Рішення № 14565868, 24.03.2011, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.03.2011 р. Справа №18/500/11

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до Комунального підприємства "Спеціалізований комбінат ритуальних послуг”, вул. Махоркова, 31, м. Кременчук, 39617

про стягнення 15800,00 грн.

та зустрічним позовом Комунального підприємства "Спеціалізований комбінат ритуальних послуг",

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1,

про визнання правочину недійсним

Суддя Безрук Т.М.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1

від відповідача: Кожарін С.В.

Розглядається позовна заява про стягнення 15800,00 грн., з них 10000,00 грн. основного боргу за договором про надання послуг № 05/13 від 23.06.2008р., 5575,00 грн. - штрафу, 90,00 грн. - 3% річних, 135,00 грн. інфляційних та зустрічний позов про визнання недійсним договору про надання послуг № 05/13 від 23.06.2008р.

За клопотанням від 10.03.2011р. позивач збільшив розмір позовних вимог позовних вимог та прохав стягнути з відповідача 17375,48 грн., з них: 10000,00 грн. основного боргу, 235,00 грн. інфляційних, 7025,00 грн. - штрафу, 115,48 грн. - 3% річних (а.с.79, 81).

Суд ухвалою від 10.03.2011р. прийняв клопотання про збільшення розміру позовних вимог (а.с.83).

Позивачем на підставі ст. 22 ГПК України подано заяву від 23.03.2011р. про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач прохає стягнути з відповідача 18176,98 грн., з них: 10000,00 грн. основного боргу за договором про надання послуг № 05/13 від 23.06.2008р., 325,00 грн. інфляційних, 7725,00 грн. - штрафу, 126,98 грн. - 3% річних.

Відповідно до ч.4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Заява про збільшення розміру позовних вимог приймається судом до розгляду. Позов розглядається в редакції заяви про збільшення розміру позовних вимог від 24.03.2011р.

Відповідач у відзиві проти позову заперечує посилаючись на те, що позивачем не надано документів, що підтверджують право позивача на надання послуг в області права та бухгалтерського обліку; в звязку зі зміною керівництва на підприємстві відсутні документи, що підтверджують наявність заборгованості перед позивачем (а.с.54-56).

В обґрунтування зустрічного позову відповідач посилається на те, що договір є фіктивним, оскільки позивач не мав вищої спеціалізованої освіти в галузі права та бухгалтерського обліку, не надавав відповідачу послуг правового характеру, договір № 05/13 від 23.06.2008р. вчинений сторонами внаслідок зловмисної угоди сторін, договір підписувався попереднім директором відповідача і не визнається новим директором, тому вказаний договір слід визнати недійсним.

Позивач у відзиві проти зустрічного позову заперечує посилаючись на те, що у зустрічному не зазначено жодних підстав, встановлених законом, для визнання договору № 05/13 про надання юридичних послуг від 23.06.2008р. недійсним (а.с.75-78).

В судовому засіданні 24.03.2011р. на підставі ст. 85 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

01.12.2008року між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (позивачем) та Комунальним підприємством "Спеціалізований комбінат ритуальних послуг” (відповідачем) укладено договір № 05/13 про надання послуг (далі - Договір).

Згідно п.7.2. Договору він діє до 31.12.2009 року. Додатковою угодою від 25.12.2009 року до Договору на зміну п.7.2 договору узгодили строк дії договору до 31.12.2011 року. У випадку відмови однієї із сторін від цього договору, вона повинна повідомити іншу за 30 днів до дати припинення дії договору (а.с.10).

Доказів розірвання даного договору чи односторонньої відмови від договору сторони суду не надали. Отже, договір № 05/13 на даний час є діючим.

Відповідно до п.1.1. Договору відповідач (замовник) дає завдання та/або замовлення, а позивач (виконавець) зобовязується відповідно до завдання та/або замовлення замовника надавати йому за плату послуги в області права та бухгалтерського обліку в обсязі та на умовах, визначених цим Договором.

За п. 2.1 Договору позивач зобовязався надавати відповідачу наступні послуги, зокрема: перевіряти відповідність вимогам законодавства всіх локальних актів замовника, надавати допомогу з підготовки цих актів; брати участь у підготовці та укладені договорів, допомогу із організації контролю за виконанням договорів, застосуванням санкцій; брати участь у розгляді питань про дебіторську заборгованість замовника, вживати заходів щодо її ліквідації; надавати допомогу з організації та контролю за порядком продажу, приймання продукції за кількістю і якістю, за наданням послуг; узагальнювати результати судових справ, результати розгляду претензій, практику виконання договорів; надавати усні консультації, правові висновки, довідки з правових питань, з питань застосування законодавства у бухгалтерському обліку та інших питань; інформувати замовника про зміни в законодавстві; представляти інтереси замовника в суді, інших державних органах.

