Постанова № 14587556, 23.03.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2011 р. справа № 2а/0570/875/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 14-26 год.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Зекунова Е. В.

при секретаріКовальському А.В.

за участю

представників позивача Золотухіна Р.М., Балік Ю.Ф.

представників відповідача Нікуліної Н.В., Волкової В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Донецьку по вул. 50-ї Гвардійської Дивізії, 17 адміністративну справу за позовом Зовнішньоекономічного підприємства «Азовімпекс» у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про визнання недійсними рішень від 09.12.2010 року №0000462240 про застосування штрафних (фінансових) санкцій та від 24.12.2010 року №0000462240/1 про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Позивач зовнішньоекономічне підприємство Зовнішньоекономічне підприємство «Азовімпекс» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ «Азовімпекс») у формі товариства з обмеженою відповідальністю звернулось з адміністративним позовом до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя (далі Жовтнева МДПІ) про визнання недійсними рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 09.12.2010р. №0000462240 та від 24.12.2010р. №0000462240/1.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач, зазначив що при проведенні перевірки відповідач дійшов до помилкового висновку про порушення підприємством строків здійснення розрахунків в іноземній валюті при виконанні імпортного контракту від від 25.03.2008р. №522/2008-101 укладеного між позивачем та нерезидентом PILLER Industrieventilatoren GmbH (Nienhagener Str. 4-6/37186 Moringen, Germany). Позивач вказує на те, що імпорт товарів ним було здійснено в межах 180-денного строку, про що свідчать міжнародні автотранспортні накладні з відміткою митниці «під митним контролем», а тому відповідач застосував суму штрафних санкцій неправомірно.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечує та вказує, що позивачем ТОВ «Азовімпекс» були порушені вимоги статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»від 23 вересня 1994 року №185/94-ВР (зі змінами та доповненнями) при виконанні імпортного договору від 08.12.2004р. №0484, оскільки митного оформлення позивачем своєчасно здійснено не було.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про наступне.

Судом встановлено, що зовнішньоекономічне підприємство «Азовімпекс» у формі товариства з обмеженою відповідальністю зареєстровано розпорядженням виконкому Маріупольської міської ради 25.07.1995р. №617р., код за ЄДРПОУ 23605421,місцезнаходження: пр. Леніна, 56, м. Маріуполь, Донецька обл., 87500, станом на 24.11.2010р. перебуває на обліку в Жовтневій МДПІ.

25.03.2008 р між ТОВ «Азовімпекс» як покупцем, та компанією PILLER Industrieventilatoren GmbH (Nienhagener Str. 4-6/37186 Moringen, Germany), як продавцем, був укладений Контракт №522/2008-101 зі змінами та доповненнями (далі Контракт) на поставку Товару, а саме:

відцентрованої газодувки для коксового газу компанії PILLER модель 32468 VKYSXGAEQ 80355 за ціною 404525,00 євро у кількості 3 одиниць;

відцентрованої газодувки для конверторного газу компанії PILLER модель 52573 KXGAQ 80630 за ціною 187755,00 євро у кількості 3 одиниць.

Загальна вартість товару складає: 1776840,00 євро.

Умови поставки: DDU Алчевськ, Україна (Incoterms 2000).

Грошові зобовязання покупця перед продавцем за Контрактом виконуються наступним чином:

520500,00 євро авансовий платіж, не пізніше 17.10.2008 р.;

1078656,00 євро авансовий платіж, за умови надання письмового повідомлення про готовність обладнання до відправки;

88842,00 євро по наданню акта вводу до експлуатації відцентрованих газодувок для коксового газу, підписаного покупцем та продавцем, але не пізніше 6 місяців з моменту їх поставки на Україну;

88842,00 євро по наданню акта вводу до експлуатації відцентрованих газодувок для конвертерного газу, підписаного покупцем та продавцем, але не пізніше 30 місяців з моменту їх поставки на Україну.

