Постанова № 14525362, 17.03.2011, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2011 року Справа № 2а/0370/270/11

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Александрової М.А.,

при секретарі судового засідання Лащуку О.Ю.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Ярошика Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Луцької обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся з адміністративним позовом до Луцької обєднаної державної податкової інспекції (Луцька ОДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень від 11 січня 2011 року № 0000141701/0 про донарахування позивачу податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб субєктів підприємницької діяльності і незалежної професійної діяльності на суму 255 846 грн. 25 коп. за основним платежем та від 11 січня 2011 року № 0000141701/0 про визначення підприємцю ОСОБА_4 податкового зобов'язання з податку на додану вартість (ПДВ) на суму 461 667 грн. 50 коп., в тому числі 369334 грн. за основним платежем та 92333 грн. 50 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позовні вимоги обґрунтовував наступними обставинами.

Луцькою ОДПІ з 26 жовтня по 16 грудня 2010 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по сплаті податку з доходів фізичних осіб та ПДВ за наслідками здійснення фінансово-господарських операцій з приватним малим підприємством «Ніна» (ПМП «Ніна») за період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2009 року, за результатами якої складено акт від 21 грудня 2010 року № 9793/17-2/2812003631.

Перевіркою встановлено, що укладені між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 та ПМП «Ніна» правочини, на підставі яких проводились господарські операції у періоді, що перевірявся, не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, а направлені на отримання податкової вигоди, суперечать інтересам держави і суспільства, порушують публічний порядок, тому є нікчемними.

Враховуючи зазначене, податковим органом зроблено висновок про завищення позивачем у 2007, 2009 роках валових витрат всього на суму 1705641 грн. 69 коп., в результаті чого підприємцем занижено податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 255846 грн. 25 коп. та завищення податкового кредиту, внаслідок чого занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, в сумі 369334 грн.

11 січня 2011 року на підставі акта перевірки Луцькою ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000141701/0 про визначення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб субєктів підприємницької діяльності і незалежної професійної діяльності на суму 255 846 грн. 25 коп. за основним платежем та від 11 січня 2011 року № 0000141701/0 про визначення позивачу податкового зобов'язання з ПДВ на суму 461 667 грн. 50 коп., в тому числі: 369334 грн. за основним платежем та 92333 грн. 50 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач вважає висновки акту перевірки безпідставними, а податкові повідомлення-рішення протиправними з таких підстав.

За період з 2007 по 2009 роки фізична особа-підприємець ОСОБА_4 на підставі укладених договорів з ПМП «Ніна» здійснював господарські операції по придбанню у останнього товару - пиловника хвойного І, ІІ, ІІІ сортів. Господарські операції підтверджені первинними документами, розрахунки за товар проведені повністю. У 2007 році товар придбано на суму 1106967 грн. 69 коп., а в 2009 році на суму 598674 грн., всього на суму 1705641 грн. 69 коп., яка правомірно віднесена підприємцем до валових витрат. За результатами господарських операцій з ПМП «Ніна» позивач відніс до податкового кредиту суму ПДВ 340327 грн., що підтверджена податковими накладними, оформленими відповідно до вимог чинного законодавства. Будь-яких рішень судів про визнання недійсними угод між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 та ПМП «Ніна» не виносилось. Перевіркою не встановлено фактів безтоварності угод, а висновок про їх нікчемність податковим органом зроблено лише на підставі того, що ПМП «Ніна» здійснювало господарські операції з контрагентами, які мають ознаки фіктивності, що є протиправним.

Крім того, при оформленні акту перевірки податковим органом допущено порушення пунктів 4.7, 4.8, 4.9 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10 серпня 2005 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року № 925/11205.

Відповідач в письмових запереченнях проти адміністративного позову посилається на правомірність своїх дій і рішень і просить відмовити в позові повністю з наступних підстав.

