Ухвала суду № 1454519, 06.02.2008, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                   61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

Справа №22-а- 80\08                                       Головуючий 1 інстанції:Коршенко Ю.О.

Категорія :41                                                       Доповідач:  Подобайло З.Г.

Ухвала

Іменем України

06 лютого 2008 рокум. Харків

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

                      Головуючого судді       - Сіренко О.І.

                                          Суддів       - Подобайло З.Г., Мельнікової Л.В.

за участю секретаря судового засідання – Репетун К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Полтаві на постанову господарського суду Полтавської областівід 30 травня 2007 року по справі № 3/54-07

за позовомТОВ «Металокомплекс»

до                   Державної податкової інспекції в м. Полтаві

про                визнання недійсним податкового повідомлення - рішення

встановила :

Позивач, ТОВ «Металокомплекс», звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Полтаві про визнання недійсним (нечинним) податкового повідомлення-рішення ДШ у м. Полтаві від 13.12.2006р. №00002102301/2, за якими ТОВ "Металокомплекс" визначено суму завищення бюджетного відшкодування в 383 463,14 грн.

 Постановою господарського суду Полтавської області від 30 травня 2007 року по справі № 3/54-07 за позовом  ТОВ «Металокомплекс» до Державної податкової інспекції в м. Полтаві про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення, позовні вимоги задоволено.

На зазначену постанову ДПІ в м. Полтаві подана апеляційна скарга. Скаржник посилається те, що надходження податку до бюджету поєднує дії названих осіб у нерозривний процес, забезпечений документальним складанням податкової накладної, не підтвердження включення до складу якої податкових зобов’язань продавця на одному з етапів  продажу дає можливість зробити висновок про не сплату податкового до бюджету (п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість»), тому вважає, що постанова господарського суду Полтавської області від 30 травня 2007 року підлягає скасуванню, оскільки судом необ»єктивно досліджено докази по справі. Тому , просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову господарського суду Полтавської області від 30 травня 2007 року та прийняти нове рішення , яким відмовити у задоволенні вимог позивача.

ТОВ «Металокомплекс» в запереченнях  на апеляційну скаргу просить суд апеляційної інстанції відмовити в задоволенні апеляційної скарги , а постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, постанову суду першої інстанції,  розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом першої інстанції було встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що за висновками додаткової виїзної позапланової перевірки ТОВ „Металокомплекс" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість червень 2004 року, що набрали форму акту № 375/23-1/30044089 від 26.07.06 р., ДПІ в м. Полтаві встановила неправомірне включення підприємство позивача до складу податкового кредиту червня 2004 року 531 490,00 грн. ПДВ.

Результатом даних висновків (з урахуванням результатів адміністративно-апеляційного оскарження) стало зменшення ДПІ в м. Полтаві підприємству позивача за спірним податковим повідомленням-рішенням суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2004 року на 383 463,14 грн. із зобов'язанням сплатити цю суму до бюджету.

При цьому ДПІ в м. Полтаві ґрунтує свої висновки неможливістю підтвердження сплати ПДВ непрямих контрагентів позивача : ПП "Тітус", м. Донецьк та ТОВ "Легос", м. Київ.

Як сам позивач, так і його контрагент   - ПП "Метсплав", м. Полтава по купівлі - продажу металобрухту в період, що був охоплений перевіркою, є платниками ПДВ і стоять на обліку щодо цього в ДПС.

Дана обставина податковою не спростовується, а навпаки підтверджується посиланнями, викладеними в відзиві на позов.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Право платника податку на податковий кредит виникає, у відповідності з вимогами ' пп. 7. 5. 1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", з дати першої події: списання коштів з банківського рахунку платника в оплату вартості товарів або з дати отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів.

При цьому слід зазначити, що пп. 7. 4. 5 п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" забороняється включення до податкового кредиту лише тих витрат по і сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.     

 Оскільки, відповідно до акту перевірки, позивач : отримав від свого контрагенту ПП "Метсплав", м. Полтава за умовами договору купівлі-продажу металобрухт відповідно до накладних та приймально-здавальних актів, отримав від свого контрагенту ПП "Метсплав", м. Полтава оригінали податкових накладних, сплатив своєму контрагенту ПП "Метсплав", м. Полтава грошові кошти у безготівковому порядку з ПДВ, включеного до ціни товару, він правомірно відніс до податкового кредиту червня 2004 року суму ПДВ, що значились в виданих даним контрагентом податкових накладних, тобто діяв в межах положень вище зазначених підпунктів ст. 7 ЗУ „Про ПДВ".

Законом України „Про податок на додану вартість" визначено лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат на сплату ПДВ - відсутність податкової накладної чи вантажної митної декларації. Контрагент позивача виконав вимоги Закону про ПДВ (п.7.2) - видав покупцеві, яким є позивач, належним чином оформлені податкові накладні на визначені суми податку.         

Інших обмежень щодо включення до податкового кредиту сум податку на додану) вартість, сплачених (нарахованих) при придбанні товарів (робіт, послуг), законодавчо не встановлено, а тому колегія суддів погоджується з тим, що суд першої інстанції не оцінив посилання відповідача на недослідження руху металобрухту до виробника через закриття ПП "Тітус", м. Донецьк (контрагент за третім ланцюгом) та неподання податкової звітності ТОВ "Легос", м. Київ (контрагент за третім ланцюгом), як суттєві.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність має індивідуальний характер. Згідно зі ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок б; Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (частина перша ст. 19 Конституції України). Чинне законодавство, зокрема Закон про ПДВ, не встановлює обов'язки покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, якщо такий податок не буде сплачено продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару. Відповідно до положень Закону про ПДВ сума податку на додану вартість, включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару має сплачувати цей податок до бюджету.

Відповідач не надав ні суду першої інстанції ні суду апеляційної інстанції  доказів щодо визнання угоди, укладеної між позивачем та ПП "Метсплав", м. Полтава недійсною, а тому в силу презумпції правомірності правочину (ст. 204 ЦК України) вона є правомірною.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає , що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у ДПІ   у м. Полтаві не було підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно обґрунтованості та задоволенню вимог позивача.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає , що суд першої інстанції вірно дійшов висновку щодо правомірності та задоволення позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги є помилковими.

За таких обставин суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції погоджується повністю із висновком суду першої інстанції, так як обставини справи встановлені правильно, докази досліджені вірно, відповідно рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, тому судове рішення не підлягає скасуванню, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

 Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206  Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ДПІ в м. Полтаві залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Полтавської областівід 30 травня 2007 року по справі № 3/54-07 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня набрання ухвалою законної сили, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст виготовлено та підписано 11 лютого 2008р.

Головуючий                                                                   Сіренко О.І.    

 Судді                                                                            Подобайло З.Г.                                                                                               

                                                                                               Мельнікова Л.В.