17 жовтня 2008 року покупець, відповідно до п. 4.2 Контракту, перерахував продавцю авансовий платіж в розмірі 520500,00 ЄВРО, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті №85 від 17.10.2008 р. Термін поставки за імпортною операцією резидента (оплата 17.10.2008 р.) відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», сплив 15.04.2009р.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

У звязку з тим, що Контракт відноситься до договорів поставки складних технічних виробів, за яким поставка та монтаж складного технічного обладнання, строк виготовлення та транспортування, якого перевищує 180 днів, з моменту здійснення авансового платежу, Позивач звернувся до Міністерства економіки України для отримання відповідного висновку.

Листом від 30.03.2009р. №4202-41/152 Міністерство економіки України повідомило позивача про продовження терміну розрахунків по авансовому платежу в розмірі 520500,00 євро з 16.04.2009р. до 17.05.2010р., що підтверджується Висновком №152 щодо продовження строків розрахунків за імпортною зовнішньоекономічною операцією.

5 серпня 2009 року, після повідомлення продавця про готовність обладнання до відправки, покупець відповідно до п. 4.2 Контракту перерахував суму в розмірі 1078656,00 євро, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті №35 від 05.08.2009р.

Термін поставки за імпортною операцією резидента відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», сплив 01.02.2010р.

За імпортною операцією резидента (Позивача) перетин кордону України товаром у повному обсязі, на суму 1776840,00 ЄВРО, відповідно до умов Контракту, було здійснено 24.08.2009р., що підтверджується міжнародними автотранспортними накладними з печаткою проходження Львівської митниці - 24.08.2009р.:

CMR №24562 товар на суму 404525, 00 євро;

CMR №24684 товар на суму 404525, 00 євро;

CMR №24685 товар на суму 404525, 00 євро;

CMR №24693 товар на суму 375510, 00 євро;

CMR №24694 товар на суму 187755, 00 євро.

31 серпня 2009 року продавець та покупець засвідчили Актом №1 від 31.08.2009р., що поставка виконана відповідно до умов Контракту та Продавець передав на умовах DDU Алчевськ, Україна (Incoterms 2000), а Покупець прийняв товар на суму 1776840,00 євро.

Таким чином, нерезидент виконав свої зобовязання за Контрактом, а Позивач отримав сплачений товар в повному обсязі, який фактично перебуває на території України з 24.08.2009р.

Митне оформлення товару, що знаходиться під митним контролем з 24.08.2009р. було закінчено 25.06.2010р., про що свідчать ВМД від 25.06.2010р. №702020001/2010/002542 та №702020001/2010/002533

З 29 листопада 2010 року по 30 листопада 2010 року, відповідачем була проведена документальна невиїзна перевірка позивача, щодо дотримання вимог валютного законодавства при проведенні взаєморозрахунків за Контрактом №522/2008-101 від 25.03.2008р. між Позивачем та нерезидентом PILLER Industrieventilatoren GmbH (Nienhagener Str. 4-6/37186 Moringen, Germany). За результатами проведеної перевірки складений акт від 30.11.2010р. №3205/22-011-1/23605421 (надалі Акт перевірки).

В Акті перевірки відповідачем зазначається про порушення позивачем вимог ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 р. №185/94-ВР.

У розділі 3 «Дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій» на стор. 7 Акту перевірки, відповідач зазначає, що поставка імпортних товарів з ввезенням його на митну територію України підтверджується вантажними митними деклараціями типу «ІМ-40» від 25.06.2010р. (далі - ВМД).

Як вбачається з Акту перевірки, зазначений вище висновок відповідач зробив керуючись положеннями Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженою постановою №136 від 24.03.1999 р. Правлінням Національного банку України (далі - Інструкція) та базується на твердженні, що моментом здійснення імпорту є дата завершення оформлення вантажних митних декларацій типу «ІМ-40».

На підставі зазначеного Акту перевірки відповідачем було прийняте рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 09.12.2010р. №0000462240, відповідно до якого позивачу нарахована пеня за порушення термінів розрахунків в сфері зовнішньоекономічної діяльності, згідно зі ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», у розмірі 5782139,04 грн.

20.12.2010р. позивач звернувся до відповідача з заявою №617/684 від про оскарження в адміністративному порядку Рішення від 09.12.2010р.

