Постанова № 14565201, 27.01.2011, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

( у порядку письмового провадження)

27 січня 2011 року Справа № 2а-2881/10/1170

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Нагібіної Г.П., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Світловодської обєднаної державної податкової інспекції до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Світловодська ОДПІ (далі позивач) звернулася до Господарського суду Кіровоградської області, з позовом, в якому просить суд стягнути з ФОП ОСОБА_1 заборгованість у сумі 2622,00 грн.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 03.06.2010 р. позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.07.2010 р. апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Господарського суду Кіровоградської області від 03.06.2010р. скасовано, провадження у справі припинено, а справу направлено до господарського суду Кіровоградської області для передачі за підсудністю до Кіровоградського окружного адміністративного суду для розгляду в порядку адміністративного судочинства.

На виконання вказаної постанови Господарський суд Кіровоградської області супровідним листом від 29.07.2010 р. №02-09/10235 направив дану справу до Кіровоградського окружного адміністративного суду. Адміністративній справі присвоєно № 2-а-2881/10/1170.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що співробітниками Світловодської ОДПІ проведено планову документальну перевірку правильності обчислення повноти та своєчасності сплати до бюджету податків та інших платежів фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 за період 01.01.2001 р. по 31.12.2001 р.

За наслідками перевірки складено акт № 80 / 1710, в якому зафіксовано порушення п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», ст.ст. 2,10,11,12 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», п.п. 3.1.1 п.3.1. ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі акту перевірки позивачем прийняті податкові повідомлення - рішення:

- № 000457/700/0 від 20.08.2002 р. про застосування штрафу у сумі 1800,00 грн. за непроведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій;

- № 0004581700/0 від 20.08.2002 р. про донарахування 215,00 грн. прибуткового податку з громадян та 430,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

- 0004591700/0 від 20.08.2002 р. про донарахування 7,00 грн. податку на додану вартість та 170,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Таким чином, позивач зазначає, що оскільки на момент розгляду справи судом заборгованість ФОП ОСОБА_1 не сплачена, то вона підлягає стягненню у судовому порядку.

ФОП ОСОБА_1 надав письмові заперечення проти позову, з вимогами позивача не погодився.

ФОП ОСОБА_1 ( з урахуванням змісту відзивів, пояснень та заяв) вважає, що заборгованості перед бюджетом на суму 2622,00 грн. не має, оскільки рішення, на підставі яких у нього виникла заборгованість були оскаржені до ДПА у Кіровоградській області, проте рішення про результати розгляду скарги отримані з порушенням строку, встановленого законом, а відтак скарги вважаються задоволеними.

Крім того, ФОП ОСОБА_1 зазначає, що рішення Світловодської ОДПІ, ДПА у Кіровоградської області, ДПА України оскаржені ним у судовому порядку.

Також, ФОП ОСОБА_1 вважає, що реєстратори розрахункових операцій він не повинен був застосовувати, оскільки розрахункові операції, повязані з його діяльністю проводяться через банківський рахунок.

Щодо податку на доходи фізичних осіб, ФОП ОСОБА_1 вказує, що він розраховувався з селянами за віники з соломи сорго і ні позивач, ні його контрагенти податку не сплачували, оскільки чинним законодавством такого обовязку не передбачено.

Позивач, повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибув, надіслав до суду письмову заяву про розгляду справи без його участі. ( т.5, а.с. 31).

ФОП ОСОБА_1, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не зявився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За таких обставин суд вирішив провести подальший розгляд справи у порядку письмового провадження на основі наявних у справі матеріалів.

Дослідивши долучені до справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до п.5 ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням субєкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Згідно ст.1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 14.12.1990 р. № 509-XII (далі - Закон 509-XII) державні податкові інспекції в районах, містах, районах у містах входять до системи органів державної податкової служби.

Пунктом 8 ст . 11 Закону № 509 ХІІ встановлено, що органи державної податкової служби в установленому законом порядку мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені та штрафних санкцій у порядку, передбаченому законом.

Отже, Світловодську ОДПІ слід вважати субєктом владних повноважень, який вправі, у межах своєї компетенції, звертатися до адміністративного суду з позовами про стягнення заборгованості з субєктів господарювання.

