Ухвала суду № 14585768, 29.03.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2011 року                               м. Київ                                        К-1936/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого                                        Голубєвої Г.К.

Суддів                     Карася О.В.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

Шипуліної Т. М.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Сакської об’єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим

на ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2008 року

та постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 31.07.2008 року

по справі № 2-16/1010-2008А

за позовом Національного центру управління та випробувань космічних засобів

до Сакської об’єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень , -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2008 року Національний центр управління та випробувань космічних засобів звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом до Сакської об’єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень від 28.12.2007 року № 0001751502/0 про зобов’язання сплатити штраф у розмірі 50% за затримку на 177 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання у розмірі 37413,61 грн. та від 28.12.2007 року № 0001761502/0 про зобов’язання сплатити штраф у розмірі 20% за затримку на 83 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання у розмірі 3689,00 грн.

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 31.07.2008 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2008 року позов задоволено повністю.

Суди мотивували свої рішення тим, що дія пункту 7.7 статті 7 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-III “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами” (далі –Закон № 2181-III), на підставі якого податковим органом здійснено погашення податкового боргу та якою встановлена рівність бюджетних інтересів поширюється передусім на платників податків, адже податкові зобов’язання згідно з вимогами пункту 1.2 статті 1 цього Закону погашає саме він, і ця норма Закону не дає права податковим органам направляти кошти платника податків на свій розсуд, всупереч волі такого платника.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Сакська ОДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю з огляду на порушення судами норм матеріального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що фахівцями Сакською ОДПІ була проведена невиїзна документальна перевірка з питань своєчасності сплати узгоджених сум податкових зобов’язань з ПДВ за січень-серпень 2007 року Національним центром управління та випробувань космічних засобів.

У ході перевірки встановлено порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов’язань, про що 20.12.2007 року складено акт № 1852/15-02/24507442.

На підставі акту перевірки, відповідно до вимог підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181-III 28.12.2007 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001751502/0, яким зобов’язано Національний центр управління та випробувань космічних засобів сплатити штраф за затримку на 177 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання у розмірі 37413,61 грн., а саме 50% від зазначеної суми, що склала 18706,81 грн. податкове повідомлення-рішення № 0001761502/0, яким зобов’язано Національний центр управління та випробувань космічних засобів сплатити штраф за затримку на 83 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання у розмірі 3689,00 грн., а саме 20% від зазначеної суми, що склала 737,80 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, з платіжних доручень, наданих позивачем, вбачається, що ним здійснювалась сплата податкових зобов’язань за грудень 2006 року, січень –лютий 2007 року, квітень 2007 року, липень 2007 року своєчасно, без порушення встановлених законом строків.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону № 2181-III визначено принцип рівності бюджетних інтересів. З цією метою встановлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов’язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов’язковими платежами) –у рівних пропорціях.

Як визначено підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 зазначеного Закону, джерелами самостійної сплати податкових зобов’язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов’язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України “Про Національний банк України” Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 29.03.2004 року № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит “Призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення “Призначення платежу”. Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов’язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов’язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом № 2181-III, який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов’язань, передбаченого пунктом 7.7. статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов’язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Враховуючи викладене, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо неправомірності дій відповідача перевірки щодо нарахування штрафних санкцій за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання.

Відповідно до пункту 3 статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись статтями 210 –232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

          Касаційну скаргу Сакської об’єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим відхилити.

          Ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2008 року та постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 31.07.2008 року по справі № 2-16/1010-2008А залишити без змін.

          Справу повернути до суду першої інстанції.

          Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.

Судді підписКарась О.В.

підписРибченко А.О.

підписФедоров М.О.

підписШипуліна Т.М. Суддя Г.К. Голубєва