Постанова № 14586764, 25.03.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2011 р. Справа № 07/298-10 (н.р. 37/180-10)

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В. , суддя Білецька А.М.

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача –не з’явився

відповідача –Старжинська О.О. (дов. № 118 від 01.02.11р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ СП "Родіна", с. Крисине, Богодухвський район, Харківська область (вх. № 631 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 25.01.11 р. у справі № 07/298-10 (н.р.37/180-10)

за позовом ТОВ "Технік Енерджі" м. Київ

до ТОВ СП "Родіна", с. Крисине

про стягнення 295437,85 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Технік Енерджі”, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просив суд стягнути з відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства “Родіна”, 295437,85 грн., у тому числі суму основного боргу по оплаті товару згідно договору № ХА/2-00008 купівлі-продажу сільськогосподарської техніки від 09.02.2010 р. в розмірі 45853,14 грн., 14344,10 грн. пені, 3% річних в розмірі 19765,61 грн., 215475,00 грн. штрафу за порушення грошового зобов’язання та відшкодування судових витрат по справі, в тому числі 10000,00 грн. витрат на послуги адвоката.

Рішенням господарського суду Харківської області від 25.01.2011 р. у справі № 07/298-10 (н.р. 37/180-10) (суддя Інте Т.В.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 215475,00 грн. штрафу, 484,92 грн. пені, 28% річних в розмірі 773,85 грн., 2167,34 грн. державного мита та 173,13 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 45853,14 грн. провадження у справі припинено. В частині вимог щодо стягнення з відповідача 13859,18 грн. пені, 28% річних в сумі 18991,76 грн. та 10000,00 грн. витрат на послуги адвоката в позові відмовлено.

Відповідач з даним рішенням господарського суду не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 25.01.2011 року по даній справі в частині стягнення з відповідача 215475,00 грн. штрафу, 484,92 грн. пені, 28% річних в розмірі 773,85 грн., 2167,34 грн. державного мита та 173,13 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також неповне з’ясування обставин справи.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не попередив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення уповноваженій особі позивача 17.02.2011 р.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 01 березня 2011 року розгляд апеляційної скарги по даній справі відкладено на 17 березня 2011 року для надання сторонами додаткових пояснень та доказів по справі.

Позивач в судове засідання 17 березня 2011 року свого представника не направив, про причини неявки суд не попередив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Отже, враховуючи те, що судом апеляційної інстанції у відповідності до статей 4-3, 22 Господарського процесуального кодексу вжито необхідних заходів для всебічного та повного розгляду справи по суті, а сторони були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, явку сторін не визнано обов’язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника позивача за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши уповноваженого представника відповідача, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції, судом встановлено, що відповідно до укладеного між сторонами по справі договору № ХА/2- 00008 купівлі-продажу сільськогосподарської техніки від 09.02.10 р., продавець (позивач) зобов’язався передати у власність покупця ( відповідача) сільськогосподарську техніку, а останній –провести оплату товару на визначених договором умовах.

Відповідно до п. 1.2 договору, найменування товару, його кількість, ціна товару в гривнях та її еквівалент в іноземній валюті, строк передачі товару покупцю та базис поставки, а також інші умови, визначені крім тексту договору також і в додатку № 2, який є невід’ємною частиною договору.

Згідно п. 1.3 договору, загальна вартість договору становить 2154750,00 грн. –еквівалент 266676,98 USD.

Відповідно до п. 2.1 договору, ціна товару вказана в графі 8 додатку № 2 до договору і складає 2154750,00 грн.

Судом встановлено, що, на виконання зобов’язань за договором, позивачем було передано відповідачу сільськогосподарську техніку - трактор JOHN Deere 8345R ( Джон Дір), що підтверджується видатковою накладною № ХА/2-00030 від 28.04.10 р. на суму 2154750,00 грн. та актом прийому-передачі техніки від 27.04.10 р., складеним за участю директорів підприємств, підписи яких скріплені відповідними печатками.

