач, не погоджуючись із позицією відповідача щодо донарахування йому податкових зобов'язань з податку на додану вартість, звернувся до суду з вимогою скасувати зазначені податкові повідомлення-рішення.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку спірному податковому повідомленню-рішенню Кременчуцької ОДПІ, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що 06 жовтня 2010 року між позивачем та ТОВ "Імпекс Продгарант" укладено договір купівлі-продажу металопродукції № 0610-10 на умовах повної передоплати.

Також, між позивачем та ТОВ "Імпекс Продгарант" укладено договір купівлі-продажу підвісних кантувачів у кількості 3 комплекти № 1210-10 від 12 жовтня 2010 року та купівлі-продажу мотор-редукторів № 2710-10 від 27 жовтня 2010 року на умовах повної передоплати.

На виконання умов вищезазначених договорів ТОВ "Імпекс Продгарант" виписано податкові накладні від 07 жовтня 2010 року № 12 на загальну суму 215725,05 грн., в т.ч. ПДВ - 35954,17 грн., від 13 жовтня 2010 року № 16 на загальну суму 990000 ,00 грн., в т.ч. ПДВ - 165000,00 грн., від 28 жовтня 2010 року № 44 на загальну суму 540000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 90000,00 грн., видаткові накладні від 07 жовтня 2010 року №5/0710, від 13 жовтня 2010 року № 3/1310, копії яких наявні в матеріалах справи.

Зазначені податкові накладні оформлені належним чином, із акту перевірки слідує, що порушень при їх оформленні відповідачем у ході проведення перевірки не виявлено.

Згідно зазначених податкових накладних позивачем включено відповідні суми до складу податкового кредиту за відповідний період та відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Судом також встановлено, що оплата товару здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на користь ТОВ "Імпекс Продгарант".

Фактичне перевезення придбаного у ТОВ "Імпекс Продгарант" товару до ТОВ "Науково-виробнича фірма "Техвагонмаш" підтверджується товарно-транспортними накладними від 07 жовтня 2010 року серії 02 АБИ № 516376 та від 13 жовтня 2010 року серії 02 АБИ № 516377, на підставі яких судом зроблено висновок, що перевезення товару здійснювалося транспортними засобами ТОВ "Імпекс Продгарант" зі складу продавця.

Також, в судовому засіданні було встановлено, що фактично товари доставлялись Покупцю автотранспортом Продавця, вони є оприбуткованими на склад, і використані у виробництві та у підприємницькій діяльності.

В ході судового розгляду встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у подальшому позивач використовував придбаний за вищевказаними договорами товар у господарській діяльності:

- кантувачі підвісні у кількості 3 комплекти - для подальшої реалізації ТОВ "Казахстанська вагонобудівна компанія", що підтверджується вантажною митною декларацією від 10 грудня 2010 року № 806010001/2010/014286,

- металопродукція списана зі складу на виробництво згідно реєстрів на списання матеріалів за жовтень 2010 року, копії яких наявні у матеріалах справи.

Посилання відповідача на відсутність актів приймання продукції, які складаються у відповідності до приписів Інструкцій про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю і якістю, затверджених постановами Державного арбітражного Союзу РСР від 15 червня 1965 року № П-6 та від 25 квітня 1966 року № П-7 відповідно, відхиляються судом, оскільки жодних вимог до того, якими саме первинними документами, крім податкових накладних, повинні підтверджуватися ті чи інші господарські операції, зазначені нормативно-правові акти не містять. Крім того, зазначені акти складаються у випадках, якщо під час приймання продукції виявлено нестачу або невідповідність якості комплектності, маркування, тари чи упаковки до вимог стандартів, технічних умов, креслень, договору чи даних, зазначених у супровідних документах.

Судом встановлено, що ТОВ "Імпекс Продгарант" на момент укладення договорів та складення податкових накладних було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та не заперечувалось сторонами в судовому засіданні.

Таким чином, реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Імпекс Продгарант" підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, а саме: товарно-транспортними накладними, видатковими накладними, податковими накладними, договорами купівлі-продажу, прибутковими ордерами, придбаний товар використано у господарській діяльності ТОВ "Науково-виробнича фірма "Техвагонмаш", вищезазначені угоди виконані в повному обсязі, відповідно до умов договорів, укладених між позивачем та його контрагентом, сторони претензій та зауважень один до одного не мають, що також підтверджується і письмовими поясненнями директора ТОВ "Імпекс Продгарант", а отже, підстави для визнання правочинів між вказаними суб'єктами господарювання відсутні.

