Постанова № 14565234, 14.03.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 березня 2011 року Справа № 2а-1433/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Твердохліба Р.С.,

при секретарі Чукіній А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом державного відкритого акціонерного товариства «Групова збагачувальна фабрика «Луганська» дочірнє підприємство державної холдингової компанії «Луганськвугілля» до Державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську про скасування податкового повідомлення-рішення від 20.01.2011 №0000681520/0,-

ВСТАНОВИВ:

15 лютого 2011 року державне відкрите акціонерне товариство «Групова збагачувальна фабрика «Луганська» дочірнє підприємство державної холдингової компанії «Луганськвугілля» звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська про скасування податкового повідомлення-рішення від 20.01.2011 №0000681520/0.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що Державною податковою інспекцією в Артемівському районі м. Луганська на підставі акту перевірки №4/15-20/05400916 від 14 січня 2011 року було винесено податкове повідомлення-рішення від 20.01.2011 №0000681520/0 яким державне відкрите акціонерне товариство «Групова збагачувальна фабрика «Луганська» дочірнє підприємство державної холдингової компанії «Луганськвугілля» зобовязано сплатити штраф за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 95977,94 грн., що складає 50% від суми податкового боргу.

При складанні спірного повідомлення-рішення та визначенні суми штрафу відповідач посилався на ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», проте, на момент складання спірного повідомлення-рішення, зазначений закон втратив силу у звязку з набранням чинності Податковим кодексом України.

Згідно ст.126 Податкового кодексу України у разі, якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобовязання протягом строків, визначених цим кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці більше ніж 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобовязання у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Вважав, що відповідач при винесенні спірного повідомлення-рішення повинен був посилатися на норми Податкового кодексу України, а не на Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який втратив сулу та встановити підприємству штраф у розмірі 20 відсотків від суми податкового боргу.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив задовольнити адміністративний позов.

Представник відповідача в судовому засідання позов не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях, в яких зазначив, що позивачем у 2010 році були сплачені суми податкового боргу, які нараховані згідно наданих декларацій з податку на додану вартість у 2009-2010 роках, але з порушенням терміну сплати, в результаті чого в обліковій картці особового рахунку позивача, програмою АРМ «ТАХ» автоматично було нараховано 50 відсотків штрафних санкцій в сумі 95977,94 грн. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд дійшов висновку про часткове задоволення заявлених позовних вимог з таких підстав.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач державне відкрите акціонерне товариство «Групова збагачувальна фабрика «Луганська» дочірнє підприємство державної холдингової компанії «Луганськвугілля», ідентифікаційний код 05400916, зареєстровано в якості юридичної особи 31 жовтня 2001 року виконавчим комітетом Луганської міської ради за номером 13821070003014123 та внесено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), що підтверджується копіями свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №611215 та копією довідки з ЄДРПОУ АА №288866 (а.с.15-16).

Держаною податковою інспекцією в Артемівському районі м. Луганська було проведено перевірку позивача за період з 05 січня 2011 року по 14 січня 2011 року, за результатами якої складено акт про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності сплати податку на додану вартість №4/15-20/05400916 від 14 січня 2011 року яким встановлено порушення п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами, відповідно до якої платник податків зобовязаний самостійно сплатити суми податкових зобовязань, зазначених у поданій ним податковій декларації, потягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, перебаченого п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 цього Закону для подання податкової декларації.

Державне відкрите акціонерне товариство «Групова збагачувальна фабрика «Луганська» дочірнє підприємство державної холдингової компанії «Луганськвугілля» сплатило узгоджені суми податкових зобовязань, зазначених у поданих податкових деклараціях з податку на додану вартість, з порушенням граничного терміну сплати від 63 до 183 днів (а.с. 29-31).

Зазначені обставини сторонами не заперечувались.

На підставі акту про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності сплати податку на додану вартість №4/15-20/05400916 від 14 січня 2011 року, Державною податковою інспекцією в Артемівському районі м. Луганська було винесено податкове повідомлення-рішення від 20.01.2011 №0000681520/0 яким державне відкрите акціонерне товариство «Групова збагачувальна фабрика «Луганська» дочірнє підприємство державної холдингової компанії «Луганськвугілля» зобовязано сплатити штраф за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 95977,94 грн., що складає 50% від суми податкового боргу (а.с.5).

В період виникнення заборгованості у позивача, спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), включаючи збір на обовязкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообовязкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення був Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до п.п. 4.1.4 п.4.1 ст.4 Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:

а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом «г» підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року;

г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.

Якщо податкова декларація за квартал, півріччя, три квартали або рік розраховується наростаючим підсумком на підставі показників базових податкових періодів, з яких складаються такі квартал, півріччя, три квартали або рік (без урахування авансових внесків) згідно з відповідним законом з питань оподаткування, така декларація подається у строки, визначені цим пунктом для такого базового податкового періоду. Для цілей підпункту 4.1.4 цього пункту під терміном «базовий податковий період» слід розуміти перший податковий період звітного року, визначений відповідним законом з питань оподаткування, зокрема календарний квартал для цілей оподаткування прибутку підприємств.

