Постанова № 14587538, 24.03.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2011 р. справа № 2а/0570/593/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 16:24

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Чучко В.М.

при секретаріБолхова А.В.

Донецькій окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чучко В.М. при секретарі Болховій А.В., за участю представників: позивача за участю представників: позивача Ялтиченко О.П. (довіреність від 26.11.2010 року № 3), Сінельника Е.Л. (довіреність від 21.03.2011 року №б/н), відповідача Куроєдова І.В. (довіреність від 21.10.2010 року № 7710/10/10-012), Дятлової О.В. (довіреність від 17.02.2011 року № 2471/10/10-012), розглянувши у судовому засіданні позовну заяву Закритого акціонерного товариства «Продовольча спілка» до Державної податкової інспекції у м. Дружківка про скасування податкових повідомлень-рішень від 23.06.2010 року № 0000272320/0 та № 0000282320/0,

В С Т А Н О В И В:

Закрите акціонерне товариство «Продовольча спілка» (надалі ЗАТ «Продовольча спілка», позивач) звернулося до суду із позовом про скасування податкових повідомлень-рішень від 23.06.2010 року № 0000272320/0 та № 0000282320/0, які складені Державною податковою інспекцією у м. Дружківка (далі ДПІ у м. Дружківка, відповідач). Згідно даним податковим повідомленням-рішенням позивачеві нараховано податки на: додану вартість та прибуток.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки відповідача щодо заниження позивачем податку на прибуток та податку на додану вартість у звязку з нікчемністю укладеного ЗАТ «Продовольча спілка» (покупець) з ТОВ ТЗБ «Донецьк-Сервіс» (постачальник) правочину у звязку з відсутністю товарно-транспортних накладних, є необґрунтованими, оскільки ДПІ у м. Дружківка при проведенні перевірки надані всі необхідні первинні документи (видаткові та податкові накладні, розрахункові та інші документи), що спростовують висновок стосовно відсутності реальної поставки товарів та нікчемності правочину. Додатково у позові позивач також зазначає, що під час проведення перевірки відповідачем помилково встановлено, що ЗАТ «Продовольча спілка» у рядку 01.6 Декларації з податку на прибуток за 3 квартали 2007 року занижено суму валового доходу на 84283,00 грн., в результаті чого не включено позитивну різницю між сумою доходу, отриманою внаслідок продажу земельної ділянки та сумою витрат, повязаних із придбанням такої земельної ділянки.

Таким чином, позивач не згоден із висновками акту перевірки від 09.06.2010 року № 218/2300/23779799, вважає їх необґрунтованими, а тому у судовому порядку просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.06.2010 року № 0000272320/0 та № 0000282320/0, що складені відповідачем за результатами зазначеної перевірки.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов повністю.

Відповідачем позовні вимоги не визнані, в матеріалах справи наявні заперечення на позов у яких зазначено про безпідставність заявлених позовних вимог. Заперечення обґрунтовані тим, що правочин, укладений між позивачем та його контрагентом - ТОВ ТЗБ «Донецьк-Сервіс» є нікчемним, оскільки при проведенні перевірки позивачем не надані: товарно-транспортні накладні, ветеринарні свідоцтва та сертифікати якості на придбаний товар, а тому не можливо вважати підтвердженим факт здійснення такої поставки. Крім того, ЗАТ «Продовольча спілка» придбана земельна ділянка, яка в подальшому реалізована іншим особам, і позивачем не відображено в податковому обліку отриманий дохід від її продажу. Таким чином, відповідач вважає вимоги позивача необґрунтованими з наведених вище підстав та такими, що задоволенню не підлягають.

Ухвалою суду від 17.02.2011 року провадження у справі було зупинено у звязку із витребуванням у комунального підприємства «Дружківське міське бюро технічної інвентаризації інформаційних довідок, що підтверджують належність позивачу на праві власності обєктів нерухомого майна, необхідних для здійснення господарської діяльності, до моменту їх (довідок) отримання.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Закрите акціонерне товариство «Продовольча спілка» є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Дружківської міської ради Донецької області 20.10.1995 року № 665, останню державну реєстрацію змін до установчих документів проведено 14.04.2010 року за № 12671200000000256. Місцезнаходження ЗАТ «Продовольча спілка»: 84200, Донецька область, м. Дружківка, вул. Леніна, буд. 30. Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) серії АБ № 028260 ЗАТ «Продовольча спілка» має право займатись наступними видами діяльності: оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, олією, тваринним маслом та жирами; роздрібна торгівля молоком, молочними продуктами та яйцями; здавання в оренду власного нерухомого майна. Код за ЄДРПОУ 23779799. На податковому обліку перебуває в ДПІ м. Дружківка з 20.11.1995 року за № 116.

