Постанова № 14576575, 23.02.2011, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 лютого 2011 року №2а-206/11/1070

приміщення суду за адресою:

м. Київ, бул. Лесі Українки, 26 , зал судових засідань № 1018

час прийняття постанови : 11 год. 36 хв.

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого -судді Леонтович А.М.

при секретарі -Воронюк М.М.

за участю представників сторін:

від позивача- Пустякова О.І. (за довіреністю)

від відповідача -не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

Баришівської обєднаної державної податкової інспекції в Київській областідо приватного підприємства «Люсена - С» про стягнення податкової заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Баришівська обєднана державна податкова інспекція Київської області (далі позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до приватного підприємства «Люсена - С» (далі відповідач) про стягнення податкової заборгованості в розмірі 171 499 грн. 31 коп.

Позовні вимоги ґрунтуються на здійсненні податковим органом визначеної законом компетенції щодо здійснення контролю за своєчасністю, правильністю нарахування та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також стягнення з платників податків заборгованості перед бюджетами та державними цільовими фондами.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не прибув про розгляд справи повідомлявся належним чином, відзиву на позов не надав, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив.

Ухвала про відкриття провадження у справі та призначення її до судового розгляду, а також повістки про виклик в судове засідання надсилались відповідачу за адресою, за якою відповідач зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. Відповідно до ч. 8 ст. 35 КАС України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру, або за адресою, яка вказана її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи.

Окрім того ч. 11 ст. 35 КАС України передбачено, що у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Згідно з ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 зазначеного Закону встановлено, що у разі, якщо зміна відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, не повязана із змінами до установчих документів юридичної особи або не підлягає державній реєстрації, виконавчий орган юридичної особи або уповноважена ним особа зобовязаний подати (надіслати рекомендованим листом) державному реєстратору за місцезнаходженням юридичної особи заповнену реєстраційну картку про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

Приватне підприємство «Люсена-С» заявку про внесення змін до відомостей щодо місцезнаходження юридичної особи не подавало.

Судом визнано за можливе розглянути справу у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Приватне підприємство «Люсена-С» було зареєстроване Баришівською районною державною адміністрацією Київської області 03.11.2009 року, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 1327102 0000 000683. Як платник податків приватне підприємство «Люсена-С» перебуває на обліку Баришівській обєднаній державній податковій інспекції Київської області.

За результатами фінансово-господарської діяльності відповідача у нього утворилася заборгованість перед бюджетом з податку на додану вартість та з податку на прибуток.

Заборгованість з податку на додану вартість виникла з таких підстав:

На підставі п.1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року № 509-ХІІ було проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку звітних декларацій з податку на додану вартість з урахуванням уточнюючих розрахунків Приватного підприємства «Люсена-С».

За результатами перевірки складено акт перевірки № 1620/1500-36812110 від 23.06.2010 року (далі Акт перевірки) відповідно до якого зроблені наступні висновки:

підприємство не має в наявності підтверджуючих документів на право формування податкового кредиту, чим порушено підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі Закон № 168/97-ВР). платником податків юридичною особою несвоєчасно сплачено суми податку на додану вартість, чим порушено підпункт 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі Закон № 2181-ІІІ).

На підставі даного Акту перевірки винесено податкові повідомлення-рішення від 23.06.2010 року № 0000771600/0 та № 0000781600/0, відповідно до яких визначено суму податкового зобовязання за основним платежем 162497,00 грн. та сума штрафних (фінансових) санкцій в сукупності 8168,39 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачу надано запит від 27.05.2010 року № 514/10/15 з приводу розбіжностей по додатку 5 по деклараціях з ПДВ. Відповідачем було надано пояснювальну від 09.06.2010 року № 269 про те, що дані операцій були відображені по відповідних деклараціях з ПДВ помилково та зазначили, що на даний час подати підтверджуючі документи не є можливим у звязку з їх відсутністю.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно ж до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника. За таких обставин, враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що зазначені у вищезгаданому Акті перевірки порушення є правомірними, так як відсутні підтверджуючі документи на право формування податкового кредиту. Відповідачем безпідставно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по податкових накладних, без наявності таких податкових накладних, чим завищено суму податкового кредиту на суму 162497, 00 грн.

