Рішення № 14586467, 23.03.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" березня 2011 р.Справа № 15-33/36-08-1685 Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

При секретарі Л.М. Ільєвій

За участю представників:

від позивача Білозор О.О., Маврін Ф.О.,

від відповідача не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Виробничо-комерційної фірми „ЛАС” приватного підприємства до Товариства з обмеженою відповідальністю „Мега-Строй” про зобовязання звільнити земельну ділянку, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2008 року Виробничо-комерційна фірма „ЛАС” приватне підприємство звернулась до господарського суду Одеської області з позовною заявою про зобовязання Товариства з обмеженою відповідальністю „Мега-Строй” звільнити земельну ділянку площею 0,25 га, розташовану в Одеській області, Біляївському районі, с. Нерубайське, що належить позивачу на праві постійного користування. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на наступне.

Відповідно до Державного акту на право постійного користування землею (серія ОД №06-161) 10.03.1994 р. Нерубайською сільською радою надано у постійне користування ПП ВКФ „Лас” земельну ділянку площею 0,15 га для розташування об'єктів автосервісу АЗС, пункту технічного обслуговування автомобілів. На вказаній земельній ділянці ПП ВКФ „Лас” у 1998 році закінчило будівництво АЗС, господарських будівель, СТО, складських приміщень, свідоцтво про право власності на які було видано позивачу 10.07.1998 р.

Як вказує позивач, з 1998 року ПП ВКФ „Лас”, тобто з моменту прийняття будівель до експлуатації, позивач використовує надану у постійне користування земельну ділянку відповідно до цільового призначення - розташування об'єктів автосервісу АЗС, пункту технічного обслуговування автомобілів.

Також відповідно до Державного акту на право постійного користування землею (серія ІІ-ОД № 003998) ПП ВКФ „Лас” на підставі рішення Нерубайської сільської ради від 29.12.1998 р. була надана у постійне користування земельна ділянка площею 3,30 га для розміщення стоянки автомашин та будівництва комплексу по їх обслуговуванню.

Як зазначає позивач, відповідно до цільового призначення наданої земельної ділянки ПП ВКФ „Лас” планувало розміщення на площі 3,30 га стоянки автомашин та розпочало роботи з будівництва комплексу по їх обслуговуванню, а саме: адміністративної будівлі, готелю, мийки, складів СТО, санвузлів, медпункту, контрольно-пропускного пункту та охоронних споруджень.

06.03.2007 р. Управлінням з контролю за використанням та охороною земель у Одеській області був складений акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства ПП ВКФ „ЛАС".

Так, позивач вказує, що в результаті вказаної перевірки було встановлено, що на земельній ділянці, наданій позивачу у постійне користування, приблизною площею 0,25 га, розташована виробнича база з виготовлення будівельних матеріалів та зазначене було кваліфіковано Одеською облдержземінспекцією як порушення норм ст. 211 ЗКУ та ст. 53 КУаАП, а саме використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Отже, на підставі вказаної перевірки, Одеська облдержземінспекція видала ПП ВКФ „ЛАС” припис про припинення порушення земельного законодавства, а директора ПП ВКФ „ЛАС” ОСОБА_1. було притягнуто до адміністративної відповідальності.

Як зазначає позивач, внутрішньою перевіркою за участю директора ПП ВКФ „ЛАС” та власника підприємства було встановлено, що на території, що належить ПП ВКФ „ЛАС” на праві постійного користування, на земельній ділянці площею 0,25 га знаходиться виробнича база з виробництва будівельних матеріалів, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю „Мега-Строй", без належних на те підстав - ані договору оренди земельної ділянки, ані державного акту на земельну ділянку відповідач не надав, що свідчить про самовільне зайняття відповідачем земельної ділянки площею 0,25 га.

Так, позивач стверджує, що його вимоги щодо усунення порушення законодавства з боку відповідача та звільнення останнім самовільно захопленої ділянки позивачу були залишені без задоволення.

Крім того, 11.05.2007 р. Одеською облдержземінспекцією повторно був складений акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства ПП ВКФ „ЛАС”.

Як вказує позивач, в результаті повторної перевірки було встановлено, що на земельній ділянці, наданій позивачу у постійне користування, приблизною площею 0,25 га розташована виробнича база з виготовлення будівельних матеріалів та зазначене було кваліфіковано Одеською облдержземінспекцією як порушення норм ст. 211 ЗКУ та ст. 53 КУаАП, а саме використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Відтак, на підставі вказаної перевірки Одеська облдержземінспекція видала ПП ВКФ „ЛАС” припис про припинення порушення земельного законодавства, а директора ПП ВКФ „ЛАС” ОСОБА_1. було притягнуто до адміністративної відповідальності.

