Рішення № 14586470, 24.03.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" березня 2011 р.

Справа № 30/17-212-2011

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНФОКС»в особі філії «ІНФОКСВОДОКАНАЛ»

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеський ливарний завод»

Про стягнення

Суддя Рога Н.В.

Представники:

Від позивача: Лукинюк В.В. –довіреність № 9 від 20.12.2010 р.; Заржицька В.О. –довіреність № 7 від 29.12.2010 р.

Від відповідача: не з'явився

Суть спору: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) „ІНФОКС»в особі філії «ІНФОКСВОДОКАНАЛ», звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Одеський ливарний завод»про стягнення боргу за послуги водопостачання та водовідведення в сумі 35 175 грн. 84 коп.

Представники позивача позовну заяву підтримують, наполягають на задоволенні позову.

Відповідач про місце та час судових засідань був повідомлений належним чином, але в судові засідання представник відповідача не з’являвся, про поважність причин нез’явлення суд не повідомив, відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив. За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, суд встановив:

08 липня 2004р. між ТОВ «ІНФОКС»в особі філії «ІНФОКСВОДОКАНАЛ» (Водоканал) та ТОВ «Одеський ливарний завод»(Абонент) був укладений тимчасовий договір на послуги водопостачання та водовідведення, згідно якого Водоканал надає послуги по наданню питної води на об’єкти Абонента, а також по прийманню стічних вод, що скидаються Абонентом в мережу комунальної каналізації у відповідності з дислокацією об’єктів. Строк дії Договору - з 08.07.2004 р. по 08.10.2004 р.

За умовами п.3.2 Договору оплата послуг водопостачання та водовідведення здійснюється щомісячно у наступному порядку: авансовий платіж у розмірі 100% суми платежу за попередній місяць до 10 числа розрахункового місяцю, кінцевий розрахунок 5 числа місяця наступного за розрахунковим. Грошові кошти перераховуються на поточний рахунок Водоканалу. Оплата здійснюється за тарифами, затвердженими у встановленому діючим законодавством порядку (п. 3.3. Договору). Рахунки на оплату платежів (дебетові повідомлення) направляються Абоненту через банківську установу згідно банківських реквізитів, які вказуються відповідачем при підписанні даного договору (п.3.4. Договору). При відсутності у відповідача поточного рахунку в банку, рахунок на його адресу направляється по пошті (п.3.5. Договору).

Позивач зазначає, що в період з 01.09.2009 р. по 01.11.2009 р. між сторонами не існувало договірних відносин щодо надання послуг водопостачання та водовідведення. Такі послуги позивачем були надані ТОВ «Одеський ливарний завод»без достатньої на те правової підстави, у зв’язку з чим позивач вважає, що отримання послуг щодо водопостачання та водовідведення без встановлення обов’язку щодо їх оплати стали наслідком збереження відповідачем власного майна, яким є грошові кошти за рахунок позивача. Доказами, що підтверджують отримання послуг є звіти та сплати, які відповідач надавав та здійснював у період з червня по липень 2009 р.

На підставі зазначеного, позивач вважає, що ТОВ «Одеський ливарний завод»зобов’язано відшкодувати вартість послуг щодо водопостачання та водовідведення у відповідності ст.. 1212 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала, у зв’язку з чим звернувся до суду за захистом та просить суд стягнути з ТОВ «Одеський ливарний завод»заборгованість за послуги водопостачання та водовідведення за вересень та жовтень 2009 р. у сумі 35 175 грн. 84 коп.

15 червня 2010 р. Службою «ВОДОЗБУТ»філії «ІНФОКСВОДОКАНАЛ»ТОВ «ІНФОКС»був надісланий до ТОВ «Одеський ливарний завод»акт звірки № 587 взаємних розрахунків, відповідно договору № 211/3 від 08.07.2004 р. Але, даний акт був залишений відповідачем без відповіді та без задоволення.

Відповідач своїх заперечень до суду не надав.

Розглянув матеріали справи, на підставі чинного законодавства України, суд доходить до такого висновку:

Відповідно ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1,7 ст. 193).

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов’язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «ІНФОКС»в особі філії «ІНФОКСВОДОКАНАЛ»(Водоканал) та ТОВ «Одеський ливарний завод»(Абонент) у період з 01.09.2009р. по 01.11.2009р. існували відповідні взаємовідносини, зокрема, Водоканал надав Абоненту послуги з водопостачання та водовідведення . Зазначені послуги були прийняті Абонентом, але оплату за отримані послуги здійснено не було.

За умовами ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Між тим, вищевстановлені обставини справи свідчать, що надані позивачем послуги оплачувалися позивачем несвоєчасно та не в повному обсязі, внаслідок чого у відповідача за період з 01.09.2009 р. по 01.11.2011 р. виник борг в сумі 35 175 грн. 84 коп., що підтверджується наданими до суду матеріалами.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене та оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд вважає, що позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНФОКС»в особі філії «ІНФОКСВОДОКАНАЛ» цілком обґрунтовані, відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, у зв’язку з чим підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідача згідно ст.ст.44, 49 ГПК України.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 44,49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОКС» в особі філії «ІНФОКСВОДОКАНАЛ» задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський ливарний завод»(м. Одеса, 21 км. Старокиївської дороги, код ЄДРПОУ 31768433, п/р 2600830012656 ОФ ВАТ «Вабанк», МФО 328726) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОКС»в особі філії «ІНФОКСВОДОКАНАЛ» заборгованість за послуги водопостачання та водовідведення у сумі у сумі 35 175 грн. 84 коп., витрати по сплаті державного мита у сумі 351 грн. 76 коп. та витрати на ІТЗ судового процесу у сумі 236 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення підписане 29 березня 2011р.

Суддя Рога Н. В.