Рішення № 14573258, 09.02.2011, Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим

Справа № 2-790/11/0121

РІШЕННЯ

Іменем України

09 лютого 2011 року Феодосійський міський суд АР Крим у складі:

Головуючого судді Терентьєва А.М.,

при секретарі Копосовой Н.І.,

за участю представника позивача Дороніна Д.М.,

позивача ОСОБА_2

представника позивача ОСОБА_3.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Феодосії цивільну справу за позовом Міністерства оборони Російської Федерації в особі військової частини 31042 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Міністерство оборони Російської Федерації в особі військової частини 31042 звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди у сумі 214099 грн.08 коп., спричиненої відповідачем при виконанні ним своїх обовязків капітана судна КІЛ-25 при наступних обставинах: 28 вересня 2008 р. в порту Новоросійськ за накладною військової частини 97534 РФ №305/тех. від 25.09.2008 р. ОСОБА_2 прийняв на борт судна КІЛ-25 військової частини 31042 вогнегасники ОВПМ-8 у кількості 100 штук та хладон (фреон) марки 114В2 ГОСТ 15899-93 у кількості 950 кг для перевезення до порту Севастополь. Прийняте для перевезення майно технічного призначення не було належно оформлено у суднових документах та на порушення вимог діючого законодавства не було задеклароване відповідачем, внаслідок чого прибувши в порт Севастополь 02.10.2008 р., об 11 год., при проведенні митного контролю факт перевезення неоформленого технічного майна був виявленим працівниками Севастопольської митниці. Було складено протокол про порушення митних правил від 02.10.2008 р., не оформлене належним чином майно, було вилучено та у наступному рішенням Ленінського районного суду м.Севастополя незакдеклароване майно- вогнегасники ОВПМ-8 у кількості 100 штук та 50 бочок хладону (фреон) у кількості 950 кг було конфісковано у доход держави. Вина відповідача в порушенні митних правил підтверджена протоколом про порушення митних правил від 02.10.2008 р. та рішенням Ленінського районного суду м.Севастополя від 10.10.2008 р., яке набрало законної сили. В результаті вказаних дій Міністерству оборони РФ спричинено матеріальну шкоду у сумі 214099 грн.08коп., яку просить суд стягнути з відповідача

В судовому засіданні представник позивача Міністерства оборони РФ начальник штабу в/ч 31042 Доронін Д.М. позовні вимоги підтримав. Просить суд їх задовольнити, пояснив, що ОСОБА_2 працює у в/ч 31042 та ним укладено договір про повну матеріальну відповідальність з командуванням військової частини; вантаж не був задекларований при завантаженні на судно у порту Новоросійськ, при цьому до цієї справи були причетні інші особи-військовослужбовці РФ, у відношенні яких було проведено розслідування та виявлено їхню вину, крім того, визнав, що на отриманий вантаж було видано дві накладні.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник у судовому засіданні проти позову заперечують, пояснили суду, що знаходячись у морі, отримав по телефону наказ про необхідність зайти у порт Новоросійськ для завантаження та перевезення вантажу для однієї з частин Чорноморського флоту РФ, наказ він виконав, вантаж було отримано але військові, які були зобовязані прийняти заходи для декларування вантажу, його не задекларували, він не задекларував вантаж оскільки не знав про необхідність митного оформлення..Просить суд у позові відмовити.

Згідно до ст.ст.10,11,60 ЦПК Україну, суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами, які беруть участь у справі і інших осіб, доказів.

Суд, вислухавши пояснення сторін, представників, дослідивши матеріали справи, матеріали службової перевірки за фактом конфіскації військового майна та вважає встановленими наступні факти.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 з 04 січня 2003 р. на підставі трудового договору укладеного з військовою частиною 31042 МО ЧФ, працює капітаном КІЛ-25, що підтверджено наказом про його переведення на посаду капітана та копією трудової книжки. (а.с.63-65).

30 січня 2008 р. між капітаном КІЛ-25 ОСОБА_2 та в/ч 31042 було укладено договір про повну матеріальну відповідальність. (а.с.11).

За усним наказом командування Чорноморського флоту, отриманого по мобільному телефону у морі під час виконання завдання військового призначення, ОСОБА_2 прибув у п.Новоросійськ та отримав для перевезення до п.Севастополь для в/ч 63876 за нарядами №№305/тех. від 25.09.2008 р. вогнегасники ОВПМ-8 у кількості 100 штук та фреон марки 114В2 ГОСТ 15899-93 у кількості 950 кг. (а.с.30,31).

