Постанова № 14587370, 01.04.2011, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2010 р. Справа № 2а-9667/10/0470

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Врони О. В. при секретаріМанько К.А. за участю: представника позивача представника відповідача Слепкова М.М. Місюренко Є.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Міського комунального виробничого підприємства "Дніпроводоканал" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним, - ВСТАНОВИВ: Міське комунальне виробниче підприємство «Дніпроводоканал» звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків про визнання податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську №0000628823/0 від 15.07.2010р. недійсним. В обґрунтування позову позивач зазначив, що згідно повідомлення-рішення позивача було зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% в сумі 124 057,47 грн. за затримку на 30 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах, передбаченого п.п.5.3.1. п.5.3. ст.5 та на підставі пп.17.1.7 п.17.1. ст.17 Закону України від 21.12.2000р. № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у розмірі 1240 574,65 грн.

Дане рішення винесено протиправно, оскільки підставою для нарахування штрафу є дві обов'язкові умови: податкове зобов'язання повинно бути узгоджене та порушені граничні терміни його сплати.

Позивач вважає, що терміни сплати податкових зобов'язань по податку на додану вартість по вітчизняних товарах, підприємством порушені не були, оскільки СДПІ по роботі з ВПП у м.Дніпропетровську: на підставі рішення від 30.01.2009р. № 35 було надано позивачу розстрочення сплати податкових зобов'язань на суму 2382528,00 грн. під проценти терміном з 30.01.2009р. до 21.12.2009р., на підставі рішення від 27.03.2009р. № 130 було надано розстрочення сплати податкових зобов'язань на суму 2926 279,00 грн. під проценти терміном з 30.03.2009р. до 21.12.2009р., на підставі рішення від 30.07.2009р. № 270 було надано розстрочення сплати податкових зобов'язань на суму 459309,00 грн. під проценти терміном з 30.07.2009р. до 21.12.2009р., на підставі рішення від 31.08.2009р. № 306 було надано розстрочення сплати податкових зобов'язань на суму 2468830,00 грн. під проценти терміном з 31.08.2009р. до 21.12.2009р., на підставі рішення від 30.09.2009р. № 352 було надано розстрочення сплати податкових зобов'язань на суму 1084989,53 грн. під проценти терміном з 30.09.2009р. до 21.12.2009р.

Статтею 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" встановлено перелік джерел самостійної сплати податкового зобов'язання або погашення податкового боргу, однак, серед них не передбачено укладення договору про розстрочення податкових зобов'язань.

Враховуючи викладене, позивач вважає, що ЗУ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" не регулюються питання погашення бюджетного кредиту у відповідності до договору розстрочення податкового зобов'язання, а, відтак, у відповідача не було правових підстав застосовувати до позивача штраф за затримку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, визначених цим Законом, а не договором про розстрочення податкових зобов'язань.

Окрім того, відносно позивача господарським судом Дніпропетровської області було порушено провадження у справі про визнання його банкрутом. Відповідно до п.4 ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14 травня 1992 р. мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. У період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів пеня та штраф за порушення строків сплати узгоджених сум податкових зобов'язань, передбачені пп.17.1.7 ст.17 Закону №2181 не нараховується.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення в яких зазначив, що відповідачем правомірно у відповідності до норм законодавства, було винесено податкове повідомлення рішення №0000628823/0 від 15.07.2010р. щодо нарахування штрафних санкцій у сумі 124 057,47 грн.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази та оцінивши їх у сукупності вважає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що в результаті планової виїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства в період з 01.06.2009р. по 01.03.2010р. відповідачем було складено акт від 01.07.2010р. №1486-08-03/3-03341305, на підставі якого прийняте податкове повідомлення-рішення від 15.07.2010р. №0000628823/0 про застосування штрафних санкцій у розмірі 10% за затримку до 30 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах у сумі 124 057,47 грн.

На думку суду дане рішення є правомірним з огляду на наступне.

Податкове зобов'язання з ПДВ було самостійно визначене позивачем у податковій декларації від 20.01.2010р. №20081 на суму 2 658 283,00 грн.

Відповідно доп.5.1 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. №2181-III податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Згідно до пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 даного Закону платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 закону для подання податкової декларації.

Доказами підтверджено, що позивач несвоєчасно та не в повному обсязі сплачував податкові зобов'язання по податковій декларації з ПДВ № 20081 від 20.01.2010 р. У відповідності до пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону №2181 до позивача було застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 124057,47 грн., за затримку до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання - у розмірі 10% від погашеної суми податковою боргу у розмірі 1 240 574,65 грн., яка несвоєчасно була сплачена позивачем.

На думку суду безпідставними є твердження позивач, що штрафна санкція була застосована на суму узгодженого податкового зобов'язання з ПДВ, щодо якої було укладено договір при розстрочення податкових зобов'язань і тому фактичний термін сплати податкового зобовязання наступає після закінчення терміну дії такого договору, оскільки договір про розстрочення податкових зобов'язань з ПДВ відповідно до податкової декларації від 20.01.2010р. №20081 на суму 2 658 283,00 грн. між СДПІ ВПП та позивачем не укладався. Всі договори про розстрочення сплати податкових зобов'язань які були вказані позивачем не стосуються податкової декларації з ПДВ від 20.01.2010р. №20081.

Також, позивач вказував на те, що Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури визначені Законом України від 14.05.1992р. № 2343-ХІІ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон № 2343) та погашення зобов'язань зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 23.02.2006 було порушено провадження у справі про банкротство МКВП „Дніпроводоканал" згідно зі ст.ст.11.12 Закону №2343.

Податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних санкції за несвоєчасну сплату суми узгоджених податкових зобов'язань №0000628823/0 було винесено 15.07.2010р., тобто після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Згідно з ч.4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» № 2343 протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Оскільки мораторій запроваджується щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконаний яких настав до прийняття рішення про його введення, то і заборона застосування санкцій невиконання зобовязань щодо сплати податків зборів (обов'язкових платежів) під час дії мораторію, стосується саме податкових зобов'язань, які виникли до введення в дію мораторію.

Таким чином, мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо-сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію, а отже, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Окрім того відповідно до ч.8 ст.5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» №2343 положення цього закону не застосовуються до юридичних осіб - підприємств, що є об'єктами права комунальної власності, якщо стосовно них виключно на пленарному засіданні відповідної ради органів місцевого самоврядування прийняті рішення щодо цього.

Рішенням Дніпропетровської міської ради V скликання від 25.03.2009р. №2/44 визначено, що до МКВП ,,Дніпроводоканал" не застосовуються положення Закону №2343.

З урахуванням викладеного суд доходить висновку, що податкове повідомлення рішення від №0000628823/0 від 15.07.2010р., було винесено правомірно, я відповідно до норм чинного законодавства, у звязку з чим в задоволенні позовних вимог має бути відмовлено.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені адміністративного позову Міського комунального виробничого підприємства "Дніпроводоканал" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську про визнання податкового повідомлення рішення недійсним відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги відповідно до ст. 186 України.

Якщо постанову проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Повний текст постанови складений 30 грудня 2010року.

Суддя О.В. Врона