Як стверджує позивач, 26.09.2007 р. Управлінням з контролю за використанням та охороною земель у Одеській області при перевірці додержання вимог земельного законодавства України ТОВ „Мега-Строй” та СПД Семенова, що були розташовані на території Нерубайської сільської ради на площі 0,25 га, було встановлено, що на території ПП ВКФ „ЛАС”, на площі приблизно 0,25 га, розташована виробнича база з виготовлення будівельних матеріалів. При цьому позивач зазначає, що вказана земельна ділянка використовується ТОВ „Мега-Строй”, правовстановлюючі документи на вказану ділянку відсутні, у звязку з чим порушені вимоги ст. ст. 125,126 ЗК України. У звязку з вказаним 26.09.2007 р. ТОВ „Мега-Строй” видано припис щодо припинення порушення земельного законодавства.

Крім того, позивач вказує, що 27.08.2007 р. на підставі встановлених Одеською облдержземінспекцією порушень Біляївським міжрайонним прокурором Одеської області в інтересах Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області був поданий позов до ПП ВКФ „ЛАС” про припинення права користування земельною ділянкою площею 3,3 га у зв'язку із нецільовим використанням земельної ділянки, тобто підставою для подання цього позову було самовільне захоплення ТОВ „Мега-Строй” земельної ділянки площею 0,25 га та використання її для розташування виробничої бази.

Постановою Вищого господарського Суду України від 31 січня 2008 року по справі № 30/273-07-7164 за позовом Біляївського міжрайонного прокурора Одеської області до ПП ВКФ „ЛАС" про припинення права користування земельною ділянкою касаційна скарга ПП ВКФ „ЛАС" була задоволена частково, рішення господарського суду Одеської області у справі №30/273-07-7164 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Таким чином, на думку позивача, ТОВ „Мега-Строй” з 06.03.2007 р. по теперішній час самовільно без належних правовстановлюючих документів займає земельну ділянку розміром 0,25 га, що належить ПП ВКФ „ЛАС" на праві постійного користування та надана останньому для здійснення будівництва та обслуговування комплексу стоянки автомобілів, що порушує права та законні інтереси позивача.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.04.2008 р. (суддя Мазур Д.Т.) порушено провадження у справі № 33/36-08-1685 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.07.2008 року провадження у справі № 33/36-08-1685 було зупинено на підставі ч. 1 ст. 79 ГПК України до розгляду справи № 34-30/273-07-7164.

У звязку зі звільненням судді Мазур Д.Т. з посади судді господарського суду Одеської області згідно Постанови Верховної Ради України від 23.12.2010 року № 2864-VI згідно з автоматизованим розподілом справ вказану справу № 33/36-08-1685 передано на розгляд судді господарського суду Одеської області Петрову В.С.

Разом з тим, як зясовано судом, рішенням господарського суду Одеської області від 15.03.2010 р. у справі № 33-31-34-30/273-07-7164, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29.06.2010 р., відмовлено у задоволені позовних вимог Біляївської міжрайонної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області до ПП ВКФ „ЛАС”, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ТОВ „Мега-Строй”; ПП ОСОБА_2; ПП „Агропостач”, про припинення права користування земельною ділянкою.

Ухвалою господарського суду від 31.01.2011 р. справу № 33/36-08-1685 прийнято до провадження судді Петрова В.С, присвоєно справі № 15-33/36-08-1685, поновлено провадження у справі № 15-33/36-08-1685 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Представник відповідача у судові засідання не з'явився, хоча відповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином. Проте, в матеріалах справи містяться заперечення відповідача на позовну заяву (а.с. 56-61), в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову позивача про стягнення матеріальної шкоди, хоча позивачем подано позов про зобовязання звільнити земельну ділянку.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

На підставі рішення Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області № 72-ХХІІІ від 29 грудня 1998 року приватному підприємству „Виробничо-комерційна фірма „ЛАС” 19 лютого 1999 року видано державний акт серії II ОД № 003998 на право постійного користування земельною ділянкою, площею 3,30 га для розміщення стоянки автомашин та будівництва комплексу по їх обслуговуванню, які зареєстровано в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 26. Наведена земельна ділянка знаходиться у межах с. Нерубайське Біляївського району Одеської області.

Як зясовано судом та випливає з матеріалів справи, на земельній ділянці площею 0,15 га розташовані належні ПП ВКФ „Лас” згідно свідоцтва на право власності № 5 від 10 липня 1998 року автозаправна станція, станція технічного обслуговування автомобілів загальною площею 112490 кв.м. На земельній ділянці площею 3,30 га розташована виробнича база з виготовлення будівельних матеріалів, площею 590,7 кв.м яка, відповідно до рішення виконавчого комітету Нерубайської сільської ради від 9 квітня 2008 року та виданого на підставі означеного рішення свідоцтва про право власності від 4 вересня 2008 року належить на праві власності товариству з обмеженою відповідальністю „Мега-Строй”.

