Постанова № 14587241, 29.03.2011, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2011 р. Справа № 2а-10433/10/0470

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПавловського Д.П.

при секретаріБесчасові Д.В.

за участі представника позивачаБурі О.Є.

представників відповідачаДубова Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Карінда»до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська про скасування рішення у вигляді листа та зобовязання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в :

25 серпня 2010р. до суду надійшов вищезазначений адміністративний позов, у якому позивач просить скасувати рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська, оформлене листом №17202/10/15-134 від 11.05.2010року; зобовязання Державну податкову інспекцію у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська (49061, м.Дніпропетровськ, вулиця Героїв Сталінграду, 25) прийняти податкову звітність товариства з обмеженою відповідальністю «Карінда»(код ЄДРПОУ 33771343, місто Дніпропетровськ, вул.Челюскіна, 8) з податку на прибуток за звітний податковий період перший квартал 2010р. в якості податкової декларації без застосування штрафних санкцій.

Позовні вимоги обґрунтовано адміністративним позовом від 25.08.2010р. та поясненнями від 07.10.2010р.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити позов за викладених у ньому підстав.

Представники відповідача просили відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на заперечення на позовну заяву від 11.10.2010р., наявне у матеріалах справи, яким обґрунтована така позиція.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступні обставини.

28.04.2010 року товариством з обмеженою відповідальністю «Карінда» було направлено поштою до ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська оригінал декларації з податку на прибуток за перший квартал 2010р. (надалі - Декларація).

Рішенням ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська, оформленим листом №17202/10/15-134 від 11.05.2010 року, не визнана як податкова декларація податкова звітність ТОВ «Карінда»з податку на прибуток за перший квартал 2010р. та повідомлено що необхідність подання нової декларації, у зв'язку з тим, що в Декларації неможливо прочитати цифри внаслідок потертості аркушів.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Карінда»(надалі - позивач або підприємство) оскаржило рішення відповідача оформлене листом від 11.05.2010 року №17202/10/15-134 в адміністративному порядку. Рішення за результатом розгляду скарги підприємства не надходило на адресу позивача, але в телефонному режимі працівником ДПІ повідомлено, що скарга залишена без задоволення.

Також, у судовому засіданні були досліджені письмові докази, а саме: копії опису вкладення в цінний лист від 28.04.2010р., повідомлення про вручення цінного листа, декларації з податку на прибуток за перший квартал 2010р., рішення Дніпропетровської МДПІ Дніпропетровської області, оформленого листом №17202/10/15-134 від 11.05.2010р. про невизнання податкової декларації та про подання нової податкової декларації, первинної скарги вих. № 5 від 31.05.10 р.

Стосовно підстави для неприйняття податкової декларації необхідно зазначити, що вона не є правильною, оскільки податкова декларація за перший квартал 2010 року була складена та передана на пошту в цілому вигляді без будь-яких пошкоджень, що підтверджується описом вкладення в цінний лист від 28.04.2010 року, згідно якого посадовими особами Укрпошти проведено перевірку вкладення в лист та засвідчено його цілісність та відповідність вкладення опису.

У відповідності до Правил пересилання поштової кореспонденції, затверджених Постановою Кабміну № 270 від 05.03.2010 року, - п.108 Правил, - у випадку пошкодження листа при пересиланні, складається акт за участі посадових осіб Укрпошти, про що повідомляється відправник, чого у даному випадку не було здійснено, що дозволяє зробити висновок про відсутність такого пошкодження.

Згідно із п.4.1.7 ст.4 Закону № 2181, у разі втрати або зіпсуття поштового відправлення чи затримки його вручення контролюючому органу, відповідальність за неподання або несвоєчасне подання податкової декларації несе оператор поштового зв'язку у порядку, передбаченому законодавством, при цьому платник податків звільняється від будь-якої відповідальності за неподання або несвоєчасне подання такої податкової декларації.

Таким чином, рішення відповідача оформлене листом від 11.05.2010 року № 17202/10/15-134 є незаконним, оскільки ґрунтується на обставинах, які не відповідають дійсності.

Підпунктом 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України від 21.12.2000 року №2181- III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон 2181-III) встановлено, що прийняття податкової декларації є обов'язком для контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Аналогічні вимоги до обов'язкового прийняття податкової звітності встановлені і п.4.2 Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом ДПА України від 31.12.2008 року №827 (далі - Методичні рекомендації).

Відповідно до п.п.4.5 Методичних рекомендацій встановлено, що якщо надана органу ДПС платником податків податкова звітність заповнена ним з порушенням правил, зазначених у затвердженому порядку заповнення, то вона може бути не визнана таким органом ДПС як податкова декларація, а саме: у ній не зазначено обов'язкових реквізитів або не проставлено прочерк у показниках, які не заповнюються; її не підписано відповідними посадовими особами (факсиміле не дозволяється); не скріплено печаткою платника податків; відсутні обов'язкові додатки до податкової звітності, передбачені порядком заповнення відповідної звітності; неможливо прочитати текст або цифри внаслідок пошкодження (наприклад, документи, залиті чорнилом або іншою рідиною, потерті); наявні порвані аркуші, підчищення, помарки, виправлення, дописки і закреслювання; подана ксерокопія звітних документів; звітність з податку на додану вартість, подана неплатником ПДВ.

