Рішення № 14586664, 21.03.2011, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" березня 2011 р. Справа № 7/108. За позовом Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” в особі Чернівецької філії Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”

до відповідача Приватного підприємця ОСОБА_2

про стягнення боргу та штрафних санкцій за невиконання умов договору 2337,37 грн.

Суддя О.С. Тинок

Секретар судового засідання А.В. Кошман

Представники:

від позивача Попов В. І. представник (довіреність №168 від 28.12.2009р.)

від відповідача не зявився

СУТЬ СПОРУ: Дочірнє підприємство “Нафтогазмережі” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” в особі Чернівецької філії Дочірнього підприємства “Нафтогазмережі” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” звернулося з позовом до Приватного підприємця ОСОБА_2 про стягнення боргу та штрафних санкцій за невиконання умов договору у сумі 2337,37 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що 03 травня 2007 року між сторонами укладено договір на постачання природного газу № 2577, згідно умов якого, позивач зобовязувався передати у власність природний газ, а відповідач зобовязувався прийняти його та оплатити газ на умовах даного договору. Далі позивач стверджує, що в період жовтень - грудень 2009 року поставив відповідачу природній газ в кількості 1,457 тис.м3 на загальну суму 3854,97 грн., однак останній зобовязання по оплаті належним чином не виконував, в результаті чого існує заборгованість у сумі 1671,80 грн., яка підтверджується актами прийому-передачі природного газу, а також нараховані пеня у сумі 309,17 грн., 3 % річних у сумі 49,51 грн., 7 % штрафу у сумі 117,03 грн. та інфляційні у сумі 198,86 грн.

20 грудня 2010 року відповідач у судовому засіданні повідомив, що сплатив суму основного боргу у розмірі 1671,80 грн., в підтвердження чого надав суду квитанцію № 012200361 від 29.11.2010 року.

01 березня 2011 року позивач звернувся до суду із заявою, в якій зазначив, що діяльність Дочірнього підприємства “Нафтогазмережі” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” припинено шляхом приєднання до Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, яка є її правонаступником. Таким чином, позивач у зазначеній заяві просить суд змінити позивача по справі Дочірнє підприємство “Нафтогазмережі” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” в особі Чернівецької філії Дочірнього підприємства “Нафтогазмережі” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” на його правонаступника Дочірню компанію “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” в особі Чернівецької філії Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”.

Також, у судовому засіданні 21 березня 2011 року позивач звернувся до суду з клопотанням, в якому просить суд у разі прийняття рішення по справі врахувати нові розрахункові рахунки позивача. Одночасно, у зазначеному клопотанні представник позивача уточнив позовні вимоги в частині стягнення індексу інфляції, і просить суд стягнути з відповідача індекс інфляції у сумі 189,86 грн.

Подане позивачем клопотання не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, а тому суд задовольняє його.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову виходячи з наступного:

Статтею 25 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обов'язковими для нього в такій же мірі, в якій вони були б обов'язковими для особи, яку він замінив.

Правонаступництво можливе на будь-якій стадії судового процесу.

Як вбачається з пунктів 1.1. та 1.2. нової редакції статуту Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” - Дочірня компанія „Газ України” є дочірньою компанією Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” і створена за рішенням Спостережної ради Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” від 26 грудня 2000 року (протокол № 2) шляхом реорганізації дочірньої компанії „Торговий дім „Газ України” та дочірньої компанії „Укртрансгаз” в частині відокремлення і передачі функцій та майнових прав і обов'язків Головного управління з експлуатації систем постачання природного та скрапленого газу „Головпобутгаз”. Компанія є правонаступником реорганізованої дочірньої компанії Торговий дім „Газ України”, Дочірньої компанії „Укртрансгаз” в частині відокремлення і передачі функцій та майнових прав і обов'язків Головного управління з експлуатації систем постачання природного та скрапленого газу „Головпобутгаз”, а також реорганізованого Дочірнього підприємства „Газ-тепло” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” та реорганізованого Дочірнього підприємства „НАФТОГАЗМЕРЕЖІ” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”.

Так, 03 травня 2007 року між сторонами укладено договір № 2577 на постачання природного газу, згідного умов якого, позивач зобовязується передати у власність замовнику природний газ, а замовник зобовязується прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.

Згідно актів прийомупередачі природного газу від 31.10.2009 року, від 30.11.2009 року, від 31.12.2009 року відповідачу у жовтні, листопаді, грудні 2009 року поставлено 1,457 тис.м3 газу на загальну суму у розмірі 3855,00 грн.

Відповідач зобовязання згідно укладеного між сторонами договору належним чином не виконував, у результаті чого в нього на момент подачі позивачем позову до суду існувала заборгованість у сумі 1671,80 грн. Також, відповідачу нараховані пеня у сумі 309,17 грн., 3 % річних у сумі 49,51 грн., 7 % штрафу у сумі 117,03 грн. та індекс інфляції у сумі 189,86 грн.

Однак, як вбачається з наданих відповідачем суду додаткових доказів, а саме квитанції № 012200361 від 29.11.2010 року, останній після подання позивачем позову до суду сплатив основний борг у сумі 1671,80 грн.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачає, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, частина 1 та пункт 2 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлюють, що цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобовязання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 6.1. укладеного між сторонами договору № 2577 від 03 травня 2007 року передбачено, що оплата за газ проводиться замовником виключно грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок виконавця оплати в розмірі 100% від вартості запланованих місячних обсягів не пізніше ніж за 10 банківських днів до початку кожного місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за використаний газ здійснюється замовником не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Частинами 2, 3 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що:

-штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання;

-пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Згідно пункту 7.2. договору № 2577 від 03 травня 2007 року, в разі несплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки, зазначені у п. 6.1. даного договору, замовник сплачує на користь виконавця, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення платежу, а також відшкодовує понесені виконавцем збитки. За прострочення понад тридцять календарних днів окрім пені, додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків від суми заборгованості.

Відповідач неналежно та несвоєчасно виконував грошові зобовязання по оплаті за поставлений йому газ, а тому має сплатити пеню у сумі 309,17 грн. та 7 % штрафу у сумі 117,03 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, відповідач за прострочення виконання зобовязання має сплатити три процента річних у сумі 49,51 грн. та індекс інфляції у сумі 189,86 грн.

При цьому, зважаючи на те, що відповідач сплатив основний борг у сумі 1671,80 грн. після подання позивачем позову до суду, суд дійшов висновку припинити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 1671,80 грн. в звязку з відсутністю предмету спору.

Судові витрати з оплати державного мита у сумі 102,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. відшкодувати позивачу за рахунок відповідача.

Керуючись пунктом 11 статті 80, статтями 42, 43, 22, 25, 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_2 АДРЕСА_1, код НОМЕР_1, п/р НОМЕР_2 в „Приватбанк”, МФО 356282 на користь Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” в особі Чернівецької філії Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” - м. Чернівці, проспект Незалежності, 96, код 37356735 пеню у сумі 309,17 грн., 3 % річних у сумі 49,51 грн., 7 % штрафу у сумі 117,03 грн., індекс інфляції у сумі 189,86 грн., державне мито у сумі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.

3.Припинити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 1671,80 грн.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 21 березня 2011 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення підписане та оформлене відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України 25 березня 2011 року.

Суддя О.С. Тинок.