Ухвала суду № 1457756, 29.01.2008, Львівський апеляційний адміністративний суд

29 січня 2008 року. м. Львів

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого Улицького В.З.

суддів Багрія В.М., Обрізко І.М.

при секретарі Фацієвича М.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сокальському районі на постанову господарського суду Львівської області від 05 вересня 2007 року , колегія суддів , -

в с т а н о в и л а:

Постановою Господарського суду Львівської області від 05.09.2007 р. по справі № 5/1161-12/139А задоволено позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області, скасовано повністю податкове повідомлення-рішення № 000068172/0 від 01.02.2007 р., яким ФО-П ОСОБА_1 донараховано податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 245 254,50 грн. та податкове повідомлення-рішення № 000069172/0 від 01.02.2007 р., яким ФО-П ОСОБА_1 донараховано податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб суб'єктів підприємницької діяльності в сумі 106 276,77 грн.

З постановою суду першої інстанції не погодилась ДПІ у Сокальському районі, подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Господарського суду Львівської області від 05.09.2007 р. по справі № 5/1161-12/139А, прийняти нову постанову - про відмову в позові ФО-П ОСОБА_1

В апеляційній скарзі відповідач покликається на те, що Господарський суд Львівської області порушив норми матеріального права, не врахував, що достатньою підставою для проведення позапланової перевірки є рішення керівника податкового органу; позивач не надав ДПІ у Сокальському районі документальне підтвердження та пояснення щодо правомірності здійснення господарських операцій з контрагентами; наявність формальних порушень під час проведення перевірки не може бути підставою для визнання недійсним податкового повідомлення-рішення; установчі документи ПП «Древал» (контрагента позивача) визнано недійсними рішенням Лутугунівського районного суду Луганської області від 05.05.2004 р. по справі № 2-444/2004, зазначеним рішенням встановлено, що директор ПП «Древал» гр.ОСОБА_2 договорів не підписувала, довіреностей не видавала; свідоцтво платника ПДВ ТзОВ «Глобалукратрейд хаус» (контрагента позивача) анульоване 23.11.2005 р., до податкових органів вказане товариство декларацій з ПДВ не подавало, податкові накладні до свого податкового зобов'язання з ПДВ не вносило; ПП «Карат-Центр» (контрагента позивача) припинено рішенням Господарського суду Луганської області від 19.05.2005 р. у справі № 12/212, його свідоцтво платника ПДВ анульовано 31.05.2005 р.; особи, які діяли від імені ПП «Древал», ТзОВ «Глобалукратрейд хаус», ПП «Карат-Центр» у господарських операціях з позивачем, не мали на це законних повноважень; підставою для включення сум до податкового кредиту з ПДВ може бути лише сплата цих сум до Державного бюджету України; включена позивачем - покупцем до податкового кредиту сума ПДВ по операціях з ПП «Древал», ТзОВ «Глобалукратрейд хаус», ПП «Карат-Центр» не відповідає фактичним податковим зобов'язанням цих юридичних осіб - продавців; податкові накладні, видані ПП «Древал», ТзОВ «Глобалукратрейд хаус», ПП «Карат-Центр» позивачу, не можуть бути підтвердженням його права на податковий кредит; місцезнаходження деяких з вище зазначених юридичних осіб не встановлено, вони на подають податкову звітність; Господарським судом Львівської області не досліджувалось питання сплати ПП «Древал», ТзОВ «Глобалукратрейд хаус», ПП «Карат-Центр» сум ПДВ до Державного бюджету України.

