Рішення № 14573386, 11.02.2011, Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим

Справа № 2-36/2011 р.

РІШЕННЯ

І м е н е м У к р а ї н и

11 лютого 2011 року м.Феодосія.

Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді: - Хожаінової О.В.

при секретарі: - Воротниковій К.О.,

за участю прокурора: - Візітіу М.П.,

представника позивача: - Козиревої Ю.М.,

відповідача: - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Феодосії цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства “Банк Петрокоммерц Україна” до ОСОБА_7, третіх осіб ОСОБА_5, ОСОБА_8, про звернення стягнення на предмет іпотеки, встановлення способу реалізації предмета іпотеки шляхом продажу предмета іпотеки з публічних торгів, та за зустрічним позовом ОСОБА_7 до Публічного акціонерного товариства “Банк Петрокоммерц Україна”, ОСОБА_5, ОСОБА_8, Міністерства юстиції України в особі Головного Управління юстиції в АР Крим, про визнання недійсними кредитного договору, іпотечного договору, уявність основного обовязку, визнання неправомірними дій, виключення записів,

В С Т А Н О В И В:

ЗАТ “Банк Петрокоммерц Україна” звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_7, треті особи ОСОБА_5, ОСОБА_8 про звернення стягнення на предмет іпотеки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 96,2 кв.м., що належить ОСОБА_7 у якості задоволення вимог по кредитному договору № 24-04-05/СФ від 16.08.2004 року в сумі 21980 доларів США 75 центів, з яких 6593,38 доларів США заборгованість по кредиту за період з 11.10.2004 року по 21.09.2006 року, 500 доларів США заборгованість по відсоткам за період з 11.10.2004 року по 21.09.2006 року, 14769,37 доларів США пеня за прострочку повернення кредиту та сплати відсотків по строку з 11.10.2004 року по 21.09.2006 року, 600 грн. штраф. Також просили передати предмет іпотеки ЗАТ “Банк Петрокоммерц Україна” у керування на період до його реалізації, встановити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом застосування процедури продажу будь-якій особі покупцю на підставі договору купівлі-продажу, встановити початкову ціну продажу 214000,00 грн. Позов мотивований тим, що між ОСОБА_8 та ЗАТ “Банк Петрокоммерц Україна” був укладений кредитний договір № 24-04-05/СФ від 16.08.2004 року, згідно якому позивач надав ОСОБА_8 кредит в сумі 24000 доларів США зі сплатою 14 % річних. Строк повернення кредитних коштів та сплати відсотків встановлений до 15.08.2005 року. Згідно п.4.1 Кредитного договору за прострочку повернення грошових коштів або сплати відсотків, Позичальник сплачує позивачу пеню з розрахунку 0,2 % річних від простроченої суми за кожний день прострочки. Позивальник зобовязання не виконав, має заборгованість станом на 21.09.2006 року 21980,75 доларів США, з яких 6593,38 доларів США заборгованість по кредиту за період з 11.10.2004 року по 21.09.2006 року, 500 доларів США заборгованість по відсоткам за період з 11.10.2004 року по 21.09.2006 року, 14769,37 доларів США пеня за прострочку повернення кредиту та сплати відсотків по строку з 11.10.2004 року по 21.09.2006 року, 600 грн. штраф. Внаслідок невиконання зобовязань відповідача по кредитному договору у позивача виникло право звернення з позовом до суду для захисту порушених прав. У забезпечення виконання зобовязань Позичальника перед позивачем по Кредитному договору 25.08.2004 року між позивачем та ОСОБА_5 був укладений договір іпотеки нежилого приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 96,2 кв.м., посвідчений ОСОБА_10, приватним нотаріусом Феодосійського міського нотаріального округу, реєстровий № 1718. Право власності за первісним Іпотекодавцем на дату укладення правочину було підтверджено договором купівлі-продажу № 95, посвідченим ОСОБА_10, приватним нотаріусом Феодосійського міського нотаріального округу 05.05.2004 року, зареєстрованим Феодосійським МБРТІ в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 07.05.2004 року, реєстровий № 4766363. Відповідно до вимог ст.4 Закону України “Про іпотеку” предмет іпотеки був зареєстрований в Державному реєстрі іпотек приватним нотаріусом ОСОБА_10 15.12.2004 року під реєстровим № 1546960. Згідно ст.3 Закону “Про іпотеку” у разі порушення боржником основного зобовязання в силу іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно, не зареєстровані у встановленому законом порядку, або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Відповідно, з дати державної реєстрації предмета іпотеки (з 15 грудня 2004 року), у позивача виникло переважне право на задоволення забезпечених іпотекою вимог по Кредитному договору за рахунок предмету іпотеки перед іншими правами кредиторів. У звязку з тим, що позичальник у встановлений договором строк не повернув кредитні кошти та відсотки за користування ними, 20.05.2005 року приватний нотаріус Феодосійського міського нотаріального округу під реєстровим номером 2745 здійснив виконавчий напис про звернення стягнення на предмет іпотеки. Даний виконавчий напис був переданий до Феодосійського Відділу Державної виконавчої служби для примусового виконання та 09.06.2005 року відкрито виконавче провадження. Згідно постанови про повернення виконавчого документу, затвердженої начальником ВДВС Феодосійського міського управління юстиції 24.05.2005 року виконавче провадження закрито та виконавчий напис був повернутий позивачу без виконання, оскільки предмет іпотеки по даним витягу з реєстру прав власності № 7290012 від 9.05.2005 року за первісним іпотекодавцем не значиться. Позивачу стало відомо, що 26.07.2004 року відповідач предявив позов до первісного іпотекодавця, третіх осіб, Фонду комунального майна м.Феодосії, позичальника про визнання договору купівлі-продажу нежилого приміщення частково недійсним та визнання права власності. Апеляційний суд АРК рішенням від 06.04.2005 року визнав право власності на предмет іпотеки за відповідачем. Таким чином, з 06.04.2005 року відповідач став новим власником обтяжуваного іпотекою нерухомого майна. Відповідно до ст.23 Закону України “Про іпотеку” особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус Іпотекодавця та має всі його права і несе всі обовязки по іпотечному договору в тому ж обсязі та на тих умовах, які існували до придбання ним права власності на предмет іпотеки. Відповідач 09.06.2005 року звернувся в Феодосійський міський суд з позовом про визнання недійсним іпотечного договору від 25.08.2005 року, в стадії розгляду справи подав заяву про відзив позову, ухвалою Феодосійського міського суду від 13.08.2006 року провадження по справі було закрито, у звязку з чим відсутні перешкоди для примусової реалізації. Встановлений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Ні підставі цього вважають необхідним встановити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом застосування процедури продажу будь-якій особі-покупцю на підставі договору купівлі-продажу з публічних торгів. Сторони по іпотечному договору оцінили предмет іпотеки в сумі 214000,00 грн. Заявою від 15.07.2011 року позовні вимоги були уточнені, просили звернути стягнення на предмет іпотеки для задоволення вимог банку по кредитному договору № 24-04-05/СФ від 16.08.2004 року в загальній сумі 15444,98 доларів США, що за курсом НБУ складає 122177,51 грн., а також витрати за учинення виконавчого надпису нотаріуса в розмірі 1250,00 грн., встановити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу предмета іпотеки з публічних торгів, встановити початкову ціну продажу 214000,00 грн.