Згідно п.1.2. Договору на підтвердження факту надання виконавцем замовнику послуг відповідно до умов цього Договору складаються відповідні акти.

Згідно п.4.1. Договору відповідач за надані послуги сплачує позивачеві грошові кошти у розмірі, що визначаються сторонами у актах виконаних робіт.

Додатковою угодою від 11.01.2010року до Договору на зміну п.4.1 договору узгодили, що за послуги, надані виконавцем, замовник сплачує грошові кошти у розмірі, що визначаються сторонами у актах виконаних робіт відповідно обсягу наданих послуг та на підставі виставленого рахунку. Вартість послуг, що надаються по цьому договору не може бути меншою за 5000,00грн. на місяць (без ПДВ). Остаточний розмір наданих послуг визначається сторонами у акті наданих послуг.

Замовник здійснює оплату в безготівковій формі платіжним дорученням на поточний рахунок виконавця не пізніше 5ти днів від дати підписання акту приймання-передачі наданих послуг (а.с.11).

30.09.2010р. сторони підписали акт приймання-передачі виконаних робіт по договору від 23.06.2008р. № 05/13, в якому констатували, що позивачем у вересні 2010р. надані відповідачу послуги в області права та бухгалтерського обліку, а саме: консультації щодо розрахунку норм тривалості робочого часу; порядку скорочення посад; оформлення трудових книжок; сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування; обліку безповоротної фінансової допомоги; виплати лікарняних; нарахування страхових пенсійних внесків; щодо проведення перевірок податковими органами; поточні консультації з правових питань діяльності підприємства; перевірка документів підприємства відповідності законодавству. В даному акті сторони визначили вартість наданих послуг в сумі 5000,00 грн. (а.с.12).

29.10.2010р. сторони підписали акт приймання-передачі виконаних робіт по договору від 23.06.2008р. № 05/13, в якому констатували, що позивачем у жовтні 2010р. надані відповідачу послуги в області права та бухгалтерського обліку, а саме: консультації по трудовому законодавству щодо строків та розмірів виплати заробітної плати; умов оплати праці при роботі за суміщенням; щодо інвентаризації основних засобів; затвердження та реєстрації колективного договору; на загальнообовязкове державне пенсійне страхування; припинення трудового договору за прогул; поточні консультації з правових питань діяльності підприємства; перевірка документів підприємства відповідності законодавству. В даному акті сторони визначили вартість наданих послуг в сумі 5000,00 грн. (а.с.14).

Відповідач оплати вказаних послуг не провів.

Позивач направив відповідачу претензії від 08.12.2010р. та від 13.12.2010р., в яких заявив вимогу про оплату боргу (а.с.18, 21).

Відповідач у відповідях на дані претензії повідомив про неможливість проведення сплати боргу в звязку з недостатністю документів для підтвердження боргу (а.с.20, 26).

У зустрічному позові відповідач прохає визнати недійсним договору про надання послуг № 05/13 від 23.06.2008р. як такий, що є фіктивним та укладеним внаслідок зловмисної домовленості представників сторін (а.с.58-61).

В обґрунтування зустрічного позову відповідач посилається на те, що право чин є фіктивним, оскільки позивач не мав вищої спеціалізованої освіти в галузі права та бухгалтерського обліку, позивач не надавав відповідачу послуг правового характеру, договір № 05/13 від 23.06.2008р. вчинений сторонами внаслідок зловмисної угоди сторін, договір підписувався попереднім директором відповідача і не визнається новим директором.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України (в редакції, що діяла на час укладення спірного договору) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також його моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно зі ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобовязання (ч.2 ст. 901 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин.

Відповідачем за зустрічним позовом не надано суду жодних доказів, які б свідчили про умисел сторін даного договору на укладення фіктивного правочину.

Натомість, як свідчать надані позивачем докази, протягом дії договору № 05/13 від 23.06.2008р. відповідач неодноразово видавав позивачеві довіреності на право представляти інтереси підприємства в місцевих загальних судах, у відносинах з державним реєстратором (а.с.124, 133, 137, 138, 142), позивач виступав представником відповідача в судових засіданнях по цивільним та господарським справах, що зафіксовано в ухвалах та рішеннях судів (а.с.125-132, 134-136, 139-141, 143-149).

