Постанова № 14573377, 09.02.2011, Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим

Справа № 2-а-56/11 р.

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 лютого 2011 року. м.Феодосія.

Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді: - Хожаінової О.В.,

при секретарі судового засідання: - Воротниковій К.О.,

за участю позивача, представника: - ОСОБА_3, ОСОБА_4,

представника відповідача: - Груші І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу адміністративної юрисдикції за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія АР Крим про визнання дій незаконними та зобовязання провести перерахунок пенсії,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія АР Кримпро визнання дій незаконними щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії, та зобовязання здійснити перерахунок призначених позивачу державної та додаткової пенсій відповідно до ст.ст.50,54,67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком з урахуванням змін розміру встановленого законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Вимоги мотивовані тим, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, визнаний інвалідом 1 групи внаслідок захворювання, повязаного з цим. Позивач отримує державну та додаткову пенсії, передбачені статтями 50 та 54 Закону України від 28.02.1991 року «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», однак розміри призначених і виплачуваних йому пенсій не відповідають розмірам, передбаченим цим Законом. Відповідач відмовляє позивачу у здійсненні перерахунку пенсій, мотивуючи відмову тим, що розрахунок пенсії проведено виходячи з встановленого Постановою КМУ від 3.01.2002 року №1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» розміру, який складає 19,91 грн. Він категорично не згодний з даним розрахунком, вважає дії відповідача незаконними, такими, що грубо порушують норми діючого законодавства та його законні права. Вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсії виступає мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір її згідно ст..28 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-ІV «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Виходячи з загальних засад приорітетності законів над підзаконними актами, при розрахунку державної та додаткової пенсії , передбачених ст..ст.50,54 Закону № 796 застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, і з якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком, а не постанова Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав. Ст.67 Закону № 796 передбачено, що у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст.54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоровю особам, віднесеним до 1,2,3,4 категорії. Перерахунок здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму. Дії відповідача вважає неправомірними, свої конституційні права порушеними, що стало підставою для звернення з позовом до суду.

Заявою від 21.01.2011 року позовні вимоги були уточнені, позивач просив визнати протиправними дії Управління ПФУ в м.Феодосія щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії по інвалідності у відповідності зі ст.ст.50,54,67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зобовязати Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія АР Крим провести перерахунок та виплату ОСОБА_3, державної та додаткової пенсій з 01.01.2009 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року з урахуванням змін розміру встановленого законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, згідно вимог ст.ст.50,54,67 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” № 796 від 28.02.1991 року.

Ухвалою Феодосійського міського суду АР Крим від 31.08.09р. відкрито провадження по справі.

Позивач, його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив, також надіслав заперечення на адміністративний позов, згідно з яким вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Визнає той факт, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, визнаний інвалідом 1 групи внаслідок захворювання, повязаного з цим. Але зазначає, що за основу перерахунку не може бути взятий розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки цей закон визначає розмір мінімальної пенсії виключно для правовідносин, які регулюються зазначеним законом. Порядок обчислення пенсій, які призначаються відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» згідно зі ст..54,76 цього Закону встановлюється Постановою КМУ № 523 від 30 травня 1997 року, яким затверджено «Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у звязку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи». Розмір мінімальної пенсії за віком, який передбачається Порядком встановлений КМУ Постановою №1 від 3.01.2002 року. Вищенаведена постанова втратила чинність на підставі Постанови КМУ № 654 від 17.07.08 року. З 01.01.2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV 09.07.2003 року. Дія ст..28 розповсюджується тільки на пенсії, які виплачуються з коштів Пенсійного фонду. Для пенсій та інших виплат, які призначаються на підставі інших законів, порядок обчислення пенсії, та мінімальний розмір пенсії за віком установлено іншими нормативними актами. КМУ прийнята постанова № 1293 від 27.12.2005 року «Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яким підвищувалася пенсія відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік і про внесення змін у деякі законодавчі акти України та Постановою КМУ від 16.07.2008 року № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» установлені нові підвищення пенсійних виплат. На підставі викладеного просили відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, надані сторонами, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, визнаний інвалідом 1 групи внаслідок захворювання, повязаного з цим, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Феодосія АР Крим, що відповідачем не заперечується. Позивачу з 01.01.2009 року нарахована державна пенсія 1656,67 грн., додаткова пенсія 149,40 грн., на підставі ст.67 Закону 197,13 грн., підвищення 20% - 44,66 грн., а всього з 01.01.2009 року 2003,20 грн., з 01.03.2009 року 2047,86 грн., з 01.04.2009 року 2055,36 грн., з 01.07.2009 року - 2062,06 грн., з 01.10.2009 року 2076,26 грн., з 01.11.2009 року 2098,76 грн.

Статтею 58 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» на Пенсійний фонд покладено керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, повязаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.

Згідно з п.п.6 п.2.2 Розділу 2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року № 8-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 13.03.2008 року № 209/14900, на територіальні управління ПФУ в районах, містах, в районах в містах, покладені обовязки щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії.

Головним розпорядником коштів для виплати до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, є Пенсійний фонд України. Статтею 72 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» передбачено, що джерелами формування коштів Пенсійного фонду України є також кошти державного бюджету та цільових фондів, що перераховуються до Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом. Статтею 113 Закону встановлено, що у разі виникнення дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі (перевищення видатків над доходами, у тому числі з урахуванням резерву коштів Пенсійного фонду у звязку із забезпеченням виплати пенсій в розмірі, передбаченому статтею 28 цього Закону такий дефіцит покривається за рахунок коштів Державного бюджету України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача з заявою про проведення перерахунку призначеної пенсії. Згідно відповіді від 27.01.2009 року № 743 позивача повідомлено про розміри його пенсійних виплат, а у разі незгоди, розяснено право на звернення з позовом до суду.