Відповідач ОСОБА_7 08.11.2006 року подав зустрічний позов до ЗАТ “Банк Петрокоммерц Україна”, треті особи ОСОБА_5, ОСОБА_8, про відмову у задоволенні позову ЗАТ “Банк Петрокоммерц Україна”, визнання Договору іпотеки від 25.08.2004 року, укладеного між банком та ОСОБА_5, недійсним як укладеного з порушенням вимог діючого законодавства України, про виключення реєстратором Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна з Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна запис про заборону на нерухоме майно в АДРЕСА_1, номер за РПВН 4766363, внесений реєстратором приватним нотаріусом ОСОБА_10 26.08.2004 року під № 1259352, про виключення реєстратором реєстру іпотек з реєстру іпотек запису про реєстрацію іпотеки на нерухоме майно АДРЕСА_1, номер за РПВН 4766363, внесений реєстратором приватним нотаріусом ОСОБА_10 15.12.2004 року під № 1546960, а також про встановлення уявності основного обовязку. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26.05.2001 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 був укладений договір про сумісну діяльність. Сторони за договором домовилися на підставі обєднання майна та зусиль здійснювати сумісну діяльність по організації та експлуатації готельного комплексу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. Згідно п.2.1 договору про сумісну діяльність ОСОБА_5 вносить у якості внеску нежиле приміщення, площею 121,6 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1, яке перебуває в оренді. На дату укладення договору про сумісну діяльність право власності на приміщення належало Феодосійському судомеханічному заводу, а з 15.02.2003 року передано у комунальну власність територіальної громади м.Феодосії в особі Феодосійської міської ради. Договором оренди нежилого приміщення, укладеним між ОСОБА_5 та Судомеханічним заводом, а подалі з Феодосійською міською радою, передбачено викуп даного приміщення орендарем. Згідно п.2.2 договору про сумісну діяльність ОСОБА_5 прийняла на себе зобовязання, в тому числі оформити необхідні правовстановлюючі документи для підготовки передачі приміщення у власність ОСОБА_7, а по закінченню розрахунків передати ОСОБА_7 переобладнане під готельний комплекс нежиле приміщення у власність шляхом укладення нотаріального договору. Пунктом 2.3 договору був передбачений порядок розрахунків за придбане нежиле приміщення, а саме, фінансування здійснювалося за рахунок ОСОБА_7 який свої зобовязання виконав в повному обсязі в строки, обумовлені договором, про що є розписки. 05.05.2004 року між ОСОБА_5 та Фондом комунального майна м.Феодосія був укладений договір купівлі-продажу комунального майна, посвідчений ОСОБА_10, приватним нотаріусом Феодосійського міського нотаріального округу, реєстровий № 95, предметом якого стало вказане нежитлове приміщення, а 05.05.2004 року був підписаний акт прийому-передачі. 07.05.2004 року було оформлено право власності на нежиле приміщення на підставі договору купівлі-продажу, про що свідчить інформаційна довідка №4518182 Феодосійського МБРТІ. 08.05.2004 року згідно бланка поштового повідомлення про вручення, ОСОБА_5 отримала заяву, передану через ОСОБА_11, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу, згідно якій їй протягом 10 днів пропонувалося виконати прийняті зобовязання по договору про сумісну діяльність від 26.05.2001 року та передати у власність на той час належне їй майно нежитлове приміщення, з попередженням, що у разі невиконання ОСОБА_7 буде змушений звернутися з позовом до суду. У звязку з невиконанням зобовязань ОСОБА_5 по договору про сумісну діяльність, ОСОБА_7 був направлений позов до Феодосійського міського суду про спонукання її до виконання умов договору про сумісну діяльність в натурі, тобто про передачу у власність нерухомого майна. Протягом встановленого законом тридцятиденного строку для оплати викупленого приміщення, тобто до 04.06.2004 року, ОСОБА_5 не погасила вартість викупленого нежилого приміщення, через що прокурор м.Феодосії звернувся до Феодосійського міського суду з позовом до ОСОБА_5 про розірвання договору купівлі-продажу та стягнення неустойки за прострочку платежу. ОСОБА_7 також звернувся до Феодосійського міського суду з позовом про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу, оскільки розірвання останнього позбавляло би його права на отримання у власність нежилого приміщення. За вказане нежиле приміщення раніше за договором про сумісну діяльність ним вже були сплачені грошові кошти ОСОБА_5 в розмірі, що дозволяє сплатити як ремонтні роботи по переобладнанню нежилого приміщення під готельний комплекс, так і здійснити викуп останнього, про що свідчать її розписки. Однак, ОСОБА_5 не погасила заборгованість по договору купівлі-продажу та не передала йому у власність нежиле приміщення. З ціллю ухилення від виконання зобовязань ОСОБА_5 намагається продати нежиле приміщення, та розміщує оголошення про продаж в газеті «Провінція», пропонує купити це приміщення колегії адвокатів, іншим мешканцям м.Феодосії, як в цілому, так і частково, передати в іпотеку ФФ «Приватбанк», ФФ «Кредитбанк». Ці факти стали відомі ОСОБА_7, тому була подана заява про забезпечення позову до суду. Ухвалами Феодосійського міського суду від 08.07.2004 року та 19.07.2004 року по справі № 2-3638/04 був накладений арешт на готельний комплекс, що знаходиться на першому поверсі житлового будинку АДРЕСА_1. 21.08.2004 року Феодосійський міський суд однією ухвалою виключає з реєстру заборон запис про арешт готельного комплексу та майна, а іншою ухвалою забороняє проводити будь-які дії, в тому числі і ОСОБА_5, повязані з відчуженням (даруванням, реалізацією) нежилих приміщень загальною площею 96,2 кв.м., розташованих на першому поверсі АДРЕСА_1, що належить їй на праві власності. В ухвалі було зазначено, що вона може бути оскаржена до Апеляційного суду АРК протягом 15 днів, що відповідає вимогам ч.7 ст.234 ЦПК України. У вказаний термін ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу на ухвалу про скасування арешту, скарга була прийнята до розгляду. 06.04.2005 року Апеляційний суд АРК скасував цю ухвалу від 21.08.2004 року про скасування ухвал про забезпечення позову від 8 та 19 липня 2004 року, розглянув спір по суті та визнав за ним право власності на нежиле приміщення у виконання умов договору про сумісну діяльність від 26.05.2001 року. Таким чином, ухвала про забезпечення позову та арешт від 8 та 19 липня 2004 року мали юридичну силу з дати їх ухвалення, а ухвала про виключення записів про арешт від 21.08.2004 року не набула законної сили. 26.08.2004 року о 18:05 під № 1259352 до Єдиного реєстру заборон реєстратором приватним нотаріусом ОСОБА_10 внесений запис №6 про заборону на нерухоме майно, обєкт нерухоме майно в АДРЕСА_1, номер майна №4766363, власник ОСОБА_5, ідентифікаційний № НОМЕР_1, підстава іпотечний договір № 1718, 25.08.04 року, приватний нотаріус ОСОБА_10 Таким чином, ОСОБА_5 уклала іпотечний договір, забезпеченням виконання зобовязань є нерухоме майно, не дивлячись на заборону здійснювати такі дії, що встановлено ухвалою суду від 21.08.2004 року, не розглянуту апеляційним судом апеляційну скаргу, ухвалу, що не набула законної сили. 06.06.2005 року Феодосійський міський суд за його заявою у звязку з розглядом справи по суті, скасував заборону здійснювати дії по відчуженню, постановлені ухвалою від 21.08.2004 року. Тобто на момент укладення іпотечного договору, його нотаріального посвідчення, внесення запису до Єдиного реєстру заборон, нежиле приміщення знаходилося у судовому спорі, під арештом, постановленим ухвалами від 8.07.04 року та 19.07.2004 року, а також під забороною від 21.08.04 року на здійснення будь-яких дій, повязаних з відчуженням останнього, в тому числі і ОСОБА_5, чим існує явне порушення законодавства, а саме положень п.1 ст.576 ЦК України, ст.5 Закону України «Про іпотеку». Крім недотримання законодавства при укладенні іпотечного договору, також в предметі договору містяться відомості про те, що предмет іпотеки в спорі та під арештом не перебуває, про відсутність обмежень для укладення іпотечного договору. Так, позивач вважає, що іпотечний договір укладений під впливом обману між ЗАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» та ОСОБА_5, не відповідає діючому законодавству та вимогам ст.5, ч.3 ст.6 Закону України «Про іпотеку», п.1 ст.576 ЦК України. Сторони не дотримувалися взятих на себе зобовязань, так, наприклад, пунктом 2.3.7 було передбачено обовязок іпотекодавця протягом 10 діб застрахувати предмет іпотеки. Крім того, в розхідному касовому ордері банку на отримання кредитних коштів відсутній обовязків реквізит підпис позичальника ОСОБА_8, що викликає сумнів в отриманні позичальником кредиту згідно п.2.1 Кредитного договору. Також відсутній доказ підписи посадових осіб банку, відповідальних за видачу готівкових коштів через касу касира, контролера, бухгалтера. Вказане дозволяє стверджувати, що кредитний договір не має юридичної сили. Заставою може забезпечуватися лише дійсна вимога, а не уявна (стаття 3 Закону України «Про заставу»). У звязку з викладеним, іпотечний договір підлягає визнанню недійсним. Іпотечний договір не відповідає вимогам ч.1 п.4, ч.2 ст.18 Закону України «Про іпотеку», які є суттєвими умовами, які обовязково повинні бути за змістом іпотечного договору. З урахуванням цього на підставі ст.18 Закону України «Про іпотеку» іпотечний договір може бути визнаний недійсним на підставі рішення суду. Пунктом 1 ст.203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства. Згідно ст.230 ЦК України правочин, укладений внаслідок обману сторони правочину відносно обставин, що мають суттєве значення, та знання обманутою стороною про які привело до відмови в його укладенні, заподіює за собою визнання правочину судом недійсним.