Судом встановлено, що ДПІ у м. Дружківка в період з 16.04.2010 року по 02.06.2010 року на підставі направлення від 15.04.2010 року № 74, наказу на продовження терміну проведення перевірки від 19.05.2010 року № 240, та направлення від 19.05.2010 року № 97 проведена планова виїзна перевірка ЗАТ «Продовольча спілка» з питань дотримання вимог податкового законодавства, іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 31.12.2009 року, про що складений акт від 09.06.2010 року № 218/2300/23779799 (далі за текстом Акт перевірки № 218/2300/23779799).

Згідно висновкам Акту перевірки № 218/2300/23779799 (т. 1, а.с. 52) ДПІ в м. Дружківка встановлено, що: ЗАТ «Продовольча спілка» в порушення п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, абз. 4 пп. 5.3.9 п.5.3, ст. 5, пп. 8.9.1 п.8.9 ст.8, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (із змінами і доповненнями) та п. 16 Порядку складання декларації про прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПА України від 29.03.2003 року № 143 занижено податок на прибуток на загальну суму 141310,00 грн., у т.ч.: за 3 квартали 2007 року в сумі 53654, 00 грн., за 2007 рік у сумі 86735, 00 грн., за 1 квартал 2008 року в сумі 37311,00 грн., за півріччя 2008 року в сумі 39157,00 грн., за 3 квартали 2008 року в сумі 48372,00 грн., за 1 квартал 2009 року в сумі 4316,00 грн., за півріччя 2009 року 6203,00 грн., за 3 квартали 2009 року 6203,00 грн., за 2009 рік в сумі 6203,00 грн.; в порушення пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (із змінами і доповненнями) занижено податок на додану вартість на загальну суму 96191,00 грн., у т.ч.: за липень 2007 року в сумі 7581,00 грн., за серпень 2007 року в сумі 10643,00 грн., за вересень 2007 року в сумі 8442,00 грн., за жовтень 2007 року в сумі 7983,00 грн., за листопад 2007 року в сумі 9625,00 грн., за грудень 2007 року в сумі 8257,00 грн., за січень 2008 року в сумі 10807,00 грн., за лютий 2008 року в сумі 9224,00 грн., за березень 2008 року в сумі 9818,00 грн., за квітень 2008 року в сумі 1477,00 грн., за жовтень 2008 року в сумі 2194,00 року, за листопад 2008 року в сумі 2859,00 грн., за грудень 2008 року в сумі 2319,00 грн., за січень 2009 року в сумі 1012,00 грн., за березень 2009 року в сумі 2441,00 грн., за квітень 2009 року в сумі 1509,00 грн.

Перевіркою встановлені інші порушення податкового законодавства, але вони не є предметом даного адміністративного спору та доказування, а тому судом не розглядаються.

За результатами Акту перевірки № 218/2300/23779799 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від:

1) 23.06.2010 року № 0000272320/0 з податку на додану вартість (далі ПДВ) на загальну суму 144 286,00 грн. (у т.ч., за основним платежем 96 191,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 48 095,00 грн.) (т. 1, а.с. 96);

2) 23.06.2010 року № 0000282320/0 з податку на прибуток на загальну суму 211265,00 грн. (у т.ч., за основним платежем 141310,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 70655,00 грн.) (т. 1, а.с. 95).

На підставі Акту перевірки № 218/2300/23779799 відповідачем також у порядку ч.1 ст. 163-1 Кодексу про адміністративні правопорушення України за порушення ведення податкового обліку складені протоколи про адміністративне правопорушення від 09.06.2010 року за № 24 та № 25 відносно посадових осіб ЗАТ «Продовольча спілка» - директора та головного бухгалтера, що направлені до Дружківського міського суду Донецької області для прийняття рішення щодо притягнення вказаних посадових осіб до адміністративної відповідальності.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Дружківського міського суду Донецької області від 08.09.2010 року у справі № 3-952 постановлено притягнути до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в сумі 85,00 грн. директора ЗАТ «Продовольча спілка». Відносно рішення щодо застосування адміністративного стягнення до головного бухгалтера представник відповідача пояснив у судовому засіданні, що Дружківський міський суд Донецької області повернув протокол про адміністративне правопорушення від 09.06.2010 року № 24 на доопрацювання, але знову до суду відповідачем не направлявся у звязку зі спливом процесуальних строків притягнення до адміністративної відповідальності.