У таких випадках працівники структурного підрозділу ОДПС, до функцій якого належить приймання податкової звітності, в усній формі попереджають платника податків про виявлені недоліки і право невизнання органом ДПС такої податкової звітності відповідно до норм Закону № 2181. Якщо платник податків наполягає на прийнятті звітності, то звітність приймається, реєструється та разом зі службовою запискою передається до галузевого підрозділу для подальшого зберігання у звітній частині особової справи платника На примірнику, що залишається у платника податків, проставляється штамп «отримано, попереджено про можливість невизнання». Структурним підрозділом ОДПС, до функцій якого належить приймання податкової звітності у триденний термін від дня отримання звітності (але не пізніше наступного дня від граничного строку подання), надсилається платнику податків повідомлення про невизнання ОДПС податкової звітності як податкової декларації із зазначенням підстав неприйняття та пропозицією надати нову податкову декларацію, оформлену належним чином (пп. 4.1.3 п. 4.1 ст.4 Закону 2181).

Згідно п.4.1.2 Закону №2181- III податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Отже, вказана норма Закону містить вичерпний перелік підстав невизнання податкової звітності.

Відповідно до пункту 4.5 Методичних рекомендацій, такі підстави невизнання податкової звітності: 1) у ній не зазначено обов'язкових реквізитів або не проставлено прочерк у показниках, які не заповнюються; 2) її не підписано відповідними посадовими особами (факсиміле не дозволяється); 3) не скріплено печаткою платника податків; 4) відсутні обов'язкові додатки до податкової звітності, передбачені порядком заповнення відповідної звітності; 5) неможливо прочитати текст або цифри внаслідок пошкодження (наприклад, документи, залиті чорнилом або іншою рідиною, потерті); 6) наявні порвані аркуші, підчищення, помарки, виправлення, дописки і закреслювання; 7) подана ксерокопія звітних документів; 8) звітність з податку на додану вартість, подана неплатником ПДВ.

Таким чином, пункт 4.5 Методичних рекомендацій розширює перелік підстав невизнання податкової звітності, передбачений п.4.1.2. Закону №2181- III, та встановлює нову правову норму, що зачіпає права, свободи й законні інтереси платників податків.

Необхідно зазначити, що Методичні рекомендації не є нормативно-правовим актом в розумінні закону, не зареєстровані в Міністерстві юстиції України, а за своєю природою носять рекомендаційний, роз'яснювальний та інформаційний характер, а отже не можуть встановлювати, змінювати чи припиняти норми права.

Відповідно до ч.4 ст.9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

За таких обставин, суд доходить висновку, що саме положення Закону №2181-ІІІ, які містять вичерпний перелік підстав, за яких документ у формі податкової декларації може бути не визнаний як податкова звітність підлягають до застосування в даних правовідносинах.

Таким чином, рішення Відповідача оформлене листом від 11.05.2010 року № 17202/10/15-134 є незаконним, оскільки ґрунтується не на нормах закону.

Також, Державна податкова адміністрація України в листі від 02.12.2008 року №24752/7/15-0217 «Щодо порядку вручення рішення про подання платником нової декларації", вказує, що з метою встановлення факту отримання платником податку письмової пропозиції надати нову податкову декларацію, така пропозиція надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається під підпис посадовим особам суб'єкта господарювання.

Як вбачається з копії конверту, відповідач направив повідомлення позивачу про неприйняття податкової звітності простим листом, до того ж при наданні відповіді товариству про невизнання податкової звітності як податкової був порушений п.4.5 Методичннх рекомендацій, в частині пропущення строку повідомлення, оскільки лист ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська датований 11.05.2010 року, а позивачу направлений 20.05.2010 року, про що свідчить штамп поштового відділення на конверті.

Крім того, позивач, також, просить стягнути здійснені підприємством витрати в сумі 1500грн. по оплаті наданої правової допомоги ТОВ "Карінда" адвокатом за договором про надання юридичної допомоги, так як відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Суд доходить висновку про неможливість стягнення із Державного бюджету України витрат у сумі 1500грн. по оплаті правової допомоги ТОВ "Карінда" наданої адвокатом за наступних підстав.

У відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006р. N 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, повязаних з розглядом цивільних та адміністративних справ», граничний розмір компенсації в адміністративних справах, якщо компенсація відповідно до закону сплачується за рахунок держави, не перевищує суму, що обчислюється виходячи з того, що особі, яка надає правову допомогу, виплачується 5 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за повний робочий день.

Представником позивача не було надано суду мотивованого розрахунку вартості наданих ним послуг по правовій допомозі, за кожний робочий день. Отже, належним чином суду не доведено, що саме ця сума витрат на правову допомогу підлягає відшкодуванню. Безспірною є лише сума судового збору у розмірі 03грн.40коп., сплата якого підтверджується квитанцією, наявною у матеріалах справи.

Отже, за вищевикладених підстав, суд доходить висновку щодо неправомірності дій відповідача у справі та їх протиріччя нормам Закону, а позовні вимоги є доведеними, і суд вважає за необхідне задовольнити їх у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов - задовольнити повністю.

Скасувати рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська, оформлене листом №17202/10/15-134 від 11.05.2010року.

Зобовязання Державну податкову інспекцію у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська (49061, м.Дніпропетровськ, вулиця Героїв Сталінграду, 25) прийняти податкову звітність товариства з обмеженою відповідальністю «Карінда» (код ЄДРПОУ 33771343, місто Дніпропетровськ, вул.Челюскіна, 8) з податку на прибуток за звітний податковий період перший квартал 2010р. в якості податкової декларації без застосування штрафних санкцій.

Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Карінда» документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України у сумі 3 (три)грн.40коп.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова складена у повному обсязі 26.01.2011р.

Суддя

Д.П. Павловський