Рішенням Феодосійського міського суду від 17.04.2006 року постановлено витребувати з незаконного володіння та зобовязати ОСОБА_5 передати ОСОБА_7 нежиле приміщення, площею 96,2 м.кв., розташоване на першому поверсі АДРЕСА_1 не є стороною іпотечного договору, та не знав строку виконання зобовязання позичальником та іпотекодавцем. В період розгляду позову про право власності 27.09.04 року позивач звернувся з позовом про визнання іпотечного договору недійсним. Розгляд справи затягнувся до 2 років через неявку відповідача, оскільки відсутні були претензії банку до нього, він подав до суду заяву про залишення позову без розгляду. Ухвалою суду від 25.07.06 року позов залишений без розгляду. Оскільки банком був предявлений позов до нього, вважає необхідним звернутися з зустрічним позовом повторно. Підставою для визнання правочину недійсним зазначено ст.ст.203,215,230 ЦК України.

Заявою від 10.05.2007 року зустрічний позов доповнений, позивач просив відмовити у задоволенні позову ЗАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» на підставі п.п.3,4 ст.267, п.4 ст.559 ЦК України, п.1 ч.6 ст.130 ЦПК України, строк погашення основної заборгованості по кредиту, відсотків прострочений боржником 11.10.2004 року, шестимісячний строк позовної давності витік 10.04.2005 року.