Проведеною ДПІ у м. Дружківка виїзною плановою перевіркою зокрема встановлено, що ЗАТ «Продовольча спілка» мав господарські взаємовідносини із товариством з обмеженою відповідальністю торгово-закупівельна база «Донецьк-Сервіс» (ТОВ ТЗБ «Донецьк-Сервіс») на підставі договору від 25.06.2005 року № б/н про постачання продукції. При проведенні даної перевірки відповідачем встановлені факти відсутності у ТОВ «Продовольча спілка» первинних документів, таких як товарно-транспортні накладні, що безпосередньо свідчать про факт отримання у ТОВ «ТЗБ «Донецьк-Сервіс» продуктів харчування, та є складовою частиною комплекту перевізних документів у відповідності п. 11.2 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568 (далі Правила перевезень вантажів), та як наслідок, факту переходу права власності товару від постачальника до покупця. Крім того, у ЗАТ «Продовольча спілка» виявлено відсутність ветеринарних свідоцтв від виробника продуктів харчування (желе, жульєни, молоко, какао, соки, маргарин, майонез в асортименті та ін.), сертифікатів якості на ці продукти харчування.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ в. м. Дружківка надано запит від 05.05.2010 року № 767/7/23-013-2 про проведення зустрічної перевірки ТОВ ТЗБ «Донецьк-Сервіс» до ДПІ у Київському районі м. Донецька, де зареєстроване дане підприємство. Отримана відповідь від 19.05.2010 року № 4732/7/23-113 ДПІ у Київському районі м. Донецька свідчить про неможливість проведення такої перевірки у звязку з тим, що постановою господарського суду Донецької області від 16.10.2009 року по справі № 42/134Б ТОВ ТЗБ «Донецьк-Сервіс» визнано банкрутом і відкрита ліквідаційна процедура. Також, 11.03.2010 року з Управління державної реєстрації Донецької міської ради до ДПІ у Київському районі м. Донецька надійшли відомості про внесення до єдиного державного реєстру (ЄДР) запису № 12661170008010386 про припинення юридичної особи (ТОВ ТЗБ «Донецьк-Сервіс») у звязку з визнанням її банкрутом (т.1, а.с. 21).

На підставі зазначеного відповідач дійшов до висновку про нікчемність укладеного між ЗАТ «Продовольча спілка» та ТОВ ТЗБ «Донецьк-Сервіс» правочину від 25.06.2005 року з огляду на те, що на думку ДПІ у м. Дружківка операції по взаємовідносинам ЗАТ «Продовольча спілка» із ТОВ «ТЗБ «Донецьк-Сервіс» не мали реального товарного характеру, а отже підприємством перераховувались кошти без мети реального настання передбачених наслідків, виключно з метою заниження обєкту оподаткування, несплати податків, в звязку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України. Таким чином, на думку відповідача підприємством порушено ст. 228 ЦК України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру (ЄДР) юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АД № 999075 ТОВ «ТЗБ «Донецьк-Сервіс» зареєстроване виконавчим комітетом Донецької міської ради 06.05.2008 року. Юридична адреса ТОВ «ТЗБ «Донецьк-Сервіс»: 83009, Донецька область, м. Донецьк, Київський район, селище Горького, буд. 9. Згідно останньому запису (запис 8) в ЄДР вбачається, що 10.03.2010 року за № 1266117 0008 010386 проведена державна реєстрація припинення ТОВ «ТЗБ «Донецьк-Сервіс» у звязку з банкрутством (т. 2, а.с. 77).

