Рішення № 14575755, 28.03.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.03.11 Справа№ 5015/739/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Данко Л.С.,

при секретарі Кміть М.Б.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом

Позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Провімі», с. Жорниська, Комплекс «Ямельня-1», Яворівського району, Львівської області,

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроль», с. Жорниська, Комплекс «Ямельня-1», Яворівського району, Львівської області,

Третя особа-1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1, проживає: с. Підлуби, Яворівського району Львівської області,

Третя особа-2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2, місце проживання: с. Підлуби, Яворівського району Львівської області,

Про визнання недійсним Договору оренди об»єкта нерухомості (складського приміщення Е-1) від 01 січня 2010 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроль»(код ЄДРПОУ 30765316) в особі директора ОСОБА_2 (індивідуальний ідентифікаційний № НОМЕР_1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Провімі»(код ЄДРПОУ 32730400) в особі генерального директора ОСОБА_1 (індивідуальний ідентифікаційний № НОМЕР_2), та покладення на відповідача судових витрат.

За участю представників:

Від позивача: в дане судове засідання представник не прибув.

Від відповідача: ОСОБА_3 п/к (довіреність у справі),

Від третьої особи-1: не прибув,

Від третьої особи-2: не прибув.

Представникам було розяснено права та обовязки сторін відповідно до ст. 20, 22, 27 ГПК України, зокрема, право відводу судді. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Представникам було роз»яснено, що проводиться повна фіксація судового процесу технічними засобами.

Суть спору: розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Провімі», с. Жорниська, Комплекс «Ямельня-1», Яворівського району, Львівської області, до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроль», с. Жорниська, Комплекс «Ямельня-1», Яворівського району, Львівської області, Третя особа-1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1, с. Підлуби, Яворівського району Львівської області, Третя особа-2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2, с. Підлуби, Яворівського району Львівської області, про визнання недійсним Договору оренди об»єкта нерухомості (складського приміщення Е-1) від 01 січня 2010 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроль»(код ЄДРПОУ 30765316) в особі директора ОСОБА_2 (індивідуальний ідентифікаційний № НОМЕР_1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Провімі»(код ЄДРПОУ 32730400) в особі генерального директора ОСОБА_1 (індивідуальний ідентифікаційний № НОМЕР_2) та покладення на відповідача судових витрат.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 14.02.2011р. порушено провадження у справі і розгляд справи призначено на 22.02.2011р., про що сторони та треті особи були повідомлені, під розписку (докази у справі).

З підстав зазначених в ухвалі господарського суду від 22.02.11р. (за клопотанням відповідача вх. № 4169/11 від 22.02.11р.) розгляд справи відкладено на 03.03.2011р., про що сторони були повідомлені відповідно до п. 3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови ВГС України від 19.12.2002р. № 75 рекомендованою поштою.

З підстав зазначених в ухвалі господарського суду від 03.03.2011р. (за клопотанням відповідача вх. № 5172/11 від 03.03.11р.) розгляд справи відкладено на 22.03.2011р., про що сторони були повідомлені під технічну фіксацію в судовому засіданні, так і відповідно до п. 3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови ВГС України від 19.12.2002р. № 75 рекомендованою поштою.

В судовому засіданні, яке відбулося 22.03.2011р. оголошено перерву до 25.03.2011р. до 11 год. 00 хв., яка була продовжена до 28.03.2011р. до 14 год. 30 хв. для подання сторонами доказів, які вимагалися ухвалами суду у даній справі, про що представники позивача та відповідача були повідомлені під розписку (докази у справі).

Позивач в дане судове засідання повноважного представника не направив, втретє, подав клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 6994/11 від 28.03.11р.), у попередніх судових засіданнях представник позивача приймав участь у розгляді справи по суті, подав письмові пояснення до позову (вх. № 6600/11 від 22.03.11р.), клопотання про подання доказів (вх. № 6878/11 від 25.03.11р.), клопотання про подання доказів за вх. № 6932/11 від 25.03.11р., оригінал Журналу реєстрації протоколів загальних зборів учасників товариства ТзОВ «Провімі»за період з 21.02.2006р. по 23.02.2011р. (оригінал та копія Журналу в матеріалах справи), вимог ухвали господарського суду від 14.02.2011р. в повному обсязі не виконав, в судових засіданнях представник позивача надавав усні пояснення по справі, аналогічні викладеним у позовній заяві та поясненнях, просив позов задовільнити повністю з підстав зазначених у позові, а судові витрати покласти на відповідача.