Заявою від 06.06.2007 року зустрічний позов доповнений, просив визнати неправомірними дії приватного нотаріуса ОСОБА_10, повязані з державною реєстрацією договору іпотеки в Державному реєстрі іпотек 15.12.2004 року під №1546960 за наявності діючої заборони будь-яких дій, повязаних з приміщенням по АДРЕСА_1, належного ОСОБА_5 згідно ухвали Феодосійського міського суду від 21.08.2004 року та запису 5 під № 1259295 від 26.08.2004 року, внесеного приватним нотаріусом ОСОБА_10 та продубльованого реєстратором Старокримської державної нотаріальної контори запису 7 під № 1285733 від 07.09.2004 року з типом обмеження арешт нерухомого майна в Державному реєстрі заборон відчуження, а також стягнути судові витрати, витрати на представника. Позивачем по зустрічному позову неодноразово уточнювалися позовні вимоги, просив визнати неправомірними дії приватного нотаріуса ОСОБА_10, повязані з порушенням п.31 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, допущених при виконанні виписки з ухвали від 21.08.2004 року про виключення запису про арешт, а також ст.5, ч.3 ст.6 Закону України «Про іпотеку», п.1 ст.576 ЦК України, п.п.8, 12 ч.2,30,31,36,93 «Інструкції про порядок вчинення…» при виконанні нотаріального посвідчення договору іпотеки від 25.08.2004 року, реєстровий № 1718, визнати договір іпотеки недійсним, як укладеним під впливом обману, при розгляді позову банку урахувати вимоги закону про скорочений строк позовної давності до поручителя у 6 місяців, відмовити у встановленні ціни реалізації предмета іпотеки в сумі 214000,00 грн., як такої, що суперечить вимогам ст.38 Закону України «Про іпотеку», також просив визнати недійсним кредитний договір № 24-04-05/СФ, укладений 16.08.2004 року між ЗАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» та ОСОБА_8

Заявою від 07.07.2010 року зустрічний позов був уточнений, ОСОБА_7 просив визнати неправомірними дії реєстратора єдиного реєстру, повязані з порушенням п.30, 31 Наказу МЮУ № 20/5 від 03.03.2004 року «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», п.2.5 Наказу МЮУ № 31/5 від 09.06.99 року «Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження обєктів нерухомого майна», Додатку №2 до Наказу МЮУ № 56/5 від 09.11.2000 року “Про затвердження Примірної номенклатури справ приватного нотаріуса”, допущених при виконанні виписки з Ухвали від 21.08.204 року про виключення записів про арешт, а також дії приватного нотаріуса, який порушив ст.5, ч.2 ст.6 Закону України “Про іпотеку”, п.1 ст.576 ЦК України, п.п.8, 12 ч.2, 30, 36, 93, Наказу МЮУ від 03.03.2004 року № 20/5 “Про затвердження Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України” при виконанні нотаріального посвідчення договору іпотеки від 25.08.04р., реєстровий № 1718, приватний нотаріус ОСОБА_10, визнати недійсним договір іпотеки від 25.08.2004 року (приватний нотаріус ОСОБА_10, реєстр № 1718), укладений між ПАТ “Банк Петрокоммерц-Україна” та ОСОБА_5, виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна запис про заборону на нерухоме майно АДРЕСА_1, номер за РПВН 4766363, внесений реєстратором приватним нотаріусом ОСОБА_10 26.08.2004 року під № 1259352, виключити з реєстру іпотек запис про реєстрацію іпотеки на нерухоме майно АДРЕСА_1, номер за РПВН 4766363, внесений реєстратором приватним нотаріусом ОСОБА_10 15.12.2004 року під № 1546960, стягнути солідарно з відповідачів судові витрати в сумі 69975,61 грн., яка складається з: вартості проїзду 4934,73 грн., добові 2970,00 грн., оплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення процесу 31,50 грн., втрата заробітку представника 57763,53 грн., відрив від звичайних занять представника 4275,85 грн., відмовити у задоволенні позову ПАТ “Банк Петрокоммерц-Україна” у звязку з пропуском строку позовної давності, позовні вимоги про уявність основного обовязку та визнання недійсним кредитного договору залишити без розгляду.

Ухвалою Феодосійського міського суду від 08.11.2006 року зустрічний позов обєднаний в одне провадження з первісним позовом.

ОСОБА_7 також подано заперечення на позов ЗАТ «Банк Петрокоммерц-Україна», яким просив відмовити у задоволенні позову, вважає безпідставним твердження банку про те, що до нього як власника приміщення необхідно застосувати вимоги ст.23 Закону України «Про іпотеку». Він набув право власності на підставі рішення суду, вказане було поза волі та бажання ОСОБА_5, він не є правонаступником після ОСОБА_5 Також просив застосувати положення про наслідки пропущення строку позовної давності.

ЗАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» також подано заперечення на зустрічний позов, яким просили відмовити в його задоволенні. На дату укладення іпотечного договору ОСОБА_7 не був власником нежилого приміщення. Рішенням Феодосійського міського суду від 21.10.2004 року у задоволенні позовних вимог позивача про визнання недійсним правовстановлюючого документа відмовлено, в цій частині також відмовлено позивачу і Апеляційним судом АРК рішенням від 06.04.2005 року. В момент укладення іпотечного договору сторонами досягнута домовленість відносно всіх суттєвих умов договору. Також на момент підписання іпотечного договору в реєстрі заборон не було записів про заборону відчуження. Також ні позивачем, ні судом ухвала суду про заборону відчуження предмету іпотеки державному виконавцю не направлялося. Ухвала суду про забезпечення позову згідно закону підлягає негайному виконанню. На дату звернення з позовом до суду ОСОБА_7 є іпотекодавцем та несе всі зобовязання по договору.

Ухвалою суду від 24.11.2006 року у якості відповідачів по зустрічному позову залучені ОСОБА_5 та ОСОБА_8, а також у якості третьої особи приватний нотаріус Феодосійського міського нотаріального округу ОСОБА_10

Ухвалою суду від 20.10.2008 року за клопотанням позивача по зустрічному позову до участі у справі у якості співвідповідача залучено Міністерство юстиції України в особі Головного Управління юстиції в АР Крим.

Ухвалою від 27.02.2009 року у звязку зі смертю з участі у справі у якості третьої особи був виведений приватний нотаріус ОСОБА_10

Ухвалою від 16.07.2010 року позивач ЗАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» замінений на правонаступника ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна».