Розміщення на належній на праві постійного користування ПП ВКФ „Лас” земельній ділянці площею 3,30 га виробничої бази з виготовлення будівельних матеріалів засвідчено складеним Управління з контролю за використанням та охороною земель у Одеській області 06 березня 2007 року актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства, в якому встановлено нецільове використання позивачем земельної ділянки в результаті розміщення на земельній ділянці площею приблизно 0,25 га виробничої бази з виготовлення будівельних матеріалів, що є порушенням ст. 211 Земельного кодексу України. .

Так, 06 березня 2007 р. відносно директора ПП ВКФ „ЛАС ОСОБА_1. було складено припис № 001101 про припинення порушення земельного законодавства. Також було складено протокол про адміністративне правопорушення № 000937 про притягнення директора ПП ВКФ „ЛАС” ОСОБА_1. до адміністративної відповідальності та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення № 000937 у вигляді штрафу на суму 425 грн. за скоєння правопорушення, передбаченого ст. 53 КпАП України.

Крім того, 11 травня 2007 р. Управлінням з контролю за використанням та охороною земель у Одеській області було проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства ПП ВКФ „ЛАС”, про що складено відповідний акт. Згідно наведеного акту в ході повторної перевірки встановлено, що порушення вимог земельного законодавства, виявлені в ході перевірки 05.03.2006 р., не усунуто. Земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням. При цьому Мавріну Ф.О. як директору ПП ВКФ „ЛАС” було вручено припис № 001832 про припинення порушення земельного законодавства.

Як стверджує позивач, 26.09.2007 р. Управлінням з контролю за використанням та охороною земель у Одеській області при перевірці додержання вимог земельного законодавства України ТОВ „Мега-Строй” та СПД Семенова, що були розташовані на території Нерубайської сільської ради на площі 0,25 га, було встановлено, що на території ПП ВКФ „ЛАС” на площі приблизно 0,25 га розташована виробнича база з виготовлення будівельних матеріалів. При цьому позивач зазначає, що вказана земельна ділянка використовується ТОВ „Мега-Строй”, правовстановлюючі документи на вказану ділянку відсутні, у звязку з чим порушені вимоги ст.ст. 125, 126 ЗК України. У звязку з вказаним 26.09.2007 р. ТОВ „Мега-Строй” видано припис № 002633 щодо припинення порушення земельного законодавства.

Як зясовано судом, на підставі зазначених матеріалів перевірок Управління з контролю за використанням та охороною земель в Одеській області (облдержземінспекцією) 31.08.2007 р. Біляївська міжрайонна прокуратура Одеської області звернулась до господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області до ПП ВКФ „ЛАС” про припинення права користування ПП ВКФ „ЛАС” земельною ділянкою загальною площею 3,30 га, яка розташована на території Нерубайської сільської ради та була надана ПП ВКФ „ЛАС” згідно Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ОД № 003998 від 19.02.1999 р., який був зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 26.

Рішенням господарського суду Одеської області від 15.03.2010 р. у справі № 33-31-34-30/273-07-7164, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29.06.2010 р., відмовлено у задоволені позовних вимог Біляївської міжрайонної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області до ПП ВКФ „ЛАС”, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ТОВ „Мега-Строй”; ПП ОСОБА_2; ПП „Агропостач”, про припинення права користування земельною ділянкою.

Так, судом апеляційної інстанції в постанові від 29.06.2010 р. встановлено, що передбачені у державному акті серії II-ОД № 003998 від 19.02.1999 року положення про надання ПП ВКФ „ЛАС” земельної ділянки площею 3,30 га для розміщення стоянки автомашин та будівництва комплексу по їх обслуговуванню є умовами використання земельної ділянки користувачем, а не цільовим її призначенням, також Нерубайською сільською радою рішення щодо припинення права користування ПП ВКФ „ЛАС” земельною ділянкою загальною площею 3,30 га не приймались. З огляду на не доведення факту використання ПП ВКФ „ЛАС” земельної ділянки не за цільовим призначенням та не дотримання вимог Земельного кодексу України щодо порядку припинення права використання земельної ділянки, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Отже, з огляду на вищевикладене, факти знаходження спірної земельної ділянки площею 3,30 га у користуванні позивача і факт зайняття відповідачем цієї земельної ділянки на території площею 0,25 га підтверджені та не підлягають доказуванню.