Судом в тому числі встановлено, що ЗАТ «Продовольча спілка» (покупець) придбавав у ТОВ Торговельно-закупівельна база «Донецьк-Сервіс» (продавець) товар (продукти харчування: желе, жульєни, молоко, какао, соки, маргарин, майонез в асортименті та ін.) на підставі укладеного договору від 25.06.2005 року № б/н строком дії до 31.12.2005 року, з правом пролонгації строку його дії у випадку, якщо будь-яка сторона не попередить письмово іншу сторону про припинення дії цього договору протягом однієї неділі до закінчення терміну його дії. За умовами договору ціна на товар формується згідно прайс листів, що діють на дату отримання замовленого товару, та визначаються у накладних (т. 2, а.с. 103).

У відповідності до звітів з обороту товарів наданих до матеріалів справи ЗАТ «Продовольча спілка» вбачається, що в подальшому продукти харчування реалізовувалися в основному приватним підприємцям в м. Дружківка, м. Костянтинівка, м. Красноармійськ, м. Соледар, м. Добропілля, м. Димитрів, м. Дзержинськ Донецької області та реалізовувались споживачам кінцевим покупцям (т. 2, а.с. 212 249; т.3, а.с. 1 - 80). А також, продукти харчування (молочна продукція молоко, кефір, йогурти та ін.) поставлялись підприємствам (ДП «Добропіллявугілля» ВП Шахта «Добропільська», ДП «СКРЦ «Славянський курорт» ЗАТ Укргродздравниця», ВАТ «Краматорський цементний завод Пушка», ТОВ «ЕКО» та іншим підприємствам) на підставі укладених договорів (т. 3, а.с. 81 137), та підтверджено видатковими накладними, що наявні в матеріалах справи (т.3, а.с. 147 249; т. 4, а.с. 1 36).

В ході судового засідання судом зясовано, що постачання харчових товарів здійснювалось власними силами позивача. Так, ЗАТ «Продовольча спілка» має у власності вантажні автомобілі марки ГАЗ, що підтверджено технічними паспортами на ці транспортні засоби: серії КХС № 646093, КХС № 646092, СА № 579945 та іншими документами (т. 1, а.с. 97-103). До матеріалів справи позивачем надані видаткові накладні, що виписані ТОВ ТЗБ «Донецьк-Сервіс», посвідчення про відрядження, що виписувались штатним водіям-експедиторам, подорожні листи з яких вбачається маршрут руху транспортного засобу (т.1, а.с. 112 251). При цьому, з Журналу реєстрації довіреностей вбачається видача матеріально-відповідальним особам ЗАТ «Продовольча спілка» довіреностей на отримання товару у ТОВ ТЗБ «Донецьк-Сервіс».

Фактичне здійснення перевозки придбаної продукції підтверджено також поясненнями допитаних у якості свідків водіївекспедиторів ЗАТ «Продовольча спілка» ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Вказані свідки зокрема пояснили, що протягом 2007-2009 років періодично (один два рази на місяць) їздили до ТОВ ТЗБ «Донецьк-Сервіс», що розташоване у місті Донецьку, отримували там молочну продукцію (молоко, кефір, йогурти, тощо) разом з накладними, подорожніми листами, сертифікатами якості, привозили їх до ЗАТ «Продовольча спілка», а потім розвозили іншим особам (як правило, в магазини).

Зазначені вантажні автомобілі обладнані спеціальним холодильним обладнанням, яке пристосоване для перевозки перелічених вище продуктів харчування.

Крім того, позивач має власні складські приміщення, які також пристосовані для зберігання товарів, що швидко псуються. Наявність у ЗАТ «Продовольча спілка» вказаних основних засобів, таких як автомобільні гаражі, продовольча база, підтверджується наданими до матеріалів справи позивачем договорами купівлі-продажу цих основних засобів, зокрема:

- від 29.12.2005 року щодо придбання в Управління житлового та комунального господарства Дружківської міської ради частини складських приміщень автогаражу, розташованих за адресою - м. Дружківка, вул. Привокзальна, 4, посвідченого нотаріусом Дружківського міського нотаріального округу Донецької області та зареєстрованого в реєстрі за № 9574;

- від 24.01.2007 року щодо придбання в Управління житлового та комунального господарства Дружківської міської ради частини продовольчої бази «А-1» загальною площею 99,2 кв. м. та будівлю автогаражу і три бокси «Г-1» загальною площею 99,6 кв.м., розташованих в м. Дружківка, вул. Привокзальна, 4, посвідченого нотаріусом Дружківського міського нотаріального округу Донецької області та зареєстрованого в реєстрі за № 425 (т.1, а.с. 104 - 111).