Представник позивача ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» в судовому засіданні підтримала основний позов, просила його задовольнити з підстав, що викладені в позовній заяві, у задоволенні зустрічного позову просила відмовити, вважає його безпідставним та необґрунтованим.

Прокурор, що діє в інтересах ОСОБА_7, проти задоволення основного позову заперечує, вважає вимоги такими, що порушують права ОСОБА_7 та вимоги закону. Просила задовольнити зустрічний позов з підстав, що в ньому викладені.

Відповідач ОСОБА_7 (позивач по зустрічному позову), його представник, в судове засідання повторно не зявилися, сповіщений належно.

Відповідач ОСОБА_5 просила задовольнити основний позов, у задоволенні зустрічного позову заперечує.

Відповідач ОСОБА_8 в судове засідання не зявився, подав заяву, згідно якої просив розглянути справу у його відсутності, у задоволенні позовів заперечує.

Представник відповідача Міністерства юстиції України в особі Головного Управління юстиції в АР Крим в судове засідання також не зявився, подав заяву з проханням розглянути справу у відсутності представника. Подали заперечення на позов, у задоволенні позову ОСОБА_7 просили відмовити, вимоги вважають безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав. Приватний нотаріус ОСОБА_10 не знаходився в трудових відносинах з ГУ юстиції, тому відсутні правові відносини з правонаступництва прав та обовязків приватного нотаріуса Головним управлінням юстиції. ГУ юстиції уповноважено здійснювати перевірку організації нотаріальної діяльності нотаріуса та виконання ним правил діловодства за певний період. 11.06.2007 року до управління надійшло доручення Міністерства юстиції України про звернення ОСОБА_7 в порядку Закону України «Про звернення громадян» з питання виконання приватним нотаріусом ОСОБА_10 ухвали Феодосійського міського суду від 21.08.04 року, а також стосовно реєстрації 15.12.2004 року у Державному реєстрі іпотек договору іпотеки під № 1546960. 26.06.2007 року заявнику була направлена письмова відповідь на звернення, для встановлення фактів були витребувані пояснення нотаріуса. Після проведення перевірки за зверненням, порушень приватним нотаріусом ОСОБА_10 при внесенні відомостей до реєстр іпотек, або інших порушень не встановлено.

Суд, всебічно зясувавши обставини, на які сторони посилаються в обґрунтування своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

В силу положень ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст.ст. 10 ч.3, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Судом встановлено, що між ОСОБА_8 та ЗАТ “Банк Петрокоммерц Україна” був укладений Кредитний договір № 24-04-05/СФ від 16.08.2004 року (а.с.30-33 т.1), згідно якому позивач надав ОСОБА_8 кредит в сумі 24000 доларів США зі сплатою 14 % річних. Строк повернення кредитних коштів та сплати відсотків встановлений до 15.08.2005 року. Згідно п.4.1 Кредитного договору за прострочку повернення грошових коштів або сплати відсотків, Позичальник сплачує позивачу пеню з розрахунку 0,2 % річних від простроченої суми за кожний день прострочки. Пунктом 1.3 Кредитного договору передбачено, що в якості забезпечення виконання зобовязань позичальника є Договір іпотеки нежилого приміщення, розташованого в АДРЕСА_1. Позивальник зобовязання не виконав, має заборгованість станом на 21.09.2006 року 21980,75 доларів США, з яких 6593,38 доларів США заборгованість по кредиту за період з 11.10.2004 року по 21.09.2006 року, 500 доларів США заборгованість по відсоткам за період з 11.10.2004 року по 21.09.2006 року, 14769,37 доларів США пеня за прострочку повернення кредиту та сплати відсотків по строку з 11.10.2004 року по 21.09.2006 року, 600 грн. штраф. Під час розгляду справи позовні вимоги ПАТ “Банк ПетрокоммерцУкраїна” неодноразово уточнювалися, так, станом на 05.07.2010 року за період з 11.11.2004 року по 05.07.2010 року заборгованість є 15444,98 доларів США, що за курсом НБУ складає 122177,51 грн., та складається з: заборгованості по кредиту 6593,38 доларів США, або за курсом НБУ 52156,93 грн., заборгованості по простроченим процентам по кредиту 4038,44 долара США, або 31946,08 грн., заборгованості по пені за прострочене повернення кредиту та відсотків 4813,16 доларів США, або 38074,50 грн., та боргу за вчинення виконавчого надпису в сумі 1250,00 грн. (а.с.57-60 т.3). Внаслідок невиконання зобовязань відповідача по кредитному договору у позивача виникло право звернення з позовом до суду для захисту порушених прав. У забезпечення виконання зобовязань Позичальника перед позивачем по Кредитному договору 25.08.2004 року між позивачем та ОСОБА_5 був укладений Договір іпотеки нежилого приміщення (а.с.23-28 т.1), розташованого за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 96,2 кв.м., посвідчений 25.08.2004 року ОСОБА_10, приватним нотаріусом Феодосійського міського нотаріального округу, реєстровий № 1718. Право власності за первісним Іпотекодавцем на дату укладення правочину було підтверджено Договором купівлі-продажу № 795, посвідченим ОСОБА_10, приватним нотаріусом Феодосійського міського нотаріального округу 05.05.2004 року, зареєстрованим Феодосійським МБРТІ в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 07.05.2004 року, реєстровий № 4766363 (а.с.296 т.2). Відповідно до вимог ст.4 Закону України “Про іпотеку” предмет іпотеки був зареєстрований в Державному реєстрі іпотек приватним нотаріусом ОСОБА_10 15.12.2004 року під реєстровим № 1546960. У звязку з тим, що позичальник у встановлений договором строк не повернув кредитні кошти та відсотки за користування ними, 20.05.2005 року приватний нотаріус Феодосійського міського нотаріального округу під реєстровим номером 2745 здійснив виконавчий напис про звернення стягнення на предмет іпотеки (а.с.21-22 т.1). Даний виконавчий напис був переданий до Феодосійського Відділу Державної виконавчої служби для примусового виконання та 09.06.2005 року відкрито виконавче провадження. Згідно постанови про повернення виконавчого документу, затвердженої начальником ВДВС Феодосійського міського управління юстиції 24.05.2005 року виконавче провадження закрито та виконавчий напис був повернутий позивачу без виконання, оскільки предмет іпотеки по даним витягу з реєстру прав власності № 7290012 від 9.05.2005 року за первісним іпотекодавцем не значиться (а.с.19,20 т.1).