Представник відповідача подав відзиви на позовну заяву, позовних вимог позивача не визнав, просить в позові відмовити повністю з підстав зазначених у відзиві, подав копію Протоколу № 02/03 Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Провімі»від 30.11.2003р., Договір № 1 PL 01/12/03 від 01 грудня 2003 року, укладений між ТзОВ «Провімі» та Провімі Польська Холдінг, Польща.

Третя особа-1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1, жодного разу повноважного представника в судове засідання не направив, вимог ухвал суду не виконав, про причини неприбуття суд не повідомив.

Третя особа-2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2, жодного разу повноважного представника в судове засідання не направила, вимог ухвал суду не виконала, про причини неприбуття суд не повідомила.

Оглянувши подані сторонами в процесі розгляду справи документи, суд приходить до висновку, клопотання позивача про відкладення розгляду справи вх. № 6994/11 від 28.03.2011р. - відхилити, розглядати справу при відсутності представника позивача, який був належним чином, під розписку, повідомлений про день, час та місце розгляду справи, в т.ч. про оголошення перерви у судових засіданнях (докази у справі), в матеріалах справи наявні додаткові пояснення до позову на відзив відповідача (вх. № 6600/11 від 22.02.11р.), представником позивача подавалися суду наявні у нього докази (клопотання вх. № 66878/11 від 25.03.11р. та вх. № 6932/11 від 25.03.11р.), представником позивача в судових засіданнях надавалися усні пояснення по суті позову, за клопотаннями відповідача, господарський суд, неодноразово, відкладав розгляд справи (докази в матеріалах справи) та оголошував перерви, крім того, перебування представника відповідача ОСОБА_4 в іншому судовому засіданні не може слугувати підставою для чергового відкладення розгляду справи, згідно ст. 77 ГПК України, ще і з тих підстав, що в матеріалах справи є довіреність від 31 січня 2001р. видана юридичною особою: ТзОВ «Провімі»представнику ОСОБА_5, який згідно вказаної довіреності наділений всіма повноваженнями представника юридичної особи, відтак позивач мав можливість забезпечити участь повноважного представника у судове засідання 28.03.2011р.

Суд також прийшов до висновку розглядати дану справу при відсутності особистої участі у справі та повноважних представників третіх осіб-1 та 2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які були, особисто, належним чином, під розписку, 25.02.2011р. повідомлені про день, час та місце розгляду справи рекомендованою поштою за № 7901405414468 та № 7901405414476 (оригінали поштівок у справі), повторно та втретє, повідомлені в порядку 3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови ВГС України від 19.12.2002р. № 75 рекомендованою поштою, однак своїм правом прийняти участь у розгляді даної справи, в порядку статті 27 ГПК України не скористалися, про причини неприбуття суд не повідомили.

В ході розгляду справи судом встановлено.

Позивач (Товариство з обмеженою відповідальністю «Провімі»(с. Жорниська, Комплекс «Ямельня-1», Яворівського району, Львівської області) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроль»(с. Жорниська, Комплекс «Ямельня-1», Яворівського району, Львівської області), Третя особа-1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 (проживає: с. Підлуби, Львівської області), Третя особа-2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 (прложиває: с. Підлуби, Львівської області) та просить господарський суд визнати недійсним Договір оренди об»єкта нерухомості (складського приміщення Е-1) від 01 січня 2010 року, укладеного між ТзОВ «Агроль»(код ЄДРПОУ 30765316) та ТзОВ «Провімі»(код ЄДРПОУ 32730400).

Свої позовні вимоги Позивач, зокрема, обґрунтовує тим, що у червні 2010 року відбулася зміна складу власників і Генерального Директора Позивача, що засвідчує Протоколом №12/10 Загальних Зборів Учасників ТзОВ «Провімі»від 31 травня - 2 червня 2010 року та змінами № 2 до Статуту ТзОВ «Провімі», зареєстрованого в новій редакції 03 серпня 2007 року, наказом № 67 від 2 червня 2010 року, і /дослівно/«в результаті аналізу новим керівництвом Позивача документів, одержаних від попереднього керівництва, зокрема Договору», Позивач прийшов до висновку /дослівно/ «про незаконність Договору на підставі того, що при укладенні Договору мала місце зловмисна, домовленість, колишнього Генерального Директора ТзОВ «Провімі»ОСОБА_1 з директором ТОВ «Агроль» ОСОБА_2».

Зазначені висновки Позивач обґрунтовує тим, що на момент укладення Договору генеральний Директор ТзОВ «Провімі»ОСОБА_1 мав значно більшу зацікавленість у результатах господарської діяльності ТзОВ «Агроль», аніж у результатах господарської діяльності ТзОВ «Провімі», так як відповідно до пунктів 1.2 та 4.1 Статуту ТзОВ «Агроль», затвердженого Зборами учасників ТзОВ «Агроль»від 15 січня 2009 року (протокол № 29), зареєстрованого державним реєстратором Яворівської районної державної адміністрації Львівської області ОСОБА_6 16.01.2009 року, номер запису: 14121050009000102, ОСОБА_1, на момент укладення Договору був учасником ТзОВ «Агроль»з часткою 61,70% у його статутному капіталі, а згідно з пунктом 7.3 Статуту ТзОВ «Агроль»частина прибутку ТзОВ «Агроль», призначена для розподілу між учасниками, розподіляється пропорційно належним їм часткам в статутному капіталі Товариства. Виходячи з наведеного, представник Позивача вважає, що на момент укладення Договору ОСОБА_1 мав право на одержання 61,70% прибутку ТзОВ «Агроль», що розподіляється між учасниками ТзОВ «Агроль»відповідно до пункту 7.3 Статуту.

Крім цього, на думку Позивача, ОСОБА_1, як учасник ТзОВ «Агроль»з часткою 61,70% у статутному (складеному) капіталі, фактично мав необмежені повноваження щодо прийняття рішень загальними зборами учасників ТзОВ «Агроль», і як стверджував у судових засіданнях представник Позивача, у відповідності до ч. 1 ст. 60 Закону України «Про господарські товариства»і пункту 18.7 Статуту ТзОВ «Агроль»загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60% голосів.

Представник Позивача, зокрема, зазначив, що з іншого боку, відповідно до п. 8.3 Статуту ТзОВ «Провімі», що був чинним станом на дату укладення Договору (Статут ТзОВ «Провімі», затверджений Протоколом Загальними Зборами Учасників № 05/07 від 3 серпня 2007 року, зареєстрований Яворівською районною державною адміністрацією Львівської області 03.08.2007 року, на момент укладення спірного Договору, частка ТзОВ «Агроль»у ТзОВ «Провімі»складала лише 6,5226% статутного капіталу ТзОВ «Провімі». З огляду на наведене, Позивач прийшов до висновку, що частка участі ОСОБА_1 у фінансових результатах ТзОВ «Провімі»(через участь його у ТзОВ «Агроль») була значно меншою, ніж частка участі у результатах діяльності ТзОВ «Агроль», як стверджує представник Позивача, через безпосередню участь у товаристві.

На підтвердження своїх позовних вимог Позивач посилається на те, що станом на час підписання Договору ОСОБА_1 і ОСОБА_2 були подружжям, /дослівно/ «а відповідно до інформації, якою володіє Позивач», на момент підписання Договору ОСОБА_1, який уклав Договір від імені ТзОВ «Провімі», та ОСОБА_2, яка уклала Договір від імені ТзОВ «Агроль», були подружжям, зазначене Позивач підтверджує відміткою про реєстрацію шлюбу Відділом ЗАГСу Яворівського району Львівської області у паспорті ОСОБА_2, серії НОМЕР_3, виданий Яворівським РВ УМВС України у Львівській області 18 серпня 1998 року.

