Постанова № 14586752, 29.03.2011, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" березня 2011 р.Справа № 28-17/74-09-2254

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Петрова М.С.,

суддів: Разюк Г.П., Колоколова С.І.

при секретарі судового засідання: Підгурському Д.Л.

за участю представників сторін:

від позивача: не зявився, про час і місце судового засідання належним чином повідомлений

від відповідача:

-Бородкін С.В., довіреність №3/11-юр від 08.01.11 р.;

-Хома А.В., довіреність №01/11 від 19.01.10 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства „Торгівельний центр „Старокінний”

на рішення господарського суду Одеської області від 14.02.2011 р., яке підписано 21.02.2011 р.

по справі № 28-17/74-09-2254

за позовом субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3 (далі за текстом - ФОП ОСОБА_3.)

до приватного підприємства „Торгівельний центр „Старокінний” (далі за текстом - ПП „ТЦ „Старокінний”)

про визнання договору недійсним та стягнення 53781,62 грн.

В С Т А Н О В И В:

08.05.09 р. ФОП ОСОБА_3 звернулась до господарського суду Одеської області з позовом до ПП „ТЦ „Старокінний” про стягнення з відповідача 26 483,90 грн. безпідставно отриманої плати за оренду з врахуванням збитків від інфляції та 3% річних, яку помилково сплачувала за договором про надання послуг №62 від 01.10.05 р.(т.1 а.с.2-5).

Крім того, позивач також просила стягнути з відповідача 5000 грн. моральної шкоди, яку отримала в результаті погроз відповідача, повязаних із припиненням торгівельної діяльності, а саме відєднанням мережі енергоживлення, опечатування павільйону, що призвело до погіршення стану здоровя.

18.06.2009 року за вх.№15176 позивачем надано уточнення до позовної заяви (т.1 а.с.28), згідно якої позивач просив стягнути з відповідача 48 781,62 гривень безпідставно отриманої плати за оренду та 5000 гривень, як компенсацію завданої моральної шкоди. При цьому, у вказаному уточненні не зазначено, що розмір безпідставно отриманих коштів визначено із урахуванням інфляційних втрат і 3% річних, а також не додано розрахунку цієї суми.

26.02.2010 року позивач знову надав уточнення до позовної заяви, які датовані 17.02.10 р. (т.2 л.д.26-27), в якій просить суд визнати договір №62 від 01.10.2005 року недійсним у звязку із тим, що він є фіктивним, оскільки відповідач не мав наміру його виконувати та фактично не виконував його. При цьому позивач вказуючи на те, що спірний договір є фіктивним, просив визнати його недійсним на підставі ст.907 ЦК України, яка визначає розірвання договору про надання послуг.

У зазначених уточненнях ФОП ОСОБА_3 не заявляла вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди та безпідставно отриманих відповідачем коштів з урахуванням інфляційних втрат, 3% річних.

12.03.2010 року до суду 1 інстанції надійшла заява позивача від 05.03.10 р., згідно якої просила суд обєднати позовні вимоги, що містяться у первинній позовній заяві з вимогами, що містяться в заяві від 17.02.2010 року.

Таким чином, згідно із цією заявою позивач просила стягнути з відповідача 26 483,90 грн. безпідставно отриманих грошових коштів з врахуванням збитків від інфляції та 3% річних, яку помилково сплачувала за договором про надання послуг №62 від 01.10.05 р., а також визнати недійсним договір №62 від 01.10.2005 року у звязку із тим, що він є фіктивним, оскільки відповідач не мав наміру його виконувати та фактично не виконував його.

21 вересня 2010 року позивач надав уточнення до позовної заяви (т.2 а.с.101-102), згідно якої виклав свої остаточні вимоги та просив суд визнати недійсним договір №62 від 01.10.2005 року недійсним з моменту його укладення - 01 жовтня 2005 року, у звязку із тим, що він є фіктивним, оскільки відповідач не мав наміру виконувати його й фактично не виконував, так як він не міг надавити послуги, які надаються тільки ліцензованими підприємствами. При цьому правовою підставою для визнання недійсним спірного договору позивач зазначила ч.5 ст.203,215, 907 ЦК України.