Представники позивача ФО-П ОСОБА_1 в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечили, вважають постанову суду першої інстанції законною і обґрунтованою, просять апеляційну скаргу відхилити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Судова колегія розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, заслухавши присутніх в судовому засіданні представників сторін, встановила наступне:

Скасовуючи повністю податкові повідомлення-рішення ДПІ у Сокальському районі від 01.02.2007 р. № 000068172/0 та № 000069172/0, Господарський суд Львівської області у постанові від 05.09.2007 р. по справі № 5/1161-12/139А виходив з того, що відповідачем було порушено підстави та порядок проведення позапланової виїзної перевірки, що зумовило одержання акта податкової перевірки з порушенням закону, недопустимість використання акта перевірки як носія доказової інформації про виявлені порушення, в акті перевірки відсутнє документальне підтвердження завищення валових витрат і заниження ПДВ, допущене позивачем, позивач перебував у договірних зобов'язаннях з ТзОВ «Глобалукратрейдхаус», ПП «Древал» та ПП «Карат-центр», проводив з ними дійсні господарські операції, за наслідками яких отримував від зазначених підприємств правильно заповнені податкові накладні, на час проведення господарських операцій вказані підприємства не були ліквідованими, можлива несплата податків контрагентами позивача при фактичному здійсненні господарських операцій не впливає на його податковий кредит, визнання недійсними установчих документів деяких з контрагентів позивача та подальше анулювання свідоцтва платника ПДВ саме по собі не позбавляє правового значення виданих контрагентами позивача податкових накладних за господарськими операціями, що мали місце.

З матеріалів справи вбачається, що ДПІ у Сокальському районі було проведено позапланову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності ФО-П ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 р. по 31.03.2006 р.

Результати перевірки були оформлені у вигляді акта «Про результати виїзної позапланової перевірки СГД - фізичної особи ОСОБА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 р. по 31.03.2006 р.» від 26.01.2007 р. № 47/17-2/НОМЕР_1 (надалі - акт перевірки).

Зі змісту оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень від 01.02.2007 р. № 000068172/0 та від 01.02.2007 р. № 000069172/0, вбачається, що вони були прийняті ДПІ у Сокальському районі виключно на підставі акта перевірки.

У п. 1 акта перевірки вказано, що правовою підставою її проведення відповідачем визначено п. 3 абз. 6 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», а саме, виявлену недостовірність даних, що містяться у податковій декларації, поданій платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

10.01.2007 р. ДПІ у Сокальському районі пред'явила позивачу письмовий запит № 141/17-2 щодо подання пояснення та документального обґрунтування непідтверджених податковими органами даних, зафіксованих у деклараціях з ПДВ за період 01.01.2005 р. по 31.03.2006 р., а саме, по таких підприємствах : ТзОВ «Глобалукратрейдхаус» на суму 222 619,83 грн. в т.ч. ПДВ 44 524,32 грн., ПП «Древал» на суму 106 222,09 грн., в т.ч. ПДВ 21 244,75 грн., ПП «Карат-центр» на суму 488 761,73 грн., в т.ч. ПДВ 97 257,05 грн.

10.01.2007 р. позивач отримав зазначений запит, що підтверджується його власноручною розпискою про його отримання.

18.01.2007 р. ДПІ у Сокальському районі одержала письмові пояснення позивача на вказаний запит (вхідний відповідача № 698 від 18.01.2007 р.), до якої було долучено підтверджуючі їх угоди, свідоцтва та накладні стосовно ТзОВ «Глобалукратрейдхаус», ПП «Древал» та ПП «Карат-центр», про що окремо зазначено у поясненні, примірник якого та копії згаданих документів всебічно, повно та об'єктивно досліджено судом першої інстанції, а достовірність відомостей, що містяться в них, не заперечується відповідачем.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що у запиті ДПІ у Сокальському районі від 10.01.2007 р. № 141/17-2 не зазначено, щодо яких саме даних, що містяться у кожному з 28.3. кодів рядків декларацій з ПДВ за період 01.01.2005 р. по 31.03.2006 р., поданих позивачем, було виявлено відповідачем недостовірність, які конкретно пояснення вимагаються від позивача, а також не зазначено чіткого переліку документів, які запитував відповідач.