Підстави набуття права на землю передбачено ст. 116 Земельного кодексу України, згідно якої громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Разом з тим порядок надання у постійне користування земельних ділянок юридичним особам та порядок передачі земельних ділянок в оренду визначені ст. ст. 123, 124 Земельного кодексу України та ст. 16 Закону України "Про оренду землі".

Згідно з ч. 1 ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

При цьому відповідно до п. 34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин вирішується на пленарному засіданні ради сесії.

Однак, судом не встановлено обставини прийняття позивачем позитивного рішення щодо надання відповідачу у користування спірної земельної ділянки. Так, статтею 122 Земельного кодексу України визначені повноваження районних державних адміністрацій щодо передачі земельних ділянок на їх території із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для сільськогосподарського використання.

До того ж статтею 125 Земельного кодексу України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

За приписами ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується: а) цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; б) свідоцтвом про право на спадщину. Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Як вбачається з матеріалів справи, питання щодо вилучення у позивача спірної земельної ділянки власником земельної ділянки (Нерубайською сільською радою) не розглядалось, також рішення щодо надання на умовах оренди відповідачу в користування вказаної земельної ділянки для розміщення виробничої бази з виготовлення будівельних матеріалів власником землі не приймалося, відповідний договір оренди не укладався і у встановленому законодавством порядку не реєструвався. Такі докази в матеріалах справи відсутні.

Так, в порушення вимог Земельного кодексу України без набуття права власності чи права користування земельною ділянкою та встановлення її меж в натурі на місцевості відповідач самовільно використовує земельну ділянку загальною площею 0,25 га, яка розташована на території Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області та знаходиться у постійному користуванні позивача.

Самовільне зайняття земельних ділянок визначено в ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" як будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Виходячи з наведених положень закону, використання землі без отримання документів, передбачених в ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України кваліфікується як самовільне зайняття землі, за що громадяни та юридичні особи несуть цивільну відповідальність, що передбачено ст. 211 Земельного кодексу України.

Відповідно до п. 4.1.1 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 02.02.2010 р. N 04-06/15 "Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства" у питанні про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки господарським судам необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.

Так, судом встановлено, що відповідач, розміщуючи виробничу базу з виготовлення будівельних матеріалів, фактично використовує земельну ділянку, що знаходиться у постійному користуванні позивача згідно Держакту. При цьому договір оренди земельної ділянки відповідачем не укладався і жодних доказів на підтвердження вчинення дій, направлених на одержання її в оренду, відповідачем надано не було, також в матеріалах справи відсутні докази встановлення меж земельної ділянки на місцевості.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі надання в користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).

Таким чином, відсутність встановлених меж земельної ділянки на місцевості означає, що для набуття права користування нею, зацікавлена особа має у встановленому порядку розробити проект землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки та подати його до відповідного органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування.

Отже, відповідачем не було надано до суду жодних доказів на підтвердження вжиття передбачених законодавством заходів для одержання в користування спірної земельної ділянки, відтак не було спростовано факту користування нею без відповідних правових підстав.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як встановлено ст. 212 Земельного кодексу України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Відповідно до п. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Виробничо-комерційної фірми „ЛАС” приватного підприємства є обґрунтованими, відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у звязку з чим підлягають задоволенню.

У звязку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, понесені позивачем, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1.Позов Виробничо-комерційної фірми „ЛАС” приватного підприємства до Товариства з обмеженою відповідальністю „Мега-Строй” про зобовязання звільнити земельну ділянку задовольнити.

2.Зобовязати Товариство з обмеженою відповідальністю „Мега-Строй” (65055, м. Одеса, вул. Хуторська, 70; код ЄДРПОУ 33314199) звільнити земельну ділянку площею 0,25 га, розташовану на території Нерубайської сільської ради в с. Нерубайське Біляївського району Одеської області, що належить на праві постійного користування Виробничо-комерційній фірмі „ЛАС” приватному підприємству (65091, м. Одеса, вул. Базарна, буд. 100; кв. 1; код ЄДРПОУ 20925243) згідно Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ОД № 003998 від 19.02.1999 р.

3.СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю „Мега-Строй” (65055, м. Одеса, вул. Хуторська, 70; код ЄДРПОУ 33314199) на користь Виробничо-комерційної фірми „ЛАС” приватного підприємства (65091, м. Одеса, вул. Базарна, буд. 100; кв. 1; код ЄДРПОУ 20925243) витрати по сплаті державного мита в сумі 85/вісімдесят пять/грн. 00 коп., витрати на ІТЗ судового процесу в розмірі 118/сто вісімнадцять/грн. 00 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Петров В.С.

Повний текст рішення складено та підписано 28.03.2011 р.