Луцькою ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку дотримання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 вимог податкового, валютного та іншого законодавства по сплаті податку з доходів фізичних осіб та ПДВ за наслідками здійснення фінансово-господарських операцій з ПМП «Ніна» за період з 01 січня 2007 по 31 грудня 2009 року. За результатами перевірки складено акт від 21 грудня 2010 року № 9793/17-2/2812003631, згідно із яким встановлено порушення позивачем пункту 1.4 статті 1, підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого донараховано ПДВ в сумі 369334 грн., та пункту 1.31 статті 1, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» і розділу IV статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» № 13-92 від 26 грудня 1992 року, в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 255846 грн. 25 коп.

В ході перевірки встановлено, що правочини, укладені між позивачем та ПМП «Ніна» у 2007-2009 роках, предметом яких є купівля-продаж товару - пиловника хвойного, є нікчемними відповідно до частини 1 статті 203, 208, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 207 Господарського кодексу України.

При цьому податковим органом взято до уваги, що ПМП «Ніна» мала правовідносини (щодо отримання проданого підприємцю ОСОБА_4 товару) із субєктами господарювання, а саме: товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-фінансова компанія «Село Ін вест» (ТзОВ ВФК «Село Ін вест»), приватним підприємством «Легата Оптім» (ПП «Легата Оптім»), приватним підприємством «Укртрансторг» (ПП «Укртрансторг»), приватним підприємством «Агат ЛВ» (ПП «Агат ЛВ»), товариством з обмеженою відповідальністю «Техбудіндустрія» (ТзОВ «Техбудіндустрія»), які припинили діяльність на підставі рішення суду, або договори, первинні чи інші документи яких визнано судом недійсними, тобто, мають ознаки фіктивності.

Зазначене встановлено в ході розслідування слідчим відділом податкової міліції Державної податкової адміністрації у Волинській області (СВ ПМ ДПА у Волинській області) кримінальної справи № 55-036-10, порушеної 21 липня 2010 року відносно директора ПМП «Ніна» ОСОБА_5 за ознаками злочину, передбаченого частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України; згідно з отриманою інформацією з ГВПМ Луцької ОДПІ в ході оперативного опрацювання контрагентів-постачальників ПМП «Ніна» (лист № 1889/26-32 від 13 травня 2010 року); з акту Луцької ОДПІ № 8023/23-50/13352976 від 11 листопада 2010 року «Про результати позапланової невиїзної перевірки ПМП «Ніна» з питань дотримання податкового законодавства за період з 01 січня 2007 року по 30 червня 2010 року».

Враховуючи нікчемність правочинів, укладених між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 та ПМП «Ніна», податковим органом правомірно зроблено висновок про завищення підприємцем валових витрат, заниження чистого доходу на загальну суму 1705641 грн. 69 коп., в тому числі: за 2007 рік 1106967 грн. 69 коп. і за 2009 рік 598674 грн., та як наслідок заниження податку з доходів фізичних осіб на суму 255846 грн. 25 коп., в тому числі: за 2007 рік - 166045 грн. 15 коп. і за 2009 рік - 89801 грн. 10 коп.

Крім того, за операціями, що проведені на підставі нікчемних правочинів, укладених між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 та ПМП «Ніна», підприємцем завищено податковий кредит на загальну суму ПДВ 340327 грн., в результаті чого занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, в сумі 369334 грн.

Виходячи з наведеного, Луцька ОДПІ вважає, що на законних підставах прийняті податкові повідомлення-рішення від 11 січня 2011 року № 0000141701/0 та № 0000141701/0 про донарахування фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 податкових зобовязань по податку з доходів фізичних осіб на суму 255846 грн. 25 коп. та ПДВ на загальну суму 461 667 грн. 50 коп., в тому числі 369334 грн. за основним платежем та 92333 грн. 50 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафні (фінансові) санкції застосовані на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України).

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов підтримує повністю з підстав, наведених в позовній заяві.

Представник відповідача Ярошик Т.В. позов не визнає з мотивів, викладених у письмових запереченнях проти позову.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши всі обставини у справі та перевіривши їх доказами, приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 05 листопада 1997 року зареєстрований виконавчим комітетом Луцької міської ради як субєкт підприємницької діяльності та з 05 листопада 1997 року перебуває на обліку у Луцькій ОДПІ як платник податків, 04 серпня 2003 року зареєстрований платником ПДВ, що підтверджується копіями свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи підприємця серії В02 № 383082 (а.с.170 том 1), довідки Луцької ОДПІ про взяття на облік платника податку № 963 від 18 серпня 2004 року (а.с.172 том 1), свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 53676304 від 04 серпня 2003 року (а.с.171 том 1).

З 26 жовтня по 16 грудня 2010 року Луцькою ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по сплаті податку з доходів фізичних осіб та ПДВ за наслідками здійснення фінансово-господарських операцій з ПМП «Ніна» за період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2009 року, за результатами якої складено акт від 21 грудня 2010 року № 9793/17-2/2812003631 (а.с.9-27 том 1).

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 1.4 статті 1, підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, в розмірі 369334 грн., та пункту 1.31 статті 1, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» і розділу IV статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» № 13-92 від 26 грудня 1992 року, в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб в сумі 255846 грн. 25 коп.

11 січня 2011 року на підставі акту перевірки Луцькою ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000141701/0 про донарахування позивачу податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб субєктів підприємницької діяльності і незалежної професійної діяльності на суму 255 846 грн. 25 коп. за основним платежем та № 0000141701/0 про визначення податкового зобов'язання з ПДВ на суму 461 667 грн. 50 коп., в тому числі: 369334 грн. за основним платежем та 92333 грн. 50 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.29, 30 том 1). Штрафні (фінансові) санкції застосовані відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

Суд вважає податкові повідомлення-рішення податкового органу протиправними з наступних підстав.

На виконання умов договорів купівлі-продажу № 9 від 02 січня 2007 року з доповненнями №№ 1-4 від 03 січня, 26 квітня, 01 жовтня і 01 листопада 2007 року до нього, № 2 від 20 лютого 2008 року з доповненням № 1 від 20 лютого 2008 року до нього та № 5 від 25 березня 2009 року з доповненням № 1 від 30 березня 2009 року до нього, укладених між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 та ПМП «Ніна» (а.с.237-248 том 1), протягом 2007-2009 років позивачем було придбано у ПМП «Ніна» товар пиловник хвойний І, ІІ, ІІІ сортів на загальну суму 1705 641 грн. 69 коп. За придбаний товар позивач розрахувався з підприємством повністю.

Суд не погоджується з позицією відповідача щодо нікчемності вищезазначених правочинів, з огляду на таке.

Згідно з частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України (ЦК України), зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до частини 2 статті 215, частини 1 статті 216 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, зокрема це: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути, на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним повністю або в частині.

Необхідними умовами для визнання зобов'язання недійсним відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України є, зокрема, його вчинення з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність вчинення зобов'язання і суперечність його мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Таким чином, при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Матеріали справи свідчать про те, що правочини, укладені між позивачем та ПМП «Ніна» виконані обома сторонами.

Податковим органом не доведено, що господарські зобов'язання між позивачем та ПМП «Ніна» вчинені з метою, заздалегідь суперечною інтересам держави та суспільства, та не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Згідно зі статтею 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Сторони самостійно визначають форму договору. В силу статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про відсутність волевиявлення за істотними умовами договору однією із сторін; спір між сторонами щодо недійсності договору відсутній.

Факт придбання товару підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами: копіями накладних (а.с.36-169 том 1) та податкових накладних (а.с.72- 155 том 2).

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського обліку. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, що підтверджують господарські операції позивача з ПМП «Ніна» (договори, накладні, податкові накладні) відповідають зазначеним вимогам законодавства, оскільки містять усі вищевказані реквізити.

Податковим органом не встановлено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, чи ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом, а тому зазначені документи є підставою для бухгалтерського обліку.

Як стверджується поясненнями представників позивача ОСОБА_6 та ОСОБА_1, наданими в ході судового розгляду, і не заперечується представниками відповідача Ярошиком Т.В. та Кізей О.О. (особа, що проводила перевірку позивача), придбаний позивачем у ПМП «Ніна» пиловник хвойний був перероблений та в подальшому реалізований господарюючим субєктам.

Згідно із пунктом 1.31 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Пунктом 5.1, підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону передбачено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 цього Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 вказаного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Оскільки витрати фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 підтверджені відповідними первинними документами, суд вважає, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат у 2007-2009 роках 1705 641 грн. 69 коп., сплачених при придбанні товару у ПМП «Ніна».

Визначаючи позивачу податкові зобовязання з ПДВ, відповідач вказував на порушення з боку останнього пункту 1.4 статті 1, підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно із пунктом 1.4 статті 1 зазначеного Закону поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 цього Закону передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Актом Луцької ОДПІ від 11 листопада 2010 року № 8023/23-50/13352976 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ПМП «Ніна» з питань дотримання податкового законодавства за період з 01 січня 2007 року по 31 червня 2010 року» (а.с.12-61 том 2) підтверджується, що протягом періоду, що перевірявся, ПМП «Ніна» було платником ПДВ на підставі свідоцтва від 05 листопада 1999 року № 02806476 (а.с.13 том ІІ), тому мало право виписувати податкові накладні в підтвердження господарських операцій з позивачем.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У позивача право на податковий кредит виникало з дати отримання податкових накладних, що засвідчують факт придбання платником податку товарів.

Стаття 10 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачає індивідуальну відповідальність платників податків за визначення сум податку на додану вартість, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону. Вказане означає, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови стосовно його формування та має необхідні документальні підтвердження його розміру і не може свідчити про наявність умислу уникнути від сплати податків.

З урахуванням вищезазначених положень чинного законодавства, суд вважає, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту за період 2007-2009 роки 340327 грн. ПДВ, сплаченого в ціні товару, придбаного у ПМП «Ніна».

Враховуючи встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що позивач при формуванні валових витрат та податкового кредиту діяв відповідно до вимог чинного законодавства, а висновки відповідача безпідставні.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони : на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При вирішенні спору судом податкові повідомлення-рішення № 0000141701/0 та № 0000141701/0 від 11 січня 2011 року, прийняті відповідачем як субєктом владних повноважень, перевірялися на відповідність вимогам частини 3 статті 2 КАС України.

Згідно із частиною 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд приходить до висновку, що відповідач не довів правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень від 11 січня 2011 року № 0000141701/0 про донарахування позивачу податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб субєктів підприємницької діяльності і незалежної професійної діяльності за основним платежем на суму 255 846 грн. 25 коп. та від 11 січня 2011 року № 0000141701/0 про визначення позивачу податкового зобов'язання з ПДВ на суму 461 667 грн. 50 коп., в тому числі 369334 грн. за основним платежем та 92333 грн. 50 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Приймаючи рішення у даній справі, суд виходить із повноважень, визначених суду частиною 2 статті 162 КАС України, а саме: у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про скасування рішення субєкта владних повноважень, попередньо визнавши його протиправним. Тому адміністративний позов підлягає задоволенню шляхом визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень Луцької ОДПІ № 0000141701/0 та № 0000141701/0 від 11 січня 2011 року.

Керуючись частиною 3 статті 160, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької обєднаної державної податкової інспекції від 11 січня 2011 року № 0000141701/0 про визначення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 податкового зобовязання за платежем «податок з доходів фізичних осіб-субєктів підприємницької діяльності і незалежної професійної діяльності» на суму 255 846 грн. 25 коп. (двісті пятдесят п'ять тисяч вісімсот сорок шість грн. 25 коп.), з яких 255 846 грн. 25 коп. (двісті пятдесят п'ять тисяч вісімсот сорок шість грн. 25 коп.) за основним платежем.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької обєднаної державної податкової інспекції від 11 січня 2011 року № 0000141701/0 про визначення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 податкового зобовязання за платежем «податок на додану вартість» на суму 461 667 грн. 50 коп. (чотириста шістдесят одна тисяча шістсот шістдесят сім грн. 50 коп.), з яких за основним платежем - 369 334 грн. (триста шістдесят девять триста тридцять чотири грн.), за штрафними (фінансовими) санкціями - 92 333 грн. 50 коп. (девяносто дві тисячі триста тридцять три грн. 50 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 22 березня 2011 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя М.А. Александрова