Рішення № 14586318, 28.03.2011, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2011 р. Справа № 5010/154/2011-17/9

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовська Л. М. , при секретарі судового засідання Боднарчук М. Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: "К3" Спулка з обмеженою відповідальністю, вул.Варинского, 32-36, Грудзьондзський повіт, воєвотство Куявсько-Поморське, м. Грудзьондз, Республіка Польща. представник за довіреністю Капак Віталій Михайлович, вул.Черемшини, 7/4, м. Надвірна, Івано-Франківська область, 78405.

до відповідача: Приватного підприємства "Вакалюк", вул.Пекарська, 1, м.Снятин, Івано-Франківська область,78300

про стягнення 160 489 грн. 68 коп., в тому числі 154 846 грн. 66 коп. основного боргу, 1659 грн. 44 коп. інфляційних втрат, 3983 грн. 58 коп. 3% річних.

за участю представників сторін:

Від позивача: Капак В.М. - представник, (довіреність від 30.10.10р.)

Від відповідача: не з"явилися,

ВСТАНОВИВ:

заявлено позов про стягнення 160489 грн. 68 коп., в тому числі 154846 грн. 66 коп. основного боргу, 1659 грн. 44 коп. інфляційних втрат, 3983 грн. 58 коп. 3% річних.

          В судовому засіданні 28.03.11 р. представник позивача підтримав позовні вимоги в частині стягнення основного бору в сумі 154846 грн. 66 коп., оскільки 16.03.11 р. подав заяву (вх.№ 2271/2011-свх) про зменшення розміру позовних вимог, в якій відмовляється від позовних вимог в частині стягнення 1659 грн. 44 коп. інфляційних втрат та 3983 грн.58 коп. - 3% річних.

          Представник відповідача в судові засідання не з"явився, відзив на позов не подав, ухвали суду від 31.01.11 р., 15.02.11 р., 01.03.11 р. відповідачем отримані, про що свідчить підпис уповноваженої на те особи у повідомленні про вручення поштового відправлення.

          Згідно відомостей про юридичну особу у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 14.03.11 р. місцезнаходженням Приватного підприємства "Вакалюк" є вул.Пекарська, 1, м.Снятин, Івано-Франківська область,78300.

          З наведених обставин вбачається, що зазначена в ухвалах суду адреса відповідача на яку відправлялись процесуальні документи є достовірною, а отже відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом на участь в господарських засіданнях.

          На день розгляду справи в судове засідання 28.03.11 р. письмових заяв та клопотань від учасників судового процесу про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

          З огляду на те, що ухвалою суду від 01.03.11 р. явка сторін не визнавалась обов'язковою, відповідно до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами без участі відповідача, якого належним чином повідомлено про час і місце засідання суду.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, суд встановив наступне.

          Згідно міжнародних транспортних накладних від 13.08.08 р. та 11.09.08 р. позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 55700,24 польських злотих. Відповідно до рахунку-фактури №DEX/002/2008 від 13/08/08 р. відповідач повинен був здійснити оплату за поставлену продукцію в розмірі 24196, 50 польський злотих та 31503,74 польських злотих - згідно рахунку-фактури №DEX/004/2008 від 11.09.08 р. З урахуванням встановленого курсу НБУ станом на 26.01.11 р. сума боргу - 55700,24 польських злотих еквівалентно становить 154846, 66 грн.

          22.03.10 р. на адресу позивача надійшов лист, в якому відповідач повідомляє про можливість часткового погашення боргу, згідно наступного графіка:

- до 15.05.10 р. - 10000 польських злотих;

- до 15.06.10 р. - 10000 польських злотих;

- до 15.07.10 р. - 10000 польських злотих;

- до 15.08.10 р. - 10000 польських злотих;

- до 15.09.10 р. - 15700,24 польських злотих.

          Однак, за вказаний товар оплата в повному обсязі не проведена, внаслідок чого станом на 28.01.11 р. основний борг відповідача перед позивачем становить 154846 грн. 66 коп.

          Відповідно до приписів частин першої, другої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

          Складовою частиною цивільних правовідносин є цивільно-правові зобов’язання. Виконання цивільно-правового зобов’язання передбачає, зокрема, вчинення боржником певних дій відносно предмету зобов’язання - матеріальних благ (грошей), у зв’язку з передачею яких встановлюються зобов’язання.