Норми п. 3 абз. 6 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» не визначають змісту пояснень, які платник податків повинен подати на запит податкового органу, та не містять переліку документів, що повинні бути поданими на підтвердження зазначених пояснень.

У зв'язку з викладеним, судова колегія не приймає до уваги твердження ДПІ у Сокальському районі, що у запиті відповідача від 10.01.2007 р. № 141/17-2 містилась вимога подати пояснення та документальне підтвердження саме щодо правомірності здійснення позивачем господарських операцій з його контрагентами, а позивачем всупереч вимогам Закону України «Про державну податкову службу в Україні» подано їх не було.

Судова колегія також вважає, що суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що відповідачем було одержано документально підтверджене пояснення, подане позивачем 18.01.2007 р. на запит ДПІ у Сокальському районі від 10.01.2007 р. № 141/17-2, оскільки представниками ДПІ у Сокальському районі у судовому засіданні не подано доказів, які б підтверджували неотримання відповідачем документів, долучених позивачем до його письмових пояснень чи недостатність зазначених документів для обґрунтування поданих пояснень.

У п. 2.1. акта перевірки зазначено, що позапланова виїзна перевірка проводилась відповідачем з 22.01.2007 р. по 26.01.2007 р. У зв'язку з вказаним, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що перевірка проводилась відповідачем з 22.01.2007 р. (на восьмий робочий день з дня отримання позивачем запиту ДПІ у Сокальському районі від 10.01.2007 р.), тобто до закінчення десяти робочих днів, наданих позивачу для подання пояснень на запит відповідача.

У ч. 8 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», чинній на час проведення перевірки, передбачено, що позапланова виїзна перевірка може здійснюватися лише на підставі рішення суду. Орган державної податкової служби, який ініціює проведення позапланової виїзної перевірки, подає до суду письмове обґрунтування підстав такої перевірки та дати її початку і закінчення, склад осіб, які будуть проводити таку перевірку, документи, які відповідно до частини шостої цієї статті свідчать про виникнення підстав для проведення такої перевірки, інформацію про вид та кількість перевірок, проведених органами державної податкової служби щодо суб'єкта господарської діяльності та наслідки таких перевірок за попередні три роки, а також на вимогу суду - інші відомості.

Всупереч викладеним вимогам закону відповідачем було проведено перевірку без одержання рішення суду про надання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності позивача, що підтверджується листом ДПІ у Сокальському районі від 04.04.2007 р. № 4382/17-2 та не заперечується представниками відповідача.

Судова колегія не приймає до уваги доводи відповідача, що достатньою підставою для проведення податковим органом позапланової перевірки у випадках, передбачених ч. 6 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», є рішення керівника податкового органу, а рішення суду є необхідним для проведення позапланової перевірки лише в разі її проведення у випадках, не передбачених ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» чи нормами законів України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», що, на думку відповідача, підтверджується змістом ч. 7 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та листом ДПА України від 26.12.2005 р. № 15454/5/23-2016/1479.

Зокрема, у ч. 6 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» зазначено, що позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, передбачених у цій частині статті закону. У ч. 7 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» вказано, що позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а в інших випадках - за рішенням суду.

З викладеного судова колегія дійшла до висновку, що ч. 7 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» лише доповнює перелік випадків, коли перевірка вважається позаплановою, та не виключає дії ч. 8 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» щодо визначення конкретного документу, на підставі якого допустимо проводити позапланову виїзну перевірку, а саме, на підставі рішення суду.

Покликання відповідача на лист ДПА України від 26.12.2005 р. № 15454/5/23-2016/1479 судова колегія вважає недопустимим, оскільки чинним законодавством не надано право ДПА України здійснювати офіційне тлумачення Закону України «Про державну податкову службу в Україні», а листи ДПА України не носять характеру правових актів, оскільки не являються передбаченою чинним законодавством формою виразу рішень цього органу, законодавством також не встановлено, що вони породжують які-небудь правові наслідки (як-от норми права загального або локального характеру, які застосовуються неодноразово, чи-то права і обов'язки окремих суб'єктів, яким вони адресовані), є обов'язковими до виконання суб'єктами, яким вони адресовані, та регулюють які-небудь суспільні відносини.

