Ухвала суду № 14566487, 16.03.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Михайлик А.С.

Суддя-доповідач - Яковенко М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2011 року справа №2а/0570/204/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Яковенка М.М.

суддів Ханової Р.Ф. , Гайдара А.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Харцизьку Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 січня 2011 року по адміністративній справі № 2а-204/11/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Армлит-Донбас» до Державної податкової інспекції у м.Харцизьку Донецької області про визнання протиправним рішення щодо невизнання податкової звітності та зобов'язання прийняти податкову декларацію з податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИЛА :

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 27 січня 2011 року по адміністративній справі № 2а-204/11/0570 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Армлит-Донбас» задоволений у повному обсязі (а.с.33-35).

Визнано протиправним рішення Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Донецької області про невизнання податкової декларації з податку на додану вартість за звітний період листопад 2010 року документом податкової звітності.

Зобовязано Державну податкову інспекцію у м.Харцизьку прийняти податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний період листопад 2010 року надануТовариством з обмеженою відповідальністю «Армлит-Донбас».

Не погодившись з судовим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального права, у задоволені позову відмовити у повному обсязі. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, вказує що позивачем 16.12.2010 року сформована та подана декларація з ПДВ з додатками за листопад особисто. Разом з декларацією на паперовому носії надані електроні копії документів на магнітних носіях (дискетах), та у звізку з пошкодженням інформації на дискетах було не можливо отримати дані з них. Позивачем порушені вимоги абз.3 п.п.7.2.8 п.7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР (надалі Закон №168). Повідомленням 21.12.2010 року №28195 позивача повідом лено про ці обставини та запропоновано надату нову декларацію, оформлену належним чином. Нова декларація з додатками надана не була. В зв*язку з чим податковим органом правомірно не визнала надану звітність як податкову (а.с.159-162).

Апеляційний розгляд справи здійснювався у порядку письмового провадження з врахуванням приписів частини 6 статті 128, пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України з огляду на те, що жодна з осіб, яки беруть участь у справі не прибула у судове засідання, хоча були повідомлені про час та місце розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення при вирішенні питання, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій, встановлено, що позивач ТОВ «Армлит-Донбас» є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за кодом 31649644. Як платник податків позивач зареєстрований та обліковується в державній податковій інспекції у м. Харцизьку (арк.справи 8-9).

Позивач зареєстрований платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом № 06747977 про реєстрацію платника податку на додану вартість, виданого Державною податковою інспекцією у м. Харцизьку 23 січня 2006 року (арк. справи 10).

16 грудня 2010 року позивач надав до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний податковий період листопад 2010 року. Проте, посадовими особами податкової інспекції було відмовлено в прийнятті зазначеної податкової декларації (зазначені обставини сторонами не оспорюється).

17 грудня 2010 року, позивач направив до відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний податковий період листопад 2010 року разом із додатками № 2, 3, 4, 6, реєстрами виданих та отриманих податкових накладних, ВМД до декларацій за листопад 2010 року, супровідний лист до ВМД, реєстр платіжних доручень за жовтень 2010 року, довідку сум ПДВ за чеками, скаргу, копії податкових накладних, лист, перелік файлів на диску, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (арк. справи 19), описами вкладення до листа (зворотн. бік арк. справи 18) квитанцією курєрської доставки (арк. справи 18).

Листом № 28195 від 21 грудня 2010 року (арк. справи 20) Державна податкова інспекція у м. Харцизьку повідомила позивача про те, що у звязку із відсутністю реєстрів виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді (неможливо отримати дані з електронного носія), що є порушенням підпункту 7.2.8. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», надана позивачем декларація за звітний податковий період листопад 2010 року (реєстраційний номер 29662, 29660, 29659, 29663, 29661, 29664) не визнана податковою інспекцією як податкова звітність. У звязку із цим позивачу було запропоновано надати нову податкову декларацію, оформлену належним чином.

Спірним питанням є правомірність прийнятого рішення контролюючим органом- суб*єктом владних повноважень, стосовно відмови у визнанні поданої підприємством-платником податків декларації з ПДВ з відповідними додатками, як податкової звітності, з підстав неможливості отримання даних з представленого електроного носія (в електроному вигляді).

Частиною 1 статті 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з ч.1 ст.70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Суд першої інстанції виходив з того, що головним у спірних правовідносинах є наявність правомірності прийнятого рішення щодо відмови податковим органом у прийнятті податкової декларації позивача як податкової звітності. Окрім цього, обов'язкове обґрунтування встановленого відповідачем порушення повинно бути не лише наявним у тексті листа, але й належним і достатнім.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Тобто зазначеними вимогами процесуального законодавства встановлена презумпція вини субєкта владних повноважень, на якого покладено обовязок доводити правомірність своїх дій.

У відповідності до Закону України «Про систему оподаткування» до складу податків, у числі інших, входить і податок на додану вартість, контроль за правильністю та своєчасністю справляння всіх видів податків і зборів (обовязкових платежів) здійснюється державними податковим органами в межах повноважень, визначених законом.