З протоколу про порушення митних правил від 02 жовтня 2010 р. вбачається, що даний вантаж не був задекларований при прибутті судна в п.Севастополь, та не був проведеним по судновим документам. (а.с.9).

В подальшому, Постановою Ленінського районного суду м.Севастополя від 10.10.2008 р., ОСОБА_2 було визнано винним у здійснені порушення митних правил, яке передбачено ст..340 МК України, та призначено покарання у вигляді конфіскації вогнегасників ОВПМ-8 у кількості 100 штук та фреон марки 114В2 ГОСТ 15899-93 у кількості 950 кг.(а.с.3). Постановою Апеляційного суду м.Севастополя від 01.04.2009 р. було залишено без змін вказану Постанову Ленінського районного суду м.Севастополя від 10.10.2008 р.(а.с.4-7).

Згідно ст.130 КЗпП України, працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обовязків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Законодавством ст..130 КЗпП України встановлено, що п рацівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обовязків.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Відповідно до законодавстваст.135 КЗпП України, працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до ст.135-1 КЗпП України укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей. Як встановлено ст.135-1 КЗПП України, письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо звязані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Статтею 137 КЗпП України встановлено, що суд при визначенні розміру шкоди, що підлягає покриттю, крім прямої дійсної шкоди, враховує ступінь вини працівника і ту конкретну обстановку, за якої шкоду було заподіяно. Коли шкода стала наслідком не лише винної поведінки працівника, але й відсутності умов, що забезпечують збереження матеріальних цінностей, розмір покриття повинен бути відповідно зменшений.

У Постанові Пленуму Верховного Суду України №14 від 29.12.1992 р. «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», у п.3 йдеться про те, що суд має з'ясовувати наявність прямої дійсної шкоди та її розмір, якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обовязки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина, в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду, чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника.

Як встановлено ст..131 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобовязаний створити працівникам умови, необхідні для нормальної роботи і забезпечення повного збереження дорученого їм майна.

З «Матеріалів додаткового адміністративного розслідування за фактом конфіскації військового майна митними органами України та спричинення державі матеріальної шкоди», вбачається, що арешт та конфіскація митною службою України майна стали можливими внаслідок як незаконних дій ОСОБА_2, так і інших осіб, яків не забезпечили належного оформлення вантажу, в тому числі-незаконних дій капітана 3 рангу ОСОБА_5, який оформив два виду наряду №305/тех., в одному з яких був вказаний отримувачем КІЛ, а в іншомуКІЛ (для в/ч 63876 м.Севастополь), митні документи на вантаж оформлені не були, а саме-вантажні документи, в тому числі-коносаменти, в яких відмічено найменування, маркування, кількість та /або міра (маса, обсяг) вантажу, або кількість місць, які він займає, та дані про зовнішній вигляд, стан та особливості вантажу, крім того він не прийняв заходів для належного документального оформлення вантажу, та командира в/ч 31042 капітана 2 рангу ОСОБА_6, який знав, що вантаж йде в Севастополь, а не до в/ч 31042.(а.с.44-46).

У поясненнях відповідача у матеріалах службового розслідування є вказівка на те, що ОСОБА_2 особисто прийняв рішення про невнесення вантажу до вантажної декларації, оскільки на судні не проводився митний огляд при його відправленні до Севастополя та документи на вантаж не були оформлені належним чином. Тобто вину ОСОБА_2 у спричиненні шкоди підтверджено вказаними матеріалами справи.

Суд встановив, що МО РФ є власником майна, та воно є належним позивачем у справі.

Таким чином, з матеріалів справи видно, що ОСОБА_2 є капітаном судна військового призначення, ним укладено трудовій договір та договір про повну матеріальну відповідальність з в/ч 31042 Міністерства оборони РФ, згідно якому він прийняв на себе повну матеріальну відповідальність за забезпечення схоронності ввірених йому військовою частиною матеріальних цінностей, зобов'язався бережно відноситися до переданих йому матеріальних цінностей в/ч 31042, та нести відповідальність за шкоду, спричинену в/ч 31042.

