Ухвала суду № 14567929, 02.03.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" березня 2011 р. м. КиївК-16787/07

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Бившевої Л.І.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Федорова М.О.

За участю секретаря Андрюхіної І.М.

представників сторін:

позивача: не зявився.

відповідача: Мартинюка Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Підволочиському районі

на постанову Господарського суду Тернопільської області від 11.12.2006 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 10.07.2007

у справі № 14/317-4318

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Парк»

до Державної податкової інспекції у Підволочиському районі

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Тернопільської області від 11.12.2006, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 10.07.2007, позов ТОВ «Агро-Парк»задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Підволочиському районі від 26.06.2006 №0002322301/0, від 19.07.2006 №0002322301/1, від 19.07.2006 №0002292301/1. Скасовано рішення ДПІ у Підволочиському районі від 26.06.2006 №0002292301/0 в частині визначення позивачу податкового зобовязання в сумі 26032,50 грн., у тому числі 17355,00 грн. основного платежу та 8677,55 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема, пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Позивач представників у судове засідання касаційної інстанції не направив, про час та місце розгляду справи повідомлений.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 по 31.03.2006, за результатами якої складено акт №328/23-0/31273672 від 16.06.2006 та позапланову документальну перевірку дотримання позивачем вимог законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Західенерго», ТОВ «Інтеграл», ПП «Укртехмаш», ПП «Енерготехіндустрія», ПП «Багро»за період з 01.01.2004 по 31.12.2004, за результатами якої складено акт №329/23-0/31273672 від 16.06.2006.

На підставі акта перевірки №328/23-0/31273672 від 16.06.2006 прийнято податкове повідомлення-рішення №0002292301/0 від 26.06.2006, яким за порушення пп.7.2.3 п.7.2 ст.7, п.11.21 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 39523,5 грн., у т.ч. основний платіж 26349 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 13174,5 грн.

За результатами адміністративного оскарження прийнято податкове повідомлення-рішення№0002292301/1 від 19.07.2006, яким визначено суду податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 26032,5 грн., у т.ч. основний платіж 17355 грн. та штрафні (фінансові) санкції 8677,5 грн.

На підставі акта перевірки №329/23-0/31273672 від 16.06.2006 прийнято податкове повідомлення-рішення №0002322301/0 від 26.06.2006, яким за порушення пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 78876,75 грн. у т.ч. основний платіж 52584,50 грн. та штрафні санкції 26292,25 грн.

За результатами адміністративного оскарження скарга позивача залишена без задоволення, податкове повідомлення-рішення залишено без змін, прийнято повідомлення-рішення від 19.07.2006 з індексом 1, яким доведено нові граничні строки сплати зобовязання.

Підставою для визначення позивачу податкових зобовязань з податку на додану вартість, стали висновки актів перевірки про недотримання вимог Закону України «Про податок на додану вартість» при здійснення фінансово-господарських операцій позивача з його контрагентами, у звязку з тим, що видані позивачу ТОВ «Інтеграл»податкова накладна №102 від 12.07.2004 на загальну суму постави 42366 грн., у т.ч. ПДВ 7056 грн. та УПП «Укртехмаш»№1 від 12.07.2004 на загальну суму 66801 грн., у т.ч. ПДВ 11133,5 грн. завірені факсимільними підписами керівників цих підприємств, видані позивачу ТОВ «Західенерго»видаткові та податкові накладні не підтверджуються копіями, оскільки згідно довідки РВ УМВС України в Тернопільській області від 25.07.2005 втрачені внаслідок крадіжки, теж саме стосується і контрагента позивача ПП «Матрікс», яке згідно довідки Під волочиського райвідділу Управління МНС України в Тернопільській області від 17.10.2005 №1339 та акту пожежі від 14.10.2005 втратило документи фінансово-господарської діяльності під час пожежі.

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 даного Закону встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Згідно з пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 згаданого Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Вимоги до податкової накладної встановлені пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Пунктом 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 р. № 165, передбачено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку, тобто якщо податкову накладну складено особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що на час видачі податкових накладних та на час розгляду справи контрагенти позивача були платниками податку на додану вартість, виконання сторонами договірних зобовязань належним чином та в повному обсязі документально підтверджено.

Згідно ч.1, 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити, як особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, документ може бути підписаний особисто, із застосуванням факсиміле, штампу, символу або іншим механічним або електронним засобом посвідчення.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо правомірності використання при складанні первинних документів факсиміле.

Правильними є і висновки судів попередніх інстанцій, що Закон України «Про податок на додану вартість»не повязує право покупця - платника податку на додану вартість на податковий кредит з обовязком продавця - платника податку на додану вартість самостійно визначати суму податкового зобовязання та сплатити її до бюджету.

Якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Законом України «Про податок на додану вартість»передбачено єдиний випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку відсутність податкової накладної.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, та постановив обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Підволочиському районі залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Тернопільської області від 11.12.2006 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 10.07.2007 без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Л.І.Бившева

О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук

М.О.Федоров