Наявність вказаних обєктів нерухомості на праві власності у ЗАТ «Продовольча спілка» станом на момент розгляду даної адміністративної справи підтверджується також Інформаційними довідками з Реєстру прав власності на нерухоме майно, виданими Комунальним підприємства «Дружківське міське Бюро технічної інвентаризації» від 23.02.2011 року № 100 та № 101 (т. 2, а.с. 192 - 193).

Як слідує з матеріалів справи, за придбану в період 2007-2009 роках у ТОВ ТЗБ «Донецьк-Сервіс» продукцію, ЗАТ «Продовольча спілка» через філію «Відділення ПАТ «Промінвестбанк в м. Дружківка Донецької області» (код 09334335, МФО 334334) та Першого Дружківського відділення Донецької обласної дирекції ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» ( код 14305908, МФО 335076) перераховано грошові кошти в загальній сумі 577 148,00 грн., в т. ч. ПДВ у сумі 96191,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, та банківськими виписками за особовими рахунками позивача у цих банківських установах (т. 2, а.с.104 175). Суму в розмірі 480957,00 грн. позивачем віднесено на валові витрати, а суму податку на додану вартість в розмірі 96191,00 грн. до податкового кредиту у відповідні звітні періоди у 2007 році, 2008 та 2009 роках.

У ході судового розгляду справи представники відповідача неодноразово зазначали, що всі податкові та бухгалтерські документи стосовно придбання харчових продуктів у ТОВ ТЗБ «Донецьк-Сервіс» та подальшу їх реалізацію, які позивач надавав під час проведення планової виїзної перевірки, не викликали будь-якого сумніву та зауважень з боку перевіряючих, але відсутність саме товарно-транспортних накладних виступило підставою для висновку щодо здійснення між ЗАТ «Продовольча спілка» та ТОВ ТЗБ «Донецьк-Сервіс» безтоварних операцій, а тому укладений договір від 25.03.2005 року є нікчемним.

На зауваження представника відповідача стосовно відсутності у позивача сертифікатів якості на продукти харчування представник позивача пояснив, що сертифікати якості передані покупцям, яким вищевказаний товар відчужувався. При цьому, представник відповідача зазначив, що ці документи не є первинними у відповідності ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому їх відсутність не може виступати ознакою нікчемності правочину.

Щодо відсутності у ЗАТ «Продовольча спілка» товарно-транспортних накладних представник позивача зазначив, що норми Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні передбачають обовязкову наявність товарно-транспортних накладних у разі укладення договорів про перевезення вантажів з перевізником, і не передбачають такої необхідності при наявності власного автомобільного транспорту.

Відповідно до Правилперевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. за № 128/2568 товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. При цьому, Правила перевезення вантажів регулюють правові відношення про перевезення вантажів автомобільним транспортом на підставі договорів, що укладаються між фізичними та юридичними особами, які здійснюють автомобільні перевезення вантажів на комерційній основі, та вантажовідправниками або вантажоодержувачами.

Тобто, перевезення вантажів власним автомобільним транспортом для власних потреб не передбачає обовязковість оформлення товарно-транспортної накладної.

Дана норма кореспондується з Постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 р. № 207 «Про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні», якою затверджений перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні. Так, для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах таким документом є товарно-транспортна накладна; для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб це - накладна або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача, придбання товару у ТОВ ТЗБ «Донецьк-Сервіс» знайшло своє підтвердження у ході судового розгляду справи , зокрема: видатковими накладними, подорожніми листами, та іншими документами; при цьому можливість зберігання та транспортування придбаної молочної продукції (наявність на праві власності автомобільного транспорту для перевезення та обєктів нерухомості складських приміщень) також є підтвердженою. Представниками відповідача не надано суду обґрунтованих доказів, що спростували б зазначене.

Щодо висновків відповідача відносно нікчемності укладеного позивачем з ТОВ ТЗБ «Донецьк-Сервіс» договору від 25.06.2005 року, суд вважає їх помилковими та безпідставними з огляду на таке.

Частина перша ст. 203 Цивільного кодексу України (далі ЦКУ) визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Статтею 204 ЦКУ встановлена презумпція правомірності правочину, зокрема дана норма визначає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з частиною другою ст. 215 ЦКУ недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 219, 220, 221, 224, 228 ЦКУ недійсними, зокрема, є правочини в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсутності його схвалення батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування в порядку ст. 71 ЦКУ, правочин, що порушує публічний порядок.