Судом також встановлено, що Рішенням Апеляційного суду в АРК від 06.04.2005 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_5 про спонукання до виконання умов договору, визнання правочину недійсним, визнання права власності на нерухомість, зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про визнання недійсним договору про сумісну діяльність, частково задоволена апеляційна скарга ОСОБА_7, Рішення Феодосійського міського суду від 21.10.2004 року скасовано, та постановлено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_7 задоволені частково, визнано за ОСОБА_7 право власності на нежиле приміщення розміром 96,2 кв.м., розташоване в АДРЕСА_1, на виконання умов договору про сумісну діяльність, укладеного 26.05.2001 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 В іншій частині позовних вимог відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про визнання недійсним договору про сумісну діяльність від 26.05.2001 року відмовлено, також скасовано ухвалу Феодосійського міського суду від 21.08.2004 року про скасування ухвал від 08.07.2004 року та 19.07.2004 року про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно. Крім того, Ухвалою Верховного Суду України від 04.08.2005 року ОСОБА_5 у задоволенні касаційної скарги відмовлено. ОСОБА_7 звернувся з зазначеним позовом до суду 02.07.2004 року (цивільна справа № 2-3638/04). Таким чином, з 06.04.2005 року ОСОБА_7 став новим власником обтяжуваного іпотекою нерухомого майна. ОСОБА_7 27.09.2004 року звернувся в Феодосійський міський суд з позовом про визнання недійсним іпотечного договору від 25.08.2005 року, в стадії розгляду справи подав заяву про відзив позову, ухвалою Феодосійського міського суду від 25.07.2006 року за заявою позивача позов залишений без розгляду.

Згідно ст.3 Закону “Про іпотеку” у разі порушення боржником основного зобовязання в силу іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Відповідно, з дати державної реєстрації предмета іпотеки (з 15 грудня 2004 року) у позивача виникло переважне право на задоволення забезпечених іпотекою вимог по Кредитному договору за рахунок предмету іпотеки перед іншими правами кредиторів.

Відповідно до ст.23 Закону України “Про іпотеку” у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус Іпотекодавця та має всі його права і несе всі обовязки за іпотечним договором у тому ж обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Ухвалою суду від 11.02.2011 року позовні вимоги ОСОБА_7 до Публічного акціонерного товариства “Банк Петрокоммерц Україна”, ОСОБА_5, ОСОБА_8, Міністерства юстиції України в особі Головного Управління юстиції в АР Крим про уявність основного обовязку та визнання недійсним кредитного договору залишені без розгляду.

Згідно з частинами 1,2,4 ст.543 ЦК України у разі солідарного обовязку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обовязку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Позивач просив визнати недійсним іпотечний договір, посилаючись на ст.ст.203,215,230 ЦК України (під впливом обману).

В силу положень ст.230 Цивільного кодексу України якщо одна із сторін правової дії обізнано ввела іншу сторону в оману відносно обставин, що мають суттєве значення (ч.1 ст.229 Цивільного кодексу України), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона оспорює наявність обставин, що мають перешкодити для укладення правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, що застосувала обман, зобовязана відшкодувати іншій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, заподіяні у звязку з укладенням цього правочину.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав і обовязків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» передбачено, що наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.

Сторони Договору іпотеки нежилого приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, посвідченого ОСОБА_10, приватним нотаріусом Феодосійського міського нотаріального округу, реєстровий № 1718, позову про визнання недійсним вказаного договору на підставі ст.230 ЦК України не заявляли, факт обману заперечують, відповідно, з цієї підстави не підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_7 про визнання недійсним договору іпотеки на підставі ст.230 ЦК України.

Відповідно до положень ст.54 Закону України «Про нотаріат», нотаріуси та інші посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, перевіряють, чи відповідає зміст засвідченої ним угоди вимогам Закону і дійсним намірам сторін.

Пунктом 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначено, що нотаріуси, що посвідчували правочини, залучаються до участі у справі як треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, якщо позивач обґрунтовує недійсність правочину посиланням на неправомірні дії нотаріуса.

Сторонами по справі, в тому числі ОСОБА_7, за життя приватного нотаріуса Феодосійського міського нотаріального округу ОСОБА_10, не предявлялися позовні вимоги до нього про визнання дій неправомірними, не заявлялося клопотання про залучення його до участі у справі у якості відповідача, не подавалася уточнена позовна заява. Вимоги про визнання неправомірними дій нотаріуса та реєстратора заявлені ОСОБА_7 до відповідача - Міністерства юстиції України в особі Головного Управління юстиції в АР Крим.

Статтею 27 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що шкода, заподіяна особі внаслідок незаконних дій або недбалості приватного нотаріуса, відшкодовується ним в повному розмірі. Для забезпечення відшкодування заподіяної шкоди приватний нотаріус згідно ч.1 ст.28 Закону України «Про нотаріат» зобовязаний укласти з органом страхування договір службового страхування або внести на спеціальний рахунок у банківську установу страхову заставу.

Приватна нотаріальна діяльність приватного нотаріуса Феодосійського міського нотаріального округу ОСОБА_10 припинена у звязку з його смертю з 22.07.2008 року наказом Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АРК від 22.07.2008 року № 739/01-13, реєстраційне посвідчення №25, видане 17.03.1997 року Головним управлінням юстиції, анульовано 22.07.2008 року. Головним управлінням юстиції за дорученням від 11.06.2007 року Міністерства юстиції України про розгляд звернення ОСОБА_7, були витребувані письмові пояснення від приватного нотаріуса ОСОБА_10, в ході проведеної перевірки порушень при внесенні відомостей в Державний реєстр іпотек в його діях не встановлено. Ухвала Феодосійського міського суду від 21.08.2004 року по справі № 2-3482/2004 про виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження записів про арешт майна була скасована рішенням Апеляційного суду АРК від 06.04.2005 року, тобто на 23.08.2004 року (на дату її виконання приватним нотаріусом ОСОБА_10.) була чинною. Відповідь на звернення ОСОБА_7 була дана заявнику 26.06.2007 року за № К-99/59012.

