Рішення № 14547943, 23.03.2011, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ___

Справа № 1519/2-1450/2011

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2011 року м. Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого - судді Сегеди О.М.

при секретарі - Луньовій В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»в особі Одеської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»в особі Одеської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», третя особа: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4, про визнання недійсними кредитного договору, договору іпотеки, договору поруки та зобовязання відповідача прийняти суму заборгованості та стягнення моральної шкоди,

встановив:

У червні 2010р. Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»в особі Одеської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»(далі ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») звернулося до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що 15.05.2006р. між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» (далі АППБ «Аваль») та ОСОБА_2 був укладений договір про надання споживчого кредиту № 014/0077/74/53096 (далі Кредитний договір), згідно якого останньому був наданий кредит в іноземній валюті в сумі 30000,00 доларів США, на строк з 15.05.2006р. по 15.05.2026р. зі сплатою 11,5 % відсотків річних.

В забезпечення виконання зобовязань за вищевказаним Кредитним договором, між АППБ «Аваль»та ОСОБА_3 був укладений договір поруки від 15.05.2006р., згідно якого остання на добровільних засадах взяла на себе зобовязання відповідати перед позивачем як солідарний боржник по зобовязанням ОСОБА_2, що виникають з умов Кредитного договору.

Також 15.05.2006р. в забезпечення виконання зобовязань за Кредитним договором, між АППБ «Аваль»та ОСОБА_3 було укладено іпотечний договір, відповідно до якого остання передала в іпотеку квартиру АДРЕСА_1, яка належить їй на праві власності на підставі договору дарування від 06.11.2000р.

Оскільки відповідачі ухиляються від виконання своїх зобовязань, позивач просив стягнути солідарно з останніх суму заборгованості за Кредитним договором в розмірі 38006,61 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ складає 301236, 59 грн. та судові витрати, а саме судовий збір в сумі 1700 грн. та витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 120,00 грн.

В процесі судового розгляду ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулись до суду із зустрічним позовом до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», третя особа: приватний нотаріус ОСОБА_4, та просили суд визнати недійсними Кредитний договір, договір іпотеки, договір поруки та зобовязати відповідача прийняти суму заборгованості за кредитом в сумі 144369, 96 грн., з розстрочкою платежів на 208 місяців, та стягнути моральну шкоду у розмірі 10000 грн., який був прийнятий до спільного провадження та в подальшому уточнений.

Обгрунтовуючи зустрічні вимоги, представник ОСОБА_3 зазначала, що АППБ «Аваль»при укладені Кредитного договору порушив вимоги закону в частині валюти зобовязання, що значно погіршило становище відповідачів, а саме що грошове зобовязання має бути виражено у гривнях. Вважає, що Кредитний договір у валюті банк уклав для того, щоб прикрити цією операцією дійсний договір в гривні. Тому такий договір повинен бути визнаний судом недійсним і у АППБ «Аваль»не було повноважень укладати договір поруки з ОСОБА_3

Вважає, що так як курс долара США на час розгляду справи значно виріс, то дані обставини значно погіршують становище позичальника. Банк всі ризики знецінення національної валюти поклав на нього, що є зловживанням правом і порушує вимоги ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів».

2

Зазначив, що з цих підстав також не підлягають виконанню інші зобовязання, а саме договір поруки та іпотечний договір (а.с. 64-67, 130-136).

21.02.2011р. представник позивача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» подав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог та остаточно просив суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за Кредитним договором у розмірі 1322,14 доларів США, яка складається з пені за прострочення тіла за Кредитним договором в розмірі 78,15 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ складає 620, 64 грн. та пеню за прострочення відсотків по кредиту у розмірі 1243,99 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ складає 9879,39 грн. та судові витрати, а саме судовий збір в сумі 1700 грн. та витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 120,00 грн.

Відповідачі в процесі судового розгляду неодноразово змінювали свої зустрічні позовні вимоги, та остаточно просили суд стягнути з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн., інші позовні вимоги просили суд залишити без розгляду, про що надали заяву від 09.03.2011р. (а.с.179).

Ухвалою суду позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3 в частині визнання недійсними Кредитного договору, договору іпотеки, договору поруки та зобовязання відповідача прийняти суму заборгованості за кредитом в сумі 144369, 96 грн., з розстрочкою платежів на 208 місяців, залишені без розгляду.

Представник ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», діюча за довіреністю від 10.06.2010р. в судовому засіданні змінені позовні вимоги та доводи позову підтримала, та просила їх задовольнити, в задоволенні зустрічних позовних вимог просила відмовити, про що надала суду заперечення (а.с. 102 104).

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та їх представник, діючий за довіреністю від 09.11.2010р. змінені позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»не визнали та просили відмовити в їх задоволенні, на задоволенні змінених зустрічних вимог наполягали та просили їх задовольнити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості підлягають задоволенню, а в задоволенні зустрічних позовних вимог слід відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 10, ч.1 ст.60 ЦПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом.