Зокрема, перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Виходячи з правової позиції Верховного суду України із цього питання, викладеної у Постанові Пленуму від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження обєктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України ); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу обєктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших обєктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК, у відповідності до Постанови Пленуму від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Вина дістає вияв у намірі порушити публічний порядок з боку осіб, які вчиняють такий правочин. При цьому немає значення, чи такий намір був у однієї сторони правочину, чи він мав місце у обох чи більше учасників договору.

Також відповідно до ст. 234 ЦКУ фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 207 ГКУ господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналізуючи наведені норми суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Під час розгляду цієї справи судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентом договори не віднесені законом до нікчемних, оскільки відповідач у судовому засіданні ніяким чином не пояснив та не обґрунтував чим саме укладений між позивачем та ТОВ ТЗБ «Донецьк-Сервіс» договір порушує публічний порядок: які саме права і кого порушені, яким майном та хто заволодів (знищив) у результаті їх вчинення, та не довів наявності складу господарського правопорушення у діях позивача в частині наявності вини (умислу на заволодіння чужим майном), хоча відповідно до ст. 71 КАСУ він як суб'єкт владних повноважень має довести суду правомірність своїх доводів та заперечень.

Таким чином суд вважає що відповідач, встановлюючи факти нікчемності укладених між ТОВ ТЗБ «Донецьк-Сервіс» та позивачем правочинів, фактично керувався лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів; його позиція про те, що цей договір очевидно суперечить інтересам держави та суспільства, та укладений без наміру настання реальних правових наслідків не підкріплена жодними належними та допустимими доказами, в тому числі і усними поясненнями. Відсутність товарно-транспортних накладних не може виступати єдиною підставою для тверджень про нікчемність правочину, за умови наявності інших документів первинного бухгалтерського обліку та документів, що обумовлюють право та можливість здійснення певного виду господарської діяльності.

При цьому, із наданих суду документів (податкових накладних, видаткових накладних, подорожніх листів, тощо) слідує, що виконання укладених правочинів з поставки продукції між позивачем та ТОВ ТЗБ «Донецьк-Сервіс», було реальним; факт оплати отриманої продукції підтверджений відповідними банківськими документами (платіжними дорученнями та виписками з системи «Клієнт-банк»), а податкові накладні, видані вказаним ТОВ позивачеві, відповідають вимогам Закону України «Про податок на додаток на додану вартість» (що діяв на момент видачі вказаних накладних).

З огляду на наведені вище доводи та докази судом не приймається у якості доказу нікчемності укладеного позивачем з ТОВ ТЗБ «Донецьк-Сервіс» правочину постанова Дружківського міського суду Донецької області від 08.09.2010 року у справі № 3-952 щодо накладення на директора ЗАТ «Продовольча спілка» адміністративного стягнення у вигляді штрафу, оскільки це рішення суду є доказом юридичного факту порушення посадовою особою позивача правил ведення податкового обліку, і не містить встановлених судом фактів, що могли б кваліфікуватися як доказ нікчемності вказаного вище правочину.

Отже, суд дійшов до висновку, що ЗАТ «Продовольча спілка» правомірно віднесено до валових витрат суму в розмірі 480957,00 грн., а суму податку на додану вартість в розмірі 96191,00 грн. - до податкового кредиту у звязку із здійсненням господарських операцій з ТОВ ТЗБ «Донецьк-Сервіс», а тому податкові повідомлення-рішення від 23.06.2010 року № 0000272320/0 з податку на додану вартість на загальну суму 144286,50 грн. (в т.ч. основного платежу в сумі 96191,00 гн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 48095,50 грн.) та від 23.06.2010 року № 0000282320/0 з податку на прибуток в частині донарахування податкового зобовязання на загальну суму в розмірі 180358,50 грн. (в т.ч., основного платежу в сумі 120239,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 60119,50 грн.) не ґрунтуються на нормах законодавства та підлягають скасуванню.

Відносно не включення позивачем до складу валових доходів позитивної різниці між сумою доходу, отриманого внаслідок продажу земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, та сумою витрат, повязаних із її придбанням, суд вважає за необхідне відмітити наступне.

