Постанова № 14526297, 15.03.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2-а-15849/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Пащенко К.С. Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" березня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Грищенко Т.М.,

суддів - Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,

при секретарі - Загродському В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 2010 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бефель" до Державної податкової інспекції у Солом"янському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2010 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 2010 р. позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Судом встановлено, що 30.08.2010 за результатами невиїзної документальної перевірки ТОВ«Бефель» ДПІ у Соломянському районі міста Києва було складено Акт № 12459/23-11/35249918 (далі Акт перевірки), яким, зокрема, встановлено порушення позивачем пп.пп. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», та, як наслідок, заниження податку на додану вартість на 948231,88 грн.

01.10.2010 на підставі Акту перевірки відповідно до пп. «б»пп. 4.2.2 п. 4.2 ст.4, пп.17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0003582311/0, яким у звязку з порушенням пп.пп. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 81422348,00грн., в тому числі штрафні санкції 474116,00грн.

Водночас, з аналізу Акту перевірки видно, що підставою для висновку відповідача про заниження позивачем податку на додану вартість стала встановлена ним нікчемність вказаних Договорів у звязку з укладенням таких договорів без волевиявлення уповноважених осіб ТОВ«ПФ «Добробут», що підтверджувалось постановою СВ ПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 22.06.2010 про порушення кримінальної справи №51-3099 відносно посадових осіб «ТОВ «Норекс Лтд»за фактом умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах, у якій, зокрема, вказується на факти фіктивного підприємництва у вигляді створення та використання ТОВ «ПФ «Добробут» для незаконної діяльності.

Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Недійсність договорів поставки, про надання про надання інформаційно-консультаційних, маркетингових та юридичних послуг, а також актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), накладних та податкових накладних, підписаних від імені однієї із сторін неналежною особою, прямо законом не встановлена, а тому зазначені правочини відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України є оспорюваними.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Водночас, вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Тому, для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

Водночас, зобовязання за Договорами між ТОВ«Бефель»та ТОВ«ПФ «Добробут»виконані сторонами у повному обсязі, що підтверджується належним чином оформленими актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), накладними, розробкою інформаційно-консультаційних послуг, маркетинговим дослідженням ринку придбання та реалізації продукції, звітом про надання юридичних послуг, а також податковими накладними та виписками з банківського рахунку позивача, копії яких залучені до матеріалів справи.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Законі України «Про податок на додану вартість» передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Суми податку на додану вартість, віднесені ТОВ«Бефель»до податкового кредиту, підтверджуються податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за №233/2037. Відповідна сума ПДВ позивачем сплачена в вартості поставлених товарів та наданих послуг, що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача.

Водночас, з Акту перевірки видно, що посадові особи ДПІ у Соломянському районі міста Києва під час проведення невиїзної документальної перевірки ТОВ«Бефель»не аналізували жодних первинних документів позивача, натомість висновки про заниження податкових зобовязань з ПДВ на порушення вимог чинного законодавства зроблені на підставі розбіжностей між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагента ТОВ «ПФ «Добробут».

Враховуючи викладене, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ «ПФ «Добробут»податкових накладних, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства. Відтак, викладений в Акті перевірки висновок ДПІ у Соломянському районі м.Києва про нікчемність відповідних Договорів між ТОВ«Бефель»та ТОВ «ПФ «Добробут»є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення безпідставним та неправомірним.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

ДПІ у Солом'янському районі м. Києва проведена невиїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Бефель з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ "ПФ "Добробут" за період з 01.06.2009 р по 31.12.2009 р. Під час Перевірки правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість ТОВ «Бефель»при взаємовідносинах з ТОВ "ПФ "Добробут" встановлено наступне: згідно з поданою ТОВ «Бефель»до ДПІ у Соломянському районі м. Києва податковою звітністю з ПДВ за період 01.06.2009року по 31.12.2009року та за даними «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України" протягом періоду з 01.06.2009року по 31.12.2009року платником податків задекларовано податковий кредит з контрагентом ТОВ "ПФ "Добробут" у сумі 948 231.88 грн. у тому числі:

за червень 2009- 58275.35 грн.

за липень 2009 року - 98273,2 грн.

за серпень 2009 року - 108333,33 грн.

за грудень 2009 року - 683350,0 грн.

На порушення вимог п.2.16 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Мінфіну України №88, ч.2 ст.193 ГК України, ТОВ "Бефель" сформувало податковий кредит на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ «ПФ "Добробут", що суперечить законодавчим та нормативним актам, не вжило заходи необхідні для належного виконання ТОВ «ПФ "Добробут" зобов'язань та забезпечення загальногосподарського інтересу, що є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп.1.2 п.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за №168/704. первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно п.18 Наказу Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N 165 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за N 233/2037 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення»встановлено «всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.»

Підпунктом 7.2.6. п.7.2. ст. 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (із змінами та доповненнями) передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5. п.7.4. ст. 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (із змінами та доповненнями) передбачено що, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Виходячи з вищезазначеного, податкові накладні виписані постачальником ТОВ «ПФ "Добробут" з порушенням встановленого Порядку, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N 165 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за N 233/2037 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення»не відповідають вимогам чинного законодавства та не дають права на формування податкового кредиту.

Керуючись ст.ст. 198, 202, 205, 206, 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 2010 р. скасувати та винести нову про відмову в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Бефель".

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді: