Рішення № 14575678, 24.03.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.03.11                                                                                           Справа№ 23/146

Господарський суд Львівської області у складі судді Бортник О.Ю. при секретарі судових засідань Цяпка О.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Дрогобицького міжрайонного прокурора в інтересах держави, уповноважений орган: Міністерство палива та енергетики України, в особі Державного підприємства (надалі –ДП) «Львівдіпронафтохім», м. Львів,

до відповідача ВАТ «НПК Галичина», м. Дрогобич,

про стягнення 1834950 грн.

За участю представників:

від прокуратури –Яворський Я.Т.,

від позивача - Поліщук Л.В. - представник,

від відповідача – Валага Ю.Г. - представник,

Суть спору: Дрогобицький міжрайонний прокурор звернувся до господарського суду Львівської області з позовом в інтересах держави, уповноважений орган: Міністерство палива та енергетики України, в особі ДП «Львівдіпронафтохім», м. Львів, про стягнення з ВАТ «НПК Галичина», м. Дрогобич, 1834950 грн. заборгованості за виконані роботи по створенню (передачі) проектної продукції. До початку розгляду господарським судом справи по суті, а саме: 11.11.2010 р., позивачем подано суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 2476665,45 грн. заборгованості, пені, інфляційних та трьох процентів річних. Вказана заява підтримана Дрогобицьким міжрайонним прокурором. Відповідно до позову та уточнення позивача від 23.03.2011 р. за № 48 позовні вимоги мотивовані нормами договорів № 138/2-К від 01.09.2008 р., № 351 від 02.07.2007 р., ст.ст. 526, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України.

Представник позивача у судовому засіданні повідомив, що відповідачем повністю сплачено основний борг та подав суду докази на підтвердження своїх посилань. Решта позовних вимог представниками позивача та прокуратури підтримано повністю.

Відповідач у відзиві зазначає, що подання позову прокурором в інтересах самостійного суб»єкта господарювання є необґрунтованим. Крім цього, відповідач вказує, що позовні вимоги про стягнення пені задоволенню не підлягають, оскільки позивачем пропущено строк позовної давності, пеню нараховано з порушенням строку, встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України. Відповідач також заперечує проти позовних вимог в частині стягнення з нього інфляційних, трьох процентів річних по не підписаних актах приймання-передачі продукції №№ 14, 15, 19, 20, 21, 22.

          Розгляд справи відкладався з підстав, наведених у наявних в матеріалах справи ухвалах суду, у судовому засіданні, призначеному на 21.02.2011 р., оглошувалась перерва до 24.02.2011 р.

          Заслухавши пояснення представників прокуратури та сторін, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд Львівської області дійшов висновку, що позов з урахування заяви про уточнення позовних вимог від 10.11.2010 р. № 199, підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530, 549,550, 599, 611, 625, 629 ЦК України, ст. 230 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов”язання не допускається. Договір є обов”язковим для виконання сторонами. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. У разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов”язання за кожен день прострочення виконання. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Між сторонами у справі укладено Договори № 138/2-К від 01.09.2008 р. та № 351 від 02.07.2007 р. на створення (передачу) проектної продукції. На виконання умов цих договорів позивач виконав для відповідача роботи, вказані у наявних в матеріалах справи актах здавання-приймання продукції за договорами № 138/2-К та № 351. Факт виконання робіт відповідачем не заперечується та не спростовується. Вартість виконаних робіт відповідачем оплачено 17.09.2008 р. платіжним дорученням № 2732, шляхом перерахування 1053833,76 грн. попередньої оплати за роботи згідно договору № 138/2-К від 01.09.2008 р., а також 13.12.2010 р. шляхом перерахування 1834917,12 грн. платіжним дорученням № 2907. Враховуючи, що згадана сума сплачена після звернення позивача з позовом до суду, провадження у справі в частині стягнення 1834917,12 грн. заборгованості за виконані роботи підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України. Наявність решти 32,88 грн. заборгованості відповідача перед позивачем за виконані роботи наявними у матеріалах справи доказами (актами приймання-передачі виконаних робіт) не підтверджується. Відтак, позовні вимоги в частині стягнення 32,88 грн. заборгованості задоволенню не підлягають.

Що стосується решти позовних вимог, то вирішуючи спір у справі в цій частині, суд виходить з такого. Згідно з нормами пунктів 2.3. договорів № 138/2-К та № 351 відповідач зобов»язувався здійснювати розрахунок за фактично виконані роботи на підставі актів здавання-приймання виконаних робіт на протязі 10 банківських днів з моменту підписання акту здавання-приймання. Долучені позивачем до матеріалів справи акти здавання-приймання №№ 14, 15, 19, 20, 21, 22 відповідачем не підписані. Докази виконання у встановленому законом порядку рішення господарського суду Львівської області від 27.04.2010 р. та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 17 серпня 2010 р. у справі № 9/30 про зобов»язання відповідача підписати ці акти у матеріалах справи відсутні та позивачем суду не подані. Відтак, у суду відсутні підстави для висновку про те, що відповідачем станом на 10.11.2010 р. порушено встановлені договорами строки оплати робіт, тривалістю 10 банківських днів з моменту підписання актів здавання-приймання робіт, по вище перелічених актах. За таких обставин, позовні вимоги про стягнення нарахованих пені, інфляційних, трьох процентів річних по цих актах задоволенню не підлягають.

Щодо заборгованості, котра виникла на підставі актів №№ 39, 54, 55, 63, 69, 74, які підписані відповідачем, то позивачем обґрунтовано нараховано пеню відповідно до вимог п.п. 5.2. 5.1. Договорів. Однак, відповідач у відзиві заявляє про пропуск позивачем строку позовної давності, встановленого п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення пені, а відтак і про те, що вказана пеня стягненню не підлягає. Судом встановлено, що позивачем пропущено спеціальний строк позовної давності по позовній вимозі щодо стягнення пені, нарахованої в зв»язку з несвоєчасною оплатою робіт, зазначених у актах здавання-приймання продукції. За таких обставин, позовна вимога про стягнення пені, нарахованої в зв»язку з простроченням виконання відповідачем грошових зобов»язань з оплати робіт, вказаних у вище перелічених актах, задоволенню не підлягає.

Позовні вимоги в частині стягнення на підставі ст. 625 ЦК України 141171,56 грн. інфляційних, нарахованих в зв»язку з порушенням виконання грошового зобов»язання, яке виникло на підставі актів №№ 39, 54, 55, 63, 69, 74, обґрунтовані й підлягають задоволенню. Позовні вимоги в частині стягнення трьох процентів річних підлягають задоволенню лише в частині 46744,77 грн., оскільки позивачем допущено арифметичні помилки, у тому числі й щодо обчислення кількості днів прострочення платежу.

На підставі ст. 49 ГПК України судові витрати у справі покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог та позовних вимог, провадження у справі щодо яких припинено.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 84, 85, 116 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс –Галичина»(82103, м. Дрогобич, вул. Бориславська, 82, ЄДРПОУ 00152388) на користь Державного підприємства «Львівський державний інститут з проектування нафтопереробних і нафтохімічних підприємств «Львівдіпронафтохім»(79039, м. Львів, вул. Золота, 8, ЄДРПОУ 00150113) 46744,77 грн. трьох процентів річних, 141171,56 грн. інфляційних, 20228,33 грн. державного мита та 192,75 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

2. Провадження у справі щодо стягнення 1834917,12 грн. заборгованості припинити.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

5. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом ХІІ ГПК України.

Суддя                                                                                                    Бортник О.Ю.

Повне рішення складено 29.03.2011 р.