Разом з тим, за своєю посадою ОСОБА_2 має виконувати накази керівництва МО РФ в особі Командування Чорноморського флоту, тобто він знаходиться у трудових відносинах фактично з Міністерством оборони РФ, та шкоду спричинено Міністерству оборони РФ при виконанні ним трудових обовязків.

Однак,враховуючи, що договору про повну матеріальну відповідальність з Міністерством оборони РФ ОСОБА_2 не укладалося, прийняте на борт судна майно не належало військовій частині 31042, було призначено іншому отримувачу- в/ч 63876 МО РФ в м.Севастополь, тобто прямої матеріальної шкоди військовій частині 31042 з якою укладено трудовій договір та договір про повну матеріальну відповідальність, спричинено діями ОСОБА_2 не було, тому підстав для стягнення з відповідача шкоди за договором про повну матеріальну відповідальність, немає, а в даному випадку він має нести матеріальну відповідальність у розмірі середньомісячного заробітку на підставах ст.133 ч.2 КЗпП України, згідно якій керівники підприємств, установ, організацій та їх заступники, а також керівники структурних підрозділів на підприємствах, в установах, організаціях та їх заступники у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, якщо шкоду підприємству, установі, організації заподіяно, невжиттям необхідних заходів до знищенню і зіпсуттю матеріальних чи грошових цінностей.

Згідно довідці про середньомісячний заробіток, середньомісячна заробітна плата ОСОБА_2 становить 7670грн.82коп., та вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у рахунок відшкодування спричиненої внаслідок його вини, шкоди.

Також, відповідно до ст. 88 ЦПК України, з ОСОБА_2 підлягають стягненню на користь ОСОБА_7 судовий збір в сумі 76 грн.71 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в сумі 120 грн.

Керуючись ст.ст.10,11,60,88,212,213,215 ЦПК України, на підставі ст.ст.130-133,136-138 КЗпП України, суд,-

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Міністерства оборони Російської Федерації (1013 Воєнна база ЄДРПОУ 08160097 МФО 321767 р/р 26007020083711 в/бюджет у ВАТ ВТБ банк м.Феодосія) у відшкодування шкоди в межах середнього місячного заробітку у сумі 7670 грн.82 коп.

В решта частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Міністерства оборони Російської Федерації (1013 Воєнна база ЄДРПОУ 08160097 МФО 321767 р/р 26007020083711 в/бюджет у ВАТ ВТБ банк м.Феодосія) судовий збір у сумі 76 грн.71 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в сумі 120 грн.

Рішення набуває чинності протягом 10 днів після його оголошення, якщо протягом зазначеного строку не буде подана апеляційна скарга.

Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд АРК через Феодосійський міський суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10 денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя (підпис) А.М.Терентьєв

Копія вірна. Суддя Секретар

Справа № 2-790/11/0121

РІШЕННЯ

Іменем України

ВСТУПНА ТА РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНИ

09 лютого 2011 року Феодосійський міський суд АР Крим у складі:

Головуючого судді Терентьєва А.М.,

при секретарі Копосовой Н.І.,

за участю представника позивача Дороніна Д.М.,

позивача ОСОБА_2

представника позивача ОСОБА_3.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Феодосії цивільну справу за позовом Міністерства оборони Російської Федерації в особі військової частини 31042 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, -

Керуючись ст.ст.10,11,60,88,212,213,215 ЦПК України, на підставі ст.ст.130-133,136-138 КЗпП України, суд,-

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Міністерства оборони Російської Федерації (1013 Воєнна база ЄДРПОУ 08160097 МФО 321767 р/р 26007020083711 в/бюджет у ВАТ ВТБ банк м.Феодосія) у відшкодування шкоди в межах середнього місячного заробітку у сумі 7670 грн.82 коп.

В решта частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Міністерства оборони Російської Федерації (1013 Воєнна база ЄДРПОУ 08160097 МФО 321767 р/р 26007020083711 в/бюджет у ВАТ ВТБ банк м.Феодосія) судовий збір у сумі 76 грн.71 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в сумі 120 грн.

Рішення набуває чинності протягом 10 днів після його оголошення, якщо протягом зазначеного строку не буде подана апеляційна скарга.

Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд АРК через Феодосійський міський суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10 денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя (підпис) А.М.Терентьєв

Копія вірна. Суддя Секретар