Відповідно до довідки Виконавчого комітету Світловодської міської ради від 23.12.2003 р. ( т. 1 а.с. 7) ОСОБА_1 (далі відповідач) зареєстрований як фізична особа підприємець 27.01.1994 р.

Відповідач є платником податку на додану вартість (т. 1 а.с. 8).

Старшим державним податковим ревізором інспектором відділу оподаткування фізичних осіб підприємців згідно Національного плану проведення перевірок на 2002 рік проведено документальну перевірку ФОП ОСОБА_1 за період 3 01.01.2001 р. по 31.12.2001 р.

Про результати перевірки складено акт перевірки дотримання вимог законодавства про оподаткування приватного підприємця ОСОБА_1 № 80/1710 від 13.08.2002 р. (т. 1 а.с. 9 13), висновками якого є наступні порушення:

- не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій на суму 360 грн.;

- не нарахування, не утримання та не перерахування прибуткового податку з виплачених доходів громадянам у розмірі 215,00 грн.

- не нарахування і не сплата податку на додану вартість за 2-й квартал 2001 року.

Відповідно до п.п. б) п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-III (далі Закон 2181-ІІІ) контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Згідно п. 6.1 ст. 6 Закону № 2181 ІІІ у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).

На підставі акту перевірки позивачем прийняті податкові повідомлення рішення:

- № 000457/700/0 від 20.08.2002 р. про застосування штрафу у сумі 1800,00 грн. за не проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій (далі РРО) (т. 1 а.с. 14);

- № 0004581700/0 від 20.08.2002 р. про донарахування 215,00 грн. прибуткового податку з громадян та 430,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій ( т.1 а.с. 15);

- № 0004591700/0 від 20.08.2002 р. про донарахування 7,00 грн. податку на додану вартість та 170,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій ( т.1 а.с. 15).

Податковим повідомленням рішенням від 20.08.2002 р. № 000457/700/0 до відповідача застосовано штраф у сумі 1800,00 грн. за не проведення розрахункових операцій через РРО.

Відповідно до п. 1ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР (далі Закон 265/95-ВР) суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

В акті перевірки зафіксовано, що відповідач на протязі 2001 р. здійснював розрахункові операції у готівковій формі без застосування РРО на суму 360, 00 грн.

Пунктом 1 ст. 17 Закону № 265/95-ВР встановлено, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих - послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.

Суд вважає правомірним нарахування Світловодською ОДПІ штрафної санкції за не проведення готівкових розрахунків через РРО у розмірі 1800,00 грн. ( 360,00 х 5 = 1800,00 грн.).

Податковим повідомленням рішенням Світловодської ОДПІ № 0004581700/0 від 20.08.2002 р. відповідачеві донараховано 215,00 грн. прибуткового податку з громадян та 430,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В акті перевірки зазначено, що відповідач проводив на протязі 2001 р. розрахунки з громадянами за придбані у них віники у 1998 р. (т. 1 а.с.10).

Виконавчою службою стягнуто з заробітної плати відповідача суму 1358,70 грн. ( з урахуванням індексації), у тому числі на користь ОСОБА_2 315,00 грн. боргу згідно накладної № 17 від 05.04.1998 р. та ОСОБА_3 760,00 грн. боргу згідно накладної № 19/1 від 05.04.1998 р.

Таким чином сума, з якої відповідач повинен був нарахувати прибутковий податок з громадян у розмірі 20 %, складає 1075,00 грн. а сума податку 215,00 грн.

Відповідно абз. 1 ст. 2 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»від 26.12.1992 р. № 13-92 (далі Декрет № 13-92) об'єктом оподаткування у громадян, які мають постійне місце проживання в Україні, є сукупний оподатковуваний доход за календарний рiк (що складається з місячних сукупних оподатковуваних доходів), одержаний з різних джерел, як на території України, так i за її межами.

Згідно ст. 11 Декрету № 13-92 згідно з цим розділом Декрету оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержувані ними від підприємств, установ, організацій i фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності не за місцем основної роботи, в тому числі за сумісництвом, за виконання разових та інших робіт, здійснюваних на основі договорів підряду та інших договорів цивільно-правового характеру, та доходи фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які разом з доходами за місцем основної роботи (служби, навчання) одержують доходи від здійснення підприємницької діяльності.