Не погодившись з вищенаведеними діями відповідача щодо відмови у перерахунку державної та додаткової пенсій у відповідності зі ст.50,54,67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», позивач звернувся до суду з цим позовом.

Розглянувши позовні вимоги, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціальний захист потерпілого населення, визначені Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796 від 28.02.1991 року.

Статтею 63 даного Закону передбачено, що фінансування витрат, повязаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

Розділ 8 даного Закону передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до категорій 1,2,3,4. Стаття 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: а) державної пенсії, б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоровю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Стаття 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає, що особам, віднесеним до категорії 1 призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоровю, у відповідних розмірах, виплата зазначеної пенсії відповідно до статті 53 даного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Нормами ст.54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначені підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у звязку з втратою годувальника. Зазначені норми розповсюджуються на позивача як віднесеного до категорії 1.

Ст.67 цього Закону передбачено, що у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст.54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоровю особам, віднесеним до 1,2,3,4 категорії.

Суд зазначає, що даною нормою визначений для даної категорії нижчий розмір державних пенсій. Таким чином, якщо нормами статті 49 спеціального закону передбачений максимальний розмір, то частиною 4 статті 54 даного Закону нижчий розмір державної пенсії для інвалідів, віднесених виключно до першої категорії, та у звязку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 року № 966-14, а також Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 5 жовтня 2000 року № 2017-ІІІ, згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. При цьому положення частини 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" стосовно застосування розміру мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною 1 цієї статті, тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, на думку суду, не є перешкодою для застосування даної величини мінімального розміру пенсії за віком до обрахування інших пенсій чи доплат, повязаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

Таким чином, вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком згідно ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, і в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму, перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у звязку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.1997 року № 523. Ця постанова є чинною і її положення стосовно критеріїв обчислення відповідають положенням статей 50,54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Розмір мінімальної пенсії за віком, який передбачається Порядком встановлений КМУ Постановою №1 від 3.01.2002 року. Вищенаведена постанова втратила чинність на підставі Постанови КМУ № 654 від 17.07.08 року. Даною постановою встановлені розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, та суперечать положенням ст.54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Отже, за конституційними нормами, виходячи з приорітетності законів України над підзаконними актами, можливо зробити висновок, що при розрахунку державної та додаткових пенсій, передбачених ст.ст.50,54,67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щорічно затверджується Верховною Радою України в Законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Відповідно до вимог ст.ст.46, 48 Конституції України громадяни України мають право на достатній життєвий рівень та соціальний захист, що включає в себе право громадянина на пенсійне забезпечення в старості. Пенсії та інші соціальні виплати та допомоги мають забезпечувати рівень життя громадянина не нижче від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Приймаючи до уваги те, що відповідно до ч.4 ст. 8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини, та відповідно до ч. 1, 2 статті 8 КАС України при вирішенні справи має застосовуватись принцип верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, суд вважає, що правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання підвищення пенсії основані на принципі юридичної визначеності.

Як свідчить позиція Європейського Суду у справі Yvonne van Duym v. Home Office (Case 41/74 van Duym v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобовязання, взяті державою, навіть якщо такі зобовязання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу повязана з іншим принципом відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобовязань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в цьому випадку це надання підвищення пенсії дітям війни, держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Згідно статті 9 КАС України Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Позивач звернувся з позовом до суду 25.08.2009 року.

Суд враховує, що рішення, дії субєкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційне через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Приймаючи рішення по справі або вчинюючи дію, субєкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може проявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього субєкта, визначених законом. Суд також враховує, що субєкт владних повноважень зобовязаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

Суд також вважає, що державний орган не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, у тому числі той, що підтверджений судовим рішенням. Така відсутність коштів не може бути визнана як виключна обставина, та це є порушенням пункту 1 статті 6, статті 13 Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованої Законом України від 11.09.1997 року, про що також зазначено в Рішенні Європейського суду з прав людини Справа “Жовнер проти України” від 29.06.2004 року. Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

У звязку зі складністю справи у судовому засіданні 09 лютого 2011 року судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Постанову складено у повному обсязі 14 лютого 2011 р.

Керуючись ст.ст.9,11,17,71,94,159,161-163,186 КАС України, ст.ст.49,50,54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія АР Крим про визнання дій незаконними та зобовязання провести перерахунок пенсії, задовольнити.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія АР Крим в частині відмови ОСОБА_3 в здійсненні перерахунку пенсії по інвалідності у відповідності зі статтями 50,54,67 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Зобовязати Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія АР Крим (98100, м.Феодосія, вул.Українська, 44, ЄДРПОУ 22300286), (інші відомості відсутні) провести перерахунок та виплату ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (АДРЕСА_1), державної та додаткової пенсій з 01.01.2009 року по 09.02.2011 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року з урахуванням змін розміру встановленого законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, згідно вимог ст.ст.50,54,67 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” № 796 від 28.02.1991 року.

На постанову може бути подана апеляція до адміністративного суду апеляційної інстанції через Феодосійський міський суд у порядку ст. 186 КАС України протягом десяти днів з дня проголошення постанови.

Якщо субєкт владних повноважень у випадках та в порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя: /підпис/

Згідно з оригіналом: Суддя-

Секретар-