З огляду на викладене, судова колегія встановила, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що позапланова виїзна перевірка позивача була проведена ДПІ у Сокальському районі з порушенням підстав та порядку її проведення, визначених ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», у зв'язку з чим акт перевірки як виключний носій доказової інформації про порушення, виявлені відповідачем під час податкової перевірки, було одержано в розумінні ч. 3 ст. 70 КАС України з порушенням закону, тому суд не вправі брати його до уваги як доказ при вирішенні цієї справи, а оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення, що складені на підставі цього акта перевірки, слід вважати безпідставно складеними.

Судова колегія також вважає вірним висновок суду першої інстанції про безпідставність тверджень відповідача щодо завищення позивачем загальної суми валових витрат за 2005 р. - І кв. 2006 р. у розмірі 817 513,65 грн., а також заниження позивачем ПДВ за період 2005 р. - І кв. 2006 р. у розмірі 163 503,00 грн. по господарських операціях з ТзОВ «Глобалукратрейдхаус», ПП «Древал» та ПП «Карат-центр», оскільки такі залишились документально непідтвердженими у судовому засіданні.

Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, для підтвердження завищення позивачем валових витрат відповідач покликається лише на відповіді, отримані на його запити, направлені у ТзОВ «Глобалукратрейдхаус», ПП «Древал» та ПП «Карат-центр» (п. 3.1.2., 3.1.4. акта перевірки). Покликання на первинні документи податкового та бухгалтерського обліку позивача (договори, товарні та податкові накладні, розрахункові документи і т.п.), відповідну кореспонденцію рахунків його операцій, які б підтверджували факти допущених позивачем порушень (п. 1.7., 2.3.2. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 р. N 327, зареєстрованим в Мін'юсті України 25.08.2005 р. за N 925/11205, з наступним змінами і доповненнями), в акті перевірки відсутні.

У судовому засіданні представники ДПІ у Сокальському районі не подали суду документів, які б підтверджували фактичні показники завищення позивачем валових витрат, що зазначені в акті перевірки.

Покликання відповідача на те, що під час податкової перевірки позивач не надав ДПІ у Сокальському районі документальне підтвердження відсутності недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих позивачем, судова колегія не приймає до уваги з огляду на те, що в акті перевірки не відображено факт відсутності первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, або їх ненадання позивачем для перевірки, чи факт відсутності податкового обліку або порушення порядку його ведення (абз. 5 п. 2.3.2., п. 2.3.5. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 р. N 327, зареєстрованим в Мін'юсті України 25.08.2005 р. за N 925/11205, з наступним змінами і доповненнями). Натомість, в п. 2.9. акта перевірки вказано, що при перевірці використано звітність, накладні, податкові накладні, книгу обліку доходів і витрат, угоди та банківські документи суцільним порядком.

Згідно з положеннями п.п. 7.4.1., 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких належить до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, а будь-які витрати по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладеними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття орбіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахуванням коштів у оплату вартості таких робіт (послуг), не дозволяється включати до податкового кредиту.

З викладеного вбачається, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи - контрагента платника податку та подальше анулювання його свідоцтва платника ПДВ саме по собі не позбавляє правового значення виданих контрагентами платника податкових накладних за господарськими операціями, що мали місце.