Платник податку звільняється від обовязку подавати податкову декларацію за звітний (податковий) період протягом поточного року у разі, якщо його податкові зобовязання були відображені у річній податковій декларації на поточний рік відповідно до закону з питань окремого податку, збору.

Платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації п.п. 5.3.1 п.5.3 ч.5 Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»).

У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобовязаний сплатити штраф у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, - у розмірі пятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1 - 17.1.6 цього пункту, чи ні (п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»).

Доводи позивача стосовно того, що при винесенні податкового повідомлення-рішення від 20.01.2011 №0000681520/0 яким державне відкрите акціонерне товариство «Групова збагачувальна фабрика «Луганська» дочірнє підприємство державної холдингової компанії «Луганськвугілля» зобовязано сплатити штраф за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 95977,94 грн. відповідач повинен був керуватися нормами Податкового кодексу України суд вважає обґрунтованими з огляду на таке.

З 01 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, відповідно до ч.2 прикінцевих положень якого серед іншого визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обовязки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обовязки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (п.1.1 ч.1 Податкового кодексу України).

Відповідно до ст.126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобовязання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобовязання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобовязання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

У відповідності до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони помякшують або скасовують відповідальність особи.

Як вбачається з оспорюваного податкового повідомлення-рішеня, штрафні санкції нараховані позивачу податкових зобовязань, зазначених у поданих податкових деклараціях з податку на додану вартість, з порушенням граничного терміну сплати за період з серпня 2009 по березень 2010 року.

Позивач не оспорював, що податкові зобовязання з податку на додану вартість у період з серпня 2009 по березень 2010 року підприємством сплачувались несвоєчасно. Також вказаний факт підтверджується зворотнім боком облікової картки платника державного відкритого акціонерного товариства «Групова збагачувальна фабрика «Луганська» дочірнього підприємства державної холдингової компанії «Луганськвугілля».

З матеріалів справи вбачається, що податкове повідомлення-рішення №0000681520/0 яким державне відкрите акціонерне товариство «Групова збагачувальна фабрика «Луганська» дочірнє підприємство державної холдингової компанії «Луганськвугілля» зобовязано сплатити штраф за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 95977,94 грн. прийнято 20 січня 2011, тобто в період дії Податковго кодексу України, яким помякшено відповідальність за не сплату сум самостійно визначених грошових зобовязань , зазначених у поданих податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Отже, суд зазначає, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч.1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Конституція України, закріпивши ч.1 ст.58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони помякшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто, щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи іншій нормативно-правовий акт, що помякшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього.

Субєктами цивільно-правових відносин є не лише фізичні особи, а й юридичні особи, тобто організації, які мають відокремлене майно, можуть від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав, нести обовязки, бути позивача і відповідачами в суді.

Відповідальність можлива лише за наявності в законі чи іншому нормативно-правовому акті визначення правопорушення, за яке така юридична відповідальність особи передбачена, і яка може реалізовуватись у формі примусу зі сторони уповноваженого державного органу.

Зазначені принципи викладені також у Рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року №1-рп/99. У вказаному рішенні також зазначено, що цей конституційний принцип може поширюватися також і на закони та інші нормативно-правові акти, які помякшують або скасовують відповідальність юридичних осіб.

Таким чином, з огляду на те, що з 01 січня 2011 року втратив чинність Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та набрав чинності Податковий кодекс України, яким змінена відповідальність за порушення строків сплати узгоджених податкових зобовязань та визначено, що при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобовязання, платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість визначення позивачу спірним податковим повідомленням-рішенням штрафу в розмірі 50 відсотків від суми грошового зобовязання.

В наслідок чого, суд скасовує податкове повідомлення-рішення від 20.01.2011 №0000681520/0 відповідно до якого державне відкрите акціонерне товариство «Групова збагачувальна фабрика «Луганська» дочірнє підприємство державної холдингової компанії «Луганськвугілля» зобовязано сплатити штраф за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 95977,94 грн., що складає 50% від суми податкового боргу в частині визначення штрафу в сумі 57586,77 грн., що складає 30 відсотків помилково нарахованих позивачу штрафних санкцій.

Згідно із ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено (ч. 3 ст. 94 КАС України).

Відповідно до ст. 160 КАС України у судовому засіданні 14 березня 2011 оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 21 березня 2011 року, про що згідно з вимогами ч. 2 ст. 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську від 20.01.2011 №0000681520/0 в частині визначення державному відкритому акціонерному товариству «Групова збагачувальна фабрика «Луганська» дочірнє підприємство державної холдингової компанії «Луганськвугілля» штрафу в сумі 57586,77 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача державного відкритого акціонерного товариства «Групова збагачувальна фабрика «Луганська» дочірнього підприємства державної холдингової компанії «Луганськвугілля» (91493, м. Луганськ, с. Ювілейне, вул. Бондаренко, 11, код ЄДРПОУ 05400916) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 грн. 70 коп. (одна гривня сімдесят копійок).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова складена у повному обсязі 21 березня 2011 року.

СуддяР.С. Твердохліб