Позивач стверджує, що спірний Договір було укладено на умовах, які є завідомо невигідними для Позивача та дискримінаційними по відношенню до нього, так як Договором регламентовано, що виплата суми орендної плати здійснюється шляхом безготівкового перерахування авансового платежу Позивачем на поточний рахунок Відповідача щомісячно не пізніше десятого числа попереднього місяця, що Договір передбачає право Відповідача на зміну розміру орендної плати в односторонньому порядку, що Відповідач (як орендодавець) за Договором має необмежене право на зміну (збільшення) орендної плати, і таке положення, фактично, надає Відповідачеві можливість зміни істотної умови Договору щодо орендної плати в односторонньому порядку без необхідності погодження розміру орендної плати із Позивачем; що Договором передбачено право Відповідача на розірвання Договору в односторонньому порядку; що дозволяє Відповідачеві розірвати Договір у односторонньому порядку якщо Позивач не погодиться із скоригованою сумою орендної плати; що Договір передбачає право Відповідача вимагати від Позивача сплати необгрунтованої компенсації при розірванні Договору. З огляду на наведене, позивач, припускає, що у разі припинення Договору (навіть якщо Договір припиняється за ініціативою Відповідача) Позивач зобов'язаний сплатити Відповідачеві компенсацію, розмір якої є необгрунтовано великим; що п. 6.4. Договору зобов'язує Позивача (як орендаря) виплачувати компенсацію при припиненні Договору в будь-якому випадку, відтак зазначена умова Договору, на думку Позивача, є явно дискримінаційною та несправедливою по відношенню до Позивача.

Разом з тим, Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, припускає, що, наприклад, якщо Відповідачем буде висунуто вимогу про збільшення орендної плати (а як вже зазначалося вище Договір передбачає таку можливість) і Позивач не погодиться на таке збільшення - Відповідач буде вправі розірвати Договір, а Позивач буде зобов'язаний сплатити компенсацію, а так як п. 3.5. Договору передбачає право Відповідача вимагати від Позивача сплати компенсації при настанні форс-мажорних обставин, відтак Позивач повинен буде сплачувати компенсацію при настанні форс-мажорних обставин, що на думку Позивача, прямо суперечить законодавству України, оскільки особа не може нести відповідальність за обставини непереборної сили (форс мажору). Зазначеними, як стверджує Позивач, «дискримінаційними умовами Договору», Відповідач пред'явив Позивачу вимогу про оплату заборгованості вих. № 19/01/01 від 19.01.2011 року та направив Позивачу лист вих. № 19/01/02 від 19.01.2011 року, що на думку Позивача свідчить про те, що Договір було укладено з метою поставити Орендаря (ТзОВ «Провімі») у /дослівно/ «вкрай невигідні та несправедливі умови, натомість для ТзОВ «Агроль»умови Договору є надзвичайно зручними та дають змогу для збагачення за рахунок ТзОВ «Провімі».

На підтвердження своїх вимог, Позивач зазначає, що ОСОБА_1 уклав Договір без відповідного рішення Загальних зборів ТзОВ «Провімі», так як відповідно до ч. 2 п. 19.6 Статуту ТзОВ «Провімі», генеральний директор має право укладати (підписувати) угоди (договори, контракти і. т. д.) щодо купівлі майна (товарів), робіт та/або послуг з тією самою особою протягом 365 днів на суму, що перевищує 10 000 (десять тисяч) доларів СІ1ІА, або еквівалент цієї суми в гривнях чи іншій вільноконвертованій валюті за курсом НБУ тільки за умови попереднього ухвалення Зборами Учасників, а так як на жодних Зборах учасників ТзОВ «Провімі»питання про укладення Договору не порушувалося та погодження ОСОБА_1 на укладення Договору не надавалися, а сума договору протягом 365 днів становить 1 152 000,00 грн., що за офіційним курсом НБУ станом на 01.01.2011 року становить 144 723,62 доларів США, що перевищує суму встановленого Статутом ТзОВ «Провімі»обмеження у 10 000,00 доларів США, тому Позивач приходить до висновку, що «Очевидно, що такі дії ОСОБА_1 мали на меті приховати від іншого учасника ТзОВ «Провімі»зловмисну домовленість, що існувала між ним та ОСОБА_2.

За твердженнями Позивача, він (Позивач) з моменту укладення Договору не мав та наразі не має можливості користуватися Об'єктом оренди через відсутність у Позивача ключів від Об'єкта оренди; наявність перешкод у доступі до Об'єкта оренди, неможливості безперешкодного проїзду до Об'єкта оренди через виявлений вантажний автомобіль Відповідача, не зважаючи на те, що відповідно до Акту прийму-передачі складських приміщень від 01 січня 2010 року, ТзОВ «Агроль»передало, а ТзОВ «Провімі»прийняло в тимчасове платне користування Об'єкт оренди. Зазначені обставини Позивач засвідчує листуванням, яке відбулося між Позивачем і Відповідачем, а саме: листом від 04 листопада 2010 року за № 302/04/11, повідомленням від 23.11.2010 року про неналежне виконання Відповідачем договірних зобов'язань з попередженням про дострокове розірвання Договору з власної ініціативи у порядку, встановленому Договором. На попередження Позивача від 08.12.2010 року за № 331/08/12 останній отримав від Відповідача відповідь за №15.12.01 від 15.12.2010 року, у якій Відповідач зіслався на добросовісне виконання Договору сторонами й не заперечив проти дострокового розірвання Договору Позивачем за умови дотримання порядку розірвання, регламентованого Договором.

Як пояснив представник Позивача, відповідач позивачу ключів від об»єкта оренди не передав, не усунув перешкод наявних у під»їзді до об»єкта, що на думку представника, є спонуканням Відповідача Позивача до розірвання Договору з метою отримання компенсації, передбаченою пунктом 6.4 Договору.

Позивач також стверджує, що внаслідок укладення Договору він зазнав негативних наслідків, а саме: сплачуючи за користування Об'єктом оренди, однак не маючи можливості використовувати Об'єкт оренди, Позивач фактично несе збитки кожен місяць в розмірі орендної плати за Договором.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, Позивач посилається на ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України, вважає, що ОСОБА_1, підписуючи Договір на вкрай невигідних умовах для ТзОВ «Провімі», усвідомлював, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та свідомо допускав можливість настання несприятливих наслідків для довірителя.

Позивач у позовній заяві стверджує, що при підписанні Договору від імені ТзОВ «Провімі»в якості генерального Директора, ОСОБА_1, відповідно до ч. 3 ст. 237 ЦК України, Статуту ТзОВ «Провімі», ч. 1 ст. 145 ЦК України, абзацу 1 ст. 58 Закону України «Про господарські товариства», ст. 232 ЦК України, вчинив правочин, внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, що є беззастережною підставою для господарського суду визнати спірний Договір недійсним.

Позивач також зазначає, що довіритель має право вимагати від свого представника та другої сторони солідарного відшкодування збитків та моральної шкоди, що завдані йому у зв'язку із вчиненням правочину внаслідок зловмисної домовленості між ними, при цьому Позивач посилається, як на підставу своїх вимог на ч. 7 п. 13 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12 березня 1999 року №02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними»лист Верховного Суду України від 24 листопада 2008 року (Узагальнення, Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними), п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», ст. 232 ЦК України, ч. 1 ст. 207 ГК України.

Оглянувши та дослідивши подані докази, заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, з»ясувавши фактичні обставини справи, які мають значення для справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача є недоведеними, ґрунтуються на припущеннях Позивача, до задоволення не підлягають, виходячи з наступного.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроль»(Відповідач у справі, Орендодавець за договором) в особі директора ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Провімі»(Позивач у справі, Орендар за договором) в особі Генерального Директора ОСОБА_1 було укладено Договір оренди об'єкта нерухомості (складське приміщення Е-1) від 01 січня 2010 року (надалі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1 Договору Відповідач передав, а Позивач прийняв у строкове платне користування нежитлові приміщення для обслуговування підприємства по виробництву продуктів для годівлі великої рогатої худоби, свиней, птиці, тварин та риб (надалі - Об'єкт оренди) з наступними характеристиками: Об'єкт оренди - складське приміщення Е-1, адреса: комплекс «Ямельня-1», вул. Промислова, буд. 3-д, с. Жорниська Яворівського району Львівської області, загальною площею: 1741,5 (одна тисяча сімсот сорок один і п'ять десятих метрів квадратних). Вартість Об'єкта оренди: 1 592 266,00 (один мільйон п'ятсот дев'яносто дві тисячі двісті шістдесят шість гривень 00 копійок).

Кількість поверхів: один.

Стан Об'єкта оренди на момент його передачі в оренду: задовільний.

Недоліки Об'єкта оренди: відсутні. Розмір земельної ділянки, що передається у користування разом з Об'єктом оренди: земельна ділянка зайнята під будівлю, що орендується.

У пункті 3.1 Договору встановлено, що за користування Об'єктом оренди Позивач сплачує щомісячно Відповідачу орендну плату у розмірі 96 000,00 грн. разом із ПДВ.