З врахуванням зазначеного, позивач просила також стягнути з відповідача на підставі ст.216 ЦК України незаконно отримані за недійсним договором грошові кошти з урахуванням втрат від інфляції та 3% річних, збільшивши їх розмір до 48781,62 грн. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 5000 грн. моральної шкоди.

Рішенням господарського суду Одеської області від 14.02.11 р. (суддя Гуляк Г.І.) позов ФОП ОСОБА_3 задоволено:

1). визнано недійсним договір за №62 від 1 жовтня 2005 року, укладений між Приватним підприємством „Старокінний” та субєктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_3 з моменту укладення.

До вказаного висновку місцевий господарський суд дійшов з огляду на те, що за спірним договором позивач відповідно із ст.901 ЦК України не замовляла жодної послуги, відсутнє завдання на надання таких послуг. Відповідач всупереч вимогам ст.902 ЦК України повинен був надавати послуги позивачу особисто. Договори про постачання електричної енергії, про вивезення твердих побутових відходів, про водопостачання і водовідведення, про надання послуг з дезінфекції, дезінсекції, дератизації, які відповідач надав у якості доказів надання позивачу послуг, укладені не з позивачем, а доказів, що за вказаними договорами надавалися послуги позивачу, відповідач не надав. Крім того, спірним договором передбачена плата за надання послуг у розмірі 990 грн., яку відповідач не обґрунтував відповідними доказами.

Вищенаведене стало підставою для визнання місцевим господарським судом спірного договору недійсним, оскільки він згідно із ст.203 ЦК України суперечить цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

2). з відповідача на підставі ст.216 ЦК України стягнуто 48781,62 грн., сплачених позивачем за недійсним договором;

3). з відповідача також стягнуто 5000 грн. моральної шкоди з посиланням на судову тяганину розпочату відповідачем і, а також на те, що позивач є інвалідом 2 групи, при цьому яким чином дії відповідача повязані із інвалідністю позивача і які конкретні наслідки спричинила судова тяганина, про яку йдеться в оскарженому рішенні, суд 1 інстанції не зазначив.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ПП „ТЦ „Старокінний” звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржене рішення господарського суду Одеської області від 14.02.11 р. та відмовити у позові, оскільки воно прийнято із порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги ПП „ТЦ „Старокінний” посилається на те, що місцевий господарський суд дійшов неправомірного висновку щодо відсутності завдання позивача на надання послуг, так як це спростовується наявними матеріалами справи, якими підтверджено факт споживання ФОП ОСОБА_3 послуг, що надавалися відповідачем. А саме, позивач сама у первісній позовній заяві вказувала на те, що вона погоджується із тим, що їй надавалися послуги за спірним договором і вона не заперечує проти платежів, що сплачувала за ці послуги.

Крім того, факт надання послуг за спірним договором підтверджується договорами між ПП „ТЦ „Старокінний” із ліцензованими особами, на надання відповідних послуг на всій території торгівельного обекту , а відповідно із цим ці послуги отримувала і позивач. Окремо з кожним підприємцем вказані договори не могли укладатися, оскільки експлуатуючим ринок підприємством є ПП „ТЦ „Старокінний”.

Щодо необґрунтованості ціни спірного договору, скаржник зазначає на те, що вона встановлена за волевиявленням сторін та не є регульованою, тому не потребує обґрунтування, оскільки сторони самі її встановлювали.