Абзацами 1 та 3 ст. 12 Декрету № 13-92 встановлено, що з доходів, зазначених у статті 11, податок обчислюється за ставками, наведеними у пунктах 2, 3 i 4 статті 7, утримується у джерела виплати i перераховується до бюджету в порядку, встановленому статтею 10 цього Декрету. При визначенні оподатковуваного доходу в джерела виплати не виключається сума встановленого чинним законодавством неоподатковуваного мінімуму i не надаються пільги, передбачені статтею 6 цього Декрету.

Підприємства, установи, організації i фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які провадять виплати зазначених доходів, зобов'язані у строки, визначені законом для місячного звітного періоду, на який припадає виплата, надіслати до податкових органів за місцем проживання громадян відомості, за встановленою Головною державною податковою інспекцією України формою, про виплачені суми доходів i суми утриманого з них податку.

Абзацом 1 ст. 10 Декрету № 13-92 встановлено, що підприємства, установи i організації усiх форм власності, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності після закінчення кожного місяця, але не пізніше строку одержання в установах банків коштів на виплату належних громадянам сум зобов'язані перераховувати до бюджету суми нарахованого i утриманого прибуткового податку за минулий місяць.

Проаналізувавши зазначені правові норми, суд приходить до висновку, що Декретом № 13-92 на відповідача покладено обовязок нараховувати та сплачувати суми прибуткового податку з громадян, а також надсилати до податкових органів за місцем проживання громадян відомості, за встановленою Головною державною податковою інспекцією України формою, про виплачені суми доходів i суми утриманого з них податку.

Вказаних дій відповідачем проведено не було.

Отже, сума прибуткового податку з громадян, яка повинна була бути нарахована та сплачена відповідачем складає 215,00 грн.

Підпунктом 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ встановлено, що у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу). Сплата зазначеного штрафу не звільняє платника податків від адміністративної або кримінальної відповідальності та/або конфіскації таких товарів (продукції) або коштів відповідно до закону.

Враховуючи наведене, суд вважає правомірним нарахування податковим повідомленням - рішенням Світловодської ОДПІ № 0004581700/0 від 20.08.2002 р. відповідачеві податкового зобовязання у сумі 645,00 грн. ( 215,00 + (215,00 х2) = 645,00 грн.).

Податковим повідомленням рішенням № 0004591700/0 від 20.08.2002 р. відповідачеві донараховано 7,00 грн. податку на додану вартість та 170,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

З акту перевірки, інших матеріалів справи вбачається, що позивачем самостійно визначено суму податкового зобовязання зі сплати податку на додану вартість у сумі 7,00 грн.

Згідно п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181 ІІІ у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі п'яти відсотків від суми недоплати за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше двадцяти п'яти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, суд вважає правомірним нарахування відповідачеві податковим повідомленням рішенням Світловодської ОДПІ № 0004591700/0 від 20.08.2002 податкового зобовязання у сумі 177,00 грн. ( 7,00 + (17 х 10) = 177,00 грн.)

Податкові повідомлення рішення Світловодської ОДПІ від 20.08.2002 р. отриманні відповідачем особисто 20.08.2002 р., що підтверджується його підписом на самих повідомленнях ( т. 1 а.с. 14,15).

У зазначений граничний строк сплати, а саме до 30.08.2008 р. сума заборгованості сплачена не була.

Судом встановлено, що вказані податкові повідомлення рішення були оскаржені відповідачем у адміністративному порядку до Світловодської ОДПІ, ДПА у Кіровоградській області та ДПА України.

Рішенням ДПА України від 18.12.2002 р. № 19774/7/25-0215 податкове повідомлення рішення Світловодської ОДПІ №000457/700/0 с залишено без змін, а в частині оскарження податкових повідомлень - рішень від 20.08.2002 р. № 0004581700/0 та № 0004591700/0 скаргу відповідача залишено без розгляду.

Відповідно до абз. 3 п.п. 5.2.4 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ процедура адміністративного оскарження закінчується днем отримання платником податків рішення контролюючого органу, що не підлягає подальшому адміністративному оскарженню.

Абзацом 5 п.п. 5.2.4 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ встановлено, що день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення

Вказане рішення ДПА України від 18.12.2002 р. № 19774/7/25-0215 отримане відповідачем 28.12.2002 р., що підтверджується підписом на копії повідомлення про вручення поштового відправлення.