Також, відповідач проводив оплату наданих позивачем юридичних послуг, що підтверджується виписками з банківських рахунків (а.с.116-123), відповідачем підписано акти приймання-передачі виконаних робіт від 30.09.2010р та від 29.10.2010р., в яких сторони детально констатували види наданих позивачем послуг (а.с.12, 14), вказані в актах види наданих послуг відповідають видам послуг, визначеним в Договорі; відповідачем підписано акт звірки взаємних розрахунків від 15.11.2010р., яким підтверджено, що на підприємстві відповідача обліковується заборгованість перед позивачем за надані послуги (а.с.17).

Посилання відповідача на відсутність у позивача відповідної освіти для надання даного виду послуг спростовується наданим позивачем дипломом серії НТ № 731206 від 29.08.1990 р., згідно якого позивачу присвоєно кваліфікацію юриста (а.с.153). Згідно свідоцтв про сплату єдиного податку, виданих Кременчуцькою ОДПІ, позивач зареєстрований як платник єдиного податку по видам діяльності консультування з питань комерційної діяльності та управління, діяльності у сфері права (а.с.150-154).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців позивач зареєстрований як фізична особа підприємець за такими видами діяльності, зокрема, як консультування з питань комерційної діяльності та управління, діяльності у сфері права (а.с.72).

Відповідно до ст. 232 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.

Згідно з п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 ЦК необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя.

Відповідачем не надано суду жодних доказів в підтвердження наявності зловмисної домовленості між представником відповідача та позивачем при укладенні спірного договору.

Також відповідачем не надано доказів домовленості між сторонами угоди, направленої на настання несприятливих наслідків для відповідача, не надано доказів фактичного настання будь-яких несприятливих наслідків у відповідача внаслідок укладення спірного договору та надання позивачем юридичних послуг відповідачу.

Посилання відповідача на те, фактично послуги не надавалися, всупереч ст.4-3, ст.33 ГПК України жодними документальними доказами не підтверджені.

Відповідно до ч. 1 ст. Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності.

В даному випадку факт надання позивачем послуг відповідачу підтверджено двостороннє підписаними актами приймання-передачі виконаних робіт від 30.09.2010р та від 29.10.2010р., в яких сторони детально констатували види наданих позивачем послуг.

Доказів визнання фіктивними цих актів чи доказів притягнення колишнього директора відповідача до відповідальності за складання фіктивних актів відповідачем суду не надано.

Посилання відповідача на те, що нинішнім керівництвом відповідача не визнаються договір та акти, підписані попереднім керівником, судом відхиляються, оскільки зміна керівника юридичної не є підставою для визнання угод недійсними чи підставою для припинення зобовязання цієї юридичної особи.

Відповідно до ст.4-3, ст.33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На даний час відповідачем не надано суду доказів наявності умислу у сторін даного спору на укладення фіктивного правочину чи доказів в підтвердження факту зловмисної домовленості сторін на укладення спірного договору для настання несприятливих наслідків для відповідача.

Відповідачем не надано суду жодних доказів, що спірний договір вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим право чином, чи доказів настання несприятливих наслідків для відповідача за результатом надання позивачем послуг за спірним договором.

Отже, відповідачем не доведено факту фіктивності спірного договору. Також відповідачем не доведено, що спірний договір був вчинений внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною.

Тому відсутні підстави для визнання спірного договору недійсним. Інших підстав для визнання договору недійсним відповідачем у зустрічному позові не заявлялося.

З огляду на викладене, зустрічна позовна заява задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За період вересень - жовтень 2009р. позивач надав відповідачеві послуги в області права та бухгалтерського обліку загальною вартістю 10000,0 грн. Зазначене підтверджується двостороннє підписаними актами приймання передачі виконаних робіт від 30.09.2010р. на суму 5000,00 грн. та від 29.10.2010р. на суму 5000,00 грн. (а.с.12-15). Вказані в актах види наданих послуг відповідають видам послуг, визначеним в Договорі.

На виконання умов Договору позивач виставив відповідачеві рахунки №50 від 30.09.2010р. на суму 5000,00 грн. та №53 від 29.10.2010р. на суму 5000,00 грн. на оплату послуг (а.с.16).

Оригінали вищевказаних Договору, додатків до нього, актів здачі-прийняття робіт та рахунків були оглянуті судом в судовому засіданні.

Відповідно до 4.1. Договору (в редакції додаткової угоди від 11.01.2010р.) відповідач повинен був здійснювати оплату в безготівковій формі платіжним дорученням на поточний рахунок позивача не пізніше 5-ти днів від дати підписання акту приймання-передачі наданих послуг.