Як вбачається з Акту прийому-передачі складських приміщень (є невід»ємною частиною договору оренди об»єкта нерухомості від 01.01.2010р.) від 01.01.2010р., Орендодавець (ТзОВ «Агроль») передав, а Орендар (ТзОВ «Провімі»), керуючись Договором оренди складського приміщення від 01 січня 2010 року, прийняв в тимчасове платне користування приміщення літ. Д-1 за адресою: Львівська область, Яворівський район, с. Жорниська, к-с «Ямельня-1», вул. Промислова, буд. 3д, загальною площею 1730,8 кв.м.

Враховуючи, що в основу визнання недійсним зазначеного Договору позивачем покладено «зловмисну домовленість»колишнього Генерального директора ТзОВ «Провімі»ОСОБА_1 з директором ТзОВ «Агроль» ОСОБА_2, тобто злочинне діяння (домовленість) зазначених у позові осіб, то належить зазначити, що відповідно до частини 3 ст. 3 КК України, злочинні діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки КК України. Застосування закону про кримінальну відповідальність за аналогією заборонено (ч. 4 ст. 3 КК України).

Відповідно до ст. 11 КК України, злочином є передбачене КК України суспільно небезпечне чинне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб»єктом злочину (спеціальним суб»єктом злочину), яким, відповідно до статті 18 цього Кодексу, є фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до цього Кодексу може настати кримінальна відповідальність. Поняття вини визначено у статті 23 КК України.

Відповідно до частин 2 та 3 ст. 24 КК України, прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання, а непрямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ГК України, господарське зобов»язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуд»єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

При цьому, сторони або одна із сторін правочину, укладаючи угоду, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, виходячи із обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеної угоди і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Умисел юридичної особи визначається як умисел посадової особи або фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження.

Роз»ясненнями ВАС України від 12.03.1999р. за № 02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов»язаних з визнанням угод недійсними»(п. 13) визначено, що зловмисна домовленість - це умисна змова представника однієї сторони з другою стороною, внаслідок чого настають несприятливі наслідки для сторони, від імені якої такий представник уклав договір зі стороною, з якою він перебуває у змові.

Для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 ЦК необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя.

Відповідно до статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Є необґрунтованим посилання Позивача на те, що договір оренди об»єкта нерухомості від 01.01.2010р. є недійсним з тих підстав, що ОСОБА_1, на момент укладення цього, був учасником ТзОВ «Агроль», оскільки чинним законодавством не заборонено здійснювати підприємницьку діяльність і одночасно бути учасником іншого товариства, так як відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється субєктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Крім цього даний договір виконувався обома сторонами, оскільки ТзОВ «Агроль» передав обєкт оренди за Актом приймання передачі від 01.01.10р., а ТзОВ «Провімі» прийняв у фактичне платне користування обєкт оренди та здійснював орендну плату за цим Договором.

Позивач посилається на той факт, що Договір оренди обєкта нерухомості (складського приміщення Е-1) від 01.01.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроль»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Провімі»укладений з перевищенням повноважень генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Провімі».

Зазначені обставини спростовуються наступним.

Статтею 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 203 ЦК України вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину є: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частиною 2 п. 19.6 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Провімі»визначено, що Генеральний директор має право укладати (підписувати) угоди (договори, контракти і т.д.) щодо купівлі майна (товарів), робіт та/або послуг з тією самою особою протягом 365 днів на суму, що перевищує 10000 (десять тисяч) доларів США, або еквівалент цієї суми в гривні чи іншій вільноконвертованій валюті за курсом НБУ тільки за умови попереднього ухвалення Зборами Учасників.

Відповідно до Акту прийому-передачі складських приміщень від 01.01.2010р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроль»передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Провімі»прийняло в тимчасове платне користування обєкт нерухомості (складське приміщення Е-1) від 01.01.2010р., що знаходиться за адресою: к-с «Ямельня -1», вул. Промислова, буд. 3-д, с. Жорниська, Яворівського району Львівської області загальною площею 1730, 8 кв. м. Позивач здійснював орендну плату, яка передбачена оспорюваним договором, тобто визнавав дані договірні відносини за Договором оренди обєкта нерухомості (складського приміщення Е-1) від 01 січня 2010р., що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроль»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Провімі».

Статтею 92 ЦК України встановлено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Протоколом № 02/03 Загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Провімі»від 30 листопада 2003р. вирішено передати Генеральному директору Товариства з обмеженою відповідальністю «Провімі», ОСОБА_1, повноваження на укладення та підписання угод (договорів, контрактів і.т.д.) щодо купівлі майна (товарів), робіт та/або однією із сторін яких є Провімі Польська Холдінг у формі товариства з обмеженою відповідальністю та/або Спільне Українсько Польське товариство з обмеженою відповідальністю «Агроль», якщо сума таких угод протягом 365 днів перевищує 10000 (десять тисяч) доларів США або еквівалент цієї суми в гривнях чи іншій вільноконвертованій валюті за курсом НБУ, без попередньої згоди зборів учасників Товариства на період перебування на посаді Генерального директора без права передоручення, за що усі учасники проголосували одноголосно.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про господарські товариства»учасники мають право знайомитись з протоколами загальних зборів учасників товариства.

Щодо посилання Позивача на те, що Протокол № 02/03 Загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Провімі»від 30 листопада 2003р. відсутній, що такий відсутній в Журналі реєстрації протоколів загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Провімі»(оригінал Журналу оглянуто в судовому засіданні) є, як мінімум неспроможним, оскільки ведення даного протоколу, це не що інше як обовязок виконавчого органу товариства та самого товариства, як це передбачено ст. 60 Закону України «Про господарські товариства».

Позивачем надано для огляду оригінал Журналу реєстрації протоколів загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Провімі», який прошитий та пронумерований і містить 47 сторінок.

Згідно порядкових номерів, дати оформлення протоколів вбачається, що у даному Журналі відсутня реєстрація протоколів, якими оформлялись б рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Провімі»за 2003 - 2005роки, тому посилання позивача, що такий протокол відсутній у Журналі реєстрації є невірним.

Суд приходить до висновку, що Журнал реєстрації протоколів загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Провімі», з огляду на дати прийняття рішень та їх черговість вівся починаючи з 21.02.2006 року.

З Протоколу № 02/03 Загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Провімі»від 30 листопада 2003р. вбачається, що він укладався з метою розширення повноважень директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Провімі»ОСОБА_1 стосовно підписання і укладення угод (договорів, контрактів і т.д.) щодо купівлі майна (товарів), робіт та/або однією із сторін яких є Провімі Польська Холдінг у формі товариства з обмеженою відповідальністю та/або Спільне Українсько Польське товариство з обмеженою відповідальністю «Агроль», якщо сума таких угод протягом 365 днів перевищує 10000 (десять тисяч) доларів США або еквівалент цієї суми в гривнях чи іншій вільноконвертованій валюті за курсом НБУ, без попередньої згоди зборів учасників Товариства на період перебування на посаді Генерального директора без права передоручення.

Судом оглянуто копію договору № 1PL 01/12/03 від 01.12.2003р. на підтвердження виконання рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Провімі»від 30.11.2003р. укладено також угоду (договір ) № 1PL 01/12/03 від 01.12.2003р. відповідно до якого загальна вартість контракту складає 27323600 польських злотих, що явним чином перевищує 10000 доларів США, або еквівалент цієї суми протягом 365 днів за угодою.

Для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 ЦК необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Не є належними та допустимими доказами у справі, в розумінні статей 33 та 34 ГПК України, висновки самого Позивача, на які він посилається як на підставу своїх вимог, про незаконність Договору через зловмисну домовленість колишнього генерального директора ТзОВ «Провімі»ОСОБА_1 та директора ТзОВ «Агроль»ОСОБА_2, до яких він прийшов в результаті аналізу новим керівництвом Позивача документів, одержаних від попереднього керівництва, зокрема, Договору, так як зловмисна домовленість колишнього генерального директора ТзОВ «Провімі»ОСОБА_1 та директора ТзОВ «Агроль»ОСОБА_2 повинні бути доведені не інакше як, вироком суду, рішенням суду загальної юрисдикції, які набрали законної сили.

Докази, що їх має представити суду позивач на підтвердження своїх вимог перелічені у ст. ст. 35-42 ГПК України. Не потребують доказів обставини, що є загальновідомими (календарні дати, певні історичні події тощо), факти, що вже встановлені рішенням іншого суду по спору, де брали участь ті ж самі сторони або вироком по відповідній кримінальній справі. Такі докази в матеріалах справи відсутні, позивачем не подані, не зважаючи на те, що ухвалою господарського суду від 14.02.2011р. та іншими ухвалами суду у цій справі такі докази у позивача вимагалися.