Матеріалами справи встановлено, що між АППБ «Аваль»і ОСОБА_2 був укладений Кредитний договір, згідно якого останньому був наданий кредит в іноземній валюті в сумі 30000,00 доларів США, на строк з 15.05.2006р. по 15.05.2026р. зі сплатою 11,5 % відсотків річних, шляхом видачі готівки у банку (а.с.19-21).

ОСОБА_2 не заперечував щодо укладання 15.05.2006р між ним та АППБ «Аваль»Кредитного договору та отримання ним готівкою від відповідача 30000 доларів США.

Відповідно до графіку погашення кредиту відповідач повинен був сплачувати по 319,93 доларів США щомісяця, що підтверджується додатком № 1 до Кредитного договору (а.с.22-25)

15.05.2006р. в забезпечення виконання зобовязань за Кредитним договором, між АППБ «Аваль»і ОСОБА_3 був укладений договір поруки від 15.05.2006р., згідно якого остання на добровільних засадах взяла на себе зобовязання відповідати перед позивачем як солідарний боржник (а.с. 26)

15.05.2006р. в забезпечення виконання зобовязань за Кредитним договором, між АППБ «Аваль»і ОСОБА_3 було укладено іпотечний договір, відповідно до якого остання передала в іпотеку квартиру АДРЕСА_1, яка належить їй на праві власності на підставі договору дарування квартири від 06.11.2000р.(а.с.27-36)

Рішенням загальних зборів акціонерів №3б-45 від 14.10.2009р. було змінено найменування ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» на ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», який є правонаступником за всіма правами та обовязками АППБ «Аваль», що підтверджується статутом (а.с.46).

Судом встановлено, що ОСОБА_2, ОСОБА_3 порушили свої обовязки за Кредитним договором, у звязку з чим склалася заборгованість перед позивачем, яка станом на 11.05.2010р. складає 38006,61 доларів США, що підтверджується розрахунком (а.с. 162 169).

Встановлено, що в процесі судового розгляду відповідачі здійснили частково платежі за договором, що не заперечується представником ПАТ «Райффайзен Банк Аваль». Погашення кредиту відбувалося в доларах США (а.с. 159).

3

За заявою відповідача розпорядженням Одеської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» № 737 від 28.01.2011р. була частково скасована пеня у звязку з погашенням кредитної заборгованості та встановлено стягнути з відповідачів 1322,14 доларів США, що за курсом НБУ 10500,00 грн. Тому на день розгляду справи заборгованість відповідачів перед позивачем складає 1322,14 доларів США(а.с.168,169,177)

З вказаним рішенням ОСОБА_2, ОСОБА_3 не погоджуються і вважають, що ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»повинен був повністю скасувати їм пеню в сумі 1322,14 доларів США, так як вони повністю сплатили суму заборгованості за Кредитним договором.

Суд вважає, що винесення рішення про повне скасування відповідачам частини нарахованої пені є правом банку, а не обовязком.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 533ЦК передбачено, що грошове зобовязання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобовязанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті під час здійснення розрахунків на території України за зобовязаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Пункт 1 ч.2 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»передбачає право банку здійснювати операції з валютними цінностями.

Згідно з п.2.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій ( далі Положення), затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17 липня 2001р. № 275, за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку, банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або фінансова установа (кредитор) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Таким чином банк як фінансова установа може укладати кредитні договори, предметом яких є іноземна валюта, за наявності в нього банківської ліцензії та відповідного письмового дозволу.

Встановлено, що АППБ «Аваль»03.12. 2001р. отримав банківську ліцензію № 10 та дозвіл з додатком № 10-1 від 03.12.2001р. на право здійснення операцій, визначених п.1-4 ч.2,4 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»( а.с.106-108).

З урахуванням наведеного та з огляду на положення статей 526,533,627,1049,1054 ЦК України в разі, коли за умовами кредитного договору позичальник одержав кредит у вигляді грошових коштів в іноземній валюті, він зобовязаний повернути кредитодавцю на вимогу останнього цей кредит у вигляді грошових коштів у тій самі сумі і в тій самій валюті, що були ним одержані.

Крім того, діючим законодавством не передбачений стабільний курс долара США до національної валюти гривні при укладенні спірних договорів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 були відомі усі умови Кредитного договору та не існувало ніяких інших умов, які б примусили прийняти їх на вкрай невигідних для себе умовах.

Зростання курсу долара США саме по собі не є підставою для розірвання кредитного договору, оскільки у позичальника існувала можливість передбачити в момент укладення договору зміни курсу гривні по відношенню до долара США, виходячи з динаміки зміни курсів валют з моменту введення в обіг національної валюти гривні та її девальвації й можливість отримання кредиту в національній валюті.

Крім того, п. 3.8 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, передбачено, що в разі надання кредиту в іноземній валюті банки зобовязані під час укладення кредитного договору попередити споживача, що валютні ризики під час виконання зобовязань за цим договором несе споживач. Про розяснення позичальникові інформації про можливі валютні ризики перед укладенням договору йдеться і в ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів».

4

Отже, незмінність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.