На думку скаржника, місцевий господарський суд також безпідставно стягнув з нього 3% річних та інфляційні втрати з огляду на те, що не мав грошового зобовязання перед позивачем. Відносно моральної шкоди, яку суд 1 інстанції стягнув з відповідача, останній вважає, що цей висновок суду також є безпідставним, оскільки позивач не довів причинний звязок між діями ПП „ТЦ „Старокінний” та моральною шкодою, яка нібито була спричинена ФОП ОСОБА_3

Ані позивач, ані її представник в судове засідання не зявилися, про час і місце судового засідання були належним чином повідомлені, клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги не заявляли, про причини неявки в судове засідання не повідомили суд, тобто без поважних причин не скористалися своїм правом на участь у судовому засіданні, тому апеляційна скарга розглянута без їх участі.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників відповідача, перевіривши правильність юридичної оцінки судом першої інстанції встановлених фактичних обставин справи і застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія приходить до наступного.

01.10.2005 р. між ПП „Старокінний ринок” та позивачем було укладено договір №62, відповідно до якого ПП „Старокінний ринок” зобовязався в порядку і на умовах, визначених цим договором, протягом визначеного у договорі строку надавати відповідачу за плату послуги по комплексному обслуговуванню павільйону, що знаходиться за адресою: м. Одеса, пров. Старокінний, загальною площею 15 кв. м., відносно якого останній володіє майновим правом користування згідно з договором №Т/П-3 від 01.03.2002 р., а відповідач зобов'язався своєчасно і в повному обсязі оплачувати надані за цим договором послуги.

Умовами даного договору визначено, що комплексне обслуговування павільйону, що знаходиться на території ринку, здійснюється володільцем. В межах зазначеного комплексного обслуговування володілець здійснює заходи з прибирання території ринку, підтримання дорожнього покриття в нормальному стані, забезпечення зовнішнього освітлення та суспільного водопостачання, вивозу сміття з території ринку, проведення поточного ремонту інженерних мереж та місць загального користування на ринку, благоустрою ринку та прилеглої до нього території, організації і забезпечення охорони території ринку, проведення заходів з дезинфекції, дезинсекції, дератизації території ринку та інше; договір вважається укладеним та вступає в силу з моменту його підписання сторонами; строк дії договору починається з моменту, вказаному у п. 8.1 цього договору та закінчується 01.03.2007 р.; у випадку, якщо після закінчення строку дії договору від сторін не надійшли письмові повідомлення про припинення цього договору, то він вважається продовженим на той же строк і на тих же умовах. 01.03.2007 р. між ПП „Старокінний ринок” та відповідачем укладена Додаткова угода до Договору №62 від 01.10.2005 р. про те, що за надання послуг відповідач повинен сплачувати 1095 грн., та про продовження договору до 01.03.2008 р.

Як вбачається із остаточних позовних вимог ФОП ОСОБА_3 остання просила визнати вказаний договір недійсним на підставі ч.5 ст.203 ЦК України, оскільки він не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним та є фіктивним.

Згідно із ст.234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Ознака укладення правочину без наміру створити юридичні наслідки може бути притаманна діям однієї або двох сторін правочину. Однак, фіктивним можна визнати правочин тільки за умови, що обидві сторони діяли без наміру створити юридичні наслідки. Якщо ж одна сторона діяла без наміру створити юридичні наслідки, а інша сторона такий намір мала, правочин не може бути визнаний недійсним.

Само по собі невиконання правочину сторонами ще не означає, що укладено фіктивний правочин. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести відсутність у учасників правочину наміру створити юридичні наслідки на момент вчинення правочину.

Аналогічної правової думки з аналогічних спірних правовідношень дотримується і Верховний Суд України (Постанова Пленуму ВС України від 06.11.09 р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

Наявні матеріали справи свідчать про те, що умови спірного договору виконувалися як позивачем, так і відповідачем.

Про те що позивач виконувала умови спірного договору свідчать квитанції до прибуткових касових ордерів відповідача, в яких підставою платежів зазначено „оплата за комплекс послуг згідно договору №62 від 04.08.05 р. за павільон №3”.

В судовому засіданні представники відповідача підтвердили, що у вказаних квитанціях неправильно зазначено дату договору замість 01.10.05 р. 04.08.05 р., фактично ж оплата здійснювалася за надані послуги по договору №62 від 01.10.05 р. Про це свідчать і позовна заява ФОП ОСОБА_3 та уточнення до неї.