Тільки висновки Позивача до яких він прийшов у червні 2010р. у зв»язку із зміною складу власників, в т.ч. висновки Позивача, що ОСОБА_1 мав значно більшу зацікавленість у результатах господарської діяльності ТзОВ «Агроль», аніж у результатах господарської діяльності ТзОВ «Провімі», посилання у позові на інформацію, якою Позивач володіє, листування сторін, як і припущення Позивача про наслідки, які б могли наступити за форс-мажорних обставин, на які Позивач посилається у позовній заяві, не є належними доказами у справі, оскільки не підтверджені жодними доказами.

Позивачем не надано суду жодних доказів, як от матеріалів перевірки господарської діяльності товариства податковими органами, КРУ, правоохоронними органами, які б підтверджували значно більшу зацікавленість ОСОБА_1 у господарській діяльності одного підприємства перед іншим, в т.ч. рішення суду та/або вироку суду, які набрали законної сили, не надано доказів про наявність форс-мажорних обставин на час дії зазначеного договору.

Посилання Позивача, як на доказ у справі, що Позивач не передав Відповідачеві ключів та не усунення перешкод у користуванні об»єктом оренди, є підставою для захисту прав та охоронюваних законом інтересів Позивача шляхом подання відповідного позову (за волевиявленням сторони), як от про усунення перешкод в користуванні майном, об»єктом оренди, відповідно до ст. 16 ЦК України. У даному позові, Позивач вимог про усунення перешкод в користуванні об»єктом оренди не ставить, рішення суду з зазначених обставин, в матеріалах справи відсутнє, Позивачем не подано.

Є недоведеними перед судом належними доказами посилання Позивача на спричинення йому діями Відповідача збитків, а саме: не надано доказів розміру завданих реальних, дійсних збитків, в розумінні ст. 225 ГК України, ст. 614 ЦК України та/або ст. 1166 ЦК України, ст. 35 ГПК України.

Твердження Позивача на те, що станом на час підписання Договору ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були подружжям, що підтверджує відміткою про реєстрацію шлюбу Відділом ЗАГСу, не доводять ні умислу, ні зловмисної домовленості, ні значно більшої зацікавленості у результатах господарської діяльності, оскільки останні мають бути доведені рішенням іншого суду по спору, де брали участь ті ж самі сторони або вироком по відповідній кримінальній справі. Такі докази у справі відсутні.

Позивачем також не доведено перед судом факту його дискримінації умовами зазначеного Договору.

Відповідно до статей 6 та 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов»язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів такого виду.

Водночас у ст. 180 ГК України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов»язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору, а ст. 284 ГК України закріплено істотні умови господарського договору оренди.

Як вбачається із Договору оренди об»єкта нерухомості (складське приміщення Е-1), який укладено 01.02.2010р., сторони за договором досягли згоди щодо всіх істотних умов, а також виконували зобов»язання за даним договором, відтак відсутні підстави для визнання його недійсним відповідно до статті 232 ЦК України.

Главою 53 ЦК України та Главою 20 ГК України передбачено порядок укладення договору, а також порядок зміни та розірвання господарських договорів.

Позивач не погоджуючись з умовами зазначеного Договору, станом на час подання позову з підстав зазначених ним у підпунктах 3.1., 3.2., 3.3., 3.4., 3.5. пункту 3 описової частини позовної заяви, про що викладено вище у цьому рішенні, не позбавлений права, у встановленому законом порядку, відповідно до Договору, статті 188 ГК України, статей 651, 652, 654 ЦК України, на внесення змін до Договору та/або його розірвання, в т.ч. за рішенням суду.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, оглянувши та дослідивши подані докази, оцінивши їх в сукупності, суд приходить до висновку, що Позивачем не доведено умислу ОСОБА_1 в його діях як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Провімі», не довів, що ОСОБА_1 як представник однієї сторони і друга сторона діяли з метою заподіяти шкоду тому, чиї інтереси мав захищати представник, відтак у задоволенні позову належить відмовити.

Судові витрати покласти на сторони пропорційно задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 ГПК України.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 1, 2, 12, 18, 21, 22, 32-34, 43, 69, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Провімі»про визнання недійсним договіру оренди обєкта нерухомості (складського приміщення Е-1) від 01 січня 2010р., що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроль»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Провімі»відмовити повністю.

Суддя Данко Л.С.