В ході проведення виїзної планової перевірки ЗАТ «Продовольча спілка» зясовано, що ЗАТ «Продовольча спілка» придбано земельну ділянку загальною площею 0,0749 га, розташовану за адресою: м. Дружківка, вул. Ушакова, буд. 1, за 2247,00 грн. та в подальшому продана за 86530,00 грн. Таким чином, позитивна різниця між сумою доходу, отриманого внаслідок продажу земельної ділянки та сумою витрат, повязаних із купівлею цієї земельної ділянки, яка підлягає включенню до складу скоригованого валового доходу в декларації з податку на прибуток підприємства за 3 квартали 2007 року, за 2007 рік по рядку 01.6 «інші доходи, крім визначених у 01.1 01.5» на суму 84283,00 грн.

ДПІ в м. Дружківка встановлено, що отриманій дохід від продажу вказаної земельної ділянки в сумі 84283,00 грн. не відображена ЗАТ «Продовольча спілка» у податковому обліку, чим занижено суму валового доходу в деклараціях з податку на прибуток за 3 квартали 2007 року, за 2007 рік на суму 84283,00 грн. та, відповідно, занижено податок на прибуток в сумі 21 071,00 грн. (84 283,00 грн. х 25%).

Судом встановлено, що ЗАТ «Продовольча спілка» укладено наступні договори:

- від 15.05.2001 року про придбання акцій, згідно якого ЗАТ «Продовольча спілка» передає громадянину ОСОБА_8 (акціонеру ЗАТ «Продовольча спілка») у власність іменні акції додаткової емісії у кількості 13340 штук номінальною вартістю 7,50 грн. на загальну суму 100050,00 грн., а ОСОБА_8 в рахунок попередньої оплати 100 % номінальної вартості акції передає ЗАТ «Продовольча спілка» на весь час його діяльності право на користування земельною ділянкою загальною площею 0,0749 гектарів, яка знаходиться у АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_8 на праві приватної власності. Рішенням загальних зборів акціонерів ЗАТ «Продовольча спілка» (протокол від 15.05.2001 року № 2) оцінено в 100050,00 грн. Договір посвідчений приватним нотаріусом Дружківського нотаріального округу Донецької області та зареєстрований в реєстрі за № 3654.

- від 24.09.2004 року про купівлю-продаж земельної ділянки площею 0,0749, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_8 (продавець) та ЗАТ «Продовольча спілка» (покупець). Сума купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки становить 2247,00 грн. Договір посвідчений приватним нотаріусом Дружківського нотаріального округу Донецької області та зареєстрований в реєстрі за № 9133.

- від 06.08.2007 року про купівлю-продаж земельної ділянки площею 0,0749, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, укладений між ЗАТ «Продовольча спілка» (продавець) та закритим акціонерним товариством «Страхова компанія АСКО-Донбас Півничний» (продавець). Сума купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки становить 86530,00 грн. Договір посвідчений приватним нотаріусом Дружківського нотаріального округу Донецької області та зареєстрований в реєстрі за № 5537.

На підставі наведеного вбачається, що позивачем проведена господарська операція, відповідно до якої ЗАТ «Продовольча спілка» отримано у 2007 році дохід від продажу земельної ділянки загальною площею 0,0749 га, що у 2004 році придбана у громадянина ОСОБА_8

Під господарською діяльністю у Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств» розуміється будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи (п.п. 1.32 ст. 1 Закону в редакцій, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

За ст. 1 Закону України «Про підприємництво» (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин) підприємництво це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством. Виходячи з наведеного нормативного обґрунтування, фактично через термін «підприємництво» законодавець визначає розуміння господарської діяльності.

Таким чином, господарською діяльність у розумінні публічного та приватного законодавства є регулярна діяльність особи у сфері господарювання (виготовлення та реалізація продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність), направлена (як правило) на отримання доходу.

При цьому, за нормами п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» корпоративними правами є право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах.

Отже, немайнові та майнові правовідносини з приводу управління товариством (в тому числі формуванням статутного капіталу), отримання частини прибутку та активів при ліквідації, що виникають між учасником товариства та самим товариством, за своєю правовою суттю є корпоративними.