Рішенням від 23.12.2010р. №54380/10/25-012 про результати розгляду первинної скарги, Відповідач відмовив Позивачу в задоволені Скарги (заяви №617/684 від 20.12.2010р.), та виніс нове рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 24.12.2010р. №0000462240/1 у розмірі 5782139,04 грн..

Не погодившись з рішеннями відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.

Відповідно до абзацу 1 статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» №185/94 від 23.09.1994р. (зі змінами та доповненнями), імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Тобто, імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, повинні бути виконані не пізніше 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу чи терміну, визначеного уповноваженим органом..

Висновком №152 від 30.03.2009р. Міністерство економіки України повідомило продовжило позивачу термін розрахунків по авансовому платежу в розмірі 520500,00 євро з 16.04.2009р. до 17.05.2010р.

Відповідно до міжнародних автотранспортних накладних (CMR №24562, CMR №24684,CMR №24685, CMR №24693, CMR №24694) ввезення товарів на територію України було здійснено без порушення встановлених законодавством строків, оскільки відтиск штампа «Під митним контролем» інспектора Львівської митниці датовано 24.08.2009р.

Приведені вище документи свідчать про те, що фактичне ввезення та надходження вантажу на територію України відбулося 24.08.2009р., чим підтверджується, що поставка товару на митну територію України (згідно штампу митниці «Під митним контролем» на товарно-транспортній накладній) була здійснена у межах 180 календарних днів, тобто в межах строку визначеного Міністерством економіки України. Тому у податкового органу відсутні підстави для нарахування пені за порушення строків розрахунків.

Статтею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» встановлено, що порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 та 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Як встановлено у ході розгляду справи, позиція відповідача ґрунтується на тому факті, що законодавство України кореспондує дату імпорту товару з фактом оформлення ВМД типу ІМ-40.

Також в рішенні відповідача про результат розгляду первинної скарги від 23.12.2010р. № 54380/10/25-012 зроблено висновок, що датою імпорту у випадку ввезення продукції на територію України слід вважати дату завершення оформлення ВМД. При цьому зазначено, що подібні висновки викладені в листах Державної податкової адміністрації України від 11.05.2007р. №9433/7/22-6017, від 03.04.2009р. №4910/7/10-313.

Такий висновок зроблений Державною податковою адміністрацією з посиланням на підпункт 3.3 пункту 3 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої Постановою Національного банку України від 24.03.1999р. №136 (надалі -Інструкції), де зазначено, що банк знімає з контролю операцію резидента в разі імпорту продукції з увезенням її на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню, на підставі ВМД (типу ІМ-40 «Імпорт», ІМ-41 «Реімпорт», ІМ-72 «Магазин безмитної торгівлі», ІМ-75 «Відмова на користь держави», ІМ-76 «Знищення або руйнування») та за наявності інформації про цю операцію в реєстрі ВМД, а в інших випадках - після пред'явлення резидентом документа, який згідно з умовами договору засвідчує здійснення нерезидентом поставки продукції, виконання робіт, надання послуг.

Але за змістом цього підпункту Інструкції, уповноважений банк знімає імпортну операцію резидента з контролю після пред'явлення останнім документа, який згідно з умовами договору засвідчує поставку нерезидентом продукції, виконання робіт, отримання послуг, що оплачені резидентом, якщо цим документом є вантажна митна декларація, то банк знімає операцію з контролю за наявності інформації про цю операцію у реєстрі вантажних митних декларацій.

Крім цього, відповідно до підпункту 1.1 пункту 1 Інструкції, здійснення поставки - це оформлення ВМД (у випадку ввезення продукції на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню) або виконання нерезидентом усіх зобов'язань щодо поставки, покладених на нього за договором (в інших випадках).

Таким чином, Інструкцією передбачено, що поставка нерезидентом продукції на територію України може підтверджуватися не лише оформленою вантажною митною декларацією, а й іншими документами, що засвідчують виконання нерезидентом усіх зобов'язань щодо поставки за договором.

Згідно ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (із змінами і доповненнями) імпорт (імпорт товарів) - купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Поняття «момент перетину товаром митного кордону України» визначається також нормами Митного кодексу України від 11.07.2002р. із змінами та доповненнями.