          Найменування, асортимент, кількість та ціна товару визначаються в накладних, які оформляються та підписуються сторонами при прийомі-передачі кожної партії товару та є складовими частинами цього договору.

          Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

          Відповідно до п. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

          Згідно ст.509 ЦК зобов"язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України, зокрема, з правочинів.

          Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

          На підставі положень Цивільного Кодексу України суд робить висновок про те, що між сторонами виникло цивільно-правове зобов’язання. Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених Цивільним Кодексом, зокрема з договорів та інших правочинів.

          Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Відповідно до п.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Як вбачається із матеріалів справи, позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами про оплату боргу, проте на час розгляду справи зобов"язання по оплаті одержаного товару відповідачем не виконано.

          Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання).

          Згідно з частинами 1-3 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

          Таким чином, станом на 28.01.11 р. основний борг відповідача перед позивачем становить 154846 грн. 66 коп. та підтверджується матеріалами справи.

          Відповідач не подав суду доказів сплати боргу, доводів позивача щодо наявності боргу в заявленій сумі не спростував, а отже вимоги про стягнення основного боргу в розмірі 154846 грн. 66 коп. підлягають задоволенню.

          Вимога позивача про стягнення 1659 грн. 44 коп. інфляційних втрат, 3983 грн. 58 коп. 3% річних задоволенню не підлягає, зважаючи на наступне.

          Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 192 ЦК України встановлено, що законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України –гривня.

Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Інфляція –це знецінювання грошей і безготівкових коштів, що супроводжується ростом цін на товари і послуги (п. 2 Методологічних положень щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на споживчі товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін, затверджених наказом Державного комітету статистики України від 14 листопада 2006 року № 519).

Показником, який характеризує рівень інфляції, є індекс споживчих цін. Індекс споживчих цін характеризує зміни у часі загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Він є показником зміни вартості фіксованого набору споживчих товарів та послуг у поточному періоді порівняно з базисним.

Тобто за змістом ст. 625 ЦК України встановлений індекс інфляції враховується до суми боргу в разі наявності між сторонами грошових зобов’язань у валюті України –гривні.

Позивач не довів установленими у Господарському процесуальному кодексі України засобами доказування факту знецінення польського злотого, тобто валюти, в якій виражено грошове зобов'язання і за якою обраховується сума боргу. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

          Також, позивачем неправильно обраховано річні, оскільки неналежно визначено заборгованість та період за який вони могли би бути обраховані, без врахування погодженого сторонами графіку оплати.

          За наведених обставин, вимоги про стягнення інфляційних втрат та річних задоволенню не підлягають.

          Відповідно до ч.1 ст.33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов”язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

          Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

          Станом на день розгляду справи, відповідач не надав суду будь-яких документальних доказів, які б спростовували доводи позивача.

          З огляду на викладене, позов слід задовольнити частково, стягнути з відповідача 154846 грн. 66 коп. основного боргу. В решті позову слід відмовити.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 11, 202, 509, 526, 530, 546, 610, 625, 629, 692, Цивільного кодексу України, ст.20, ст.193, 175 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 43, 44, 49, 82 -84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

          позов "К3" Спулка з обмеженою відповідальністю про стягнення 160489 грн. 68 коп., в тому числі 154846 грн. 66 коп. основного боргу, 1659 грн. 44 коп. інфляційних втрат, 3983 грн. 58 коп. 3% річних задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Вакалюк", вул.Пекарська, 1, м.Снятин, Івано-Франківська область,78300 (ідентифікаційний код 33651461) на користь "К3" Спулка з обмеженою відповідальністю, вул.Варинского, 32-36, Грудзьондзський повіт, воєвотство Куявсько-Поморське, м. Грудзьондз, Республіка Польща - 154846 грн. 66 коп. основного боргу, 1548 грн. 47 коп. витрат по сплаті державного мита, 226 грн. 56 коп витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                             Неверовська Л. М.

Повне рішення складено 04.04.11

Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"

______ Боднарчук М. Б. 04.04.11