Суд вважає, що укладаючи договір поруки поручитель усвідомлювала та підтвердила, що умови договору для неї зрозумілі, відповідають її інтересам, є розумними та справедливими.

Таким чином, укладаючи спірний договір поруки з забезпечення кредитного договору в іноземній валюті, сторони приймали на себе певні ризики, на випадок зміни валютного курсу та в момент укладення договору не мали будь-яких законних підстав вважати, що зміна встановленого валютного курсу не настане. Відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, як це передбачено статтею 617 ЦК України.

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Тобто пеня-це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й доки зобовязання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження порушення.

До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК позовна давність тривалістю один рік. Перебіг строку за правилами ст. 253 ЦК починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою повязаний його початок. Правова природа пені така, що строк позовної давності щодо її стягнення обчислюється за кожним днем (місяцем), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Відповідно до ч.3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі , зробленою до винесення рішення.

Відповідачі не зверталися до суду з заявою про застосування позовної давності.

Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання.

У разі порушення зобовязання відповідно до ст.611 ЦК України, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Суд вважає, що позивачем вчинено всі дії, згідно із законом та умовами договорів кредиту та поруки, для досудового врегулювання спірних правовідносин.

Правовими наслідками порушення основного зобовязання, забезпеченого порукою, є солідарна відповідальність або додаткова /субсидіарна/ відповідальність, якщо така відповідальність встановлена договором поруки.

Солідарна відповідальність означає, що у разі невиконання боржником основного зобовязання, кредитор має право вимагати виконання зобовязання в повному обсязі або частково як від боржника, так і від поручителя, або від них обох.

Установлено, що умовами п.3.1, 3.2 договору поруки від 15.05.2006р., укладеного між АППБ «Аваль»та ОСОБА_3, передбачено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й позичальник. Відповідальність поручителя і позичальника є солідарною. У випадку невиконання чи неналежного виконання взятих на себе зобовязань поручитель виплачує, в безспірному порядку, Кредитору пеню від загальної суми заборгованості позичальника по Кредитному договору в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожний день прострочення з дня виникнення зобовязання поручителя погасити заборгованість позичальника.

Тому позивач має право вимагати виконання зобовязання як від боржника, так і від поручителя (а.с.17,18).

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Щодо зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»про стягнення моральної шкоди, то суд вважає, що дані вимоги задоволенню не підлягають, оскільки позивачкою не надано доказів, які підтверджують спричинення їдіями ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»моральної шкоди.

5

Посилання позивачки на наявність листка непрацездатності від 05.01.2011р. не підтверджує причинного звязку між діями ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та наявності гіпертонічної хвороби у ОСОБА_3

В судовому засіданні ОСОБА_3 відмовилася від проведення судової медичної експертизи, про що надала заяву (а.с.176).

Суд вважає, що ОСОБА_3 недовела суду ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, тому заявлені позивачкою зустрічні позовні вимоги до ПАТ «Райфайзен Банк Аваль»не підлягають задоволенню.

За такими обставинами, суд доходить до висновку, що позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»про стягнення заборгованості за кредитними договорами та судових витрат підлягає задоволенню у повному обсязі.

На підставі ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Позивачем сплачено судовій збір в розмірі 1700,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, в розмірі 120,00 грн., тому дані виплати підлягають стягненню з відповідачів.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. ст.ст.610, 611, 612, 625, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст.10, 11, 60, 209, 212-215, 218, ЦПК України, суд

вирішив:

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»в особі Одеської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити в повному обсязі.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії НОМЕР_3, виданий Жовтневим РВ ОМУ УМВС України в Одеській області 29.09.1997р., ідентифікаційний номер НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, паспорт серії НОМЕР_4, виданий Київським РВ УМВС України в Одеській області 14.12.1997р., ідентифікаційний номер НОМЕР_2, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»в особі Одеської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»/65000, м. Одеса, вул. Садова,10, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 23876031, МФО 328351, р/р 2909949/ заборгованість за кредитним договором від 15 червня 2006р. № 014/0077/74/53096 в сумі 1322,14 доларів США, яка складається:

- пені за прострочення тілу кредиту -78 (сімдесят вісім) доларів США 15 центів.

-пені за прострочення відсотків по кредиту 1243 ( одна тисяча двісті сорок три) долара США 99 центів.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії НОМЕР_3, виданий Жовтневим РВ ОМУ УМВС України в Одеській області 29.09.1997р., ідентифікаційний номер НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, паспорт серії НОМЕР_4, виданий Київським РВ УМВС України в Одеській області 14.12.1997р., ідентифікаційний номер НОМЕР_2, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»в особі Одеської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»/65000, м. Одеса, вул. Садова,10, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 23876031, МФО 328351, р/р 2909949/ судові витрати в сумі 1820 (одна тисяча вісімсот двадцять) гривень, що складаються з витрат: по оплаті судового збору 1700 (одна тисяча сімсот) гривень, витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу в сумі 120(сто двадцять) гривень.

В задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя: О.М. Сегеда