Враховуючи вказане, суд приходить до висновку, що з моменту отримання відповідачем рішення ДПА України від 18.12.2002 р. № 19774/7/25-0215 податкове зобовязання відповідача, встановлене податковими повідомленнями рішеннями Світловодської ОДПІ від 20.08.2002 р. №000457/700/0, № 0004581700/0 та № 0004591700/0 подальшому адміністративному оскарженню не підлягають та сума у розмірі 2622,00 грн. вважається узгодженим податковим зобовязанням і повинна бути сплачена відповідачем.

Отже, як свідчать матеріали справи, податкові повідомлення рішення Світловодської ОДПІ 20.08.2002 р. на момент розгляду адміністративної справи не є скасованими або зміненими, заборгованість у сумі 2622,00 грн. відповідачем не сплачена.

За таких обставин, податкові повідомлення рішення Світловодської ОДПІ від 20.08.2002 р., як рішення субєкта владних повноважень, підлягають виконанню субєктом, щодо якого вони прийняті, тобто відповідачем.

При цьому суд критично ставиться до посилання відповідача на те, що він оскаржує рішення ДПА України у судовому порядку, оскільки ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 29.09.2003 р. (т.3 а.с.90) провадження по справі за скаргою ОСОБА_1 на рішення ДПА України закрито.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 03.12.2003 р. апеляційна скарга ОСОБА_1 відхилена, ухвала Шевченківського районного суду м. Києва від 29.09.2003 р. залишена без змін. (т. 3 а.с.118-119)

Ухвалою Верховного суду України від 22.09.2006 р. касаційна скарга ОСОБА_1 передана до Вищого адміністративного суду України для вирішення (т.3 а.с.106).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.02.2009 р. касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, судові рішення судів попередніх інстанцій залишені без змін (т.2 а.с.12).

За таких обставин, як зазначалося вище, податкові повідомлення рішення Світловодської ОДПІ 20.08.2002 р. на момент розгляду справи є чинними і на відповідача законом покладено обовязок їх виконати.

Крім того, суд вважає спростованим факт посилання відповідача на те, що заборгованості перед бюджетом на суму 2622,00 грн. він не має, оскільки рішення, на підставі яких у нього виникла заборгованість були оскаржені відповідачем до ДПА у Кіровоградській області, проте рішення про результати розгляду скарги отримані з порушенням строку, встановленого законом, а відтак скарги вважаються задоволеними, з наступних підстав.

Відповідно до п. 8 Наказу ДПА України «Про затвердження Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків державними податковими адміністраціями»від 11.12.1996 р. № 26 керівник органу державної податкової служби (або його заступник) зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків або протягом строку, продовженого за рішенням керівника органу державної податкової служби (або його заступника), на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Як вбачається з матеріалів справи, скарги на податкові повідомлення рішення Світловодської ОДПІ від 20.08.2002 р. надійшли до ДПА у Кіровоградській області 24.09.2002 р. (т. 1 а.с.75, 79, 81).

Рішення ДПА у Кіровоградській області про результати скарг від 11.10.2002 р. № 4565/23-36, 4566/17-120 та 4567/17-120 направлені відповідачеві 12.10.2002 р. рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення ( т. 1 а.с. 143).

Таким чином, суд не вбачає у діях ДПА у Кіровоградській області порушення строку розгляду скарг платників податків.

Враховуючи викладене, суд вважає доведеним факт наявності у відповідача заборгованості в сумі 2622,00грн. (1800,00 + 645,00 + 177,00 = 2622,00 грн.), а тому вона підлягає стягненню до Державного бюджету України.

Згідно ч. 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 17, 86, 94, 158, 163-165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Світловодської обєднаної державної податкової інспекції до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Світловодської обєднаної державної податкової інспекції (ЄДРПОУ 22217332, р/р № 35210003000275, банк УДК в Кіровоградській області, МФО 823016) 2622 (дві тисячі шістсот двадцять дві) гривні 00 коп.

Постанова суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі, протягом десяти днів з дня проголошення постанови суду, апеляційної скарги через Кіровоградській окружний адміністративний суд, з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Г.П. Нагібіна