Державна реєстрація іпотек здійснюється з метою реалізації переважного права іпотекодержателя з задоволення вимог за рахунок предмету іпотеки перед іншими іпотекодержателями, які не зареєстрували, або зареєстрували пізніше права і вимоги на предмет іпотеки, надання в інтересах фізичних або юридичних осіб інформації про обтяження нерухомого майна іпотекою або про відсутність такого обтяження згідно п.1 постанови КМУ від 31.03.2004 року «Про затвердження Тимчасового порядку державної реєстрації іпотек». Відповідно п.6 Порядку внесення в Державний реєстр іпотек відомостей про обтяження майна іпотекою здійснюється реєстратором на підставі повідомлення іпотекодержателя. Реєстратор вносить відомості в день їх надходження на підставі повідомлення іпотекодержателя.

Відповідно до ст.24 Закону України «Про нотаріат» та п.п.20 п.4 Положення про Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в АРК, Головне управління юстиції проводить реєстрацію приватної нотаріальної діяльності. Приватні нотаріуси, реєстрацію нотаріальної діяльності яких здійснило Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в АРК, не перебувають з ним у трудових відносинах, обласними управліннями юстиції штати приватних нотаріальних контор не затверджуються та не здійснюються видатки на оплату праці. Згідно ст.33 Закону України «Про нотаріат» Головне управління юстиції уповноважено здійснювати перевірку організації нотаріальної діяльності нотаріуса та виконання ним правил діловодства за певний період.

З урахуванням наведеного, вимоги ОСОБА_7 до Міністерства юстиції України в особі Головного Управління юстиції в АР Крим про визнання неправомірними дій приватного нотаріуса ОСОБА_10 та визнання неправомірними дій реєстратора єдиного реєстру ОСОБА_10, задоволенню не підлягають, оскільки заявлені до неналежного відповідача.

Згідно із статтями 4, 10, 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3,5,6 статті 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Так, ОСОБА_7 заявлені вимоги про визнання недійсним Договору іпотеки нежилого приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 96,2 кв.м., посвідченого 25.08.2004 року ОСОБА_10, приватним нотаріусом Феодосійського міського нотаріального округу, реєстровий № 1718 з підстав недодержання сторонами вимог законодавства, в іпотеку передане нерухоме майно, яке знаходилося в спорі та під забороною відчуження.

Дослідивши надані сторонами докази у справі, матеріали цивільної справи № 2-681/06р., матеріали цивільної справи № 2-3482/04р., Відмовний матеріал Прокуратури м.Феодосії № 264 за заявою ОСОБА_12 у відношенні приватного нотаріуса ОСОБА_10 та ОСОБА_5, з урахуванням положень Договору про сумісну діяльність, укладеного 26.05.2001 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_7, цілі сумісної діяльності сторін за договором, суд дійшов до висновку, що на час посвідчення договору іпотеки в Феодосійському міському суді було оспорено право власності ОСОБА_5 на нежиле приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, спір не був розглянутий судом, про що було достовірно відомо іпотекодавцю ОСОБА_5 Укладення Договору іпотеки вказаного нежилого приміщення суперечить умовам Договору про сумісну діяльність, укладеного 26.05.2001 року.

Частиною 3 ст.6 Закону України «Про іпотеку» передбачено однією з умов передачі нерухомого майна в іпотеку зобовязання до укладення іпотечного договору попередити іпотекодержателя про всі відомі йому права та вимоги інших осіб на предмет іпотеки, в тому числі ті, що не зареєстровані у встановленому законом порядку. У разі порушення цього обовязку іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобовязання та відшкодування іпотекодавцем завданих збитків.

Судом також встановлено, що ця обовязкова умова не дотримана відповідачем ОСОБА_5 при укладенні Договору іпотеки нежилого приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 96,2 кв.м., посвідченого 25.08.2004 року ОСОБА_10, приватним нотаріусом Феодосійського міського нотаріального округу, реєстровий № 1718. Підпункт 1.1. вказаного іпотечного договору містить свідчення іпотекодавця - ОСОБА_5 про вільність предмета іпотеки від зобовязань, іпотеки, від боргів, оренди, спору, арешту (а.с.23 т.1).

Крім того, судом встановлено, що в порядку забезпечення позову за заявою ОСОБА_7, Ухвалами Феодосійського міського суду від 08.07.2004 року та 19.07.2004 року по справі № 2-3638/04 був накладений арешт на готельний комплекс, що знаходиться на першому поверсі житлового будинку АДРЕСА_1, та майно, що знаходиться в ньому. 21.08.2004 року Ухвалою Феодосійського міського суду задоволена заява Фонду комунального майна (позивача по цивільній справі № 2-3482/04р.) скасовано арешти, накладені Ухвалами суду від 08.07.2004 року та 19.07.2004 року (а.с.54 т.1). Іншою ухвалою від 21.08.2004 року забороняє проводити будь-які дії, в тому числі і ОСОБА_5, повязані з відчуженням (даруванням, реалізацією) нежилих приміщень загальною площею 96,2 кв.м., розташованих на першому поверсі АДРЕСА_1, що належить їй на праві власності. Вказані ухвали підлягали апеляційному оскарженню протягом 15 днів.

Таким чином, Договір іпотеки нежилого приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 96,2 кв.м., посвідчений 25.08.2004 року ОСОБА_10, приватним нотаріусом Феодосійського міського нотаріального округу, реєстровий № 1718, укладений сторонами під час дії арешту, накладеного на готельний комплекс, що знаходиться на першому поверсі житлового будинку АДРЕСА_1, та майно, що знаходиться в ньому, Ухвалами Феодосійського міського суду від 08.07.2004 року та 19.07.2004 року по справі № 2-3638/04р., оскільки Ухвала Феодосійського міського суду від 21.08.2004 року про скасування арешту, на час укладення та посвідчення договору іпотеки не набрала законної сили, виконана приватним нотаріусом ОСОБА_10 без наявності відмітки суду про набрання законної сили. Рішенням Апеляційного суду від 06.04.2005 року скасована Ухвала Феодосійського міського суду від 21.08.2004 року про скасування ухвал про забезпечення позову від 8 та 19 липня 2004 року.