Посилання Кременчуцької ОДПІ на той факт, що у ТОВ "Імпекс Продгарант" відсутні основні фонди та трудові ресурси для здійснення господарської діяльності, судом оцінюються негативно з мотивів безпідставності та недоведеності.

Суд також відзначає, що на момент укладення договорів, що викликають сумнів у відповідача щодо реальності їх виконання, ТОВ "Імпекс Продгарант" та ТОВ "НВФ "Техвагонмаш" значились платниками податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, тому формування позивачем податкового кредиту на підставі податкових накладних, оформлених ТОВ "Імпекс Продгарант", є правомірним.

Посилання відповідача на те, що вказані угоди суперечать моральним засадам суспільства, а також порушують публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемними, суд відхиляє, з огляду на наступне.

Згідно із частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Абзацом 1 частини 1 статті 216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Частина 1 статті 228 ЦК України зазначає, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Стаття 215 ЦК України розрізняє нікчемні та оспорювані правочини. Відмінність оспорюваних правочинів від нікчемних правочинів полягає в тому, що оспорювані правочини припускають дійсними, такими, що породжують цивільні права та обовязки. Проте їхня дійсність може бути оспорена стороною правочину або іншою зацікавленою стороною у судовому порядку. Тобто, в даному випадку існує виключно судовий порядок (спеціальні правила) визнання правочину недійсним. Суд зазначає, що хоча відповідач і використав в акті перевірки такий термін, як "нікчемний правочин", проте не звернув уваги на те, що згідно із частиною 2 статті 215 ЦК України нікчемним правочином є правочин, недійсність якого встановлена законом. Кременчуцькою ОДПІ, при використанні терміну "нікчемний правочин", не звернуто увагу на те, що недійсність нікчемних правочинів визначена безпосередньо у правовій нормі.

Приписами закону, які прямо передбачають нікчемність правочину, є приписи, які містяться: у частині 1 статті 219 ЦК України, відповідно з якою у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним; у частині 1 статті 220 ЦК України, відповідно з якою у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним; у абзаці 1 частини 2 статті 221 ЦК України, відповідно з якою у разі відсутності схвалення правочину, який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності батьками (усиновлювачами) малолітньої особи або одним з них, з ким вона проживає, або опікуном, цей правочин є нікчемним, тощо.

Відповідач не звернув увагу на те, що згідно із частиною 3 статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що відповідачем не доведено обставин, які підтверджують той факт, що укладаючи згадані договори, сторони діяли з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, порушує публічний порядок, спрямована на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, а їхні наміри були спрямовані на ухилення від сплати податків, а тому висновки відповідача щодо нікчемності укладених правочинів є безпідставними.

Таким чином, з вищенаведених підстав судом відхиляються посилання податкового органу, щодо фіктивності договорів між позивачем та ТОВ "Імпекс Продгарант" та як наслідок - твердження Кременчуцької ОДПІ щодо неправомірного віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум, підтверджених податковими накладними, отриманими від ТОВ "Імпекс Продгарант" на виконання договорів поставки.

Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит є дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що підтверджує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами) згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту.

Вимоги щодо оформлення податкової накладної викладені в підпункті 7.2.1 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" на підставі якого платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, яка повинна мати перераховані у вказаній нормі дані.

Аналізуючи вищевикладене, та враховуючи факт правомірного отримання позивачем податкових накладних від ТОВ "Імпекс Продгарант" на підтвердження підстав включення до складу податкового кредиту сум передбачених цими документами, позивач правомірно розрахував суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2010 року, які виникли за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у вересні 2010 року та за листопад 2010 року, які виникла з рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у жовтні 2010 року.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного повідомлення-рішення покладено на податковий орган.

Відповідач не довів суду правомірність прийнятого ним спірного податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Техвагонмаш" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області від 28 лютого 2011 року №0000112302/15.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Техвагонмаш" витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 04 квітня 2011 року.

СуддяА.О. Чеснокова