Підпунктом 17.1.4 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181-ІІІ передбачено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, визначеними у підпункті "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний (крім випадків, коли податкова декларація не приймається всупереч нормам цього Закону) сплатити штраф у розмірі п'яти відсотків суми донарахованого податкового зобов'язання, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули. Окрім того, відповідно до актів перевірки від 27.07.2010 року № 1816/16-00-36812110, від 06.09.2010 року № 2131/16-00-36812110 та від 12.11.2010 року № 2770/16-00-36812110 відповідачу у відповідності до підпункту 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181-ІІІ (за несвоєчасне подання податкової декларації з ПДВ за травень, липень, вересень) нараховано штрафні (фінансові) санкції у загальному розмірі 510,00 грн.

Таким чином, заборгованість з податку на додану вартість становить 171175,39 грн.

Заборгованість з податку на прибуток виникла з таких підстав:

Відповідно до акту перевірки від 07.09.2010 року № 2154/1500-36812110 (щодо своєчасності подання податкової звітності) встановлено порушення підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону № 2181-ІІІ, не подано податкову звітність з податку на прибуток. На підставі до даного акту прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.09.2010 року № 0005161500/0, визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 170,00 грн.

Також згідно з актом перевірки від 23.06.2010 року № 1620/1500-36812110 (щодо своєчасності сплати податків та зборів з юридичних осіб до бюджету) встановлено, що відповідачем протягом граничних строків несвоєчасно сплачено узгоджену суму податкового зобовязання з податку на прибуток, за що відповідно до податкових повідомлень-рішень від 23.06.2010 року № 0004111500/0 та № 0004121500/0 за порушення пункту 5.3 статті 5 Закону № 2181 ІІІ зобов'язано відповідача сплатити штраф у загальному розмірі 153,92 грн.

Таким чином, заборгованість з податку на прибуток становить 323,92 грн.

В звязку з чим, загальна сума податкового боргу відповідача 171499,31 грн.

З метою погашення податкової заборгованості позивачем на адресу відповідача направлялись податкові вимоги: перша №1/78 від 24.05.2010 року, друга №2/105 від 07.07.2010 року, які і були отримані відповідачем, проте останнім ніяким чином не вжито заходів реагування.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли в загальному між сторонами, суд виходить з таких положень законодавчих актів.

Згідно з пунктом 1.11 статті 1 Закону №2181-ІІІ податкова декларація. розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Відповідно до підпункту 7.8.1 пункту 7.8 статті 7 Закон № 168/97-ВР при сплаті податку на додану вартість податковим періодом є один календарний місяць.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону №2181-ІІІ встановлено, якщо базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю, - податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно допідпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону №2181-ІІІ платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації. В силу пункту 5.1 статті 5 Закону №2181-ІІІ податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Статтею 5 Закону України №2181-ІІІ передбачено, що податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, якщо платник податків не здійснив адміністративного оскарження визначеної суми податкового зобов'язання. Узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Згідно з підпунктом 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону №2181-ІІІ платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону №2181-III передбачено, що у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону №2181-ІІІ активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу, згідно з підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону №2181-ІІІ, є виключно податкові органи.

У разі, коли платник податків, як це передбачено підпунктом 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону №2181-ІІІ, не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Відповідно до пункту 11 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” органами державної податкової служби надано право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

Згідно пунктом 11 статті 10 Закону України від 04.12.1990 №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Стаття 67 Конституції України передбачає обовязок кожного громадянина сплатити податки і збори в порядку і розмірах, установлених законом.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві посилання позивача підлягають задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а доказів понесення ним інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, суду не надано, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 9, 69-71, 97, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов - задовольнити.

Стягнути з приватного підприємства «Люсена - С» (Київська область, смт. Баришівка, вул. Комсомольська, буд.11, кв.17, ідентифікаційний код 36812110) на користь Державного бюджету України податкову заборгованість у розмірі 171499 (сто сімдесят одна тисяча чотириста девятсот дев'ять) грн. 31 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя: (підпис)А.М. Леонтович

З оригіналом згідно. Суддя

Повний текст постанови виготовлено 25.02.2011 року