З огляду на наведені норми слідує, що правовідносини між ЗАТ «Продовольча спілка» та учасником ОСОБА_8 з приводу передачі у власність товариства права користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1, в обмін на акції товариства, є корпоративними, оскільки направлені на збільшення долі даної фізичної особи у статутному капіталі ЗАТ, не мають ознаків господарської діяльності, при цьому вказане право користування не продано як товар продавцем, а тому її результати не можуть мати вплив на результати господарської діяльності товариства в частині оподаткування.

При цьому, виходячи з розуміння валових витрат як суми будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»), операція із придбання товариством права на земельну ділянку у учасника (в обмін на акції) не може бути віднесена до складу валових витрат товариства, та враховуватися при визначенні позитивної різниці між сумами доходів внаслідок продажу такої земельної ділянки та витрат із її придбання, а тому доводи позивача з цього приводу є помилковими, та не ґрунтуються на нормах наведених вище правових актів.

Таким чином, враховуючи вказані вище норми законодавства та доводи суд дійшов до висновку, що відповідач цілком правомірно дійшов до висновку про відсутність правових підстав для врахування витрат позивача, повязаних із придбанням права користування земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1 за договором про придбання акцій від 15.05.2001 року, при визначенні різниці між сумою доходу, отриманого внаслідок продажу цієї земельної ділянки та сумою витрат, повязаною із її придбанням, а отже донарахування податку на прибуток у сумі 31606,50 грн. ( в т.ч. основного платежу в сумі 21 071,00 грн., та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 10535,50 грн.) є обґрунтованим.

За ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В силу ч. 1 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування; суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору

Беручи до уваги викладене, здійснивши аналіз матеріалів справи та пояснень представників сторін у їх сукупності, суд дійшов висновку, що докази, надані позивачем у якості підтвердження предмету позову є належними доказами у справі, адже вони містять вичерпну інформацію, яка об'єктивно обґрунтовує в повному обсязі незаконність податкового повідомлення-рішення від 23.06.2010 року № 0000272320/0 та частково незаконним податкове повідомлення-рішення від 23.06.2010 року № 0000282320/0 на суму 180358,50 грн. (211965,00 грн. загальна сума донарахування 31606,50 грн. донарахована сума внаслідок продажу земельної ділянки).

Таким чином, спірні податкові повідомлення-рішення (№ 0000272320/0 повністю та № 0000282320/0 частково) прийняті відповідачем необґрунтовано та з порушенням норм діючого законодавства, не відповідають обставинам справи та правильному застосуванню норм матеріального права.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Згідно приписів ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20.03.1952 р. № ETS N 009 кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Нормами ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б доводили неправомірність актів чи дій субєкта владних повноважень у повному обсязі згідно заявленому позову, позивач суду не надав, а отже позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Оскільки адміністративний позов задоволено частково суд, у порядку ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, присуджує судові витрати, здійснені позивачем, відповідно до задоволених вимог. Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню з Державного бюджету України судові витрати (судовий збір) у розмірі 1,70 (одна грн., 70 коп.).

Керуючись ст. ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158 - 163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов Закритого акціонерного товариства «Продовольча спілка» до Державної податкової інспекції у м. Дружківка про скасування податкових повідомлень-рішень від 23.06.2010 року № 0000272320/0 та № 0000282320/0 задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Дружківка від 23.06.2010 року № 0000272320/0 про нарахування закритому акціонерному товариству «Продовольча спілка» платежу з податку на додану вартість на суму 144 286,50 грн., в т.ч. основного платежу в розмірі 96 191,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 48 095,00 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Дружківка від 23.06.2010 року № 0000282320/0 в частині нарахування закритому акціонерному товариству «Продовольча спілка» платежу з податку на прибуток у розмірі 180358,50 грн., в т.ч. основного платежу 120239,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 60 119,50 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України (розрахунковий рахунок 31112095700005 Державний бюджет Калінінського району м. Донецька, ЄДРПОУ 34687090, МФО 834016, Банк Головне управління Казначейства України у Донецькій області) на користь закритого акціонерного товариства «Продовольча спілка» (84205, Донецька область, м. Дружківка, вул. Леніна, буд. 30; код за ЄДРПОУ 23779799) 1,70 грн. (одну грн. 70 коп.) судових витрат.

Вступну та резолютивну частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті і проголошено в присутності представників сторін 24.03.2011 року. Повний текст постанови виготовлений 28.03.2011 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги.

В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, з подачею копій апеляційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Суддя Чучко В.М.