З урахуванням наведеного, суд дійшов до висновку, що вимоги ОСОБА_7 в частині визнання недійсним Договору іпотеки нежилого приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 96,2 кв.м., посвідчений 25.08.2004 року ОСОБА_10, приватним нотаріусом Феодосійського міського нотаріального округу, реєстровий № 1718, на підставі ч.1 ст.203, ч.1 ст.215 ЦК України, підлягають задоволенню.

В силу ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобовязана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Також, з урахуванням обставин справи, суд погоджується з доводами позивача по зустрічному позову - ОСОБА_7 про безпідставність застосування позивачем ПАТ “Банк Петрокоммерц Україна” положень ст.23 Закону України “Про іпотеку”. При цьому суд враховує, що ПАТ “Банк Петрокоммерц Україна” не позбавлений можливості предявлення позову до ОСОБА_5 (іпотекодавця за договором іпотеки) з вимогою дострокового виконання основного зобовязання та відшкодування іпотекодавцем завданих збитків згідно ст.6 Закону України «Про іпотеку».

Задоволення позовних вимог ОСОБА_7 про визнання недійсним Договору іпотеки нежилого приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 96,2 кв.м., посвідченого 25.08.2004 року ОСОБА_10, приватним нотаріусом Феодосійського міського нотаріального округу, реєстровий № 1718, виключає правові підстави для задоволення первісного позову ПАТ “Банк Петрокоммерц Україна”.

Позивач по основному позову звернувся з позовом до суду 02.10.2006 року. Строк повернення кредитних коштів та сплати відсотків за кредитним договором встановлений - до 15.08.2005 року. Суд не приймає до уваги доводи відповідача ОСОБА_7 про пропущення позивачем строку позовної давності, оскільки вказані відносини регулюються Законом України «Про іпотеку», та згідно ст.7 цього Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобовязанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором. Крім того, 20.05.2005 року приватний нотаріус Феодосійського міського нотаріального округу під реєстровим № 2745 здійснив виконавчий напис про звернення стягнення на предмет іпотеки. Даний виконавчий напис був переданий до Феодосійського Відділу Державної виконавчої служби для примусового виконання та 09.06.2005 року відкрито виконавче провадження. Згідно постанови про повернення виконавчого документу, затвердженої начальником ВДВС Феодосійського міського управління юстиції 24.05.2005 року виконавче провадження закрито та виконавчий напис був повернутий позивачу без виконання, оскільки предмет іпотеки по даним витягу з реєстру прав власності № 7290012 від 9.05.2005 року за первісним іпотекодавцем не значиться.

Позивачем по зустрічному позову ОСОБА_7 заявлені вимоги про стягнення солідарно з відповідачів судових витрат по справі в сумі 69975,61 грн., що складаються з: вартості проїзду 4934,73 грн., добових 2970,00 грн., оплат витрат на інформаційно-технічне забезпечення процесу 31,50 грн., втрат заробітку представника 57763,53 грн., відрив від звичайних занять представника 4275,85 грн.

Відповідно до ч.1 ст.56 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги.

У матеріалах справи немає документів, які свідчать про те, що приватний підприємець ОСОБА_12, який представляв інтереси свого батька ОСОБА_7 за довіреністю, є фахівцем в галузі права і за законом має право на надання такої допомоги. Свідоцтво про сплату субєктом підприємницької діяльності фізичної особи єдиного податку, звіти, такими документами не є, позивачем, його представником, також не представлено суду доказів будь-якої сплати за надання правової допомоги.

Також Постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, повязаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» затверджено граничні розміри компенсації витрат, повязаних з розглядом справ. Так, граничний розмір витрат, повязаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення у цивільній справі у випадку, якщо компенсація сплачується іншою стороною, не повинен перевищувати суму, що обчислюється з огляду на те, що зазначеній особі виплачується 40% розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.

З урахуванням наведеного, вказані вимоги позивача по зустрічному позову підлягають задоволенню лише частково, в сумі вартості проїзду, що документально підтверджені (т.1 а.с.232-235, т.2 а.с.11-20, 39-52, 138-147, 231-235, т.3 а.с.82-91) 4895,89 грн., та суми витрат на інформаційно-технічне забезпечення процесу (т.1 а.с.59,155,158,263,238) - 30,50 грн., а всього 4926,39 грн.

Судові витрати у справі розподілені відповідно до вимог ст.88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 10,11,56,60,212,212-215 ЦПК України, ст.ст.203,215,230 Цивільного кодексу України, Постановою Пленуму Верховного Суду України №9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», суд , -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства “Банк Петрокоммерц Україна” до ОСОБА_7, третіх осіб ОСОБА_5, ОСОБА_8, про звернення стягнення на предмет іпотеки, встановлення способу реалізації предмета іпотеки шляхом продажу предмета іпотеки з публічних торгів, відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_7 до Публічного акціонерного товариства “Банк Петрокоммерц Україна”, ОСОБА_5, ОСОБА_8, Міністерства юстиції України в особі Головного Управління юстиції в АР Крим, про визнання недійсним іпотечного договору, визнання неправомірними дій, виключення записів, задовольнити частково.

Визнати недійсним Договір іпотеки нежилого приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 96,2 кв.м., посвідчений 25.08.2004 року ОСОБА_10, приватним нотаріусом Феодосійського міського нотаріального округу, реєстровий № 1718.

Стягнути солідарно з Публічного акціонерного товариства “Банк Петрокоммерц Україна”, ОСОБА_5, ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 судові витрати по справі в сумі вартості проїзду 4895,89 грн., суми витрат на інформаційно-технічне забезпечення процесу в сумі 30,50 грн., а всього 4926 (чотири тисячі девятсот двадцять шість) грн. 39 коп.

В іншій частині позовних вимог зустрічного позову відмовити.

Стягнути солідарно з Публічного акціонерного товариства “Банк Петрокоммерц Україна”, ОСОБА_5, ОСОБА_8, у дохід держави судовий збір 8,50 грн., зарахувавши гроші на р/р № 31413537700024, одержувач місцевий бюджет м. Феодосії, ЄДРПОУ 34740709, Банк УДК в АРК, МФО 824026, код 22090100

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Феодосійський міський суд АРК шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя : /підпис/

Згідно з оригіналом: Суддя- Секретар-