Факт надання відповідачем послуг за договором №62 від 01.10.05 р. підтверджується і змістом первісної позовної заяви, в якій позивач зазначила, що вона погоджується із сплатами за послуги, надані відповідачем за вказаним договором.

В матеріалах справи наявні також договори між відповідачем та ліцензованими організаціями на надання відповідних послуг, згідно з якими останні виконували роботи по забезпеченню функціонування торгівельного центру „Старокінний” в цілому. Вказані договори свідчать про те, що відповідач здійснював заходи і надавав послуги через 3 осіб не тільки підприємцям-продавцям, які здійснюють торгівлю, але і його покупцям і відвідувачам, дотримуючись вимог безпеки торгівельного центру, підприємців і покупців. При цьому слід зазначити, що позивач сплачував за послуги і не предявляв жодної претензії щодо надання послуг не самим відповідачем, а іншими організаціями, тобто фактично погодився на надання таких послуг іншою особою, що відповідає і вимогам ч.2 ст.902 ЦК України.

Вищенаведене свідчить про те, що спірний договір укладався сторонами з наміром створити правові наслідки, сторони цього договору виконували його умови, а тому він не може бути фіктивним та не суперечить вимогам ч.2 ст.902 ЦК України, оскільки позивач, укладаючи спірний договір усвідомлював, що відповідач особисто не може надати окремі послуги, на які у нього не має ліцензії і фактично погодився на надання окремих послуг іншими особами, що в подальшому і було підтверджено його діями по їх оплаті.

Щодо доводів позивача, про те що відповідач не обґрунтував відповідними доказами ціну договору і це є підставою для визнання спірного договору недійсним, то вони не заслуговують на увагу, оскільки послуги, які надавалися відповідачем, не відносяться до переліку послуг, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів, а відповідно не потребують калькуляції та відповідно із ст.632 ЦК України встановлюються умовами договору на підставі вільного волевиявлення сторін.

Доводи позивача, а в подальшому і висновок суду 1 інстанції про те, що позивач не замовляв послуги та відсутнє завдання на надання таких послуг відповідачем, судова колегія вважає безпідставними, оскільки в самому спірному договорі визначені послуги, які позивач замовив.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія вважає, що позивачем не доведено підстав, передбачених ст.ст.203, 215 ЦК України, за якими він просив визнати недійсним спірний договір, а відповідно із цим відсутні підстави і для застосування ст.216 ЦК України щодо наслідків недійсного правочину та задоволення вимог ФОП ОСОБА_3 про стягнення з відповідача грошових коштів, сплачених нею на виконання умов договору №62 від 01.10.10 р.

Всупереч вимог ст. 33 ГПК України, позивачем також не доведено відповідними доказами і спричинення ній моральної шкоди, оскільки довідка МСЕК про інвалідність не може бути таким доказом, так як не доведено причинний звязок між конкретними діями відповідача і інвалідністю позивача, а тому ці вимоги також не можуть бути задоволені.

За таких обставин, апеляційна скарга ПП „ТЦ „Старокінний” підлягає задоволенню, рішення господарського суду Одеської області від 14.02.11 р. скасуванню, позов залишенню без задоволення.

Згідно із ст.44,49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1.Апеляційну скаргу приватного підприємства „Торгівельний центр „Старокінний” задовольнити, рішення господарського суду Одеської області від 14.02.11 р. скасувати, у позові відмовити.

2.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (65039, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь приватного підприємства „Торгівельний центр „Старокінний” (65091, м. Одеса, пров. Старокінний, 6, код ЄДРПОУ 31081729, р/р 26007311605101 у АБ „Південний” в м. Одеса, МФО 328209) 286 грн. 40 коп. витрат на сплату державного мита за подачу апеляційної скарги.

3.Видачу наказів за постановою та в порядку ст.122 ГПК України доручити господарському суду Одеської області.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддяМ.С. Петров

Суддя Г.П. Разюк

СуддяС.І. Колоколов

Повний текст постанови складено 30.03.11 р.