Відповідно до п.3.3 та пп. 3.3.1 –3.3.3 зазначеного договору, відповідач зобов’язався провести оплату товару в сумі 2154750,00 грн. наступним чином:

- оплатити першу частину вартості товару в сумі 1000000,00 грн. –еквівалент 123762,38 USD до 26 лютого 2010 р.;

- оплатити другу частину вартості товару в сумі 890820,75 грн. –еквівалент 110250,09 USD протягом одного дня з моменту підписання акту приймання передачі товару;

- оплатити третю частину вартості товару в сумі 263929,25 грн. –еквівалент 32664,51 USD до 01 липня 2010 р.

Суд прийшов до висновку, що відповідачем надані докази своєчасної оплати 1000000,00 грн. платіжним дорученням № 1 від 25.02.10 р.

Друга частина вартості товару була сплачена відповідачем частково, в сумі 828896,86 грн. грн. –328896,86 грн. 12.05.10 р., 500000,00 грн. 02.06.10 р., а третя частина – в сумі 280000,00 грн. 01.07.10 р.

Пославшись на п. 7.2 та п.7.3. суд першої інстанції встановив що, твердження позивача про те, що строк оплати другої частини платежу, відповідно до умов п. 3.3.2 договору, мав бути здійснений 28.04.10 р. ( протягом одного дня з моменту підписання акту приймання-передачі товару) ( а.с.18), не можуть бути прийняті, так як відповідачем надано свою копію даного акту ( а.с. 103), на якій зазначено дату його складання –07.05.10 р. В наданому позивачем оригіналі акту приймання-передачі техніки дата його складання виконана олівцем та допущене виправлення, в зв’язку з чим, даний документ не може бути визнаний належним доказом, який підтверджує його складання 28.04.10 р. В результаті викладеного, зазначений позивачем період прострочення відповідачем другого платежу в сумі 890820,75 грн. з 29.04.10 р. визнаний не доведеним.

Також, відповідно суд першої інстанції, не визнав належно розрахованим і період прострочення оплати 561923,89 грн. з 12.05.10 р. по 01.06.10 р.

Крім того, суд першої інстанції розрахунок пені за порушення строків оплати третього платежу згідно п. 3.3.3 договору в сумі 263929,25 грн. до 01.07.10 р. визнав виконаним неналежним чином, так як сума заборгованості 45853,14 грн., з урахуванням здійснених оплат, має бути визначеною на 02.07.10 р. та зазначив, що за період прострочення грошового зобов’язання в сумі 45853,14 грн. з 02.07.10 р. по 23.07.10 р. з відповідача підлягає стягненню пеня в сумі 484,92 грн. В решті вимог по стягненню пені, суд відмовив.

Також, суд першої інстанції частково задовольнив вимогу про стягнення 28% річних, нараховану згідно п. 7.7 договору за період з 02.07.10 р. по 2307.10 р. та стягнув 773,85 грн, та відповідно до п. 7.4 договору, штраф у розмірі 10% від вартості договору (пп1.3 договору) в сумі 215475,00 грн.

Проте, з такими висновками господарського суду першої інстанції колегія суддів не погоджується з наступних підстав.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, 09.02.2010 року між ТОВ «Технік Енерджі»та ТОВ «Родіна»був укладений договір купівлі –продажу сільськогосподарської техніки №ХА/2 -00008, згідно з яким Продавець, позивач, зобов’язувався передати у власність Покупця, відповідача, товар –трактор JOHN Deere 8530 відповідно до специфікації, яка є невід’ємною частиною договору. Загальна вартість трактора становила еквівалент 171115,00 Євро. Відповідач відповідно до п.3.2.1. зазначеного договору, 26 лютого 2010 року оплатив першу частину вартості трактора, що підтверджується платіжним дорученням № 1 від 25 лютого 2010 року на суму 100000 гривень. Відповідно до додатку №2 до договору, термін поставки трактора повинен був відбутись протягом 21 дня після проведення сплати першої частини вартості товару –тобто до 19 березня 2010 року включно. Однак, позивач в порушення умов договору, поставку трактора не здійснив та листом від 29 березня 2010 року № 17 повідомив, що не має можливості поставити цей трактор внаслідок його відсутності у постачальника та запропонував розглянути питання щодо укладення нового договору з тими ж реквізитами про постачання трактора JOHN Deere 8345R (а.с. 99, т. 1).