Зокрема, згідно п. 2 ст. 1 Кодексу передбачено, що ввезення товарів і транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів і транспортних засобів за межі митної території України - це сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку.

Статтею 40 Митного кодексу України визначено, що митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України.

Момент перетину товаром митного кордону України також міститься у п. 35 ст. 1 Митного кодексу України, відповідно до якого пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур.

Статтею 43 Митного кодексу України встановлено, що товари і транспортні засоби перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом. У разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

Відповідно до ст. 72 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню. Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів та документів на них до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом поставлення відповідних відміток на митній декларації та товаросупровідних документах.

Суд з правового аналізу наведених норм вбачає, що під поставкою імпортного товару слід вважати факт ввезення товару на митну територію України.

Крім того, пунктом 1 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.97 № 574, встановлено, що вантажна митна декларація - це письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон

України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів.

При цьому згідно п. 1.8 Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.97 № 307, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.09.97 за № 443/2247 із змінами і доповненнями, для визначення митної вартості товару встановлено також момент перетину митного кордону, а саме: б) при морських і річкових перевезеннях: при експорті здійснення або завершення митного оформлення в порту навантаження на території України; при імпорті - початок або здійснення митного оформлення в першому порту вивантаження чи перевантаження на території України, якщо факт перевантаження підтверджено митним органом цього порту.

Враховуючи викладене, обґрунтованим є висновок, що оформлена ВМД типу ІМ-40 не є єдиним документом, яким підтверджується факт і дата фактичного переміщення товару через митний кордон України, оскільки перебування товару під митним контролем не можливе без його фактичного ввозу на територію України і при цьому первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, підставою для якого в режимі

імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа, з відтиском штампу «під митним контролем»з відповідною датою, що підтверджує факт перетину митного кордону України.

Абзацом 1 статті 58 Митного кодексу України визначено, що облік товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, - це реєстрація митним органом зазначених товарів і транспортних засобів з метою здійснення їх митного контролю.

Як видно з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, на підставі контракту № №522/2008-101 від 25.03.2008 р між ТОВ «Азовімпекс» та PILLER Industrieventilatoren GmbH, на митну територію України надійшли вантажі, що підтверджується штампами Львівської митниці „Під митним контролем" від 24.08.2009р. на наявних у позивача товаросупровідних документах (автотранспортних накладних CMR №24562, CMR №24684,CMR №24685, CMR №24693, CMR №24694).

Матеріали справи свідчать про відсутність порушень з боку позивача норм ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

З наведеного вбачається, що у відповідача не було підстав приймати оспорювані рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за встановлене порушення ч.1 ст.2 Закону України від 23.09.1994р. за №185/94 «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» зі змінами та доповненнями.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Нормами ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що позивачем надані докази, якими він обґрунтовує свої вимоги і вони є належними.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що відповідач, приймаючи рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 09.12.2010р. №0000462240 та від 24.12.2010р. №0000462240/1, діяв на підставі та у межах повноважень що передбачені Конституцією та законами України, проте не обґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

З урахуванням зазначених обставин, суд задовольняє позов у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 КАС України судові витрати підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Зовнішньоекономічного підприємства «Азовімпекс» у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про визнання недійсними рішень від 09.12.2010 року №0000462240 про застосування штрафних (фінансових) санкцій та від 24.12.2010 року №0000462240/1 про застосування штрафних (фінансових) санкцій задовольнити повністю.

Визнати недійсними рішення від 09.12.2010 року №0000462240 та від 24.12.2010 року №0000462240/1 про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Стягнути з Державного бюджету України за кодом бюджетної класифікації доходів 22090200 Державне мито, р/р 31112095700005 Державний бюджет Калінінського району м. Донецька, ЄДРПОУ 34687090, МФО 834016, Банк Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області на користь Зовнішньоекономічного підприємства «Азовімпекс» судовий збір в розмірі 3 (три) гривні 40 копійок.

Вступна та резолютивна частина постанови проголошена у судовому засіданні 23 березня 2011року. Постанова виготовлена в повному обсязі 28 березня 2011 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Суддя Зекунов Е. В.