Статтею 9 Закону України «Про систему оподаткування», який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, на платників податків покладені обовязки щодо подання до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларацій, бухгалтерської звітності та інших документів та відомостей, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплати належних сум податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені законом України «Про податок на додану вартість», який діяв на момент виникнення спірних правовідносин.

Спеціальним законом з питань оподаткування є Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ (надалі Закон № 2181).

П.4.1.2. Закону №2181 встановлено, що прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Податкова звітність може бути не визнана податковим органом як податкова декларація тільки у випадках, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків абз.5 п.4.1.2 ст.4 Закону 2181.

Наказом Державної податкової адміністрації України N 166 від 30 травня 1997 року (який діяв на час спірних правовідносин) затверджений «Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість», який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 09 липня 1997 року за N 250/2054 (далі Порядок N 166).

Відповідно до пункту 3.1 Порядку N 166 декларація до органів податкової служби може бути подана: на паперових носіях; на магнітних носіях з роздрукованими копіями файлів; засобами електронної пошти E-mail; поштовими відправленнями.

Пунктом 4.3 Порядку № 166 встановлено, що податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому разі, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією (письмове звернення надсилається поштою з повідомленням про його вручення) надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Тобто законодавством, як Законом №2181, так і Наказом №166 чітко визначені підстави не визнання податкової декларації, містять вичерпний перелік випадків не визнання податковим органом податкової декларації як такої.

Відповідач, як на правомірність свого рішення у відмові визнанні податкової звітності посилається на абз.3 п.п.7.2.8 п.7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168.

Згідно підпункту 7.2.8. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції на час спірних правовідносин) платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону.

Абзацом 3 цієї статі встановлено, що зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону.

Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку. Платники податку подають органу державної податкової служби на безоплатній основі разом з податковою декларацією за відповідний звітний період, копії реєстрів виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді. Державна податкова адміністрація розробляє та розміщує на своєму офіційному веб-сайті програмне забезпечення з відкритим кодом для ведення обліку записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді і забезпечує його безоплатне розповсюдження (включаючи зміни і доповнення) шляхом надання можливості для копіювання такого програмного забезпечення як через Інтернет, так і шляхом запису на носії інформації платника за його запитом. Зведені результати обліку, що відображені у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних, підлягають документальній невиїзній перевірці (камеральній). За наявності оригіналу податкової накладної невключення її до зазначеного реєстру не є підставою для відмови у зарахуванні суми податку, визначеної у такій податковій накладній, до складу податкового кредиту такого платника податку. Форма і порядок заповнення реєстрів отриманих та виданих податкових накладних встановлюються центральним податковим органом.

Тобто в даному випадку виходячи з правового змісту даних вимог, законодавцем визначено, що разом з податковою декларацією, до податкового органу податкова повинна подаватися копії реєстрів виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді (тобто йде мова про податкові накладні), при чому за наявності оригіналу податкової накладної, не включення її до зазначеного реєстру не є підставою для відмови у зарахуванні суми податку, визначеної у такій податковій накладній, до складу податкового кредиту такого платника податку.

Абз.2 підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону №2181 встановлено, що якщо службова (посадова) особа контролюючого органу порушує норми абзацу першого цього підпункту, платник податків зобов'язаний до закінчення граничного строку подання декларації надіслати таку декларацію поштою з описом вкладеного та повідомленням про вручення, до якої долучається заява на ім'я керівника відповідного контролюючого органу, складена у довільній формі, із зазначенням прізвища службової (посадової) особи, яка відмовилася прийняти декларацію, та/або із зазначенням дати такої відмови. При цьому декларація вважається поданою в момент її вручення пошті, а граничний десятиденний строк, встановлений для поштових відправлень підпунктом 4.1.7, не застосовується.

В даному випадку, як було встановлено, при здачі податкової звітності 16.12.2010 року, остання не була прийнята працівниками податкового органу, в звязку з чим, позивач у відповідності до абз.2 підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону №2181 здіснив необхідні та можливі заходи для подання податкової звітності.

Приймаючи до уваги заповнення платником всіх граф та рядків наданої декларації, наявність на поданій позивачем декларації підписів уповноважених осіб підприємства, скріплених печаткою, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що зазначене не може впливати на можливість визначення наданої позивачем декларації як документу податкової звітності, прийняття її податковим органом до обліку та можливість оброблення податковим органом зазначених в цій декларації відомостей.

Колегія суддів погоджує правову позицію суду першої інстанції, про невідповідність вимогам чинного податкового законодавства України, відмови відповідача у визнанні наданої позивачем декларації з податку на додану вартість за листопад 2010 року як документу податкової звітності.

Колегія суддів вважає не доведеним з боку відповідача правомірності своїх дій, та навпаки позивачем доведено перед судом обґрунтованість заявлених вимог. Доводи викладені в апеляційній скарзі відповідача, колегія суддів вважає безпідставними та не обґрунтованими.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі зясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись статтями 2, 11, 159, 160, 167, 195, 195і, 196, 198, 200, 205, 206, 211,212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 січня 2011 року по адміністративній справі № 2а/0570/204/2011 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 січня 2011 року по адміністративній справі № 2а/0570/204/2011 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили через пять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий М.М. Яковенко

Судді Р.Ф.Ханова А.В.Гайдар