Таким чином, позивач свої зобов’язання з поставки товару за зазначеним договором не виконав.

Матеріали справи містять підписаний сторонами договір від 09 лютого 2010 року (в редакції відповідача, а.с. 96-98, т. 1), з якого вбачається, що відповідно до п. 1.1. подавець, позивач, зобов’язується передати у власність покупця сільськогосподарську техніку. Найменування товару, його кількість, ціна в гривні та її еквівалент в іноземній валюті, строк передачі товару покупцю та базис поставки, а також інші умови визначені в додатку № 2, який є невід’ємною частиною договору. Із додатку № 2 від 09 лютого 2010 року вбачається, що позивач повинен був поставити на адресу відповідача трактор JOHN Deere 8345 RD в строк до 30 квітня 2010 року вартістю 266676,28 дол. США . Відповідач повинен був здійснити оплату відповідно до умов п.3.2. договору частинами:

першу частину вартості товару оплатити в сумі 1000000 гривень до 26 лютого;

оплатити другу частину вартості товару в сумі 890820,75 гривень до 01 липня 2010 року включно;

оплатити третю частину вартості товару в сумі 263929,25 гривень до 01 серпня 2010 року.

Відповідач умови договору виконав повністю та оплатив товар відповідно: першу частину 26 лютого 2010 року; оплату другої частини відповідач здійснив частково, 328896,86 гривень - 12 травня 2010 року, 500000,00 гривень –12 травня 2010 року, а третю частина в сумі 280000,00 гривень –відповідач оплатив 01 липня 2010 року.

Згідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, відповідно до умов договору, відповідач виконав всі свої зобов’язання належним чином.

Відповідно до ст.34 ГПК України суд приймає належні та допустимі докази.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку, що саме примірник договору, наданий відповідачем, є належним та допустимим доказом. Відповідачем надано для дослідження в судовому засіданні апеляційної інстанції оригінал договору № №ХА/2-0000 від 09.02.2010 р., кожна сторінка якого завірена оригінальним підписом уповноважених осіб двох сторін та містить печатку їх підприємств Натомість, в примірнику, який був наданий позивачем до матеріалів справи підписана лише остання сторінка.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що доводи відповідача про те, що договір в редакції позивача, сторонами не укладався, позивачем жодними доказами не спростований.

Отже, враховуючи те, що з матеріалів справи не вбачається доказів порушення відповідачем своїх зобов’язань за договором колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ "Технік Енерджі" 14344,10 грн. пені, річних в розмірі 19765,61 грн., 215475,00 грн. штрафу за порушення грошового зобов’язання, 10000,00 грн. судових витрат по справі на послуги адвоката є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного, на думку колегії суддів, висновки господарського суду, викладені в оскаржуваному рішенні, є помилковими, оскільки судом першої інстанції при розгляді справи в порушення вимог ст. 43 ГПК України не взято до уваги та не надано належної оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про не з’ясування судом всіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, що, в свою, чергу призвело до невірного застосування норм матеріального права до даних правовідносин. В зв’язку з чим рішення господарського суду від 25 січня 2011 року по справі № 07/298-10 (н.р. 37/180-10) підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

З огляду на зазначене та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 99, 101, 102, п.2 ст. 103, п. 1, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "Родіна", с. Крисине, Богодухівський район, Харківська область задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 25.01.2011 року по справі № 07/298-10 (н.р. 37/180-10) скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" (вул. Ямська, 28А, м. Київ, 03038, код ЄДРПОУ 35076670, р/р 2600956196001 в АБ "Київська Русь", МФО 319092) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "Родіна" (вул. Центральна, 51, с. Крисине, Богодухівський район, Харківська область, 62144, код ЄДРПОУ 00708348, п/р 26003996105640 в ПУМБ) 1083,67 грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду видати відповідний наказ.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.

Повний текст постанови підписано 22 березня 2011 року