Судовою колегією встановлено, що позивач перебував у договірних зобов'язаннях з ТзОВ «Глобалукратрейдхаус» (код ЄДРПОУ 32373316) на підставі договору № 2 від 11.01.2005 р., з ПП «Древал» (код ЄДРПОУ 32538469) на підставі договору № 1 від 11.01.2005 р. та з ПП «Карат-центр» (код ЄДРПОУ 32585922) на підставі договору № 1 від 10.01.2005 р., предметом вказаних договорів була поставка товарів (шахтне обладнання, вугілля тощо), самі по собі договірні зобов'язання про поставку зазначених товарів не є такими, що суперечать інтересам держави і суспільства, вказаний товар не виключено законом із цивільного обігу, на торгівлю ними не вимагалася ліцензія, не було й інших законодавчих обмежень для укладення цих договірних зобов'язаннях, позивач проводив з вказаними організаціями реальні господарські операції, що полягали в поставці позивачу-покупцю товарів та в їх повній оплаті контрагентам-продавцям, господарські операції оформлялись товарними накладними, рахунками на оплату та прибутковими касовими ордерами, квитанціями до них, примірники яких оглянуто в судовому засіданні, повнота та правильність заповнення яких не оспорюється відповідачем в акті перевірки та у судовому засіданні, позивач повністю сплатив продавцям за вказаними зобов'язаннями в ціні товару податок на додану вартість, за наслідками проведення зазначених господарських операцій позивач отримував від зазначених підприємств податкові накладні, повнота та правильність заповнення яких не оспорюється відповідачем в акті перевірки та у судовому засіданні.

У судовому засіданні також встановлено, що позивач має свідоцтво № 42698517 про реєстрацію платника ПДВ від 07.02.2002 р., під час укладення згаданих договорів позивач одержав від своїх контрагентів свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, зокрема, від ТзОВ «Глобалукртрейдхаус» свідоцтво № 36074831 про реєстрацію платника податку на додану вартість від 27.03.2003 р., від ПП «Древал» свідоцтво № 17313165 про реєстрацію платником ПДВ від 13.06.2003 р., від ПП «Карат-центр» свідоцтво № 17313863 про реєстрацію платником ПДВ від 22.07.2003 р.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, ТзОВ «Глобалукртрейдхаус» та ПП «Древал» на час укладення договору і проведення господарських операцій перебували в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, а державна реєстрація припинення ПП «Карат-центр» відбулась 10.01.2007 р., тобто після повного виконання договору, що підтверджується довідкою Головного управління статистики у Луганській області № 13-48/3421 від 25.07.2007 р., довідкою Головного управління статистики у м. Києві № 13-492 від 26.07.2007 р., довідками є Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, виданої державним реєстратором виконавчого комітету Львівської міської ради від 15.06.2007 р. № 185913 та від 20.07.2007 р. № 321821.

Суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що цивільна право- та дієздатність (господарська компетенція) суб'єкта господарювання припиняється з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи чи про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця (ст. 91 ЦК України, ст. 59 ГК України, ст. 33, 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»).

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» третя особа може покликатись у спорі на відомості, внесені до Єдиного державного реєстру, як на достовірні, навіть якщо вони є недостовірним за умови, якщо вона не знала або не могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

У зв'язку з викладеним судова колегія встановила, що на час укладення вище вказаних договорів і проведення за ними спільних господарських операцій позивач ФО-П ОСОБА_1, ТзОВ «Глобалукртрейдхаус», ПП «Древал» та ПП «Карат-центр» володіли достатньою господарською компетенцією (спеціальною правосуб'єктністю) для здійснення згаданих господарських операцій та підписання документів податкової звітності.

Зі змісту ст. 207, 208 ГК України вбачається, що правочин вважається вчиненим з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, за умови наявності умислу на його укладення з такою метою. Водночас такий правочин суперечить моральним засадам суспільства, а тому, згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України, є нікчемним. Визнання нікчемного правочину недійсним в судовому порядку не вимагається (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

Юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків через своїх органи (ч. 1 ст. 92 ЦК України). Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства (ч. 3 ст. 65 ГК України). Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи. Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладуваної угоди і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Судова колегія вважає, що наявність умислу в посадових осіб ПП «Древал» на укладення з позивачем договору № 1 від 11.01.2005 р. з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, не може бути підтверджена лише рішенням Лутугінського районного суду Луганської області від 05.05.2004 р. № 2-444/2004 р., оскільки предметом дослідження у цій справі була, зокрема, відповідність установчих документів ПП «Древал» вимогам чинного законодавства, а не наявність протиправного умислу при укладенні угоди, що мала місце під час здійснення підприємницької діяльності суб'єкта. У зазначеному рішенні суду відсутні обставини, що підтверджують, що укладаючи договір поставки № 1 від 11.01.2005 р., його сторони діяли з метою, яка суперечила інтересам держави і суспільства.

 Окрім цього, договір поставки було укладено 11.01.2005 р., а рішення Лутугінського районного суду Луганської області було постановлено 05.05.2004 р., що не обмежувало господарської правосуб'єктності ПП «Древал» на укладення зазначеного договору у 2005 р. (ч. 4 ст. 91 ЦК України, ч. 7 ст. 59 ГК України, ч. 2 ст. 35, ч. 4 ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»).

З матеріалів справи вбачається, що ПП «Древал» було створено встановленою особою (ОСОБА_2) на її особисті паспортні документи, а не на підставі загубленого документу, що посвідчує особу, чи на підставну особу - засновника суб'єкта підприємницької діяльності, що не заперечується відповідачем.

У судовому засіданні ДПІ у Сокальському районі не було доведено укладення позивачем ФО-П ОСОБА_1, ТзОВ «Глобалукртрейдхаус», ПП «Древал» та ПП «Карат-центр» вище згаданих договорів з метою приховування їх доходів від оподаткування, оскільки не було підтверджено ухилення від сплати податків чи заподіяння державі збитків у інший спосіб за наслідками укладення вказаних договорів, зокрема, наявність у вказаних суб'єктів господарювання непогашеного податкового боргу за наслідками проведення спільних господарських операцій, також не подано відомостей від правоохоронних та судових органів про встановлення фактів умисного ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів чи готування (замаху) на таке ухилення.

Судова колегія відхиляє доводи відповідача про те, що суд першої інстанції протиправно не досліджував з власної ініціативи питання сплати ТзОВ «Глобалукртрейдхаус», ПП «Древал» та ПП «Карат-центр» сум податку на додану вартість до Державного бюджету з огляду на вимоги ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. ДПІ у Сокальському районі у судовому засіданні не підтвердила несплату податків вище зазначеними контрагентами позивача.

Окрім цього, з врахуванням положень п. 1.3. ст. 1, п.п. «а», «в», «г», «д» п. 10.1., п. 10.2. ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно з якими платник податку - це особа, яка згідно з цим законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України, а відповідальність за дотримання достовірності, своєчасності визначення сум податку та за повному, своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону покладається на платників податку, можлива несплата податку контрагентами платника, порушення ними порядку подання податкової звітності та відсутність за юридичною адресою не впливає на податковий кредит покупця, у даному випадку позивача, за умови фактичного здійснення господарських операцій.

З врахуванням викладеного судовою колегією встановлено, що укладаючи договір № 2 від 11.01.2005 р. між позивачем та ТзОВ «Глобалукратрейдхаус», договір № 1 від 11.01.2005 р. між позивачем та ПП «Древал», договір № 1 від 10.01.2005 р. між позивачем та ПП «Карат-центр», його сторони діяли без мети, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, тому ці договори недопустимо вважати нікчемними, податкові накладні, одержані позивачем при виконанні вказаних договорів, надавали останньому право на включення сум, зазначених в них, до його податкового кредиту.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, її слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст.160, 195,196,198,200,205,206 КАС України,колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сокальському районі залишити без задоволення , а постанову господарського суду Львівської області від 05 вересня 2007 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України безпосередньо протягом одного місяця .

Головуючий: В.Улицький

Судді: В.Багрій

І.Обрізко