Відповідач свої зобовязання за договором не виконав, надані послуги на загальну суму 10000,00 грн. не оплатив. Ная вність заборгованості підтверджено актом звірки взаємних розрахунків від 15.11.2010р. (а.с.17).

Отже, позовні вимоги в частині стягнення 10000,00 грн. є правомірними та підлягають задоволенню.

За ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобовязань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вказаної норми позивачем правомірно заявлено до стягнення (згідно заяви про збільшення позовних вимог) 325,00 грн. інфляційних за період 06.10.2010 р. 24.03.2011р. (поетапно) та 126,98 грн. 3% річних за цей же період (правильність розрахунку перевірена судом).

Позовні вимоги в частині стягнення 325,00 грн. інфляційних та 126,98 грн. 3% річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 546 Цивільного кодексу України договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобовязання.

В постанові Верховного Суду України від 22.11.2010 у справі № 14/80-09-2056 (за позовом ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.»до фірми «Хімзахист»у формі ТОВ про стягнення суми) визначено, що право учасників господарських правовідносин встановлювати інші, ніж передбачено Цивільним кодексом України, види забезпечення виконання зобов'язань визначено частиною другою статті546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені правом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань.

Дане рішення Верховного Суду України є обовязковим для всіх судів України на підставі ст. 111-28 ГПК України.

Відповідно до п. 5.1.4 Договору (в редакції Додаткової угоди від 11.01.2010р.) сторони встановили, що за несвоєчасну оплату наданих послуг замовник несе відповідальність у вигляді сплати виконавцю штрафних санкцій із розрахунку 10 % від суми заборгованості за кожні 20 днів прострочення оплати наданих послуг (а.с.11).

На підставі даного положення договору позивачем заявлено до стягнення (згідно заяви про збільшення позовних вимог) 7725,00 грн. штрафу, обчисленого за період 06.10.2010р. 24.03.2010р.

При перевірці правильності нарахування штрафу судом встановлено, що позивачем допущено помилку при визначенні кількості двадцятиденних періодів прострочення сплати боргу. Так за актом від 30.09.2010р. за період з 06.10.2010р. по 24.03.2011р. відповідачем прострочено оплату на 170 днів, що становить вісім цілих періодів по 20 днів (170 : 20 = 8,5), за актом від 29.10.2010р. за період з 06.11.2010р. по 24.03.2011р. відповідачем прострочено оплату на 139 днів, що становить шість цілих періодів по 20 днів (139 : 20 = 6,95).

Отже, розмір належного до сплати штрафу за прострочення оплати послуг, наданих за актом від 30.09.2010р., становить 4000,00 грн. (5000,00 х 8 х 10% = 4000,00), а за актом від 29.10.2010р. 3000,00 грн. (5000,00 х 6 х 10% = 3000,00). Таким чином, загальна сума належного до сплати штрафу становить 7000,00 грн. Позовні вимоги в цій частині є правомірними.

З огляду на викладене, в частині стягнення 725,00 грн. штрафу у позові слід відмовити за безпідставністю.

Відповідно до ч.2 ст. 233 Господарського кодексу України якщо порушення зобовязання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з врахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Враховуючи, що сума основного боргу становить 10000,00 грн., а сума штрафу - 7000,00 грн., тобто штрафні санкції є надмірно великими порівняно з заборгованістю, судом також задоволено вимоги позивача про стягнення інфляційних та річних, а також що порушення відповідачем зобовязання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд на підставі ч. 2 ст. 233 ГК України зменшує розмір присудженого до стягнення штрафу до 4000,00 грн.

Судові витрати розподіляються судом в порядку ст. 49 ГПК України пропорційно правомірно заявленим позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

Вирішив:

1.Прийняти заяву Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог.

2. Позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Спеціалізований комбінат ритуальних послуг” про стягнення грошових коштів - задовольнити частково.

3. Стягнути з Комунального підприємства "Спеціалізований комбінат ритуальних послуг” (вул. Махоркова, 31, м. Кременчук, 39617; ідентифікаційний код 13966170; інші відомості не відомі) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1; інші відомості не відомі) 10000грн. 00 коп. основного боргу, 4000грн. 00 коп. штрафу, 325грн. 00 коп. інфляційних, 126грн. 98 коп. 3% річних, 174грн. 52 коп. витрат з оплати державного мита, 226грн. 56 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

4. В частині стягнення 725,00 грн. штрафу у позові відмовити.

5. У зустрічному позові Комунального підприємства "Спеціалізований комбінат ритуальних послуг” до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про визнання недійсним договору відмовити повністю.

СуддяБезрук Т.М.

Повне рішення складено та підписано: