Постанова № 14565964, 09.03.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Шинкарьова І.В.

Суддя-доповідач - Губська Л.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2011 року справа №2а-24436/10/0570

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Губської Л.В.

суддів Арабей Т.Г. , Геращенка І.В.

при секретарі: Дегтярьовій А.М.,

за участю:

представника позивача: Перешивайло О.О. (довіреність від 04.08.2010р.),

представника відповідача: Чернишова О.О. (довіреність від 10.09.2010р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Донецького апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Східної митниці на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2010 року в адміністративній справі за позовом Закритого акціонерного товариства «Виробниче обєднання «Конті» до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання протиправними дій Східної митниці у видачі Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000024/9/000536 від 23.10.2009р.; визнання недійсним Рішення про визначення митної вартості товарів №700000024/2009/000697/1 від 23.10.2009 року; стягнення з Державного бюджету суми надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 86723,44 грн.,-

в с т а н о в и в:

Закрите акціонерне товариство «Виробниче обєднання «Конті» звернулося до суду з адміністративним позовом до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області, про визнання протиправними дії, визнання недійсними картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 23.10.2009 року №700000024/9/000536, рішення про визначення митної вартості товарів від 23.10.2009 року №700000024/2009/000697/1, стягнення надмірно сплаченої суми податку на додану вартість у розмірі 86723,44 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2010 року позовні вимоги задоволено повністю.

Східна митниця, не погодившись з цим рішенням, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та винести нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що постанову ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Апелянт наголошує, що під час контролю правильності визначення митної вартості товарів, задекларованих позивачем, було встановлено, що заявлена митна вартість товару значно нижче у порівнянні з ціною на схожий товар згідно ціновій інформації ЄАІС ДМСУ (станом на день здійснення митного оформлення). Відповідно до ст. ст. 45, 88 Митного кодексу України, декларант зобовязаний надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур. Проте, від надання додаткових документів декларант позивача відмовився, що, відповідно до вимог чинного законодавства, є підставою для відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів через митний кордон з боку відповідача.

В судовому засіданні представник апелянта підтримала доводи апеляційної скарги і просила її задовольнити, в той час, як представник позивача заперечувала проти її задоволення.

Належним чином повідомлений про дату, час і місце апеляційного розгляду представник Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області до суду не прибув, що, відповідно до ч.4 ст.196 КАС України, не є перешкодою для судового розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів встановила наступне.

Позивач Закрите акціонерне товариство «Виробниче обєднання «Конті» зареєстроване в якості юридичної особи, включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 25112243.

Відповідач Східна митниця у відповідності до ст. 14 Митного кодексу України є митним органом, який на території закріпленого за ним регіону в межах своєї компетенції здійснює митну справу та забезпечує комплексний контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи, керівництво і координацію діяльності підпорядкованих йому митниць та спеціалізованих митних установ і організацій.

Відповідач Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області у відповідності до ч. 2 ст. 50 Бюджетного кодексу України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснюють повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 14 серпня 2006 року між Закритим акціонерним товариством «Виробниче обєднання «Конті» та Компанією «АрхусКарлсхамн Свиден АБ», укладено контракт №01/KON/06ю Відповідно до специфікації від 14.08.2006 року №0018335 до вищенаведеного контракту Компанія «АрхусКарлсхамн Свиден АБ» прийняла на себе зобовязання у строк з грудня 2008 року по квітень 2009 року поставити ЗАТ «Виробниче обєднання «Конті» 60,00 метричних тон рослинного жиру «Akomic 2500» на загальну суму 112800,00 доларів США.

20.10.2009р. позивач відповідно до Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 20.12.2006р. № 1766 , надав Східній митниці Декларацію митної вартості № 700000005/9/011846, якою була задекларована митна вартість товару рослинного жиру «Akomic 2500» на загальну суму 376000,00 доларів США, при цьому митна вартість товару була визначена позивачем виходячи з ціни контракту, тобто, за основним (першим) методом. Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару позивач через свого Декларанта (ЗАТ „Укрсервіс") подав Відповідачу 1:Контракт від 14.08.2006 року №01/KON/06; специфікацію №001912983 від 22.12.2008 року до контакту №01/KON/06 від 14.08.2006 року; інвойс №001912983 від 06.10.2009 року; експортну декларацію KAR3140616; прайс лист виробника товару Компанії «АрхусКарлсхамн Свіден АБ»; калькуляцію вартості товару Компанії «АрхусКарлсхамн Свіден АБ» від 05.01.2009 року; пакувальний лист від 06.10.2009 року; сертифікат про походження товару №565970 від 06.10.2009 року; сертифікат якості та аналізів 06.10.2009 року.

Відповідач відмовив в прийнятті Декларації митної вартості, в підтвердження чого надав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №7000000024/9/000536 від 23.10.2009р. В обґрунтування відмови Відповідач 1 посилався на відсутність підтверджуючих документів згідно з вимогами п. 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. № 1766.

Відповідно до ст. 264 Митного кодексу України позивачем був отриманий дозвіл Східної митниці на випуск товарів у вільний обіг за умови сплати до Державного бюджету обов'язкових платежів згідно митної вартості, визначеної митним органом.

Позивачем було прийняте рішення про здійснення митного оформлення товару не за ціною договору, а за ціною, яка була визначена митним органом, була подана нова вантажна митна декларація із зазначенням митної вартості, визначеної митним органом, і були сплачені митні платежі, виходячи з митної вартості, визначеної митним органом за методом № 6 (резервним), що, як вважав позивач, на 86723,44 грн. перевищує митні платежі, які підлягали сплаті до бюджету позивачем у разі здійснення митного оформлення за митною вартістю, визначеною за першим методом.

Колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулювання економічних, організаційних, правових, кадрових та соціальних аспектів діяльності митної служби України визначені Митним кодексом України.

Порядок переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів, митне регулювання, пов'язане з встановленням та справлянням податків і зборів, процедури митного контролю та оформлення, боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил, спрямовані на реалізацію митної політики України, становлять митну справу.

Відповідно до статті 40 Митного кодексу України усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України, підлягають митному контролю. Митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. Обсяг таких процедур та порядок їх застосування визначаються відповідно до Митного Кодексу, інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

За приписами п. 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів» № 339 від 9 квітня 2008 р. N 339, контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення здійснюється митним органом відповідно до статті 41 Митного кодексу України шляхом проведення перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і відомостей, що необхідні для здійснення митного контролю, згідно з Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. N 1766; порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено або наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів.

Засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю, а також статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів і транспортних засобів є митним оформленням. Митне оформлення здійснюється посадовими особами митного органу.

Відповідно до статті 72 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню. Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів та документів на них до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом проставляння відповідних відміток на митній декларації та товаросупровідних документах.

Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що документи, необхідні для здійснення митного контролю, подаються митному органу при перетинанні товарами і транспортними засобами митного кордону України; декларуванні товарів і транспортних засобів; повідомленні митного органу про намір здійснити переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України; здійсненні митними органами інших контрольних функцій відповідно до цього Кодексу.

Статтею 45 Митного кодексу України встановлений обовязок осіб, які переміщують товари і транспортні засоби через митний кордон України - подавати митним органам документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю.

За приписами пункту 17 постанови Кабінету Міністрів України № 80 від 1 лютого 2006 року „Про перелік документів, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України”, до зазначеного переліку входять документи, що використовуються для визначення митної вартості товарів.

Статтею 81 Митного кодексу України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до ст. 88 Митного кодексу України декларант зобов'язаний надати митному органу передбачені законодавством документи та відомості, необхідні для виконання митних процедур. Якщо декларантом не надано в установлений законодавством десятиденний термін додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, то митний орган відповідно до ст.265 Митного кодексу України, п.14 Порядку, визначає митну вартість товарів на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Право митного органу використовувати під час контролю митної вартості таке джерело інформації як цінова база даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України визначено Наказом Державної митної служби України від 24.06.2009р. № 602 "Про затвердження порядку роботи посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України".

У разі відсутності даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товарів, або за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності цих відомостей, митний орган може самостійно визначити митну вартість товарів, що декларуються, послідовно застосовуючи методи визначення митної вартості товарів, на підставі наявних у нього відомостей, у тому числі цінової інформації щодо ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів.

Позивач на вимогу митного органу не надав жодного документу, що були витребувані , без обґрунтувань та мотивації.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що застосування Східною митницею другого - пятого методів визначення митної вартості в даному випадку було неможливим, оскільки була відсутня інформація щодо ціни угод на ідентичні або подібні товари за 90 днів до ввезення, не були представлені документи щодо більшості сум понесених витрат та щодо вартості матеріалів та сум прибутку експортера.

Таким чином, колегія суддів вважає, що Східною митницею правомірно було застосовано шостий (резервний) метод визначення митної вартості.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судова колегія вважає, що , приймаючи рішення про проведення митної оцінки і відмови в митному оформленні, Східна митниця діяла в межах повноважень та на підставі вимог чинного законодавства, тобто, відповідач довів правомірність своїх дій.

Крім того, позивач як декларант не скористався правом випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобовязання шляхом сплати до державного бюджету суми податків і зборів (обовязкових платежів), що в подальшому надало б йому право звернутися до митного органу із заявою про перевірку визначеної митним органом митної вартості товару та прийняття рішення про можливість застосування заявленої позивачем митної вартості з поверненням надмірно сплаченої суми мита та податку на додану вартість.

Слід також зазначити, що дії митниці як контролюючого органу та декларанта як платника податку при визначенні розміру податку та його сплаті за поданою вантажною митною декларацією регулюються Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21 грудня 2000 року. За пунктом 5.1 статті 5 вказаного Закону податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Позивач подав нові вантажну митну декларацію та декларацію митної вартості з визначенням митної вартості за рішенням митниці, тому з моменту подання нових декларацій податкові зобовязання зі сплати податку на додану вартість і мита були узгодженими в тому обсязі, який визначив безпосередньо позивач і оскарженню не підлягали. Тим більше, самостійно узгоджена та сплачена сума ПДВ не підлягає стягненню як надмірно сплачена, оскільки списання з депозитного рахунку попередньо сплаченої суми податку було проведено митницею на підставі поданої позивачем декларації.

З огляду на наведене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, тому постанова суду підлягає скасуванню з ухваленням рішення про відмову в позові.

Постанова в повному обсязі складена 12 березня 2011 року

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Східної митниці на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2010 року задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2010 року в адміністративній справі №2а-24436/10/0570 за позовом позовом Закритого акціонерного товариства «Виробниче обєднання «Конті» до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання протиправними дій Східної митниці у видачі Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000024/9/000536 від 23.10.2009р.; визнання недійсним Рішення про визначення митної вартості товарів №700000024/2009/000697/1 від 23.10.2009 року; стягнення з Державного бюджету суми надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 86723,44 грн., - скасувати

В задоволенні позову Закритого акціонерного товариства «Виробниче обєднання «Конті» до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання протиправними дій Східної митниці у видачі Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000024/9/000536 від 23.10.2009р.; визнання недійсним Рішення про визначення митної вартості товарів №700000024/2009/000697/1 від 23.10.2009 року; стягнення з Державного бюджету суми надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 86723,44 грн. відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення в повному обсязі.

Колегія суддів: Л.В. Губська

(підписи)

Т.Г. Арабей

І.В. Геращенко